Орієнтовні тези аналізу матеріалу

.3 Григорій відповідає на докори Варлаама й Мисаїла при­мовкою: «Пий, та про себе розумій, батьку Варлаам! Ба­чиш: і я іноді доладно говорити вмію». У сцені біля фонта­на він виголошує пристрасні любовні монологи. Приймаю­чи своїх прихильників, Григорій поводиться як державна людина. Різні обставини розкривають нові риси його харак­теру. Це суто шекспірівський спосіб зображення. Але харак­тери героїв О. Пушкіна будуються інакше, ніж у В. Шекс­піра. У творчості російського поета відчувається зв'язок з принципами класицизму. Кожна сцена зображує Бориса на новому етапі його розвитку, щораз іншим. В. Шекспір, нав­паки, дає поступове накопичення нових рис характеру, а потім — вирішальний вибух, який змінює характер люди­ни. Поступове накопичення роздратування у Ліра через власних доньок приводить його до рішучих дій, характер героя різко змінюється. Як і В. Шекспір, О. Пушкін пише деякі сцени прозою, інші — віршами. За його ж зізнанням, це порушує четверту засаду класицизму — єдність складу.

□ Коли В. Шекспір створював образ своєї вітчизни, він спи­рався переважно на хроніки стародавнього англійського літописця Р. Холіншеда. О. Пушкін звертався до російських літописців та «Истории государства Российского» М. Ка­рамзіна. Як і для В. Шекспіра, минуле для О. Пушкіна було невіддільним від сучасності. Він шукав у сучасному житті риси минулого, намагався знайти їх у сучасників, щоб кра­ще, глибше їх зрозуміти.

□ «Борис Годунов» — історична драма, в написанні якої О. Пушкін спирався на більшу кількість документів, аніж В. Шекспір у своїх хроніках. О. Пушкін розумів, що його трагедія відрізняється від п'єс В. Шекспіра точнішим відтво­ренням історичного минулого, звичаїв того часу. Він писав про своїх попередників: «Шекспір зрозумів пристрасті; Ге-те — звичаї». І про себе: «Ви запитаєте мене: а ваша траге­дія — трагедія характерів чи звичаїв? Я вигадав найлег­ший вид, але спробував поєднати і те і те».

О Говорячи про народність творчості В. Шекспіра, О. Пушкін відзначав і слабкі місця великого поета, вказав на недбалість зовнішньої обробки. Це є характерним не лише для творів В. Шекспіра, а й для усієї літератури доби Відродження. У трагедії О. Пушкіна яскраво змальовано життя росій­ських людей, їхні характери. Створивши історичну драму в дусі В. Шекспіра, він збагатив літературу твором з яскра­вим національним колоритом.

 

 

Дібраний та опрацьований учнями матеріал про зв'язки творчості В. Шекспіра з українською і російською література­ми виявився настільки цікавим, що вони самостійно розпо­чали підготовку до літературного вечора.

Учні розповіли про виставку ілюстрацій художника Д. Шма-ринова до творів В. Шекспіра, продемонстрували чудові ілю­страції до трагедії «Ромео і Джульєтта», які здобули визнан­ня у всьому світі. На міжнародній виставці книжкового мис­тецтва у Лейпцигу в 1965 р. ілюстрованій Д. Шмариновим книжці було присуджено срібну медаль. Учні добирали урив­ки з твору до ілюстрацій («Сад Капулетті», «Ромео», «Пролог», «Хор», «Кладовище», «Склеп Капулетті», «Герцог» та ін.). Вони помітили, що майже кожен з монологів героїв схожий на неве­личкий ліричний твір і дійшли висновку: в цьому виявилася еволюція поетики англійського митця.

Учні знайшли також цікавий матеріал про створення балету «Ромео і Джульєтта» та виконання ролі Джульєтти Г. Улано-вою; прочитали вірші М. Алігер «Ромео і Джульєтта», «Милі трагедії Шекспіра»; підготували повідомлення на тему: «Тра­гедія "Гамлет" у театрі та кіно»; прослухали записи сонетів В. Шекспіра (90-й у виконанні А. Пугачової і 36-й у виконанні В. Серебрянникова).

