Типи та структура уроків біології. Характеристика основних етапів уроку.

Навчальний процес із біології, всі компоненти змісту, методи, засоби навчання й виховання реалізуються насамперед на уроці.

Отже, урок — це основна форма навчально-виховної роботи вчите­ля з класом (сталим, однаковим за віком і рівнем підготовки колекти­вом учнів) за визначеною програмою з біології, відповідно до розкладу й у шкільному приміщенні.

Незважаючи на малу тривалість, урок має ті структурні компонен­ти, які характеризують процес навчання в цілому: цільовий, ситуацій­но-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльшсний, контрольно-ре­гулювальний та оцінково-результативний. Тому від ефективності уро­ків залежить ефективність навчального процесу в цілому.

Концептуальну модель уроку, яка відображує співпрацю вчителя й учнів, спрямовану на досягнення високого кінцевого результату відпо­відно до поставленої дидактичної мети, наведено на рис. 10.3. Як вид­но з моделі, вихідним моментом будь-якого уроку є чітко визначена мета, яку ставить перед собою вчитель, а учні усвідомлюють, сприйма­ють її як власну. На кожному уроці відповідно до мети реалізуються навчальні, виховні й розвивальні завдання. Мета уроку орієнтує вчите­ля й учнів на досягнення реального результату. Саме за ступенем його досягнення можна судити про ефективність уроку в цілому.

Однією з найважливіших умов ефективності уроку є глибоке воло­діння вчителем науковими знаннями. Належний рівень теоретичної підготовки вчителя дає йому змогу, зважаючи на об'єктивні закономір­ності, реалізовувати технологію уроку вибором доцільних форм, мето­дів і засобів навчання.

Сучасний урок біології має бути демократичним, тобто проводити­ся не для учнів, а з учнями, з урахуванням їхніх потреб та інтересів. Пе­дагогіка співробітництва орієнтує на перетворення учня з «об'єкта» навчання на «суб'єкт» навчально-виховного процесу й передбачає по­будову взаємин між учителем та учнями на засадах довіри, поваги, ро­зуміння. Отже, йдеться про систему навчально-виховної роботи, яку вчитель організовує відповідно до своїх можливостей і запитів учнів, орієнтуючися при цьому на високий кінцевий результат.

Типологія уроків біології. Цьому питанню присвячено чимало досліджень педагогів і методистів-біологів. Загальновідомою є ти­пологія уроків В. О. Онищука за дидактичною метою:

· урок засвоєння нових знань;

· урок формування вмінь і навичок;

· урок комплексного застосування знань, умінь і навичок;

· урок узагальнення й систематизації знань;

· урок перевірки, оцінки та корекції знань, навичок і вмінь;

· комбінований урок.

· повторення, закріплення знань, умінь і навичок;

· контрольно-перевірні;

· комбіновані, на яких розв'язуються водночас кілька дидактичних
завдань.

Є також класифікація за головною дидактичною метою — засвоєння нових знань і вмінь, їх удосконалення й перевірка, згідно з якою виокремлюють такі типи уроків:

· вивчення нового матеріалу;

· вдосконалення та застосування теоретичних знань і вмінь;

· узагальнення й систематизації знань;

· контрольно-облікові;

· змішані, або комбіновані.

В основу іншої класифікації покладено способи проведення уроків: уроки-лекції; уроки-екскурсії; уроки-бесіди; кіноуроки; уро­ки лабораторних робіт; уроки самостійних робіт тощо.

Є класифікація уроків з а основними етапами навчального процесу: вступні; первинного ознайомлення з матеріалом; форму­вання понять; тренувальні та ін.

М.М. Верзілін класифікує уроки залежно від понять, які на нихформуються, — морфологічні, анатомічні, екологічні, фізіологіч­ні тощозаметодами проведення — словесні,наочні,практичні. У російській методиці навчання біології найчастіше використовуються класифікації уроків за етапами навчального процесу й місцем уроків у темі:

