Відповідальність за порушення

ЗАКОНІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ

 

Українське законодавство передбачає сувору-відпові­дальність адміністративно-технічного персоналу за пору­шення з їхньої вини вимог охорони праці, техніки безпеки і протипожежної техніки. Установлено такі види відпові­дальності: дисциплінарна, адміністративна, кримінальна та матеріальна (для посадових осіб) і громадська (для підприємств).

Дисциплінарна відповідальність полягає у накладенні на винного адміністрацією дисциплінарного стягнення: за­уваження, догани, переведення на іншу за спеціальністю роботу з меншою заробітною платою на строк до трьох місяців або зміщення на той самий строк на нижчу посаду за спеціальністю, звільнення з роботи за згодою проф­спілкового комітету.

До накладення дисциплінарного стягнення порушник повинен дати необхідні роз'яснення. Рішення про накла­дення дисциплінарного стягнення може бути оскаржене в двотижневий строк вищестоящій посадовій особі (або органу). Якщо протягом року після накладення стягнення особа не була піддана новому дисциплінарному стягнен­ню, то накладене стягнення анулюється. Накладення дис­циплінарного стягнення не перешкоджає застосуванню кримінальної відповідальності з приводу того самого по­рушення, якщо воно має злочинний характер.

Адміністративна відповідальність полягає у накла­денні штрафу, що стягується із заробітної плати оштра­фованої особи. Штрафи на винних накладають комісії, створені при

— 27 —

районних державних адміністраціях та Радах народних депутатів. Накладати штрафи в адміністратив­ному порядку без звернення до адміністративних комісій можуть технічні інспектори Держгірпромнагляду за по­рушення правил техніки безпеки і охорони праці; органи державної санітарної інспекції за порушення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних правил; органи державного пожежного нагляду за порушення правил пожежної без­пеки тощо.

Адміністративний штраф не може бути накладений пізніше ніж через місяць з дня провини. Накладений ад­міністративний штраф, не оплачений у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення постанови про його накладення, стягується безпосередньо із заробітку оштрафованого. Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена в десятиденний строк у районному народному суді.

Кримінальна відповідальність. Основною криміналь­ною нормою, що охороняє права працюючих, є відповідні статті Кримінального кодексу України (КК України), які ви­значають покарання посадових осіб за порушення пра­вил техніки безпеки і охорони праці, законодавства про працю.

До порушень будівельних правил і правил експлуатації будівельних механізмів належать, зокрема, недодержан­ня правил кріплення стінок, траншей і котлованів, відсут­ність нагляду за правильністю встановлення кріплення і справністю риштувань, помостів та інших пристосувань; недодержання правил виконання каменярських, бутових, цегляних, монтажних, зварювальних та інших видів робіт, недодержання правил складування матеріалів, непра­вильність установлення і експлуатації будівельних машин та механізмів; відсутність або неправильне заземлення електродвигунів.

Рядові робітники та службовці, які порушили прави­ла техніки безпеки, чим спричинили травмування або смертельне травмування інших робітників, несуть кри­мінальну відповідальність як за ненавмисне вбивство чи завдане ушкодження тілу.

До кримінальної відповідальності притягують поса­дових осіб (майстрів, виконробів, начальників дільниць та цехів, головних механіків, енергетиків, головних інженерів), які

 

— 28 —

безпосередньо керують тими роботами, під час виконання яких було порушено правила техніки безпеки.

До кримінальної відповідальності можуть бути притяг­нуті керівники (начальники, директори) підприємств, уста­нов і організацій, які допустили такі порушення:

- безпосередньо керували роботами, під час яких стався нещасний випадок;

- призначили для керівництва роботами, під час прове­дення яких стався нещасний випадок, некомпетентних осіб;

- не створили необхідних умов майстрам, виконробам, начальникам дільниць і цехів, інженерам з техніки без­пеки та іншим посадовим особам, які безпосередньо керують роботами, для виконання ними обов'язків щодо створення здорових та безпечних умов праці;

- не вжили необхідних заходів для усунення порушень правил техніки безпеки, допущених нижчестоящими посадовими особами або з їхнього дозволу іншими особами;

- не вжили необхідних заходів для виконання узгоджень з охорони праці колективних договорів, а також вказі­вок посадових осіб, що здійснюють державний нагляд за додержанням правил безпеки праці, якщо ця безді­яльність спричинила нещастя з людьми чи інші важкі наслідки.

Матеріальна і громадська відповідальність. Органі­зації і громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпечністю для присутніх, зобов'язані відшкодувати заподіяні збитки.