Отже, використовуючи прийоми дослідницького методу (науковий пошук, самостійний аналіз, порівняння), учні дійшли висновку про актуальність творчості великого англійського драматурга. Залишаючись сучасною і в новому тисячолітті, вона, як і раніше, привертає до себе увагу художників, поетів, пись­менників, композиторів. Дібрані матеріали лягли в основу сценарію літературного вечора «Геній, що не старіє».

Репродуктивний метод логічно завершує процес пізнання, бо саме він націлений на те, щоб відновлювати, відтворювати все, що зберегла пам'ять. Реалізується він за допомогою прийомів, спрямованих на стимуляцію навчальної діяльності учнів.

Головна мета цього методу — дати учням знання в готово­му вигляді й зорієнтувати їхні зусилля на запам'ятовування відповідної інформації. Тому в методичній літературі його називають викладацьким, або репродуктивно-творчим. Домі­нантними прийомами цього методу є слово й розповідь учи­теля, лекція.

Слово й розповідь учителя — це прийоми, які найчастіше використовуються в середніх класах; лекція — прийом репро­дуктивного методу, який учитель частіше застосовує у стар­ших класах.

 

Слово вчителя використовується, коли необхідно дати учням будь-яку коротеньку інформацію. Цей прийом допома­гає вчителю розпочати урок, підбити підсумки перевірки до­машнього завдання, дати необхідну інформацію в процесі уро­ку, підбити підсумки уроку, пояснити домашнє завдання тощо.

Розповідь учителя — це прийом, до якого він вдається, подаючи біографічну довідку, що безпосередньо стосується художнього твору, факти суспільно-історичного плану, котрі лягли в основу твору, історико-культурні та літературні яви­ща життя, історико-порівняльні паралелі зарубіжної та україн­ської літератур, типологічно схожі моменти в обох літерату­рах, переказ окремих епізодів, що не вивчаються текстуально.

Готуючись до розповіді, вчитель складає план, або план і тези, або ж пише розгорнутий конспект, добирає наочність. Важливо, щоб початок розповіді зацікавив учнів, привернув їхню увагу до інформації вчителя, спонукав до творчої діяльності.

У старших класах розповідь учителя поступово розширюєть­ся і набуває ознак лекції. Шкільна лекція відрізняється від загальновідомого поняття «лекція» своєю специфікою. Понят­тя «шкільна лекція» треба розуміти як усне викладання будь-якої теми навчальної дисципліни «Зарубіжна література».

Добираючи матеріал до лекції, вчитель призначає учнів, що будуть разом із ним готувати її. Він продумує завдання для кожного із членів творчої групи. Зазвичай учням пропонують:

— оформити дошку (запис теми, епіграфа, плану уроку, цитат, дат тощо);

— оформити виставку книжок (видання письменника, творчість якого вивчається, наукової літератури, мемуарів, епі­столярної спадщини тощо);

— підготувати плакати з висловлюваннями та відгуками гро письменника і його творчість сучасників, критиків;

— оформити стенд «Щоб урок був цікавим, прочитай..., "придумай..., напиши..., зроби..., добери...»;

— вивчити напам'ять вірші, які прозвучать під час лекції;

— бути співдоповідачами.

Необхідно розпланувати виконання тих чи тих завдань під час лекції; продумати: складатимуть план учні, чи його запро­понує вчитель; які частини лекції будуть тільки слухати, а які — конспектувати; складатиметься конспект лекції чи за­писуватимуться її тези. Учителю потрібно визначити обсяг лекційного матеріалу згідно з відведеним на лекцію часом.

Лекція складається з таких частин:

— вступної, яка повинна привернути увагу учнів до теми й зацікавити нею:

181

— головної, де розкривається зміст теми, обґрунтовуються її теоретичні положення;

— завершальної — підбиваються підсумки, формулюють­ся відповідні висновки.

Лекція вчителя — це його творча робота, що повинна бути для учнів переконливим прикладом, імпульсом до самостійно­го творення.

Пропонуємо приклад конспекту лекції до теми: «Вальтер Скотт. Біографічний нарис» (7 клас).

Орієнтовні тези лекції

□ Вступна частина

Вальтер Скотт (означає шотландець). Прожив 61 рік (1771 — 1832).

