Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Класифікації уроків літератури вчених-методистівСодержание книги Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
І
Мета уроку та його зміст Методи навчання, види й форми роботи, дидактичні завдання Структура навчального предмета Характер основних дидактичних завдань
Вступне заняття, читання твору, орієнтовна бесіда, аналіз твору, вивчення додаткового матеріалу, підбиття підсумків, облік та ін. т Урок-лекція, урок-роз-повідь, урок учнівських читань, урок вивчення тексту художнього твору, урок самостійної роботи учнів, урок складання планів, урок письмової роботи, урок з використанням технічних засобів навчання, урок повторення або закріплення, урок-бесіда за творами для позакласного читання, урок-диспут, урок-екс-курсія та ін. X I. Уроки вивчення і) уроки художнього сприйняття твору; 2) уроки поглибленої роботи над текстом; 3) уроки узагальню-вального вивчення творів. II. Уроки вивчення тео 1) уроки формування теоретико-літературних понять; 2) уроки вивчення наукових літературно-критичних статей; 3) уроки вивчення біографії письменника; 4) уроки за історико-лі-тературним матеріалом; 5) уроки узагальнення; повторення; опитування. III. Уроки розвитку 1) уроки творчих робіт, складених на основі життєвих вражень; на літературні теми; 2) уроки усних відповідей та усних доповідей; 3) уроки навчання творів; 4) уроки аналізу творів та ін. Уроки засвоєння нових знань і розвитку на їхній основі умінь та навичок, уроки узагальнення і система: тизації знань, уроки контролю за знаннями, уміннями та навичками з літератури та ін. Навчальні ситуації належать від теми, мети, типу уроку й реалізують їх. Насамперед слід продумати часову узгодженість навчальних ситуацій уроку. На запропонованій схемі один із прикладів 1розподілу часу уроку. Учитель Учні Книжка Дошка Наочність 12 кл. 7 хв 25 хв 5 хв 5 хв Зхв Така схема дасть змогу вчителю не лише продумати свої дії на уроці, а й визначити, скільки часу необхідно відвести на Роботу учнів із книжкою (художнім текстом, підручником тощо), біля дошки, з наочністю й ТЗН. Оскільки в середніх класах варто найбільше часу відводити саме читанню, на роботу і книжкою на уроці відведено 20 хвилин. У старших класах значна частина уроку літератури присвячена аналізу художнього твору учнями під керівництвом учителя, тому й час пі обхідно розподіляти, скажімо, так: учні працюють 25 хвилин, а вчитель — 7—10 хвилин. Структура уроку літератури залежить від його типу та змісту. Учитель сам визначає порядок навчальних ситуацій. Розглянемо кілька можливих варіантів структури уроку. У середніх класах головною метою уроків літературного читання є навчання учнів правильного, вдумливого, виразного читання та розуміння прочитаного. Тому структура уроку може бути такою: 1. Тема уроку. Епіграф. Завдання уроку. 2. Літературна хвилинка. .'і. Слово вчителя з елементами співбесіди (підготовка до і прийняття художнього твору). ■1. Читання художнього тексту вчителем. 5. Читання художнього тексту учнями «ланцюжком». (і. Читання художнього тексту учнями під музику. 7. Навчальна пауза. К. Читання художнього тексту учнями «ланцюжком». !). Словникова робота. 10. Бесіда (перевірка розуміння прочитаного). 11. Переказ учнями окремих уривків з художнього твору. 12. Висновки. 13. Домашнє завдання. 14. Завершальне слово вчителя. Ця структура може змінюватися. І. Тему уроку не обов'язково щоразу оголошувати на почат-1ку заняття, учитель сам визначить місце і час для цього, залежно від її змісту й задуму уроку.
