Машин, механізмів та підіймачів

Загальні вимоги. Механізація будівельно-монтажних робіт покликана ліквідувати тяжку фізичну працю людей, підвищити продуктивність праці, скоротити строки будів­ництва і поліпшити якість робіт. При цьому організація та утримання робочих місць повинні відповідати вимогам техніки безпеки, забезпечуватись захисними і запобіж­ними пристроями та обладнанням. Треба стежити, щоб майданчики не засмічувались і щоб там не застоювалась вода.

Небезпечною зоною вважають вузол машини, ділянку чи територію робіт, де без огорож або застережливих зна­ків може статися нещасний випадок з людиною, яка об­слуговує машину або перебуває біля неї. Для цього тех­нічні працівники зобов'язані визначити небезпечні зони під час монтажу та роботи машин.

Небезпечну зону дії монтажних кранів визначають відстанню від осі повертання крана до місця встанов­лення огорожі, враховуючи дані табл. 1 СНиП ІІІ-4-80*. Небезпечну зону дії бульдозерів, екскаваторів, тракторів визначають відстанню від крайніх точок рухомих частин їхніх робочих органів до місця встановлення огорож, але не менш як 5 м.

Драбини і площадки будівельних механізмів слід обгороджувати, утримувати в чистоті, а взимку очищати від снігу, льоду і посипати піском, шлаком чи золою.

Монтаж (демонтаж) машин проводять відповідно до інструкції заводу-виготовлювача і під керівництвом осо­би, що відповідає за її технічний стан. Зону монтажу об­городжують і вивішують на ній знаки безпеки. Перш ніж почати монтаж, демонтаж або ремонт будівельних ме­ханізмів (крім екскаваторів), місце роботи на відстані не менш як 5 м від механізму або від крайньої точки допо­міжного пристрою слід обгородити та вивісити поперед­жувальні плакати. Металеві частини будівельних машин і механізмів з електроприводами, корпуси електрооблад­нання заземлюють.

 

 

— 160 —

Усі машини, механізми і пристрої повинні мати паспор­ти, інвентарні номери і бути зареєстрованими в Держгірпромнагляді. Перед здачею в експлуатацію вантажопідій­мальні машини підлягають технічному огляду і випробову­ванню машиністом чи водієм цієї машини та інспектором Держгірпромнагляду. Вантажопідіймальні машини, облад­нання і пристрої, що не підлягають реєстрації в технічній інспекції, оглядає і випробовує технічне керівництво будів­ництва або підприємства.

На будівельних машинах і механізмах можуть працю­вати тільки робітники, які досягли 18 років, склали екза­мени і мають посвідчення. На машинах і механізмах вла­штовують світлову або звукову сигналізацію. Стаціонарні машини і механізми потрібно встановлювати і закріплю­вати на стійкій основі. Кабіна повинна відповідати сучас­ним вимогам комфорту та ергономіки і забезпечуватись приладами для обігрівання, скло чищення, сонцезахис­ним козирком та зручним кріслом-сидінням. Тут має бути аптечка, вивішені таблиці з техніки безпеки і виробничої санітарії та робочі характеристики машини. Щоб зруч­ніше було підніматися в кабіну, встановлюють підніжки, драбини, поручні, обладнані неструмотеплопровідними матеріалами. Для уникнення само опускання робочих ор­ганів і обладнання машин з гідроприводом у гідравлічних системах потрібно передбачити спеціальні гідро замки, муфти тощо.

Баштові, козлові, рейкові та портальні крани встанов­люють на рейкових коліях; пневмоколісні, автомобільні та гусеничні крани - на різних ґрунтових майданчиках, що мають штучну основу. Від надійності колій і підготовки майданчиків залежить і безпечна робота кранів. Ґрунтові дороги та майданчики повинні бути спланованими та втрамбованими.

Для ремонту, чищення й змащування машин і механіз­мів їх зупиняють і вживають заходів проти ввімкнення їх сторонніми особами в неробочий час. Щоб запобігти трав­мам, усі рухомі частини закривають щитками, сітками та іншими захисними пристроями. Помости чи підлоги біля верстатів, машин і механізмів повинні бути нековзними, рівними і чистими.

 

— 161 —

Важливими заходами безпеки під час експлуатації ме­ханізмів і машин є:

- правильний (тобто такий, що відповідає своєму при­значенню) добір типів, марок машин і механізмів та їхня надійність за різних умов експлуатації;

- застосування лише безпечних способів роботи маши­нами, механізмами, інструментами;

- достатня освітленість робочих місць;

- відповідна кваліфікація обслуговуючого персоналу;

- наявність спецодягу, що відповідає нормам (відповідні розміри, щільне облягання фігури тощо);

- обгородження небезпечних зон, наявність покажчиків транспортних напрямків, переїздів, переходів, обме­ження швидкості руху тощо.