1. Про Вальтера Скотта

Починаючи з XIX ст. Вальтер Скотт входить до когорти найвидатніших письменників Європи. Всі нові його твори відра­зу перекладалися кількома мовами й публікувались у різних виданнях. Його ім'ям названо цілу добу літературного розвитку.

Газети й журнали постійно друкували статті про письмен­ника;

поети оспівували його твори;

романісти наслідували його;

історики ним захоплювалися;

художники писали картини на його сюжети;

композитори створювали опери...

Мало хто з великих письменників того часу здобув таку славу за життя. Кожна країна очікувала свого Вальтера Скот­та, який зміг би прославити її так, як великий шотландець возвеличив свою батьківщину.

2. Про батьківщину письменника

На початку XVIII ст. Шотландія втратила свою самостійність. Вона стала частиною Об'єднаного Королівства Великої Бри­танії та Північної Ірландії. Про минулу велич країни ще нага­дували палаци шотландських королів, що височіли на пагор­бах, славнозвісний Единбурзький замок, руйновища Голірудсь-кого абатства. Проте Единбург з його архітектурними пам'ят­ками в часи В. Скотта вже не був політичним центром країни. Він залишився історією. Тут усе зберігало пам'ять про славне минуле Шотландії, про героїчні бойовища і народні повстання.

О Головна частина

3. Юність письменника

Вальтер Скотт народився у столиці Шотландії — Един­бурзі, в родині адвоката. Після закінчення школи він працю-

 

посаду секретаря, а згодом — шерифа свого повіту. Батько жартував, що він народжений бути мандрівником-коробейни-ком, а не юристом.

Справді, В. Скотт багато подорожував. Його приваблювали далекі маловідомі куточки своєї країни. Він захоплювався минулим, збирав пам'ятки шотландського фольклору, запису­вав балади й пісні, відвідував місця історичних подій, грун­товно вивчав історію Шотландії. Це захоплення тривало все життя. Пізніше у своєму маєтку Ебботсфорді на березі Твіду — прикордонної річки між Англією та Шотландією — Скотт зібрав цікаву колекцію старовинних речей: зброї, рукописів, книжок, хатнього начиння. Серед особливо цінної зброї в ко­лекції зберігалася шпага Клеверхауза — героя «Пуритан», пістолети Монтроза — героя «Легенди про Монтроза», руш­ниця Роб Роя — героя однойменного роману. Це був незви­чайний замок. Існує легенда, що саме тут В. Скотту вночі при­марився образ Дж. Байрона, якраз у день смерті поета.

4. Світогляд письменника

Світоглядні позиції письменника були вельми суперечли­вими. Він дотримувався консервативних поглядів, був прибічни­ком уряду торі й конституційної монархії. Об'єктивно він визнавав право народу на боротьбу проти гнобителів, але його лякала ідея народовладдя. Консерватизм В. Скотта не був по­слідовним. У своїх кращих романах він відобразив народні погляди на тогочасні події. Письменник краще за будь-кого до нього розкрив роль соціальних конфліктів в історії люд­ства, показав залежність долі окремої людини від загально-історичного розвитку.

5. Літературна творчість письменника відзначалася
багатогранністю. Він почав писати наприкінці XVIII ст. Перші
спроби в жанрі романтичної балади В. Скотт уміщує в збірни­
ку «Чарівні оповідання», куди ввійшла також романтична
балада «Іванова ніч» (переклад В. Жуковського — «Замок
Смальгольм»). На початку XVIII ст. вийшли три томи пісень
під загальною назвою «Пісні шотландського кордону», де у
всій повноті зазвучав голос народу Шотландії. В. Скотт напи­
сав поеми «Пісня останнього менестреля», «Марміон», «Рокбі»
та інші, повісті й оповідання, але в історію увійшов як творець
жанру історичного роману.

За своє життя він написав близько тридцяти романів, при­свячених:

— історії Шотландії (так звані шотландські романи: «Уеверлі, або Шістдесят років тому», «Пуритани», «Роб Рой» та ін.);

 

— історичному минулому Англії («Айвенго», «Монастир»,
«Абат» та ін.);

— подіям у Франції під час правління Людовіка XI
(«Квентін Дорвард»).