2. Літературна хвилинка планується, якщо є цікавий матеріал і потреба в ній. 3. Читати художній текст може розпочинати не лише вчитель, а й кращий учень. Доцільним є використання грамзапису твору у виконанні митця. 4. Вибір прийомів читання художнього тексту («ланцюжком», під музику) залежить від самого тексту. Тут потрібно використовувати весь наявний арсенал прийомів методу творчого читання — виразне, коментоване, хорове, про себе, вибіркове, в особах, вголос тощо. 5. Пропедевтичний курс літератури у 5 —7 класах передбачає й інші види робіт, які спрямовані на розвиток творчої особистості підлітка. Тому, безперечно, на уроках літературного читання проводяться евристичні бесіди, даються творчі письмові та усні завдання різного плану, що вводяться як структурні елементи уроку. У середніх класах багато уваги приділяється урокам розвитку зв'язного мовлення, які мають специфічну структуру. Ось, наприклад, ланцюжок навчальних ситуацій уроку за картиною А. Куїнджі «Березовий гай»: 1. Вступна бесіда. 2. Слово вчителя (розповідь про художника). 3. Розгляд картини. 4. Словникова робота. 5. Елементи аналізу картини. 6. Слухання грамзапису твору П. Чайковського «Пори року». 7. Складання плану твору. 8. Самостійна робота учнів (усний чи письмовий твір). Урок позакласного читання має свої вимоги до структури. Наприклад, урок на тему «В країні Уолта Діснея» складатиметься з таких елементів: 1. Актуалізація опорних знань (відомості про країну Діснея, про його казки та про нього самого). 2. Перегляд виставки книжок відомого казкаря. 3. Розмова про прочитані казки Діснея.
4. Перегляд виставки учнівських малюнків за мотивами прочитаних казок. 5. Розповідь про нові казки Діснея. 6. Читання казки. 7. Перегляд уривків з мультиплікаційного фільму. 8. Бесіда (порівняння казки Діснея з мультиплікаційним фільмом). 9. Підсумки уроку.
Структура уроку виразного читання теж має свою специфіку. Серед його різноманітних структурних елементів обов'язкові три, які повторюються кілька разів: 1. Читання тексту (з чергуванням відомих учителю прийомів методу творчого читання). 2. Словникова робота. 3. Бесіда (з чергуванням запитань): а) про що прочитали? б) як прочитали? в) як необхідно прочитати? У шкільній практиці з'являються й нові форми уроку — нестандартні, нетрадиційні, творчі. Важко погодитися з цими не зовсім вдалими назвами, оскільки виникають запитання: а що ж таке стандартний або традиційний урок? Хіба всі інші уроки не мають творчого характеру? Нові форми уроку з'являються тоді, коли вчитель формулює незвичайні, але необхідні для навчального процесу завдання уроку, дбає про ефективність їх втілення. Так виникають уроки-екскурсії (до музею, бібліотеки, пам'ятника), уро-ки-подорожі (у країну казок, до письменника, в минуле, майбутнє, у космос), урок — літературна гра, урок-ребус, урок-конкурс, урок-концерт, телеурок, кіноурок та ін. Для прикладу наведемо ланцюжок навчальних ситуацій бібліографічного уроку для б класу, який проводиться у шкільній бібліотеці: 1. Вступне слово вчителя про бібліотеку. 2. Розповідь бібліотекаря про довідково-інформаційний фонд бібліотеки. 3. Ознайомлення з виставкою словників. 4. Практичне заняття (з'ясовується, як працювати зі словниками, яку допомогу вони надають під час вивчення літератури). 5. Виразне читання учнями віршів про словник (Д. Білоуса, М. Рильського, С. Маршака). 6. Завершальне слово вчителя (роль словників у житті й діяльності відомих учених, письменників, акторів, журналістів). У старших класах структура уроків літератури ускладнюється. Структура уроку, на якому аналізуватиметься художній твір, залежить не лише від визначеної мети. Слід також враховувати обсяг твору (буде він прочитаний у класі повністю, частково чи читатиметься вдома); жанр; шлях аналізу; кількість годин, відведених на його вивчення за програмою тощо. Враховуючи низку об'єктивних та суб'єктивних умов, учитель складає ланцюжок навчальних ситуацій.
