І. 1 законодавча та нормативна

Пугач В.І.

П88 Охорона праці в будівництві: Навчальний посібник. - X.: «Видавництво САГА», 2007. - 336 с.

 

I5ВN 9978-9-662918-11-3.

 

У навчальному посібнику викладено основні положення охорони праці і пожежної безпеки. Особливу увагу приділено розслідуванню та обліку виробничого травматизму і законо­давчим положенням про працю, висвітлено правила техніки безпеки при виконанні загально-будівельних та спеціальних робіт, а також питання організації пожежної безпеки на буді­вельному майданчику.

Для студентів вищих закладів освіти та інженерно технічних працівників будівельних спеціальностей.

ББК 65.9(2)242

 

ІSВМ 978-9-662918-11-3 ©В.І. Пугач 2007

© «Видавництво САГА»,

підготовка,

оформлення, 2007

ВСТУП

 

Праця людей повинна бути не лише високопродук­тивною, а й безпечною. Заходи з охорони праці в нашій країні входять до державних планів розвитку народного господарства і впроваджуються у виробництво на науко­вій основі.

Над розробкою, удосконаленням і впровадженням у виробництво найдосконаліших питань щодо засобів за­хисту від травмування, відкачування шкідливих газів і пи­лу, а також інших питань охорони праці й техніки безпеки працюють науково-дослідні інститути, лабораторії та ви­сококваліфіковані інженерно-технічні працівники безпосе­редньо на будовах.

У прийнятих останнім часом в Україні законах та по­становах ідеться про створення безпечних умов праці на кожному підприємстві для кожного працівника.

Всебічному оздоровленню і поліпшенню умов пра­ці мають приділяти належну увагу й громадські органи, а також керівники будівництв і підприємств, та власники, або уповноважені ними органи. Цьому сприятиме забез­печення споруджуваних підприємств високоефективни­ми вентиляційними установками, виробництв і робочих місць - достатнім освітленням, а підприємств з підвище­ним шумом, вібраціями - проти шумними і проти вібраційними пристроями.

На підприємствах і будівництвах повинна впроваджу­ватися комплексна механізація, автоматизація, правиль­на організація праці. Це дасть змогу підвищити продук­тивність праці, поліпшити добробут робітників, уникнути травматизму і професійних захворювань.

За приблизними оцінками, щороку в світі реєструється близько 15 млн. виробничих травм, а гине близько 300 ти­сяч чоловік.

В Україні щорічно на виробництві травмується близько 50 тис. чоловік, з них 1.5 тис. гинуть, понад 3,5 тис. отри­мують професійні захворювання.

Матеріальні збитки в результаті нещасних випадків в середньому за рік становлять 2100 - 2200 тис. грн.

 

 

— 3 —

Незадовільне становище в Україні з пожежною безпе­кою - щорічно виникає 40 - 50 тис. пожеж, із них близь­ко 72 % - пожеж в житловому секторі. Кількість загиблих від пожеж щорічно становить не менше 1000 чоловік. Важливим питанням в державній політиці України є її ста­новлення до питань захисту працюючого громадянина че­рез законодавчі і нормативні акти про охорону праці, ство­рення державних виконавчих структур для забезпечення ефективності виконання цих актів.

Основоположним законодавчим документом у галу­зі охорони праці є Закон України «Про охорону праці». З введенням його в дію значно змінилися методи органі­зації роботи і контролю за станом охорони праці в усіх га­лузях народного господарства.

Предмет «Основи охорони праці» - це комплексна дисципліна, яка вивчається з метою формування у май­бутніх фахівців необхідного в їхній подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь з правових і організаційних питань охорони праці, з питань гігієни праці, виробничої санітарії, техніки безпеки та пожежної безпеки.

Згідно закону «Про охорону праці» поняття охорони праці включає систему різних заходів та засобів: право­вих, соціально-економічних, організаційно-технічних, са­нітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних, спрямо­ваних на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Невиконання або порушення цих законів призводить до травм на будівництві.

Розглянемо складові частини зазначених заходів. Правовими-законодавчими актами, що визначають основні положення з охорони праці, є загальні зако­ни України, а також спеціальні законодавчі акти, які приймаються або затверджуються іншими державни­ми органами і Кабінетом Міністрів України, Державним комітетом України по нагляду за охороною праці, Міністерством енергетики України та іншими відом­ствами.