Типи уроків Види уроків

Вступні Урок-бесіда, комбінований, проблемний

Що розкривають зміст теми Комбінований, кіноурок, урок-бесіда,

урок-лабораторна робота, урок-лекція, урок-семінар, урок-гра

Підсумкові, або узагальнювальні Урок-узагальнення, урок-конференція,

урок-екскурсія, урок-семінар, урок-бе­сіда, урок-залік, контрольно-перевірний

У вітчизняній методиці навчання біології найчастіше використову­ється класифікація уроків, в основу якої покладено дидактичну мету. Плануючи свою діяльність, учитель визначає уроки з окремих розділів і тем відповідно до дидактичної мети. Наприклад, якщо на уроці вивча­ються теорії, закони й ставиться завдання їх міцного й свідомого засво­єння, доцільним є вибір уроку засвоєння нових знань. Після вивчення великих розділів, тем проводяться уроки узагальнення й систематиза­ції знань, у ході яких не лише повторюється програмний матеріал, а й знання учнів зводяться в струнку цілісну систему.

Уроки засвоєння нових знань передбачають вивчення нового мате­ріалу, його закріплення й повторення. Основне завданням таких уро­ків — вивчення нового матеріалу. Структура уроків варіативна, але пе­редбачає такі загальні етапи:

1. організаційний момент;

2. актуалізація опорних знань;

3. мотивація навчально-пізнавальної діяльності;

4. вивчення нового матеріалу;

5. закріплення вивченого матеріалу;

6. домашнє завдання.

Структура уроків даного типу може суттєво змінюватися залежно від особливостей змісту навчального матеріалу, конкретно-педагогіч­них умов. Оскільки головною педагогічною метою уроку є засвоєння нових знань, то в його структурі немає етапу перевірки домашнього зав­дання. Взагалі структура розглядуваних уроків відображує специфіку організації навчально-пізнавальної діяльності учнів і керівництва нею з боку вчителя з урахуванням специфіки змісту біологічного матеріа­лу, який вивчається.

Метою уроків узагальнення й систематизації знань є повторення, закріплення й систематизація знань. Вони проводяться після вивчення однієї або кількох тем, коли потрібно звести розрізнені знання в певну цілісну систему, й мають таку структуру:

1. постановка завдань уроку;

2. повторення основних питань теми;

3. виявлення провідних ідей і систематизація знань навколо основ­
них понять, їх подальший розвиток і поглиблення;

4. обговорення найскладніших питань теми;

5. підбиття підсумків.

Узагальнення знань на уроці біології може відбуватися через роз­криття суті, закономірностей, зв'язку окремих предметів та явищ у ме­жах якогось цілого. Загальний характер предметів та явищ визначається за допомогою таких розумових операцій, як аналіз, синтез, індукція, дедукція. Тому на узагальнювальних уроках запитання й завдання уч­ням мають бути спрямовані на формування вмінь порівнювати, уза­гальнювати, аналізувати, а також на розвиток розумової діяльності. Мета узагальнювальних уроків може бути досягнута завдяки прове­денню їх у формі кіноуроків, конференцій, лекцій, рольових ігор, се­мінарських занять тощо.

Головною метою уроку перевірки, оцінки та корекції є контроль знань, умінь і навичок учнів. Такий урок проводиться зазвичай напри­кінці вивчення теми, а якщо тема велика, то посеред неї. На контроль­но-перевірному уроці може використовуватися фронтальна та інди­відуальна діяльність учнів. Такий урок можна розпочати вступною фронтальною бесідою для активізації діяльності учнів, згодом — перейти до індивідуальної перевірки знань, умінь і навичок, а завершити — письмовою самостійною роботою. Важливо під час перевірки знань використовувати диференційований підхід, ураховуючи індивідуаль­но-типологічні особливості та рівень підготовки учнів.

Уроки формування вмінь і навичок та уроки комплексного застосу­вання знань, умінь і навичок у чистому вигляді в процесі викладання біології використовуються рідше. Проте деякі етапи цих уроків залеж­но від їхньої дидактичної мети можуть включатися до структури уро­ків інших типів.

У практиці роботи вчителів біології широко використовуються ком­біновані уроки, їхня структура залежить від завдань, які розв'язувати­муться на них. На етапі перевірки домашнього завдання вчитель біоло­гії може використовувати різноманітні методи контролю (індивідуаль­не усне опитування, фронтальна бесіда, письмова самостійна робота, біологічний диктант тощо), а під час вивчення нового матеріалу — різ­номанітні словесні й наочні методи навчання, а також лабораторно-практичний. Уроки цього типу доцільно проводити лише в початкових і частково — в середніх класах, бо за 45 хв майже неможливо розв'яза­ти кілька дидактичних завдань. У зв'язку з цим у старших класах ефек­тивніші одноцільові уроки.