Ось найпростіший приклад навчальних ситуацій (якщо художній твір невеликий і за програмою вивчається 1 годину): 1. Підготовка до сприйняття художнього твору. 2. Читання тексту. 3. Навчальна пауза. 4. Підготовка до аналізу прочитаного твору. 5. Аналіз художнього тексту. 6. Підсумки. Якщо вчитель, вивчаючи художній твір, вирішив піти шляхом аналізу «вслід за автором», то ланцюжок навчальних ситуацій серед інших можливих обов'язково матиме такі: 1. Правильне й виразне читання уривка художнього тексту. 2. Словникова робота. 3. Бесіда. 4. Дослідна робота. Вони повторюватимуться кілька разів упродовж уроку, оскільки така робота допомагає вчителеві здійснити задум. Якщо обрати інші шляхи аналізу, домінуватимуть інші навчальні ситуації. Обрані вчителем нові форми уроку (урок-зустріч, урок-пам'ять, урок-диспут, урок-роздум, урок-прес-конференція, інтегрований урок тощо) потребують цікавих, неповторних навчальних ситуацій. Прикладом може бути ланцюжок навчальних ситуацій оглядового уроку з новітньої літератури вії класі на тему: «По праву совісті, по праву пам'яті»: 1. Хвилини гордості (слово вчителя про письменників та їхні твори: О. Твардовський «По праву пам'яті», А. Ахматова «Реквієм», О. Гончар «Собор», В. Биков «Знак біди», Ч. Айт-матов «Плаха» та ін., за вибором учителя). 2. Хвилини пам'яті (читання дібраних учителем уривків з творів про людей, ціною життя яких завойовувалося щастя). 3. Хвилини роздумів (бесіда про великі перемоги та гіркі поразки, про героїчне і трагічне в минулому й сьогоденні). 4. Хвилини рішень (зміст наших сьогоднішніх проблем і турбот, думки про майбутнє). Ланцюжок навчальних ситуацій уроку, на якому розглядається біографія і творчий шлях письменника, може мати таку послідовність: 1. Літературна хвилинка (вірші, присвячені письменникові). 2. Тема, її мотивація. 3. Епіграф як ключ до теми. 4. Робота з портретом письменника. 5. Лекція вчителя у співавторстві з учнями класу, відтворена у схемі:
До оглядового уроку вчитель добирає інший ланцюжок навчальних ситуацій. Так, вії класі одна година відводиться на вступ: «Світова література XX ст.; основні етапи, тенденції, естетичні пошуки, художні відкриття. Традиції й новаторство в прозі, поезії, захист особистості й культури в художніх творах видатних письменників XX ст.». Вивчення інформаційно насиченого матеріалу не доцільно подавати у вигляді лекції. Вдалим буде урок, якщо вчитель проведе його в літературному музеї з цікавими експозиціями за темою або перетворить кабінет світової літератури на імпровізовану літературну вітальню, де зберуться «представники» всіх літературних течій XX століття. Такий урок повинен продумуватися заздалегідь. Суб'єктивні та об'єктивні обставини, за яких він готується, диктуватимуть ланцюжок навчальних ситуацій. Запропоновані приклади навчальних ситуацій уроків, безперечно, не можуть бути еталоном. Підготовка до кожного конкретного уроку є наслідком індивідуальної творчості педагога. Визначаючи на уроках форми, методи та прийоми реалізації різних видів роботи, учитель передовсім продумує доцільність кожної навчальної ситуації. Але є серед них повторювані — домашнє завдання й підсумки уроку. Донині в методичній літературі остаточно не з'ясовано, чи повинні учні виконувати домашні завдання з літератури. Учених турбує, чи не відіб'є в учнів примусове читання програмових текстів любові до книжки. Адже свідченням найвищої майстерності вчителя літератури є, безперечно, сталий інтерес його вихованців до серйозного читання. На наше глибоке переконання, саме читання художніх текстів та вивчення тексту напам'ять було і залишається головним домашнім завданням з літератури. Воно сприяє успішному виконанню таких завдань на уроці: аналізу художнього тексту,
складанню планів, тез, відгуків; написанню письмових робіт різних типів; роботі з цитатами. Завдяки вдумливому читанню самостійна робота учня розвиває пошуковий, творчий, дослідницький характер. Сьогодні вагомий вплив на побудову і зміст уроку мають новітні технічні засоби навчання. Широковідомі нині теле-, відео-, кіно-уроки, а також комп'ютерні уроки. Проте таким формам роботи, якщо навіть вони і мають позитивні наслідки, не слід відводити першорядну роль у навчальному процесі, тим самим відсуваючи на другий план головний предмет вивчення літератури — художні тексти. Відвідання театру або перегляд фільму за мотивами художнього твору також доречніші як домашнє завдання чи підсумкове заняття. Завершальна навчальна ситуація уроку — підбиття підсумків. Учитель має чітко бачити весь процес навчання на конкретному уроці і його реальні результати. Щоб підсумувати заняття, він повинен ретельно продумати такі запитання: — Чи виконано завдання уроку? — Як засвоєно навчальний матеріал? — Чи викликав він інтерес у школярів? — Чи були вони активними на уроці? — Чого навчилися? Що нового дізналися? Відповівши на ці запитання, вчитель з'ясує питання формування світогляду учнів, наповненості їхніх знань, рівня інтелектуального розвитку. Не менш важливою є проблема обліку та оцінювання знань і вмінь учнів. Пропонована нижче таблиця диференційованого запису оцінок — це усталена та апробована система обліку й контролю за рівнем засвоєння знань.