Біля робочих місць машин обов'язково потрібно виві­шувати інструкції з техніки безпеки.

Основні причини травматизму під час роботи на будівельних машинах і механізмах. Нещасні випадки в процесі роботи трапляються здебільшого з таких при­чин:

- порушення загальних вимог техніки безпеки (непра­вильне встановлення машин, відсутність захисних за­собів навколо небезпечних зон або обертових деталей і частин, заземлення, робота на несправних машинах і механізмах, недостатня освітленість робочої зони);

- недодержання вимог безпечної експлуатації машин і механізмів (перевищення вантажопідйомності, непра­вильне стропування й переміщення вантажів);

- відсутність належного нагляду за роботою машин і ме­ханізмів з боку адміністративно-технічного персоналу, несвоєчасне, неякісне проведення інструктажів і на­вчання, нехтування розпорядженнями Держгірпром-нагляду.

Під час роботи на будівельних машинах і механіз­мах заборонено:

- піднімати вантаж, маса якого разом з тарою і вантажо­захватними пристроями більша від паспортної ванта­жопідйомності машини чи механізму за даного вильоту стріли і висоти башти;

- переміщати людей на підіймальних пристроях;

— 162 —

- приймати піднятий на вантажопідіймальну площадку вантаж, підтягуючи платформу руками без спеціально­го пристрою;

- підтягувати (волочити) вантажі підіймальними маши­нами навкісним натягом каната або поворотом стріли;

- переносити вантаж над людьми;

- допускати до роботи не атестованих кранівників, стропувальників, такелажників;

- використовувати підіймальне обладнання після закін­чення строку його випробування;

- працювати, якщо є тріщини у відповідальних місцях металоконструкцій, а також гаками, тросами й каната­ми, спрацьованими понад норму;

- працювати, якщо виявлено несправність механізму піднімання вантажу або зміну вильоту стріли, гальм, обмежувачів висоти піднімання, повороту і вантажо­підйомності, сигнального обладнання, а також у разі відсутності заземлення або несправності електропро­водки;

- залишати кліті, платформи або вантажі в підвішеному стані під час перерв або після закінчення роботи;

- ремонтувати підіймачі, не зупинивши їх;

- переносити вантаж у горизонтальному напрямку при висоті, нижчій за 1 м від перешкоди на шляху перемі­щення, користуватись відкритим вогнем для розігріван­ня вузлів машин;

- подавати вантажі у віконні й дверні прорізи і на балкон­ні плити;

- працювати на крані, коли сила вітру перевищує шість балів, під час ожеледі, туману, снігопаду і в грозу. Від­стань кранів від укосів виїмок зазначено в табл. З СНиП ІІІ-4-80*, вона залежить від стану ґрунту.

Відповідальність за додержання заходів з техніки безпеки при експлуатації будівельних машин покладають на адміністрацію будівельних організацій - керуючих і головних інженерів трестів, начальників і головних інженерів будівельних і монтажних управлінь і дільниць, а також на осіб лінійного інженерно-технічного персоналу, що безпосередньо керують механізованими роботами. Адміністрація організації,

— 163 —

 

де виконують ці роботи, зобов'язана призначити інженерно-технічних працівників, відповідальних за безпечне проведення механізованих робіт. Ці працівники повинні пройти перевірку знань правил та інструкцій з безпечного виконання робіт. Особи, відповідальні за справний стан машин, зобов'язані не рідше одного разу в 10 днів перевіряти їхній технічний стан і контролювати порядок проведення щомісячного огляду.

Техніка безпеки під час роботи баштових кранів та інших машин і механізмів. Вантажопідіймальні машини (крани всіх типів, лебідки, крани екскаватори, а також ван­тажозахватні органи і пристрої, що навішуються на гак ма­шини) експлуатують з урахуванням вимог Правил облад­нання і надійної експлуатації вантажопідіймальних кранів Держгірпромнагляду.

Реєстрація. До пуску в роботу будівельні крани та екс­каватори, обладнані гаком, повинні бути зареєстровані в Держгірпромнагляд, щоб дана машина була прийнята на облік місцевою інспекцією Держгірпромнагляду для контролю і нагляду за її експлуатацією. При модерніза­ції машини, що супроводжується зміною вантажності чи основних розмірів, а також у разі передачі машини іншому власнику її треба перереєструвати.