Загальними законами України, що визначають основ­ні положення з охорони праці, є Конституція України, Кодекс законів про працю України та Закон України «Про охорону праці».

— 4 —

Спеціальними законодавчими актами є міжгалузеві та галузеві акти про охорону праці. Це Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці, Будівельні норми та правила, Санітарні норми, Правила будови електро­установок, та інші.

Відповідно до КЗпП розв'язання найважливіших за­вдань з охорони праці покладено на власника або упо­вноважений ним орган. Вони зобов'язані вживати заходів щодо усунення шкідливих умов праці чи зменшення їх, запобігання нещасним випадкам і додержання на робо­чих місцях належного санітарно-гігієнічного порядку. Ці обов'язки власника з охорони праці зазначено в Типових правилах внутрішнього розпорядку, що є на кожному під­приємстві, в установі чи організації. Згідно з цими прави­лами адміністрація зобов'язана виконувати закони і пра­вила з охорони праці, суворо додержуватися встановле­ного розпорядку робочого дня, забезпечувати робітників і службовців питною водою, створювати для них необхідні санітарно-гігієнічні умови, навчати робітників і службовців безпечних прийомів праці та правил санітарно-технічного забезпечення.

Власник або уповноважений орган підприємств, уста­нов, організацій не мають права примушувати робітників виконувати роботи, що загрожують їхньому життю і не від­повідають вимогам законодавства про охорону праці.

У КЗпП підкреслюється, що жодне підприємство, цех, дільницю чи споруду не можна експлуатувати, якщо в них не створено здорових і безпечних умов праці. Для ефек­тивного контролю за виконанням вимог охорони праці до складу комісії з приймання в експлуатацію промисло­вих об'єктів входять представники профспілок і органів Державного нагляду.

Конкретні вимоги охорони праці містяться в загальних і галузевих (міжгалузевих) правилах з охорони праці.

Загальні й галузеві правила з охорони праці містять норми і вимоги, обов'язкові для адміністрації підпри­ємств.

Соціально-економічними заходами передбачаються економічні методи управління охороною праці; створення державного, регіональних, галузевих та підприємницьких

 

 

— 5 —

фондів охорони праці; обов'язкове соціальне страхування працівників власником підприємства від нещасних випад­ків та професійних захворювань; відшкодування власни­ком шкоди в зв’язку з каліцтвом або іншими ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, а також моральної шкоди, безплатна видача працівникам спеціального одягу, взуття та інших засобів індивідуально­го захисту тощо.

Технічні засоби разом з організаційними заходами є частиною охорони праці й становлять техніку безпеки. Технічні засоби - це створення належних умов праці, на­самперед усунення причин, що можуть призвести до не­щасних випадків, своєчасний огляд, ремонт і правильне використання машин, механізмів, верстатів, інструмен­тів, влаштування огорож над обертовими частинами ме­ханізмів, захисне заземлення електроустановок, захист стінок траншей і котлованів. До організаційних заходів належать: навчання правилам техніки безпеки та інструк­таж з цих правил, постачання будовам плакатів, таблиць, вивчення правил з безаварійної організації праці на кож­ному робочому місці тощо.

Технічні й організаційні заходи з техніки безпеки дають змогу досягти надійної безпеки праці, поліпшити її орга­нізацію й запобігти нещасним випадкам на будівництві.

Санітарно-гігієнічні заходи належать до галузі меди­цини і є виробничою санітарією. На будівництві за допо­могою цих заходів запобігають загальним і професійним захворюванням працівників. Санітарно-гігієнічні заходи передбачають дослідження впливу виробничих факторів на людину та встановлення допустимих значень цих фак­торів на робочих місцях, визначення фактичних значень конкретних параметрів виробничих факторів на робочих місцях, а також визначення відповідності умов на робо­чих місцях вимогам нормативних документів.

Для запобігання професійним захворюванням робітни­ків, які працюють на особливо шкідливих дільницях, має бути організоване лікувально-профілактичне харчування в дні роботи. Систематично контролюють стан здоров'я усіх робітників і службовців медичні працівники. Для де­яких виробництв установлено обов'язкові періодичні медичні огляди

 

— 6 —

працюючих. Залежно від їхніх наслідків пла­нують лікувально-профілактичні оздоровчі заходи.