Така система оцінювання дасть змогу вчителю організувати індивідуальну роботу з учнями за всіма напрямами; уникну-
ти недоцільної активності одних та безнадійної пасивності інших; справедливо й усебічно оцінити кожного, провести об'єктивний аналіз знань та вмінь класу в цілому. Індивідуальне опитування. Ця рубрика допоможе простежити, щоб упродовж чверті кожен учень хоча б раз дав ґрунтовну відповідь на проблемне запитання (3 — 5 хв). Вона має містити вступ (актуальність питання, історична довідка, зв'язок з попереднім матеріалом тощо), основну частину (логічний, повний і точний виклад змісту з використанням цитат, наочності тощо) й короткі, але чіткі висновки. Учневі, що відповідає, призначається учень-опонент, який уважно слухає товариша, робить позначки й готується до аналізу почутого. Аналіз відповіді оцінюється окремо. Результат заноситься до відповідної рубрики в таблиці. Це важливий показник, адже, якщо учень навчиться аналізувати (помічати помилки доповідача, виправляти, аргументувати й коментувати їх, давати їм самостійну оцінку), він значно підвищить якість підготовки і поліпшить зміст власних відповідей. Шлях аналізу учень визначає сам, але вчитель орієнтує на те, що в ньому потрібно врахувати: —побудову відповіді, логіку викладу; —обсяг, важливість, точність, переконливість, доступність викладу фактичного матеріалу; —емоційність та виразність мови. Поступово критерії оцінювання ускладнюються, доповнюючись, наприклад, такими: науковість, конструктивність, особистий підхід і оцінка відповіді. Далі вчитель пропонує всім охочим доповнити, виправити почуте, зробити зауваження щодо аналізу. За відповіді з місць і під час фронтальних опитувань оцінка ставиться в четверту колонку таблиці. Вона фіксує активність учня впродовж уроків. Підсумовуючи почуте, вчитель за необхідності дає свій варіант відповіді, який виконує роль зразка. Вибудовується такий ланцюжок: Запитання —» Відповідь —» Аналіз —» Доповнення —> Узагальнення, відповідь вчителя учня учнем- учнями учителя опонентом класу Тільки копітка систематична праця над розвитком усного мовлення школярів з часом дасть добрі наслідки. Те саме стосується розвитку їхнього письмового мовлення. Спочатку школярі вчаться давати письмову відповідь лише на одне запитання. Для цього вчитель готує перелік запитань
до художнього твору, і кожне записується на окрему картку, що пропонується 3 — 4 учням під час перевірки домашнього завдання. Протягом 10—15 хвилин вони мають дати письмові відповіді, які спершу перевіряють їхні товариші, а потім учитель. Перша група учнів отримує оцінку, що заноситься до п'ятої колонки, а друга — до шостої. Інколи корисно запропонувати всьому класу дати письмову відповідь на одне із запитань (бажано проблемного характеру). Така робота дасть змогу перевірити якість засвоєння нового матеріалу, сприятиме розвиткові письмового мовлення учнів, готуватиме їх до виконання творчих робіт (спочатку міні-твори, згодом твори навчального характеру, а наприкінці кожної чверті — контрольні твори). Останній урок кожної чверті присвячується аналізу роботи учнів. Спираючись на систему оцінок, учитель характеризує рівень успішності кожного, відзначає його досягнення, зупиняється на недоліках, котрі необхідно усунути, радить, як це зробити. Тож, хоч яку оцінку отримав би учень, у нього не виникає сумнівів щодо об'єктивності вчителя, зміцнюється бажання поліпшити свої знання, вдосконалити вміння. Продумуючи доцільність і логічну послідовність кожної навчальної ситуації уроку, наповнюючи її конкретним