Підприємство, власник несуть матеріальну відпові­дальність у зв'язку з виробничим каліцтвом і професійни­ми захворюваннями у тому випадку, якщо це зумовлене порушенням адміністрацією підприємств вимог охорони праці. Вони повинні відшкодувати до бюджету державного соціального страхування видатки по виплаті потерпілим працівникам (або сім'ям померлих) допомоги і пенсії в по­рядку соціального страхування. Питання про відшкоду­вання збитків підприємство розглядає після того, як орга­ни соціального забезпечення призначать пенсію потерпілому працівнику чи

— 29 —

відмовлять у ній, а у разі його смерті розв'яжуть питання про пенсію членам його сім'ї.

Підприємство, власник в порядку регресу може стяг­ти всю виплачену суму або частину її з посадової особи (майстра, виконроба, начальника), винної у пошкодженні здоров'я інших працівників. Винна посадова особа несе повну матеріальну відповідальність перед підприємством, якщо в її роботі є елементи кримінальної дії, а в інших випадках несе обмежену матеріальну відповідальність у межах третини місячного окладу.

Для профілактики травматизму і запобігання порушен­ням вимог охорони праці велике значення мають заходи переконання та громадського впливу, що можуть бути за­стосовані як до робітників та службовців, так і до посадо­вих осіб. До таких заходів належать:

- систематична критика порушників правил техніки без­пеки і вимог трудового законодавства на сторінках стін­ної газети, в пресі та по радіо;

- розгляд випадків порушення виробничої дисципліни, правил і норм з охорони праці на зборах бригади, цеху (дільниці), на загальних зборах робітників та службов­ців підприємств, установ, організацій, а також на засі­данні комісії з охорони праці;

- обговорення випадків виробничого травматизму в профгрупах, на розширених засіданнях профспілко­вих комітетів;

- розгляд випадків порушення правил техніки безпеки і трудової дисципліни на засіданнях товариських судів.

Товариський суд може оголосити порушникам това­риське попередження, громадське осудження, громадську догану з опублікуванням у пресі чи без цього; поставити перед керівником підприємства, установи чи організації питання про притягнення винного до дисциплінарної від­повідальності - переведення на іншу роботу чи зниження на посаді.

УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

Впровадження науково обґрунтованого системного підходу до організації роботи, спрямованої на досягнення безпеки праці,

 

— 30 —

дає змогу знизити виробничий травматизм і захворювання, прискорити виконання комплексних пла­нів поліпшення умов охорони праці та санітарно-оздоров­чих заходів щодо впровадження стандартів ССБП і досяг­нень передового досвіду в галузі охорони праці. Державне управління охороною праці в Україні здійснюють: Кабінет Міністрів України; Державний Комітет України з промис­лової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду; мініс­терства та інші центральні органи виконавчої влади; міс­цева державна адміністрація та місцеві Ради народних депутатів. У сучасних умовах існує 3 центра управління охороною праці: державне (інспекції); управління з боку роботодавця та з боку працівників підприємства.

Управління охороною праці в будівництві здійснюєть­ся на всіх ланках (робоче місце, бригада, дільниця, цех) і стадіях технологічних процесів під час будівельно-мон­тажних робіт та виготовлення конструкцій, деталей тощо. В управлінні беруть участь посадові особи, ланкові, бри­гадири, майстри, начальники дільниць та цехів, керівники служб та відділів, заступники директора та головного інже­нера, головний інженер, начальник будівельної організації чи директор підприємства, а також комісії профспілкового комітету з охорони праці, громадські інспектори з охорони праці та інші органи, сформовані з працівників організації (підприємства).

До кола питань по організації управління охороною праці включаються такі питання:

- прогнозування та планування заходів щодо досягнен­ня безпеки праці в будівельній організації (на підпри­ємстві); оперативне керівництво та координація робіт, спрямованих на досягнення безпеки праці в будівельній організації (на підприємстві);

- контроль за додержуванням правил безпеки, вимог стандартів та інших чинних нормативних документів, інструкцій; контроль за виконанням планів робіт з охо­рони праці;

- оцінка і стимулювання робіт щодо досягнення безпеки праці та ін.

Основною метою системи управління охороною пра­ці є досягнення безпеки працюючих, збереження їхнього здоров’я і

— 31 —

працездатності. Для цього керівництво і працівники підрозділів мають: поліпшувати стан охорони праці та знижувати виробничий травматизм; розв'язу­вати питання охорони праці, розробляючи нормативно-технологічну документацію з технології всіх будівельних робіт; сприяти наданню пільг і компенсацій робітникам, які працюють у шкідливих умовах; вирішувати питання, пов'язані з прогнозуванням, плануванням та фінансу­ванням заходів з охорони праці; вести облік та звітність з охорони праці.

Організація робіт і управління охороною праці (СУОП) здійснюються відповідно до чинної структурно-функціо­нальної схеми. Контроль за фінансуванням СУОП покла­дено на керівника (головного інженера) будівельної орга­нізації (підприємства).