6. Друзі письменника

Серед них є такі відомі прізвища, як Джон Ірвінг, Вільям Клерк, Томас Мур, Вільям Водсворт. Добрим товаришем В. Скопа був Дж. Байрон. У молодості він гостро висміяв поеми В. Скотта у своїй сатирі «Англійські барди і шотланд­ські оглядачі». Дж. Байрон розглядав їх разом із творами романтиків «Озерної школи», наголошуючи на романтично­му зловживанні фантастикою, однобокій поетизації феодаль­ного варварства та ін. В. Скотт належно сприйняв критику: саме ці недоліки було сумлінно переглянуто й по-новому ос­мислено в його кращих історичних романах. За визнанням самого В. Скотта, поява Дж. Байрона в літературі змінила його творчу долю. Він розумів, що з таким геніальним поетом, як Байрон, суперництво неможливе і спробував свої сили на новій літературній ниві — в жанрі історичного роману, що й при­несло йому незаперечне визнання.

О Прикінцева частина

7. Значення творчості митця

Неабияка роль у розвитку європейської літератури нале­жить жанру історичного роману, створеному В. Скоттом. Ве­ликі письменники XIX ст. продовжили його традиції, навча­ючись у нього мистецтва досконало опрацьовувати матеріал, досліджувати сучасність як особливий етап у розвитку суспіль­ства. Він показав, як втілювати в художні образи тенденції та закономірності доби. Показуючи своїх героїв у побуті та наді­ляючи певною вдачею, він витворив їх життєво правдивими, переконливими. Палкий шотландський патріот пристрасно й мудро розповів людям усього світу про свою невеличку краї­ну, її героїчне минуле, мужній, волелюбний народ.

Залежно від мети та вимог програми за темою вчитель мо­же використати значно більше тез лекції (роки навчання, штри­хи до портрета, бібліотека письменника, епістолярна спадщи­на та ін.). Прикінцева частина також може бути ширшою за викладом, поділятися на підпункти.

Дослідження проблеми методів та видів навчальної діяль­ності учнів відтворимо у схемі (див. с. 185 — 186).

Запропонована класифікація методів навчання світової літе­ратури не вичерпує можливостей вирішення проблеми. Уче-ний-методист Є. Пасічник у книжці «Українська література в

 

школі» зазначає: «Система методів М. Кудряшова орієнтує вчителя на забезпечення всебічної активізації розумової діяль­ності дітей, на розвиток їхніх творчих сил. Проте ця класифі­кація вимагає ще певного уточнення і глибшого наукового обґрунтування» [5]. Не можна не погодитися з цією думкою, як і з твердженням дидактика Ю. Бабанського: «... сукупність методів буде відносно цілісною, якщо до неї входитимуть при­наймні три групи методів: методи організації й самооргані­зації навчально-пізнавальної діяльності, методи стимулюван-

Методи

	Творче читання		Евристична бесіда		Дослід­ницький		Репродук­тивний
	і
	Чотири ступені в логіці пізнання літератури як навчальної дисципліни

Прийоми

1. Культура

сприйняття

художнього

твору

X

І

Індивідуальне читання (вго­лос, про себе, «ланцюжком», під музику), читання хо­ром, читання в особах, ко­ментоване чи­тання, повтор­не читання, вибіркове чи­тання, виразне читання, чи­тання напа­м'ять

І

2. Поглиблене

засвоєння

змісту

твору

Побудова системи запитань, бесіда за прочитаним, словникова робота, побу­дова систе­ми завдань, постановка проблеми, проведення диспуту, порівняння творів

3. Аналіз

твору.

Самостійна

творча

робота

Побудова си­стеми запитань, постановка проблемних запитань, поста­новка дослід­ницьких за­вдань (аналіз, синтез, порів­няння, узагаль­нення, оцінка художнього твору або критичної лі­тератури, до­ведення факту наслідування, порівняння творів), визна­чення тем для повідомлень, доповідей

 

185

 

4. Свідоме

засвоєння

набутих

знань

X

Слово, роз­повідь, лекція вчителя, за­вдання за підручником, самостійний добір на­вчального матеріалу

 

Види навчальної діяльності

Читання вдо­ма і в класі, заучування напам'ять, активне слу­хання під час художнього читання, по­шук слів, які вказують на національну специфіку твору, ілю­стрування прочитаного та ін.