змістом, учитель визначає обсяг матеріалу й форму його запису у своєму робочому зошиті. Один може обмежитися планом, другий — тезами, третій складає докладний конспект. Тези або конспект уроку. Молодий учитель, без достатнього досвіду, пише спочатку конспект уроку, потім розгорнуті тези, які з часом стають лаконічнішими, а з роками перетворюються на окремі нотатки: пункти плану, дати, цитати тощо. За будь-яких умов, готуючись до уроку, необхідно: 1. Вивчити конспект уроку так, щоб користуватися ним вільно, непомітно для учнів. 2. Завчити напам'ять ліричні поезії, уривки з творів, перечитувати їх перед дзеркалом, стежачи за жестами й мімікою. 3. Дати записувати цифрами, щоб їх можна було відразу побачити; цитати, головні думки, визначення — іншим шрифтом, на берегах застосовувати позначки «!», «?», «+», «//» тощо; дотримуватись абзаців. 4. Підготуватися до можливих змін у викладі матеріалу у зв'язку з непередбачуваними ситуаціями в класі. 5. Налагодити контакт з класом — бути добрим, чесним, справедливим, вимогливим. Одразу після кожного проведеного уроку вчитель, пам'ятаючи, що усвідомлення помилки є рух уперед, аналізує свій урок
і в розділі «Примітки» календарно-тематичного плану або в плані-конспекті занотовує власні побажання, знахідки, відкриття. Аналіз можна проводити різними шляхами, залежно від того, що береться за основу. Якщо це тема та ідея уроку, то шлях аналізу буде ідейно-тематичний; якщо освітньо-виховна мета уроку — цільовий; а якщо за основу беремо поставлені на уроці проблеми — проблемний... Незалежно від ракурсу аналізу уроку завжди необхідно розглядати всі його компоненти, визначати їхню ефективність. Наприклад, коли застосовується аналіз «услід за автором», розглядаються й оцінюються всі складові уроку: 1. Тема: місце цього уроку в структурі загальної теми, ефективність формулювання, звернення до неї протягом уроку та під час підбиття підсумків. 2. Мета: доцільність її постановки залежно від теми, точність постановки навчального завдання; добір методів, прийомів для ефективної реалізації мети уроку. 3. Тип уроку: структура та її відповідність типу уроку. 4. Навчальні ситуації, до яких входять:
1) організація уроку (готовність до уроку класного приміщення, учнів, учителя); організація учнів (мобілізація уваги, вимоги до підготовки навчального місця тощо); 2) зміст і методика перевірки знань, умінь та навичок учнів; зміст запитань для індивідуального і фронтального опитування, бесід, самостійних творчих робіт; якісна характеристика відповідей учнів; активність класу; підбиття підсумків перевірки знань; оцінка відповідей учнів; 3) зміст і методика вивчення нового матеріалу; обсяг і система знань, про які веде мову вчитель, методика переказу: наукова та виховна спрямованість навчального матеріалу, його життєва необхідність; систематичність і послідовність переказу, образність, доступність, зв'язок із уже вивченим матеріалом, перспективність; зміст і мета самостійного вивчення школярами навчального матеріалу; проблемні питання і пізнавальні завдання; активізація пізнавальної діяльності, засоби підвищення інтересу й уваги учнів на окремих етапах уроку; залучення учнів до творчої діяльності під час сприйняття й осмислення нового матеріалу; роль і місце демонстраційного експерименту, таблиць та інших наочних засобів навчання; використання класної дошки та учнівських зошитів; роль і місце різноманітних видів робіт з підручником; робота з додатковою літературою; методика обліку знань, умінь і навичок учнів у процесі вивчення нового матеріалу.