Після монтажу машини на новому місці, її модернізації чи капітального ремонту металоконструкцій оформляють дозвіл на пуск її в роботу в органах нагляду, що видається на основі результатів її технічного обстеження і контроль­ної перевірки стану. Вказаний дозвіл на роботу заносять у паспорт машини. Дозвіл на пуск нової вантажопідіймаль­ної машини видають органи нагляду при реєстрації на основі наслідків її випробування на заводі-виготовлювачі і технічного обстеження, проведеного організацією - влас­ником машини, що заносять в паспорт.

Технічне обстеження. Заново встановлені вантажо­підіймальні машини, а також допоміжні вантажозахватні пристрої піддають технічному обстеженню перед почат­ком роботи. Вантажопідіймальні машини, які експлуа­тують, обстежують не рідше як через рік їхньої роботи. Позачергове технічне обстеження машин проводять після перебазування і монтажу їх, реконструкції, капітального ремонту чи заміни

— 164 —

вантажної лебідки і ремонту металевих конструкцій, зміни гака, основних несучих канатів (вантаж­них, стрілових, вантових).

Мета технічного обстеження нової машини полягає у тому, щоб встановити, що вона виготовлена і облад­нана згідно з правилами Держгірпромнагляду, відповід­но до поданих документів. Технічне обстеження машини складається з її огляду, статичного і динамічного випро­бувань, що їх проводять для перевірки надійності машини і вантажної стійкості (будівельних кранів). Проводить об­стеження машини особа, що здійснює нагляд за вантажо­підіймальними машинами, за участю особи, яка відпові­дає за її справний стан.

Нагляд і обслуговування. Адміністрація будівельної ор­ганізації повинна утримувати машини в справному стані, забезпечувати безпечні умови праці, проводити обсте­ження, ремонт і обслуговування машин. Вона призначає відповідальну особу за безпечну експлуатацію вантажо­підіймальних машин, утримання їх, вантажозахватних пристроїв та шляхів у справному стані, обслуговування і ремонт машин, підготовку їх до обстеження та випро­бування, виконання інструкцій з експлуатації. Крім того, адміністрація призначає інженерно-технічного праців­ника (майстра, виконроба), відповідального за безпечне виконання робіт, пов'язаних з переміщенням вантажів. Ця особа стежить за застосуванням тільки стандартних, випробуваних вантажозахватних пристроїв і тари, допус­кає до роботи на машинах лише атестованих відповідно до Правил Держгірпромнагляду осіб, перевіряє виконан­ня машиністами і стропальниками посадових інструкцій. Згідно з Правилами Держгірпромнагляду встановлено по­рядок періодичної перевірки знань інженерно-технічних працівників, а також осіб, відповідальних за надійну екс­плуатацію вантажопідіймальних машин.

На стійкість будівельних кранів (баштових чи стрілових) впливають їхня маса, маса вантажу, який вони піднімають, сила вітру, інерція, що визначається масою і швидкістю її руху. Маса вантажу, сила вітру та інерція діють так, що можуть перекинути кран, а власна маса крана є силою, що утримує його. Вітер та інерція можуть бути також стримувальними силами, а похил площадки може зменшувати стійкість крана.

— 165 —

Усі крани під час роботи і в неробочому стані повинні бути стійкими, що характеризується коефіцієнтом. Цей коефіцієнт визначають при дії всіх основних і додаткових сил (вітер, інерція) і при розташуванні крана на площадці з максимальним похилом за спеціальними формулами. Встановлюють, реєструють, оглядають і експлуатують вантажопідіймальні пристрої відповідно до вимог чин­них Правил Держгірпромнагляду. Всі пристрої перед по­чатком експлуатації оглядає і приймає технічна комісія. Електрокрани і підіймачі для забезпечення своєчасних зу­пинок у потрібних положеннях обладнують спеціальними пристроями: кінцевими вимикачами, обмежувачами вели­чини вантажності, повороту тощо.

Технічні випробування вантажопідіймальних машин, як правило, проводять статичним навантаженням, що на 25% перевищує їхню вантажність, і динамічним, що на 10% перевищує розрахункове навантаження. Статичне випробування виконують при спокійному стані крана з під­нятим над землею вантажем протягом 10 хв, а динаміч­не - переміщуючи вантаж угору і вниз з різким гальмуван­ням. Щоб запобігти випадкам падіння з висоти поштучних матеріалів (цегли, плиток), їх слід піднімати в контейнерах або спец тарі, причому вантаж потрібно укладати нижче від бортів на 100 мм.