Особливу увагу приділяють медичному нагляду за ста­ном здоров'я працюючих жінок і неповнолітніх, для яких установлено спеціальні пільги і гарантії охорони праці, які будуть розглянуті нижче.

Дисципліна «Основи охорони праці» пов'язана з без­пекою життєдіяльності, науковою організацією праці, ерго­номікою, інженерною психологією, технічною естетикою, основами екології.

Базовими дисциплінами предмета є фізика, математи­ка, електротехніка, хімія, технологія виробництва.

У навчальному посібнику зустрічаються терміни, які по­требують пояснення.

Шкідливий виробничий фактор - фактор, дія якого на людину, що працює, за певних умов призводить до захво­рювання чи зниження працездатності.

Небезпечний виробничий фактор - фактор, вплив яко­го на працюючого, за певних умов призводить до травм чи іншого раптового погіршення здоров'я.

Випускники учбових закладів повинні не лише самі зна­ти правила техніки безпеки, а й уміти навчити цих правил робітників, організувати виробничий процес продуктивно і якісно, а головне - безпечно, безаварійне, не допускаю­чи нещасних випадків на виробництві.

Для виключення впливу на робітників небезпечних факторів у всіх галузях народного господарства діє сис­тема стандартів безпеки праці. Крім цієї системи, у будів­ництві діє СНиП 111-4-80* «Техника безопасности в строительстве».

Норми техніки безпеки в будівництві повинні гаранту­вати захист робітників від впливу небезпечних та шкідли­вих виробничих факторів, запобігати виникненню травм та нещасних випадків.

Нещасний випадок на виробництві - раптове погір­шення стану здоров'я чи настання смерті працівника під час виконування ним трудових обов'язків внаслідок корот­кочасного впливу небезпечного, або шкідливого чинника.

Наслідком дії шкідливого виробничого чинника під час трудової діяльності може бути професійне захворювання -

— 7 —

патологічний стан людини, обумовлений надмірним напруженням організму або дією шкідливого виробничого чинника.

Засвоєння студентами, які оволодівають будівельни­ми спеціальностями, основних положень безпеки праці, техніки безпеки і протипожежної безпеки, основ трудового законодавства, а також правил виявлення і обліку вироб­ничого травматизму і є метою цього підручника.

 

— 8 —

РОЗДІЛ І

ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ

ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Таблиця 1.

Граничні норми підіймання

І.4. СИСТЕМА СТАНДАРТІВ

І. 5. НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ

ПРАЦІ ТА ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ

 

Для досягнення безпеки і поліпшення умов праці тру­дящих у будівельно-монтажних організаціях діє служба техніки безпеки.

Працівники цієї служби керуються законами України, постановами Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, інструкціями профспілок України, рішеннями ке­рівних органів та іншими нормативними документами в галузі охорони праці, а також Типовим положенням про службу техніки безпеки в будівельно-монтажних організа­ціях та на підприємствах будівельної індустрії.

Основні завдання служби техніки безпеки полягають у ліквідації причин виробничого травматизму, здійсненні контролю за роботою виробничих та технічних служб бу­дівельних організацій щодо поліпшення умов праці, вдо­сконалення техніки безпеки і заходів захисту, а також у розробці й проведенні організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних заходів щодо запобігання виробничому травма­тизму і професійним захворюванням на основі широкого впровадження досягнень науки і техніки та підвищення культури виробництва. Працівники служби техніки безпе­ки беруть участь у роботі громадських комісій з охорони праці.

Загальне керівництво роботою з безпеки праці й стан техніки безпеки та виробничої санітарії на підприємствах і будівництвах покладено на начальників управлінь. Керує службою техніки безпеки головний інженер, який приймає рі­шення щодо технічного забезпечення будівництва. Роботою з охорони праці безпосередньо на об'єктах керують також особи лінійного персоналу (виконроби, майстри).