1. Зміст і методика закріплення нового матеріалу: обсяг і система запитань;творче завдання,творчі роботи. 2. Зміст і методика домашніх завдань: обсяг і види домашніх завдань, поради щодо їх виконання. 3. Підбиття підсумків уроку. Виконавець — учитель чи учні. Методика виконання. До першого Всеукраїнського конкурсу «Учитель року» в номінації «Зарубіжна література» були розроблені критерії оцінювання уроку, якими стали у подальшому користуватися як стандартними. А саме: 1. Правильне визначення теми та мети уроку. 2. Визначення структури уроку відповідно до його мети. 3. Вибір змісту уроку і знання фактичного матеріалу вчителем. 4. Використання різних методів, прийомів і форм роботи, їхня доцільність відповідно до вікових особливостей учнів. 5. Реалізація специфіки предмета «Зарубіжна література» на уроці. 6. Орієнтація на розвиток особистості учня. 7. Творчий підхід учителя до уроку, оригінальні знахідки. 8. Культура праці та мовлення. 9. Досягнення мети уроку.
10. Активність учнів на уроці, організація їхньої діяльності вчителем. 11. Реалізація педагогічного кредо вчителя, способи вирішення проблеми, над якою він працює. Існують критерії оцінок аналізу побаченого уроку. Для прикладу наведемо «Критерії оцінок аналізу уроку», розроблені для олімпіади «Студент і науково-технічний прогрес»: 1. Спостережливість (вміння побачити на уроці найсуттєвіше). 2. Чуйність (здатність відгукнутися на пошук учителя). 3. Аналітичність (уміння дати оцінку, зрозуміти урок в його суперечливій єдності). 4. Глибина підходу (вміння побачити за одним уроком систему роботи вчителя й учнів).
5. Концептуальність (здатність в одному уроці побачити деякі актуальні проблеми сучасної методики). 6. Вираження творчої індивідуальності вчителя. 7. Морально-етичний та естетичний потенціал уроку (його виховні функції). 8. Рівень спілкування, педагогіка співдружності, взаєморозуміння.
МЕТОДИ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ Метод — це спосіб взаємопов'язаної діяльності вчителя й учнів, спрямованої на досягнення навчально-виховної мети.
об викладання літератури в школі стало ефективнішим, спрямованим на розвиток творчих здібностей учнів, необхідно визначити й систематизувати методи опанування мистецтва загалом та літератури як його складової зокрема, розкрити можливості та межі кожного з визначених методів і прийомів роботи, мету, умови їх застосування. Чимало вчених-методистів торкалися цієї проблеми у своїх наукових дослідженнях. Наприкінці XIX — на початку XX ст. — це відомі педагоги-методисти В. Стоюнін, В. Водовозов, В. Острогорський. І хоча кожен з них по-своєму підходив до вирішення цієї проблеми (В. Стоюнін надавав перевагу методу евристичної бесіди, В. Водовозов — самостійній роботі учнів з художнім текстом, В. Острогорський — лекції), всі вони відзначали необхідність володіння з боку вчителів методами та прийомами в організації викладання шкільної дисципліни на науковій основі. Історія цього питання розглядається в дослідженні О. Ма-зуркевича «Метод і творчість» (К., 1973). У 70-х роках XX ст. розгорнулася широка дискусія з приводу питань методів і прийомів викладання літератури в школі. Матеріали її всебічно висвітлювалися в методичній пресі. Дискусію розпочав фаховий журнал «Литература в школе» статтею М. Кудряшо-ва «Про ефективність занять з літератури. (До питання про методи навчання)» (М., 1970. — № 4), на яку з'явилися численні відгуки. Головним чином, з'ясовувалися такі проблеми: визначення поняття «метод», добір методів опанування шкільної дисципліни «Література», класифікація методів та перспективи розв'язання обговорюваних проблем. Розглянемо найсуттєвіші визначення поняття «метод». Насамперед звернемося до педагогічної енциклопедії: «Методи