Для правильної організації праці і її безпечності під час роботи з підіймальними пристроями адміністрація будов зобов'язана:

- забезпечити такелажників випробуваним такелажним обладнанням;

- розробити способи правильного стропування вантажів і вивісити їх на видних місцях;

- забезпечити будівельний майданчик контрольним ван­тажем, виділити інженерно-технічних працівників, від­повідальних за безпечну працю і справний стан ванта­жопідіймальних машин;

- виділити місце для складування матеріалів.

У горизонтальному напрямі вантаж переміщують, під­нявши його на 1 м вище від зустрічних перешкод. Вантажні гаки повинні мати запобіжні пристрої (карабіни, скоби, за­тискачі).

— 166 —

Застосовувані на будівництві шахтні підіймачі без запо­біжних пристроїв (уловлювачів, кінцевих вимикачів, обмежу­вачів тощо) обладнують спеціальними пристроями, які дають змогу проводити вантажно-розвантажувальні роботи без за­ходу людей у кліть або на вантажний майданчик. Надійність усіх запобіжних пристроїв перевіряють через кожні 10 днів.

Напрямні одно або двощоглових підіймачів повинні бути строго вертикальними, без вм'ятин і надійно закрі­пленими.

Краї платформ, які використовують для піднімання вантажів, обгороджують бортами заввишки 1 м, а з боку напрямних ставлять суцільні стінки.

Усі прорізи у тій частині стіни й риштувань, через які не проводять вантажні роботи, обгороджують.

Машиніст повинен мати зв'язок (сигналізацією) з усі­ма місцями, де виконують вантажно-розвантажувальні роботи.

Вантажні лебідки, які монтують на окремих рамах поза підіймачами, встановлюють в захищених приміщеннях (будках) з дощатою підлогою. Канати, що йдуть від лебід­ки до вантажо- несучого органа підіймача, на рівні землі за­кривають чи обгороджують.

Якщо дистанційно керують кількома (двома-трьома) пі­діймачами, то встановлюють особливо чіткі сигналізацію і зв'язок між мотористом і робітником, що приймає ванта­жі на поверхах. Не можна використовувати вантажні піді­ймачі для переміщення людей. На кожному підіймачі і біля всіх місць навантаження та розвантаження треба вивісити дані про граничну вантажність-в тоннах і в кількості ванта­жу, що піднімається.

Під час роботи навантажувачів особливу увагу приді­ляють справності і надійності гідросистеми, бо у випад­ку будь-яких пошкоджень у ній може статися самовіль­ний рух і навіть падіння робочих органів навантажувачів. Проводячи ремонтно-регулювальні роботи і технічне об­слуговування навантажувача, робочі органи закріплюють за допомогою обмежувачів чи опирають на козли і під­ставки. Під час роботи навантажувача забороняється:

- перебувати під піднятим робочим органом і в зоні мож­ливого його падіння;

 

— 167 —

- повертати навантажувач з заглибленим у ґрунт чи ма­теріал ковшем;

- рухатись по поперечним похилам, що перевищують 10° на підйомах і 25° на спусках;

- проводити розвороти на косогорах, працювати в дощ на майданчиках з глинистим ґрунтом та поперечними похилами;

- під'їжджати до змінного робочого органа для його наві­шування на великій швидкості;

- залишати на схилі незагальмований навантажувач. Враховуючи велику маневреність і мобільність наванта-

жувачів, особливо пневмоколісних, а також часту змі­ну робочих органів (ківш, стріла, вилковий підхват), об­слуговуючий персонал повинен бути особливо уважним. Під час транспортування цих навантажувачів своїм хо­дом чи на буксирі, слід додержувати правил дорожнього руху. Вмикати робочі органи під час руху забороняється. Відстань робочого органа від поверхні дороги чи площад­ки повинна бути не меншою ніж 0,5 м.

Перед початком земляних робіт машинами, і на сам-перед екскаваторами, отримують довідку про наявність підземних комунікацій на місці майбутніх земляних спо­руд, траса яких (електрокабелі, зв'язок, водно каналізаційні, тепло і газо мережі) повинна бути виділена спеціальними знаками.

Для забезпечення нормальної роботи частин (механізм повороту, ходова частина) і стійкості екска­ватор встановлюють на рівній поверхні. Допускається робота при похилі екскаватора до 5°. Межею небезпеч­ної зони екскаватора, обладнаного прямою лопатою, є коло, описане найбільшим радіусом копання плюс 5 м у нижчій частині вибою. У верхній частині до цього радіуса слід додати відстань від бровки до пересікання поверхні землі з площею кута натурального укосу ґрунту, який розробляють.