Відділ техніки безпеки (інженери, старші інженери):

- координує діяльність структурних організацій з питань охорони праці; розробляє комплексні плани поліпшен­ня охорони праці, контролює виконання наказів, норм, правил, інструкцій, вказівок з питань безпеки праці, на­вчання та інструктаж робітників;

— 23 —

- стежить за станом і застосуванням засобів індивідуаль­ного та колективного захисту, технологічного та монтаж­ного оснащення, за забезпеченням виробничих дільниць плакатами, знаками безпеки, а також за виконанням ін­ших положень і завдань з комплексного плану поліпшен­ня умов охорони праці й санітарно-оздоровчих заходів;

- бере участь у розслідуванні виробничого травматизму, у розробці заходів для запобігання йому, а також у про­веденні аналізу виробничого травматизму;

- контролює якість проектів виконання робіт;

- організовує лекції, кіносеанси, екскурсії з охорони пра­ці, обладнує кабінети і стенди з техніки безпеки;

- перевіряє знання працюючих з техніки безпеки.

Виробничо-технічний відділ:

- забезпечує виробничі підрозділи проектами виконання робіт, нормативними документами і стандартами, а та­кож єдиними формами журналів, посвідчень, актів та іншої документації з техніки безпеки;

- впроваджує прогресивні технологічні організаційні ви­рішення, а також передовий досвід суміжних галузей будівництва, що гарантують безпеку виробничих про­цесів, поліпшення умов праці;

- бере участь у розробці комплексних планів поліпшення умов охорони праці й санітарно-оздоровчих заходах.

Відділ організації праці й заробітної плати:

- впроваджує заходи щодо поліпшення умов праці ро­бітників, у тому числі й організації безпечних робочих місць, визначає в установленому порядку раціональні режими праці й відпочинку залежно від природнокліматичних та організаційно-виробничих умов;

- організовує разом з відділом кадрів професійне навчан­ня робітників з урахуванням питань безпеки праці.

Відділ головного механіка та головного енергетика:

- розробляє та забезпечує виконання заходів щодо без­печної експлуатації будівельних машин, механізмів, технологічної опалубки, енергетичних установок, у тому числі й котлів і посудин, які працюють під тиском;

- контролює технічний стан і проводить профілактич­ні випробування будівельних машин, трубопроводів, котлів

— 24 —

і апаратів, які працюють під тиском, прилади безпеки, контрольну апаратуру й заходи електро-забезпечення та зв'язку;

- організовує інструктаж та навчання безпечним засо­бам праці та атестує робітників, які обслуговують ван­тажопідйомні устаткування, апарати та електротехніч­ні установки, що працюють під тиском;

- бере участь у розслідуванні нещасних випадків, пов'я­заних з експлуатацією будівельних машин, енергетич­них установок та апаратів.

Управління будівельно-технологічної комплектації (УБТК) забезпечує працюючих засобами індивідуаль­ного захисту, санітарно-побутовими пристроями, облад­нанням та інвентарем, а також проводить своєчасний ремонт, прасування, чищення та висушування спецодягу і спецвзуття, планово-профілактичну обробку засобів ін­дивідуального захисту.

Відділ бухгалтерського обліку веде облік в установ­леному порядку грошових коштів, що витрачаються на виконання номенклатурних заходів з охорони праці.

Виконроби і майстри (майстри-бригадири) на дільни­цях:

- організовують роботи відповідно до проектів виконан­ня робіт та технологічних карт, ознайомлюють робіт­ників з безпечними методами виконання робіт;

- контролюють застосування відповідно до призначен­ня технічних засобів (риштувань, помостів, захисних пристроїв, кріплення стінок котлованів і траншей, від-косів, кондукторів та іншого устаткування), будівельних машин, енергетичних установок, транспортних засобів і засобів захисту працюючих;

- проводять з працюючими та оформляють виробничі ін­структажі, забезпечують чистоту і порядок на робочих місцях, в проходах і на під'їзних коліях, а також достат­нє освітлення робочих місць, правильне утримання і експлуатацію підкранових під'їздів з систематичною (щоденною) перевіркою умов праці робітників і вжива­ють заходів для усунення виявлених недоліків;

- контролюють додержання норм перенесення вантажів, забезпечують робочі місця знаками безпеки,

— 25 —

попереджувальними написами і плакатами;

- стежать за перебуванням випадкових осіб на території дільниці, у виробничих приміщеннях і на робочих міс­цях;

- систематично проводять бесіди з робітниками про ана­ліз випадків порушення правил техніки безпеки і вироб­ничої санітарії та забезпечують додержання робітни­ками інструкцій з охорони праці.