т

Близькі до тексту пере­кази, перека­зи з елемен­тами порів­няння, скла­дання плану, читацьких відгуків, ху­дожні пере­кази, ство­рення сце­наріїв, твір з елементами порівняння, структурне порівняння творів, по­рівняння підрядника, перекладу й переспіву та ін.

т

Аналіз худож­нього тексту різними шля­хами, порів­няльний аналіз, порівняння творів у тема­тичному, проб­лемно-ідейному, історико-літе-ратурному планах, аналіз двох точок зору, порівняння літературного твору з його екранізацією, самостійна оцін­ка вистави, кіно­фільму, твору живопису та ін.

Уважне слу­хання роз­повіді, лек­ції вчителя, запис пла­ну, тез або конспекту лекцій учителя, складання плану, таблиці, підготовка усних відпо­відей, пові­домлень, до­повідей, на­писання різ­них видів творі

ня та мотивації навчання, методи контролю и самоконтролю за ефективністю навчання» [6]. Адже, як зазначали психологи О. Леонтьєв, П. Гальперін та Д. Ельконін: «...оцінка результат тів застосування того чи того методу не може зводитися до врахування тільки освітнього ефекту й повинна містити також визначення його ефективності в психологічному розумінні, тоб­то з погляду просування учнів у їхньому розумовому розвит­ку. Залежно від умов та методів навчання інтелектуальний розвиток учнів може бути вищим або нижчим» [7].

Методи навчання багатофункціональні. Вони скеровані на те, щоб озброювати учнів глибокими й міцними знаннями, формувати в них позитивні мотиви навчальної діяльності, ви­робляти вміння самостійно набувати нових знань, орієнтува­тися в бурхливому потоці наукової інформації. З найголов-, ніших функцій навчальних методів можна виокремити та­кі: освітню, виховну, розвивальну, спонукальну, а також кон-трольно-корекційну.

Триває науковий пошук учених-методистів, дидактиків, пси­хологів, педагогів щодо вирішення проблеми методів навчан­ня та їхньої класифікації. Однак теоретичні знання в цій га­лузі будуть ефективними лише в тому разі, якщо вони знай­дуть творче застосування у практичній діяльності вчителя.

 

В

ідомі слова видатного поета Т. Шевченка спо­нукають учителя-філолога до творчої праці з художнім текстом світової класики.

Вивчення художнього твору в школі — незалежно від його обсягу, змісту, кількості відведених програмою годин — по­діляється на етапи. Враховуючи жанр твору та вікові особли­вості учнів, їх можна розмістити в тій послідовності, що зазна­чена в таблиці (див. с. 189).

Учитель має творчо опрацювати запропонований варіант послідовності вивчення художнього твору, внести корективи, продиктовані конкретними умовами його роботи. Головне — не втратити внутрішньої логіки твору як єдиного компози­ційного цілого, де кожен елемент має своє місце і своє завдання.

ПІДГОТОВКА ДО СПРИЙНЯТТЯ

Перший етап вивчення літературного твору в школі — підготовка до сприйняття. Його мета — зацікавити учнів, пробудити в них бажання прочитати певний твір.

Для цього використовуються такі методичні прийоми та форми роботи:

—слово (або лекція) вчителя;

—фронтальна (або індивідуальна) бесіда;

—самостійне читання (вдома чи в класі) запропонованої вчителем додаткової літератури;

—спільна робота учнів та вчителя з картинами, ілюстраціями до творів тощо;

— словникова робота;

— прослуховування музичних творів;

 

Етапи вивчення художнього твору в школі

 