Працюючи прямою лопатою у високому вибої, стежать, щоб на бровці котловану не було великих валунів, каміння, купи мерзлої землі, пеньків та інших предметів. Падіння цих предметів може призвести до пошкодження машини та спричинити нещасний випадок. У разі нависання ґрунту у вибої

 

— 168 —

його обвалюють до створення натурального кута укосу. Підкопувати ґрунт козирка з боку його обсипання не можна, щоб не пошкодити машину.

Навантажуючи ґрунт в автомобілі і землевозні маши­ни, забороняється проносити ківш над кабіною. Якщо ка­біна не має захисного щита, то водій на час навантаження ґрунту повинен вийти з кабіни автомобіля і бути поза не­безпечною зоною дії екскаватора.

У разі виявлення в процесі розробки ґрунту невідомих підземних комунікацій (трубопроводів, тунелів, колодязів, колекторів) негайно припиняють роботу, обгороджують місце знаходження комунікацій, про що повідомляють ад­міністрацію будівельної організації.

Під час розпушування мерзлих ґрунтів клин- чи куль­бабами зону в радіусі 50 м від екскаватора визначають попереджувальними знаками, а скло кабіни закривають захисними сітками, щоб запобігти падінню на них твердих шматків ґрунту. В зазначеній зоні може працювати лише один екскаватор. На час вибухових робіт екскаватор пере­міщують на безпечну відстань і повертають до місця ви­буху задньою частиною кабіни. Обслуговуючий персонал повинен бути в укритті.

Під час роботи ввечері та вночі вибій, планувальний майданчик, місця розвантаження ґрунту, під'їзні шляхи добре освітлюють. Якщо роботи виконують поблизу бу­дівель, підприємств, у яких можуть бути люди, то вибої і ділянки роботи обгороджують та виставляють щити з по­переджувальними написами.

Рух екскаватора самоходом по слабких волого насичених ґрунтах (включаючи багнисті і заболочені ділянки) допускається тільки по попередньо вкладених матах чи шпалах. По штучних спорудах (мостах, шляхопроводах, трубах) екскаватор може рухатися тільки після дозволу керівництва. Під час руху стрілу розміщують уздовж осі, а ківш опускають на висоту, не більшу ніж 1 м від дороги. Спуски та підйоми екскаватор повинен долати з мінімаль­ною швидкістю, виключати ходовий механізм при цьому не можна. Граничне значення похилів, підйомів і спусків зазначають у паспорті машини. Рух крана з вантажем на гаку не дозволяється.

— 169 —

Двічі-тричі за зміну потрібно робити нагляд за станом окремих вузлів і елементів машини: гальм, муфт, кабелю, металоконструкцій, гаків, вантажозахватних пристроїв. Систематично слід перевіряти стан підкранових рейко­вих колій і майданчиків, по яких переміщуються машини. Особливу увагу звертають на те, щоб у металі не з'яви­лися тріщини, а у разі появи навіть незначних — негайно припиняють роботу.

Під час роботи машин при низьких температурах ор­ганізовують обігрівання обслуговуючого персоналу (мон­тажників, стропальників).

Важливим кліматичним фактором, що впливає на на­дійність роботи машин і умови праці обслуговуючого пер­соналу, крім температури, є вітер. Він спричинює додат­кове напруження у вузлах і деталях машин та збільшує тепловіддачу, що знижує критичну температуру крихкості металу. Потрібно також ураховувати характер прикладан­ня вітрового навантаження, що разом з низькою темпера­турою збільшує холодноламкість елементів машини.

Щоб підвищити безпечність роботи при низьких темпе­ратурах, потрібно підтримувати в кабіні машини необхід­ний мікроклімат, забезпечувати оглядовість фронту робіт, готувати системи електрообладнання до зимових умов, забезпечувати нормальний тепловий режим двигуна. Працювати на будівельних машинах за цих умов можна тільки у тому разі, якщо був проведений позачерговий тех­нічний огляд машин влітку.

Безпеку при експлуатації основних такелажних при­строїв було розглянуто в параграфі ІІІ-10.

Техніка безпеки під час роботи автокранів і кранів на гусеничному ходу. Для стійкості автокранів під час роботи слід встановлювати спеціальні виносні опори на міцних про­кладках. Працювати на автокрані можуть особи, які мають посвідчення. Авто і гусеничними кранами можна виконувати роботи лише тоді, коли вони цілком справні та за наявності справних інструментів і такелажних пристроїв. Піднімають і опускають вантаж тільки за знаком сигнальника. Під час переміщення крана стрілу опускають і закріплюють за передню частину шасі. Ставлять кран на щільному рівному ґрунті. Нахил крана не повинен перевищувати паспортний. Щоб

— 170 —

запобігти сповзанню крана, його загальмовують руч­ним гальмом. Навантажують кран повільно, без поштовхів і ударів, не допускаючи розгойдування вантажу і стежачи при цьому за правильним положенням його на стропах.