Дільничні механіки:

- забезпечують виконання правил техніки безпеки під час монтажу, демонтажу, експлуатації та ремонту будівель­них машин, механізмів, підіймальних пристроїв і елек­троустаткування, газо- й електрозварювальних апара­тів, апаратів, що працюють під тиском; забезпечують на­лежний технічний стан їх, а також регулярний технічний нагляд для своєчасного забезпечення їхнього ремонту; організовують випробування машин, механізмів, облад­нання, підвісних люльок та іншого устаткування;

- проводять інструктаж та навчання робітників, які об­слуговують будівельні машини та механізми, безпеч­ним методам і засобам робіт, а також забезпечують ро­бочі місця попереджувальними написами, плакатами та інструкціями з охорони праці.

Повний перелік обов'язків інженерно-технічних праців­ників первинної та середньої ланок управління будівни­цтвом викладено в СНиП ІІІ-4-80*.

Особлива роль в організації і створенні безпечних умов праці робітників належить бригадирові. Бригадир - безпо­середній організатор безпечного виконання робіт членами бригади. Він має забезпечити високу трудову дисципліну, виконання правил внутрішнього розпорядку і техніки без­пеки всіма членами бригади. До початку робіт бригадир має перевірити готовність робочих місць, забезпеченість робітників бригади будівельними матеріалами, деталями, інструментами. Особливу увагу слід приділяти надійності помостів, риштувань, пристроїв, тимчасового кріплення траншей та будівельних конструкцій. Бригадир повинен уміти читати креслення та монтажні схеми, застосовувати правила техніки безпеки під час виконання робіт брига­дою. У разі виявлення порушень правил техніки безпеки бригадир повинен негайно вжити

— 26 —

заходів для усунення причин порушення безпеки, що становлять загрозу для життя людей, і вивести робітників з небезпечної зони. Він має щоденно роз'яснювати робітникам правила техніки безпеки, постійно стежити за неухильним виконанням правил всіма членами бригади.

Бригадир має бути вимогливим до порушників трудової та виробничої дисципліни. На посаду бригадира призна­чають найбільш кваліфікованих і дисциплінованих робіт­ників.

УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

Впровадження науково обґрунтованого системного підходу до організації роботи, спрямованої на досягнення безпеки праці,

 

— 30 —

дає змогу знизити виробничий травматизм і захворювання, прискорити виконання комплексних пла­нів поліпшення умов охорони праці та санітарно-оздоров­чих заходів щодо впровадження стандартів ССБП і досяг­нень передового досвіду в галузі охорони праці. Державне управління охороною праці в Україні здійснюють: Кабінет Міністрів України; Державний Комітет України з промис­лової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду; мініс­терства та інші центральні органи виконавчої влади; міс­цева державна адміністрація та місцеві Ради народних депутатів. У сучасних умовах існує 3 центра управління охороною праці: державне (інспекції); управління з боку роботодавця та з боку працівників підприємства.

Управління охороною праці в будівництві здійснюєть­ся на всіх ланках (робоче місце, бригада, дільниця, цех) і стадіях технологічних процесів під час будівельно-мон­тажних робіт та виготовлення конструкцій, деталей тощо. В управлінні беруть участь посадові особи, ланкові, бри­гадири, майстри, начальники дільниць та цехів, керівники служб та відділів, заступники директора та головного інже­нера, головний інженер, начальник будівельної організації чи директор підприємства, а також комісії профспілкового комітету з охорони праці, громадські інспектори з охорони праці та інші органи, сформовані з працівників організації (підприємства).

До кола питань по організації управління охороною праці включаються такі питання:

- прогнозування та планування заходів щодо досягнен­ня безпеки праці в будівельній організації (на підпри­ємстві); оперативне керівництво та координація робіт, спрямованих на досягнення безпеки праці в будівельній організації (на підприємстві);

- контроль за додержуванням правил безпеки, вимог стандартів та інших чинних нормативних документів, інструкцій; контроль за виконанням планів робіт з охо­рони праці;

- оцінка і стимулювання робіт щодо досягнення безпеки праці та ін.