5 — 6 класи	7 — 8 класи	9—11 класи
	Епічні твори
Підготовка до сприй-	Підготовка до сприй-	Підготовка до
няття твору *	няття твору	сприйняття твору
Читання твору з комен-	Читання твору	Читання твору
тарем	Словникова робота	Підготовка до
Словникова робота	Бесіда за змістом	аналізу
Бесіда за змістом прочи-	прочитаного	Аналіз твору
таного	Використання	Підсумки
Близький до тексту	елементів аналізу	Творчі усні та
переказ	Підсумки	письмові роботи
Використання окремих	Творчі усні та
елементів аналізу	письмові роботи
Підсумки
Творчі усні та письмові
роботи
	Ліричні твори
Підготовка до сприй-	Підготовка до	Підготовка до
няття твору	сприйняття твору	сприйняття твору
Читання твору	Читання твору	Читання твору
Навчальна пауза	Навчальна пауза	Навчальна пауза
Повторне читання	Повторне читання	Підготовка до
Словникова робота	Словникова робота	аналізу
Бесіда за змістом про-	Бесіда за змістом	Аналіз твору
читаного	прочитаного	Підсумки
Використання окремих	Використання	Творчі усні та
елементів аналізу	елементів аналізу	письмові роботи
Повторне читання	Вивчення напам'ять
Вивчення напам'ять	Підсумки
Підсумки	Творчі усні та
Творчі усні та письмові	письмові роботи
роботи
А	'раматичні твори
Підготовка до сприй-	Підготовка до сприй-	Підготовка до
няття твору	няття твору	сприйняття твору
Словникова робота	Словникова робота	Читання твору
Читання твору з комен-	Читання твору з	Підготовка до
тарем	коментарем	аналізу
Бесіда за змістом твору	Бесіда за змістом	Аналіз твору
Використання окремих	твору	Підсумки
елементів аналізу	Використання	Творчі усні та
Підсумки	елементів аналізу	письмові роботи
Творчі усні та письмові	Підсумки
роботи	Творчі усні та письмові роботи

 

— перегляд слайдів, діафільмів, уривків з кіно-, теле- та відеофільмів, які не ілюструють твір, а містять цікавий для учнів додатковий матеріал;

— екскурсії до музеїв, пам'ятників, пам'ятних місць тощо;

— використання Інтернету.

Творчий учитель сам обирає форму та методи, прийоми та способи реалізації мети; враховує кількість часу, необхідного для вступного заняття, вік учнів, особливості кожного окремо­го тексту та характер наявного фактичного матеріалу. Так, на етапі підготовки до сприйняття казок цікаво повернути шко­лярів у світ дещо призабутих казкових героїв. Зробити це ефективно можна під час заочної (або очної!) екскурсії у ма­льовничий куточок України, який міститься на околиці Ялти, неподалік таємничої скелі Ставри-Кая і водоспаду Учан-Су, — Галявину казок. Біля декоративної брами нас зустрічають тридцять витязів прекрасних, а згодом — Царівна-Лебідь, Мауглі та Багіра, Кіт у чоботях, Буратіно, Соловей-розбійник, Хазяйка Мідної гори, з якими разом ми в дитинстві мандру­вали світом, шукали золотого ключика, боролися за справед­ливість, захищали скривджених, відстоювали добро, навчаю­чись відрізняти його від зла. Тож повернемося ще раз до цьо­го дива — казки.

Так, у 5 класі вивчення літературних казок народів світу доцільно розпочати темою «Чарівники приходять до дітей», яка буде своєрідною підготовкою до подальшого сприймання казок учнями. Це заняття проводиться в бібліотеці або вчи­тель запрошує бібліотекаря до класу. Учні заздалегідь готують тематичну книжкову виставку, добірку матеріалів, ілюстрації до улюблених казок тощо.

На цьому уроці доречно ознайомити п'ятикласників з та­кими авторами та їхніми творами:

Ш. Перро («Червона Шапочка», «Ріке з чубчиком», «Попе­люшка, чи Кришталевий черевичок», «Спляча красуня», «Кіт у чоботях»); брати Грімм («Бременські музиканти», «Горщик каші», «Заєць та їжак», «Семеро сміливців»); В. Гауф («Ма­ленький Мук», «Каліф-лелека», «Карлик Ніс»); Е.-Т.-А. Гоф-ман («Лускунчик»); Р. Кіплінг («Мауглі», «Ріккі-Тіккі-Таві», «Цікаве слоненя»); В. Дісней («Білосніжка та семеро гномів»); І. Франко («Лис Микита», «Абу-Касимові капці», «Коли ще звірі говорили»); О. Пушкін («Золотий півник», «Про попа та робітника його Балду», «Про сплячу красуню та сімох богатирів») тощо.

 

 

Фрагмент уроку

Учитель. Споконвіку розповідачі казок уявлялися ма­люкам добрими та симпатичними: милим білобородим діду­сем з хитруватою усмішкою чи лагідною бабусею, що водночас плете і панчішки, і розповідь... Такий образ казкаря зберігся й донині. Доброта і лагідність, любов до дітей, тиха мудрість і якась відстороненість рід земної суєти — їхні визначальні риси.