Звичайний шкільний урок дає вдумливому вчителеві широкі мож­ливості для творчості. Досить часто вчителі стикаються з проблемою зниження рівня пізнавальної активності учнів на уроці, небажання пра­цювати самостійно, а то й просто навчатися. Причиною того, що учні втрачають інтерес до навчання, є, зокрема, одноманітність уроків. Яким же має бути сучасний урок, щоб збудити інтерес учнів? Відповідь єдина: творчим. Лише творчий підхід до уроку, його неповтор­ність, насиченість і різноманітність можуть забезпечити ефективність навчання. Одним зі шляхів розв'язання цієї проблеми є відхід від базо­вої моделі побудови уроку.

Останнім часом у шкільній практиці набувають поширення нетради­ційні уроки, наприклад уроки-змагання, уроки-диспути, уроки-віктори-ни, уроки-конференції, уроки-прес-конференції, уроки-подорожі, уро-ки-суди, уроки-концерти. Слід зазначити, що серед них немає жодного, який не можна було б віднести до уроку певного типу за відомими кла­сифікаціями. Вони лише відображають зовнішні ознаки того чи іншого заняття й не становлять принципово нової педагогічної категорії.

Більшість нетрадиційних уроків характеризуються використанням дидактичних ігор, які належать одночасно до двох сфер людської діяль­ності — гри й навчання. Різновидом дидактичної гри є рольова гра, яка передбачає рольову поведінку учасників. Під час нетрадиційних уроків, навчально-педагогічних, рольових і ділових ігор школярі не лише здо­бувають конкретні знання з певної теми, а й розвивають аналітичні здіб­ності, вчаться спілкуватися, робити висновки. Особливо слід відзначити роль нетрадиційних уроків в активізації навчально-пізнавальної діяль­ності учнів та формуванні їхнього пізнавального інтересу.

Макро- й мікроструктура уроку. Структура уроку — це сукуп­ність елементів, які забезпечують його цілісність і збереження основ­них навчально-виховних функцій за різних варіантів. Складові частини (елементи) уроку тісно взаємопов'язані й реалізуються в певній по­слідовності. Під елементами уроку слід розуміти його дидактичні ета­пи (макроелементи) та дидактичні моменти (мікроелементи), тобто урок характеризується макро- й мікроструктурою.

Дидактичний етап є логічно завер­шеним процесуальним відрізком уро­ку, що характеризується конкретним дидактичним завданням (ДЗ), певним фрагментом змісту освіти (ЗО), доціль­но обраними методами навчання (МН), формами навчально-пізнавальної діяльності учнів (ФНПД), конкретним реальним результатом (РР) (рис. 10.5).

Дидактичний момент — це логічно завершений процесуальний відрізок певного дидактичного етапу, що також характеризується конкретним дидактичним завданням, певним змістом освіти, методами нав­чання, формою навчально-пізнавальної діяльності учнів, конкретним реальним результатом.

Отже, логічно й функціонально взаємопов'язані етапи уроку стано­влять його макроструктуру, а дидактичні моменти, що також перебу­вають у логічному й функціональному взаємозв'язках, — його мікро­структуру.

Кожному типу уроку має бути властива певна макроструктура. На­приклад, урок засвоєння нових знань складається з таких основних ма­кроелементів: сприймання й усвідомлення навчального матеріалу; йо­го осмислення та запам'ятовування; узагальнення й систематизація знань. Мікроструктура є найбільш мобільною, динамічною частиною кожного уроку. Елементами мікроструктури є методи, прийоми та за­соби навчання в комплексі, які передбачають раціональну послідов­ність педагогічних дій учителя й навчально-пізнавальних дій учнів. Наприклад, на етапі сприймання й усвідомлення нового матеріалу мо­жуть використовуватися проблемний виклад, евристична бесіда, де­монстрування кінофільму, самостійна робота з підручником тощо. Етап осмислення знань вимагає іншого комплексу прийомів, які забез­печують широку розумову діяльність учнів — застосування аналізу й синтезу, порівняння, узагальнення тощо.