Основною метою системи управління охороною пра­ці є досягнення безпеки працюючих, збереження їхнього здоров’я і

— 31 —

працездатності. Для цього керівництво і працівники підрозділів мають: поліпшувати стан охорони праці та знижувати виробничий травматизм; розв'язу­вати питання охорони праці, розробляючи нормативно-технологічну документацію з технології всіх будівельних робіт; сприяти наданню пільг і компенсацій робітникам, які працюють у шкідливих умовах; вирішувати питання, пов'язані з прогнозуванням, плануванням та фінансу­ванням заходів з охорони праці; вести облік та звітність з охорони праці.

Організація робіт і управління охороною праці (СУОП) здійснюються відповідно до чинної структурно-функціо­нальної схеми. Контроль за фінансуванням СУОП покла­дено на керівника (головного інженера) будівельної орга­нізації (підприємства).

ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

 

Створення безпечних умов праці ґрунтується на плановій основі. Мета планування полягає в створенні вироб­ничих процесів, обладнання і умов праці, що забезпечу­ють СНиП 111-4-80*, стандарти ССБП, інша нормативна та директивна документація з безпеки праці та законодавчі акти з цих питань.

Планування - це процес завчасно прийнятих рішень у ситуації, коли необхідних наслідків досягають своєчас­ним забезпеченням комплексу взаємозв'язаних заходів. Плани можна реалізувати при оперативному управлінні й контролі їх виконання, економічному аналізі наслідків та відпрацюванні конкретних пропозицій, що забезпечують ефективну профілактику травматизму. Будівельні органі­зації, підприємства промисловості будівельних матеріалів та будівельної індустрії складають три види планів з охо­рони праці: комплексні перспективні; поточні (річні); опе­ративні (квартальні).

Комплексні перспективні плани розробляють на строк до п'яти років з урахуванням перспективи подальшого вдосконалення будівництва й виробничої діяльності під­приємств. Такий план має містити розділи з подальшого поліпшення умов праці, охорони праці, виробничої сані­тарії, медичного та профілактичного обслуговування тру­дящих.

Перед розробкою комплексного плану проводять пас­портизацію стану умов праці в цеху, на дільниці, в робітни­чих зонах і групах робочих місць. Щоб скласти такий план на рівні сучасних вимог, треба вивчити стан будівельного виробництва під час зведення різних споруд та будівель, технологічних процесів підприємств будівельної індустрії, детально проаналізувати стан виробничого травматизму за роками, періодами, групами робітників щодо віку та за іншими факторами, що характеризують його. При цьому слід

 

— 33 —

використовувати наявні методи аналізу виробничого травматизму та професійних захворювань.

Перспективний план розробляють з урахуванням пла­нової реконструкції, розширення цехів і дільниць виробни­цтва, вдосконалення технологічних процесів на основі нової техніки, запровадження технології й організації будівельно-монтажних робіт з урахуванням найновіших досягнень віт­чизняної науки і практики. При цьому враховують вимоги, передбачені планами наукової організації праці (НОП).

Без урахування перспективних планів змін та вдоско­налень у діяльності будівельних організацій і підприємств будівельної індустрії неможливо забезпечити виконання багатьох запланованих заходів.

Складений на науковій основі перспективний план має включати заходи, спрямовані на вдосконалення будівель­ного виробництва, запровадження нових технологічних процесів на основі досягнень науки і техніки. У ньому ви­значають загальну кількість працюючих, у тому числі й жінок, працівників нічних змін, які користуються додатко­вою відпусткою, мають скорочений робочий день, а також робітників, які працюють в особливо важких умовах (ви­робничий шум, отрута, вібрація, низька чи висока темпе­ратура тощо).

Паспортизація включає й організаційно-технічну робо­ту, а саме: приймання екзаменів з техніки безпеки, впро­вадження пропозицій щодо вдосконалення охорони праці, використання коштів для проведення заходів, що не вхо­дять до номенклатурних, а також заходів щодо пропаган­ди техніки безпеки.

Паспортизація має проводитись щорічно в усіх органі­заціях і на виробництвах.

Номенклатура заходів з охорони праці передбачає: ав­томатичне й дистанційне управління виробничим облад­нанням, технологічними процесами і підіймально-тран­спортними засобами; системи автоматизованого контр­олю і сигналізації; технічне устаткування, що забезпечує захист робітників від ураження струмом тощо.