Машиністам кранів заборонено:

- вимикати коробку передач під час руху крана з гори;

- волочити вантаж при нахиленому канаті або поворо­том стріли;

- навантажувати довгоміри до встановлення стояків на

автомобілях і причепах;

- піднімати вантаж масою понад паспортну вантажність;

- допускати до стропування вантажів ненавчених робіт­ників;

- працювати на несправному автокрані, поблизу лінії

електропередач або під ними на відстані, меншій за

допустиму;

- відривати краном примерзлий або завалений вантаж;

- залишати піднятий вантаж на вису та переносити його над людьми й машинами;

- працювати в темряві без достатньої освітленості;

- встановлювати гусеничні й автомобільні крани та

екскаватори для роботи на свіжо насипаному і не

ущільненому ґрунті.

Підіймальні стріли автокранів фарбують у червоний колір, а на гаку роблять напис про максимальну вантаж­ність крана.

Для нормальної безпечної роботи колісних і гусеничних машин ПВР повинна передбачатись необхідна підготовка майданчика: планування, укочування ґрунтової основи, а при наявності слабких волого насичених ґрунтів - укла­дання дорожніх плит, спеціальних матів. Гусеничні крани вантажністю до 25 т транспортують по дорогах на трайле­рах. Кран в'їжджає самоходом на трайлер стрілою вперед по настилу з похилом не більше ніж 10°. На трайлері кран встановлюють гусеничними візками впоперек платформи, а стрілою - вздовж напрямку руху.

Автопоїзд рухається у такому порядку. Попереду їде автомобіль із встановленими на ньому габаритами авто поїзда, за ним на відстані 10...15 м - автопоїзд з краном і далі з

— 171 —

розривом 10... 15 м - автомобіль-прикриття з пер­соналом, який обслуговує кран. Перед транспортуванням крана погоджують сигнали взаємодії. До початку транспор­тування колісного крана на буксирі виконують такі основні операції: кран встановлюють у транспортне положення стрілою вздовж осі у бік ведучого моста, монтують буксир­ні засоби і відключають передній міст; пневмосистему ке­рування стоянковим гальмуванням крана підключають до пневмосистеми тягаря за допомогою спеціального шлан­га; габаритні сигнали та сигнали гальмування на крані під­ключають до системи тягаря.

Під час буксирування крана його супроводжує маши­ніст, який керує транспортуванням і наглядом за ходовою частиною крана. Якщо кран рухається по дорогах із склад­ним рельєфом, а також якщо на тягачі немає пневмосис­теми для керування гальмами крана, машиніст повинен використовувати індивідуальну пневмосистему, що пра­цює від виключеного дизеля крана.

Не можна виконувати монтажні роботи під час ожеледі, туману, снігопаду, грози, при температурі повітря нижчій, а при швидкості вітру вищій, ніж передбачено нормами.

Будівельно-монтажними роботами, які виконують із за­стосуванням машин в охоронних зонах діючих повітряних ліній електропередач (ЛЕП), керують інженерно-технічні працівники, які відповідають за безпеку проведення робіт. Для цього обов'язково треба мати письмовий дозвіл ор­ганізації - власника мережі і наряд-допуск, що визначає безпечні умови праці і видається відповідно до правил. Наряд-допуск затверджує головний інженер будівельної організації та відповідальна особа за безпечне проведен­ня робіт від електрогосподарства.

Перед початком роботи будівельних машин в охоронній зоні знімають напругу з ЛЕП. Якщо в даній зоні цього зро­бити не можна, то роботи проводять за умови виконання вищезгаданих вимог, а також додержання відстані від під­йомної чи висувної частини будівельної машини в різному її положенні до вертикальної площі, що створюється проек­цією на землю ближнього провода, який перебуває під на­пругою цієї лінії. Ця відстань залежить від напруги у ЛЕП.

 

— 172 —

Будівельні машини можуть працювати безпосередньо під проводами, якщо в повітряних ЛЕП напруга не переви­щує 1 кВ. Відстань від підйомної чи висувної частини ма­шин або від вантажу, який переноситься, в різних положен­нях до найближчого провода повинна бути не менше від розмірів, зазначених у нормативних таблицях. Машиніст вантажопідіймальної машини повинен мати кваліфікацій­ну групу з електробезпеки не нижче II.

Техніка безпеки під час роботи автонавантажувачів, конвеєрів, лебідок і домкратів. Автонавантажувачі. Майданчики для роботи автонавантажувачів потрібно до­бре розпланувати, ущільнити ґрунт і забезпечити відве­дення поверхневих вод, а взимку очистити від снігу, льоду та посипати піском чи шлаком. У транспортному положен­ні рама автонавантажувача повинна бути нахилена назад, а вантаж піднятий на ЗО...40 см від поверхні землі.