Однак письменники-казкарі не уявні, а живі люди, котрі жили в різний час, належали до різних народів, мали різні долі. Об'єднує їх одне — щира любов до маленьких читачів. Діти всього світу віддячують казкарям, будуючи незнищен­ний і величний храм Пам'яті Дитинства у своїх душах.

Сьогодні ви серед будівничих цього величного храму. Країна казок чекає на вашу увагу, творчість і любов.

— А що ви вже знаєте про Країну казок? Які книжки читали? Яких героїв зустрічали раніше на телеекрані?

Учень. Мені дуже подобаються казки Вільгельма Гауфа, зокрема «Холодне серце» та «Карлик Ніс». Я гадаю, він найдобріший з усіх казкарів. Ще я дізнався, що В. Гауф про­жив лише двадцять п'ять років, був домашнім учителем, бага­то писав. Він нічого не залишав на потім, не гаяв часу, працю­вав удень і вночі.

Учителю доречно навести уривок зі спогадів Юрія Нагібіна: «... моя бабуся вірила у Чахлика Невмирущого, і в Бабу Ягу, і в Лісовика, і в Кобилячу голову, що розмовляє. Я розумів, що вона вірить, завмирав від жаху, і в жаху цьому була поезія приналежності до інобуття, вічної таїни. Нині діти рідко по­чують з уст дорослого справжню казку... Справжню казку можна знайти лише у книжці».

Учень. У мене вдома є велика книжка братів Грімм. її читала ще моя бабуся. На першій сторінці там зображено авторів — суворі, похмурі люди. Хіба можуть так виглядати ті, хто написав такі веселі казки, як «Бременські музиканти» чи «Семеро сміливців»?

Учитель. Якоб та Вільгельм Грімм — брати, які щиро любили один одного все життя. Обидва були відомими вче-ними-філологами, захоплювалися народною німецькою пое­зією, збирали фольклор. Удвох видали «Дитячі та сімейні казки», що уславили їхні імена на весь світ. Ми з вами спер­шу прочитаємо чимало казок братів Грімм, а потім подумає­мо: сумні вони чи веселі, похмурі чи привітні, оманливі чи щирі.

 

У ч є н ь. У багатьох казках, які я читав, є «хатинка на куря­чих ніжках». Герой підходить до неї і каже: «Хатинко, хатин­ко, стань до лісу задом, а до мене передом...» І жоден з них не здогадався просто оббігти цю хатинку. Це ж набагато швидше, ніж чекати, доки вона обертатиметься.

Учитель. Таємниця такої дивної поведінки героїв схова­на в давніх віруваннях, сліди яких і досі зберігаються в чарів­них казках. Тут ідеться про ініціацію — обряд посвяти хлоп­чика в чоловіка, повноправного члена общини.

Юнака, котрий уже міг здобувати їжу та одружуватися, відводили в лісову гущавину, де заздалегідь будувалася хиж­ка. Там жорстокими випробуваннями перевірялися його мужність, сміливість, стійкість, витривалість. Слабкодухі та фізично не підготовлені вмирали. Таким чином плем'я прово­дило своєрідний внутрішній добір, забезпечуючи собі вижи­вання у складних умовах тогочасного життя.

Вважалося, що лісова хатина збудована так, що вхід її обер­нено не лише до лісової хащі, а й до «того світу». Щоб не втрапити до нього передчасно, слід було повернути хатку в інший бік. Ось так і з'явилася відома вам усім формула-за-кляття. З часом обряд забувся, а слова-замовляння, як відгомін тих давніх часів, зберегла казка.

У старших класах на етапі підготовки до сприйняття тво­ру вчитель застосовує інші форми роботи. Так, готуючись до вивчення текстів з яскраво вираженим антивоєнним пафосом (Г. Бьолль «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...», Я. Гашек «Пригоди бравого вояка Швейка...», А. Ахматова «Реквієм», В. Некрасов «В окопах Сталінграда», Е. М. Ремарк «На За­хідному фронті без змін» тощо), важливо підготувати учнів до сприйняття творів цієї тематики.