Поточні (річні) плани складають щорічно на основі комплексного перспективного плану з розкладом заходів, спрямованих на поліпшення стану техніки безпеки, охорони

— 34 —

праці й промислової санітарії, по кварталах і виділен­ням обсягів робіт по дільницях, службах, відділах, а також з урахуванням необхідних додаткових заходів.

У річних планах зазначають заходи щодо модерніза­ції виробничого обладнання, організаційного оснащення відповідно до вимог НОП і правил безпеки; передбачають встановлення додаткових запобіжних і захисних пристро­їв, блокувань, дублюючих засобів безпеки на машинах, механізмах та іншому виробничому обладнанні.

Враховуючи виняткове значення електробезпеки в бу­дівництві, до плану треба внести заходи щодо вдоскона­лення згідно з правилами електробезпеки різних пристро­їв для автоматичного захисного вимкнення трансформа­торних установок та інших електросистем, обладнання і агрегатів.

Щоб знизити виробничий травматизм на будівництві, робочі місця і проходи обладнують низьковольтним освіт­ленням і переносними низьковольтними світильниками, а також влаштовують спеціальне низьковольтне освітлен­ня для безпечного виконання роботи в котлах, цистернах, колодязях та в інших особливо небезпечних умовах.

До плану включають заходи з механізації прибиран­ня виробничих приміщень і очищення їх від пилу, джерел штучного і природного освітлення (освітлювальна армату­ра, вікна, фрамуги, освітлювальні комунікації), механізації процесів розливання і подавання на робочі місця отруй­них легкозаймистих рідин та емульсій.

Щоб запобігти виробничому травматизму в місцях найбільш інтенсивного руху робітників, які беруть участь у виробничому процесі, планують розміщення перехідних тунелів та галерей, передбачають встановлення нових вентиляційних систем та реконструкцію діючих, а також індивідуальних установок, що забезпечують оздоровлен­ня умов праці.

З метою систематичного контролю за станом повітря­ного середовища у плані слід передбачити встановлення приладів і систем контролю та сигналізації для підвищен­ня допустимих концентрацій шкідливих речовин у повітря­ному середовищі, а також шкідливих для здоров'я випро­мінювань у повітрі виробничої сфери. На основі даних періодичного

— 35 —

контролю шуму і вібра­ції передбачають встановлення пристроїв для зниження чи усунення виробничого шуму та вібрації, а також пла­нують заходи щодо загального поліпшення умов праці, найважливішими з яких є:

- реконструкція природного та штучного освітлення на основі даних лабораторних вимірювань і вимог по­дальшого поліпшення умов праці;

- переобладнання на автоматичне управління аспірацій-них та пило поглинальних установ і пристроїв, вбиран­ня пилу та інших виробничих відходів;

- реконструкція і переобладнання санітарно-побутових приміщень.

Щоб усунути причини простудних захворювань, уте­плюють підлоги, влаштовують теплі переходи від сані­тарно-побутових приміщень до місць виконання робіт, а також обладнують місця для відпочинку робітників, які працюють у гарячих цехах, місця захисту від сонця та ат­мосферних опадів під час виконання робіт просто неба.

Річні плани погоджуються з профспілковим комітетом будівельної організації (підприємства) технічним інспек­тором праці, санепідемстанцією і затверджуються керівни­ком організації (підприємства).

Контроль за виконанням річного комплексного плану покладається на профспілковий комітет будівельної ор­ганізації (підприємства).

Щоквартально адміністрація звітує про виконання комплексного плану перед профспілковим комітетом і працівниками будівельної організації (підприємства).

Оперативні плани роботи з безпеки праці складають щоквартально всі дільниці (підрозділи) на підставі річних планів і заходів, необхідність у яких виникає в ході щоден­ної роботи. Затверджує їх головний інженер. Контроль за виконанням оперативних планів роботи з охорони праці покладається на інженера з техніки безпеки.