Під час руху забороняється робити повороти і гальму­вати автонавантажувачі, піднімати, опускати, нахиляти вантаж. Беруть і укладають вантаж на вилкові захвати так, щоб виключити можливість його падіння.

Вантаж слід укладати на підкладки такої висоти, щоб можна було вільно витягувати вилки; громіздкі вантажі і вантажі великої маси прив'язують до каретки. Якщо вантаж закриє видимість водієві, то автонавантажу­вач повинен рухатись заднім ходом або в супроводі робітника-сигнальника. Маса вантажу ніколи не по­винна перевищувати вантажності автонавантажувача. Перевозити людей на них не можна. Під час укладання ван­тажів у штабелі і розбирання з них автонавантажувачем у зоні цих робіт ручні роботи виконувати забороняється. Балони, бутлі з кислотою та інші вибухонебезпечні ван­тажі перевозять у спеціальній тарі або контейнерах.

Конвеєри (транспортери). Для транспортування на невеликі відстані сипких та інших матеріалів використо­вують стрічкові конвеєри, нахил яких не повинен сприяти зсовуванню вантажу назад. Конвеєри, під якими можуть бути люди або які подають поштучні вантажі, обладнують бортами. Якщо конвеєр розміщений над проходом або проїздом, то влаштовують захисні навіси. Електропроводи повинні бути у

— 173 —

гумових шлангах, а раму треба заземлювати. Не можна транспортувати конвеєр без вимкнення дже­рела живлення, а також під час роботи очищати стрічку або щось підкладати під неї для усунення пробуксовування. Всі переміщення конвеєрів проводять під керівництвом викон­роба чи майстра. Для його обслуговування по обидва боки слід мати вільні проходи завширшки не менш як 1 м.

Лебідки і домкрати. Під час експлуатації їх слід на­самперед запобігати електровраженням. Ці механізми повинні мати захищену зубчасту передачу та електро­магнітні гальма. Рубильники, магнітні пускачі і запобіжни­ки треба надійно закривати. При одночасній роботі двох лебідок швидкість навивання тросів на їхні барабани має бути однаковою.

Лебідки кріплять до фундаментів чи завантажують вантажем, що вдвічі перевищує робоче навантаження, чи кріплять якорями. Статичне випробування лебідок, талів проводять вантажем, що в півтора раза перевищує їхню паспортну вантажність, а для динамічного випробуван­ня - на 10% більше, ніж їхня вантажність. Кожна лебід­ка забезпечується паспортом заводу-виготовлювача, де зазначаються вантажність, кількість витків каната, дата виготовлення, випуску і технічного огляду та заводська марка. Категорично забороняється експлуатувати лебідки без паспорта. До їхнього управління не допускаються ненавчені особи, а також ті, що не пройшли інструктажу з техніки безпеки на робочих місцях. Довжина каната має бути такою, щоб реборда барабана при піднятті вантажу була вище над верхнім ярусом каната на один виток, а при опусканні вантажу на барабані було не менше півтора ви­тка, не враховуючи витків каната під затискачем.

Для піднімання конструкцій на невелику висоту, при ви­вірянні та установленні їх у проектне положення викорис­товують домкрати, частіше з ручним приводом. Кожний до­мкрат повинен мати паспорт, де зазначають вантажність, робочу висоту піднімання вантажу, дату виготовлення, їх повинні обслуговувати підготовлені робітники. Як пра­вило, домкрати мають гвинтові, рейкові, гідравлічні або пневматичні підіймальні пристрої. Випробовують їх один раз на рік під навантаженням, що перевищує паспортне на 10%, протягом 10

— 174 —

хв. Гвинтові та рейкові домкрати повинні мати стопорні пристрої, які виключали б можливість виходу рейки чи гвин та з корпусу домкрата. У гідравліч­них і пневматичних домкратах деталі мають бути надійно з'єднані, щоб рідина і повітря не просочувалися з робочих циліндрів. Вони повинні мати спеціальні пристрої повіль­ного опускання штока і опломбовані манометри.

Електродомкрати забезпечуються пристроями негай­ного вимкнення. Звільняти домкрати чи переставляти їх можна лише після надійного закріплення вантажу.