навчання — це способи роботи вчителя й учнів, за допомогою яких здійснюється оволодіння знаннями, вміннями й навичками, формується світогляд учнів, розвиваються їхні здібності» [1]. В. Голубков у книжці «Методика викладання літератури» подає таке визначення методу: «Метод — це такий спосіб навчання, який вживається систематично і має великий вплив на загальне спрямування педагогічної роботи» [2]. У книжці Є. Пасічника «Українська література в школі» метод характеризується як «способи взаємодії вчителя й учнів, що спрямовані на розв'язання тих навчальних, освітніх і виховних завдань, які реалізуються на уроках» [3]. Аналізуючи кожне з визначень, доходимо загального висновку: метод розуміється як форма двоєдиного процесу навчання, форма стосунків учителя й учнів. Прийом навчання — це спосіб реалізації методу, його складова частина, деталь, елемент, окремий крок у пізнавальній діяльності, що виконується під час застосування того чи того методу. Процес збагачення учнів літературними знаннями й уміннями передбачає застосування вчителем системи методів і прийомів. Складність створення системи методів та прийомів навчання пов'язана з різноманітністю видів діяльності вчителя й учнів на уроці, оскільки обраний метод потребує для свого застосування найефективніших прийомів, які скеровують пізнавальну діяльність учнів. На схемі це можна зобразити так: Метод —> Прийом —» Види діяльності У методичній науці існує кілька принципів класифікації методів, серед яких: — методи навчання, що визначаються за джерелом знань, — словесні (слово вчителя), практичні (робота з книжкою), наочні (усі види наочності); — методи навчання, зумовлені формою здобуття знань (лекція, бесіда, самостійна робота); — методи, що визначаються характером діяльності вчителя й учнів під час навчального процесу (творче читання, евристичний, дослідницький, репродуктивний). Розглянемо класифікацію методів опанування літератури, спираючись на класифікацію, розроблену вченим-методистом М. Кудряшовим, і загальнодидактичну класифікацію Ю. Лер-нера та М. Скаткіна [4]. Перший етап у логіці пізнання літератури як навчального предмета — культура читання художнього твору. Варто зазначити, що саме М. Кудряшов звернув увагу на помилковість розгляду художнього твору лише у площині
логічних суджень, наголошуючи на важливості його емоційного впливу. Тож передусім твір необхідно прочитати. Шкільна психологія зараховує читання до виду рецептивної мовної діяльності, яка містить спонукально-мотиваційну, аналітико-синтетичну й виконавчу частини. Тому аксіоматичним є таке твердження: щоб читання відбулося, учень повинен відчувати потребу в ньому, а вчитель має забезпечити ефективні механізми читання. Отже, на першому етапі у співпраці вчителя та учнів домінує метод творчого читання, вплив якого сприяє розширенню світогляду учнів, розвиткові їхніх естетичних і моральних почуттів. Розглянемо поетапно один з можливих варіантів роботи з удосконалення процесу читання в середніх класах. На першому етапі проводиться ретельна перевірка техніки читання кожного учня. Вона виявляє конкретні причини труднощів: хтось читає напівголоса, дехто беззвучно ворушить губами, язиком, м'язами обличчя; а той читає дуже повільно, вголос поєднуючи склади в слова, і йому не раз доводиться повертатися до початку речення, абзацу, щоб знову простежити думку автора. Водночас вивчається коло інтересів класу в цілому і кожного учня зокрема. Враховуючи результати спостереження, добираються відповідні матеріали для бесіди. Наприклад, спершу учням запропонували згадати кадр з фільму «Останній рубіж» («Щит і меч», четверта серія). Лише кількох секунд вистачило розвідникові Вайсу, роль якого грає Станіслав Любшин, щоб прочитати дві сторінки машинописного тексту й точно запам'ятати номери й місця розташування гітлерівських таборів смерті. Уміння максимально швидко читати, осмислювати прочитане допомогло розвідникові