НАВЧАННЯ ТА ІНСТРУКТАЖ

ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД

РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ОБЛІК

ФУНКЦІЇ ЛІНІЙНОГО

ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНОГО

РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ОБЛІК

ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

 

Усі вперше виявленні хронічні профзахворювання (отруєння) підлягають обов'язковому розслідуванню. МОЗ затвердило списки профзахворювань, які можуть бути викликані впливом небезпечних і шкідливих виробничих факторів технологічного процесу та обладнання. Зв'язок профзахворювання з умовами праці визначається сані­тарно-гігієнічними характеристиками умов праці і клініч­них даних санепідемстанції.

Лікувально-профілактичний заклад, у разі підозри на профзахворювання, направляє робітника на консульта­цію до спеціаліста з проф-патології. До остаточного вста­новлення діагнозу працівника направляють для обсте­ження до спеціалізованого лікувально-профілактичного медичного закладу. У суперечливих випадках діагноз профзахворювання встановлює інститут медицини праці (м. Київ).

Протягом трьох днів після остаточного діагнозу повідо­мляють керівника підприємства, санепідемстанції і ліку­вально-профілактичний заклад.

Роботодавець організує розслідування причин проф­захворювання протягом 10 днів з дня одержання повідо­млення. Наказом керівника санепідемстанції до комісії включають працівника санепідемстанції (голова комісії), представників профспілкової організації, трудового ко­лективу, лікувально-профілактичного закладу, спеціаліста з проф-патології і власника підприємства. В комісії можуть брати участь представники міністерства, місцевих органів державної виконавчої влади, органів нагляду за охороною праці і науково-дослідних установ МОЗ. Комісія розслідує обставини та причини профзахворювання, складає акт за формою П-4, в якому намічає заходи до забезпечення нормальних умов праці, визначає відповідальність поса­дових осіб за виникнення профзахворювання. Всі члени комісії підписують акт розслідування профзахворювання. Акт надсилається хворому, підприємству, де виявлено за­хворювання, лікувально-профілактичному закладу, проф­спілковій організації і один примірник залишається в сан­епідемстанції для аналізу та

— 56 —

контролю за здійсненням намічених заходів. Акт розслідування

профзахворювання зберігається на підприємстві санепідемстанції 45 років.

За результатами розслідування профзахворювання ке­рівник підприємства видає наказ, де визначаються заходи запобігання профзахворюванню, визначаються винні відповідальні особи, які допустили порушення санітарних норм і правил.

Контроль за якістю розслідування і здійсненням захо­дів усунення причини профзахворювання проводять ор­гани нагляду за охороною праці МОЗ. Громадський контр­оль здійснюють трудові колективи через уповноважених з питань охорони праці, а також профспілки.

МЕТОДИ АНАЛІЗУ

РОЗДІЛ II

ОСНОВИ ФІЗІОЛОГІЇ,

ІІ.1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ГІГІЄНИ

ІІ.5 ФАКТОРИ, ЩО НЕГАТИВНО

ІІ.6 ПОВІТРЯ РОБОЧОЇ ЗОНИ.

 

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умо­ви) у виробничих приміщеннях, тобто умови внутрішнього середовища цих приміщень.

До метеорологічних умов на виробництві належать температура повітря, вологість, рух повітря та інфрачер­воні випромінювання.

Спричинене метеорологічними умовами інтенсивне тепло чи холод може призвести до значних змін у життє­діяльності організму, що негативно вплине на продуктив­ність праці та стан здоров'я працюючих. Тому створенню сприятливих метеорологічних умов на виробництві та гігі­єні праці приділяють велику увагу.

— 70 —

Людина почуває себе добре, якщо температура на­вколишнього повітря становить 16...22°С, рух повітря 0,1...0,2 м/с, а відносна вологість повітря - 40...60%. Проте такі ідеальні умови у природі, а тим більше у ви­робничих умовах, бувають не завжди.

Вплив метеорологічних умов на організм людини тіс­но пов'язаний з процесами терморегуляції організму. Терморегуляцією називають сукупність процесів, що за­безпечують теплообмін між організмом і навколишнім природним середовищем, та постійну температуру люд­ського тіла незалежно від навколишнього природного се­редовища. Порушення процесу терморегуляції в організмі людини і інколи спричиняє до перегріву (гіпертермії), або переохолодженню (гіпотермії) організму людини.

Характер та інтенсивність теплообміну між людиною та навколишнім природним середовищем залежать від метео­рологічних умов, теплопровідності організму працюючого, функціональног