Старшокласники замислюються над вічними питаннями сенсу буття, місця людини в ньому, вимогами, які ставлять до себе та інших. Тому важливо, щоб переконливе емоційне слово вчителя навернуло юне серце до книжки, щоб у книжці шука­ли наші діти відповіді на свої запитання, шукали гідний орієнтир, взірець для наслідування.

Ось яким може бути етап підготовки до сприйняття твору про Велику Вітчизняну війну.

Фрагмент уроку

Учитель. Лютим буревієм увірвався 1941 рік у людські долі: падали руїнами міста, чорним димом линули в небеса випалені до тла села, болем утрат згоряли людські серця...

 

 

Минули десятиріччя. Поросли травами поля битв. Та не гояться душі, не заростає забуттям пам'ять.

Так, у повісті «Поріг любові» П. Проскурін розповідає:

«20 жовтня 1941 року командир ескадрильї капітан Гу-ляєв полетів і назад не повернувся. Його разом з літаком зна­йшли лише через двадцять літ, 1961 року, поблизу села Ше­петівка. Підбитий літак з пілотом засмоктало болото, й пілот пролежав двадцять років у герметично закупореній кабіні, зовсім не змінившись; коли його знайшли меліоратори й ді­стали з кабіни, він був такий самий, як і двадцять років тому в момент смерті: здавалося'; що він зараз здригнеться й роз­плющить очі. На другий похорон приїхали постаріла на два­дцять років дружина і двадцятилітня дочка, і треба було бачи­ти страдницькі очі цих жінок, особливо дружини, котра поба­чила коханого таким, яким він залишився в її пам'яті, не постарілим... На кладовищі, в момент поховання пілота, стояла жахлива тиша, жінки вголос не плакали...»

Бувають хвилини, коли розум безсилий будь-що пояснити: ні, ніхто і ніколи не має права порушити природного плину життя, ось так трагічно ламати людські долі!

Та війна не має законів — вона безжальна у своїй байдужості до людини.

Аби застерегти нас від повторення цього кривавого жаху, письменник П. Проскурін у повісті «Поріг любові» приво­дить своїх героїв до Дятьківського музею на Брянщині, до стен­ду, присвяченого Василеві Дмитровичу Гуляєву. Зовсім юне, красиве обличчя на фото, годинник, пістолет, логарифмічна лінійка, планшет, гімнастерка, польовий лист... і скупі рядки завдання на ньому: «Переліт з Тарасівни до місця бою у складі пари ведучих».

Побуваєте ви зі своїми учнями на заочній екскурсії чи прийдете до Обеліска Слави у своєму селі, відвідаєте музей чи запросите живого свідка тих часів — головне, щоб школярі почули «попередження з минулого», аби воно відгукнулось у їхніх юних серцях тривогою за майбутнє.

Як засвідчує досвід кращих учителів, потрібний матеріал збирається й систематизується роками. Найзручніше робити це за персоналіями:

а) ілюстрації до твору; портрети письменників; обкладин­
ки різних видань однієї і тієї ж книжки; фото чи картини із
зображенням людей та місць, змальованих у творі;

б) листи, спогади, уривки з художніх творів, матеріали з
періодики тощо;

в) платівки, діафільми, аудіо- та відеозаписи тощо.

Сьогодні збирання потрібної інформації може бути наба­гато швидшим, якщо використовувати комп'ютерні технології. Засоби та види отримання інформації за використання ком­п'ютерних технологій у процесі вивчення зарубіжної літера­тури подаємо у схемі, яку розробила О. Ісаєва [1].

Використання комп'ютерних технологій під час вивчення зарубіжної літератури

ч	> Засоби отримання інформації
"					■і
Інтернет	■		СБ-диски		Власні комп'ютерні бази

І

Види отриманої інформації

X

Навчальні програми

АЛЛ

І

Літературні бази даних

Каталоги

а	А	а	а	а
ггематичні	онологічні	жанрові	лфавітні	ематичні
я	а,		ге	и
о	X

І

Вид використання

І

Опорні схеми

Таблиці

Пакети ключових слів

Доцільність використання на уроці певного матеріалу визна­читься у процесі роботи. З часом відсіється другорядне й зали­шиться те, що викликає інтерес у школярів, заохочує до чи­тання творів.

194
9.2. ЧИТАННЯ ТЕКСТУ

Другий етап вивчення художнього твору в школі — чи­тання тексту.