врятувати життя тисячам полонених. Чи знають про такі випадки учні? Несподівано вони розповіли багато цікавого про своїх однолітків, які володіють навичками швидкісного читання, про гросмейстерів А. Карпо-ва та Г. Каспарова. Обидва захоплювалися літературою, приділяли їй чимало часу. Г. Каспаров навчився читати в чотири роки, багато вивчав напам'ять. У школі певний вплив на нього справили М. Лєрмонтов, О. Блок, С. Єсенін, Е. Хемінгуей, Л. Фейхтвангер, згодом Н. Думбадзе, Ч. Айтматов, Г. Маркес. А. Карпов у шкільні роки також захоплювався книжками. Спочатку пригодницькою літературою, потім історичною, документальною, мемуарною. Він стверджує, що його літературні смаки сформували класики. Узагальнюючи виступи учнів, доходимо висновку, що вміння швидко читати — це, безперечно, властивість високоорганізо-
ваного розуму, концентрованої уваги, чималих здібностей. Таким умінням володіли великі люди, серед яких письменники Г. Шевченко, О. Пушкін, Е. Хемінгуей... За бажання, а головне — волі (!), постійно тренуючись, мож--:а досягти вагомих результатів. Другий етап пов'язаний з розробкою методики навчання,: убезпеченням наочності, виконанням вправ з тренування -.периферійного зору. Кожен учень отримав завдання підготувати картки зі словами. Наприклад: дві картки з одним словом; три — з двома; чотири — з трьома; п'ять — з чотирма. На картках з чотирма:ловами записували речення. Було виготовлено 150 карток з одним словом, 300 — з двома, 500 — з трьома і 800 — з чотирма словами та реченнями. їх розклали в певному порядку — від простого до складного. Наприклад, спочатку картки з односкладовим словом (таких карток зазвичай небагато, враховуючи підготовленість класу), потім — з двома, трьома та більше складами: 1) дім, дія, зміст, трап; 2) бусел, сірник, трамплін; 3) лелека, чорногуз, щасливий; 4) словотворення, удосконалювати та ін. Поки готується наочність, проводимо з учнями тренувальні вправи-ігри для розвитку пам'яті, спостережливості, зору. 1. «Щасливий квиток». Якщо їдете до школи міським транспортом, перевірте свій квиток, а також квиток свого друга, мами, бабусі. Скажімо, вам треба скласти цифри 8, 4, 6,7, 2, 9. Звичай-багато хто виконує додавання, повторюючи пошепки: вісім плюс чотири буде дванадцять, дванадцять плюс шість — вісімнадцять і т. д. Однак, можна називати подумки лише результати складання: 12, 18; 9, 18. За сумою цифр кожної пари ви зрозумієте, що ваш квиток «щасливий». Тренування необхідно продовжувати, доки не навчитеся складати швидко, - - використовуючи «внутрішню мову». З часом зможете називати відразу суми кожної пари цифр. 2. Спроба з першого погляду запам'ятати номери авто-транспорту — спочатку лише цифри, а згодом і літерний індекс. 3. Веселі ігри, завдання, загадки, запитання, що збагачують:ливниковий запас учнів, сприяють виробленню вміння швидко дібрати потрібне слово, розрізняти зміст схожих за звучанням, давати різним словам стислі, точні пояснення. Наприклад: «Розрізняй слова», «Добери слово», «Відгадай слоні». «Продовж слово», «Півслова за вами» та ін.
163 Школярі добре розуміють, що у словниках слова розміщені в алфавітному порядку. На цьому й зосереджуємо їхню увагу. На дошці кольоровою крейдою записуємо алфавіт у три рядки (кожен рядок іншим кольором). Зорова пам'ять допоможе учням запам'ятати його саме такими рядками. Для закріплення проводимо гру «Хто швидше». Виготовлені картки зі словами учні мають скласти за алфавітом, враховуючи не лише першу, а й наступні літери. Картки кожного набору перед грою змішуються і розкладаються в окремі конверти. Переможцем виходить той, хто перший складе картки за алфавітом і позначить, до якого кольорового ряду належить слово:
|
|
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 1134; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.166.241 (0.021 с.) |