Сигнали і прилади безпеки під час роботи кранів. Машиністи будівельних кранів, мотористи монтажних лебі­док і підіймачів, як правило, бачать зони стропування і за­хвату вантажу на при об’єктному складі і зону встановлен­ня вантажу, конструкцій у робоче положення. Якщо маши­ніст чи моторист, який керує машиною, не має достатньої видимості робочого місця чи сигналів, що йому подають­ся, то між ним і сигнальником встановлюють двосторонній радіо чи телефонний зв'язок. Для цього використовують і знакову сигналізацію (дод.6). Крім того, застосовують прапорову сигналізацію, яку виконує спеціально призначений робітник монтажної бригади. Машиніст повинен приймати сигнали тільки від цієї особи, крім сигналу «Стоп», який можуть подати й інші робітники. Машиніст крана у разі не­безпеки подає сигнали сиреною чи дзвінком.

Особливе значення має дистанційне керування башто­вими та стріловими кранами по радіо, при якому рівень безпеки праці підвищується. Всі вантажопідіймальні ма­шини з електричним приводом забезпечуються спеціаль­ними пристроями для автоматичного зупинення механіз­мів та всієї машини у випадку перевантаження чи інших причин. Такі пристрої називають запобіжниками, які за конструкцією становлять важіль чи систему важелів, з'єд­наних з кінцевими вимикачами. Ці запобіжники передба­чають безпеку при перевантаженні кранів, порушенні їх­ньої стійкості.

Найпоширеніші запобіжники електричні і механічні. Серед них запобіжник ОГП-1, який виготовляють і вста­новлюють на заводі-виготовлювачі. На кранах застосо­вують запобіжники висоти піднімання гака: важільний чи з гнучким під

— 175 —

вішенням вантажника, які закріплюють на головці стріли чи вантажній каретці. Стрілові крани облад­нують також приладами, які автоматично вказують кути нахилу крана в поперечному та поздовжньому напрямках. Ці прилади подають сигнали (світлові, звукові) при гранично допустимих кутах нахилу крана. На баштових і стріло­вих кранах для вимірювання тиску повітря встановлюють анемометри. На кранах різних конструкцій влаштовують прилади, що обмежують їхнє повертання, переміщення на підкранових шляхах, грозозахисні, електрозахистні прила­ди, амперметри, вольтметри тощо.

Заходи безпеки під час експлуатації дробильних, змішувальних установок та вібромашин. Розчини та бетонні суміші готують на централізованих підприємствах, бетонно розчинних заводах або на розчинних і бетонних вузлах. Невелику кількість суміші можна приготувати без­посередньо на будівельних чи ремонтних об'єктах. Під час приготування розчинів закриті приміщення, де працю­ють з пилоподібними в'яжучими матеріалами, а також ті, де дроблять, розмелюють, просіюють суміші, обладнують вентиляцією, пило уловлювальними агрегатами.

Для запобігання небезпечній дії пилу ці виробництва розміщують в окремих приміщеннях.

Під час виконання окремих операцій потрібно дотри­мувати основних правил техніки безпеки. Зокрема, при гасінні вапна вручну ящики не можна заповнювати більше ніж на 1/3 їхньої висоти, а якщо його гасять в ямах, то вони повинні бути обгороджені, надійно закриті та віддалені від проїздів і проходів. Готове вапняне тісто виймають тіль­ки за допомогою механізмів або пристроїв. Підняте піді­ймачем у бункер тісто чи молоко перекачують по трубах до місця роботи, як правило, на відстань, що не переви­щує 200 м. Категорично забороняється це робити вручну. Виконують такі роботи обов'язково в респіраторах, захис­них окулярах і наглухо застебнутому спецодязі.

Дроблячи камінь, завантажують дробарку тільки тоді, коли вона на холостому ходу набере нормальну кількість обертів. Щоб запобігти небезпечному випадку, в зіві каме­недробарки влаштовують огорожі.

— 176 —

Для транспортування пилоподібних матеріалів вико­ристовують шнекові установки, які повинні бути в герметичних коробах. Усі обертові деталі агрегатів обгороджу­ють сітками з невеликими отворами.

Розчини і бетонні суміші виготовляють у мішалках різ­них конструкцій. У барабани матеріали завантажують з бункера завантажувальними ковшами. При завантаженні ковша частина матеріалів попадає в приямки, які періо­дично треба чистити, попередньо піднявши ківш на висоту та закріпивши його за допомогою опор. Не можна тримати ківш тільки на гальмах, бо він може зірватись, а підніма­ють його обов'язково без матеріалів. Забороняється вести роботи в приямку, не закріпивши ківш.

Не можна ремонтувати, чистити барабани, корита та інші деталі змішувальних машин та механізмів під час їхнього руху, особливо без вимкнення напруги та вида­лення запобіжників. При цьому треба вивісити поперед­жувальні написи, а жол