Завершальний етап роботи з художнім текстом — творчі усні та письмові роботи учнів.

Мета цього етапу: навчити учнів узагальнювати й вико­ристовувати здобуті на попередніх етапах роботи знан­ня — самостійно давати оцінку окремим частинам і всьому твору в цілому; мати власне судження про вчинки дійових осіб; спираючись на зміст і форму художнього твору, розви­вати навички усного та писемного мовлення.

Види творчих робіт зумовлені віковими можливостями учнів.

Так, учнів 5 —8 класів, у яких викладається пропедевтичний курс зарубіжної літератури, необхідно навчати:

1) будувати простий і складний плани твору, що розгля-

даэться; простий план характеристики образу літературного

героя (усно й письмово); стисло й докладно переказувати текст (усно);

2) будувати складний план характеристики образу літера­турного героя; готувати вибірковий переказ із елементами опису, твір-роздум про героя (усно та письмово);

3) стисло переказувати великий епічний твір, складати план порівняльної характеристики образів.

Учні вчительки Ю. Дишлюк (м. Київ) одним з найулюбле­ніших шкільних предметів називають зарубіжну літературу. Чому саме ці уроки? Бо діти будь-якого віку люблять спілку­ватися, дізнаватися про щось нове й цікаве, грати, фантазувати, творити, висловлювати свої думки, а тому вчителька нама­гається так проводити уроки літератури, щоб задовольнити потреби школярів, вчити й виховувати їх засобами мистец­тва слова. Готуючись до уроку, вона замислюється не лише над темами, прийомами та видами робіт, а й визначає потенційні можливості для творчого розвитку своїх учнів стосовно тво­ру, який вивчається. «Скринька самоцвітів», «Таємниці з гли-

 

бини віків», «Подорож до чарівного світу» — вже самі теми уроків приваблюють і зацікавлюють (це перші теми за про­грамою 5 класу — «Усна народна творчість», «Міф», «Казки народів світу»). Кожен урок має свій секрет, загадку: разом з різними видами читання й обговорення творів використову­ються кросворди, ребуси, малюнки. Обов'язковими є також творчі письмові завдання. Насамперед відповіді на запитання (як домашні заготовки, так і експромти): «Що в людині вихо­вує казка?», «Які герої стали улюбленими і чому вони тобі сподобалися?», «Чим схвилювала казка (міф)?», «Згадайте, які кінофільми або мультфільми знято за народними казка­ми, які саме вам сподобалися й чому?», «Яку красу треба ціну­вати в людях?», «Про яких людей говорять, що в них гаряче серце (наведіть приклади з казок і з життя)?», «Чи може в сучасному житті відбуватися щось чарівне, незвичайне?» тощо. Вчителька використовує словесний опис, пропонує скласти відгуки, оповідання, в яких зашифровано приказки або при­слів'я, власні загадки, казки, міфи (з урахуванням усіх жан­рових особливостей). Учні пропонують на розсуд одноклас­ників власні твори.

Наталка Г. (5 клас). Міф «Чому йде град?»:

«Над Північним полюсом на високих хмарах живуть кри­жані кури. Вони зроблені зі справжнісінької криги. Яйця не­суть також крижані. Після того, як знесуть яйця, вони їх ви­сиджують. Проходить час — і вилуплюються пташенята: яйця тріскаються, і з'являються маленькі курчата, що підростають і стають півнями або курками. А шкаралупу від яєць вони викидають у прірву, тобто нам на землю. Ось так і випадає град».

На уроках за темою «Байка» після прочитання, інсценуван­ня й визначення основних ознак цього жанру дітям пропо­нується знайти будь-які прислів'я, що виступатимуть як мо­раль, придумати історію, яка підтверджувала б прислів'я. Ко­жен учень намагається створити щось особливе.

Ірина К. (,6 клас). Байка «Неслухняне курча»:

Якось на хазяйському подвір'ї

Гуляли кури та курчата білі.

Траву клювали і шукали черв'яка,

Ось прибіга до них мале курча:

«Дурні,

Копаєтесь в багні,

А там в хазяїна в коморі

Пшона і проса є доволі.

Ходім мерщій клювати те зерно,

Задарма нам дістанеться воно».

 

На що відповіла розумна курка:

«Ви подивіться на цього недоумка,

Що на хазяйське зазіха зерно,

Хоча ним не зароблене воно.

Схотів поїсти задарма,

Бач, мабуть, розуму нема».

Та не послухалось розумну курочку воно,

Пішло в комору, де було зерно.

Хазяїн те курча зловив

І в той же день з нахаби суп зварив.

Мораль виховує й повча —

Розумних слухай курочок, курча!

У процесі творчості формується особистість. Роман Дж. Грін-вуда «Маленький обідранець» і повість М. Твена «Пригоди Тома Сойєра» викликають багато роздумів особистісного ха­рактеру. Тому теми творів були такими: «Роздуми над книж­кою», «Як боротися з поганими звичками?», «Як стати доб­рою людиною?» Можливо, вони вирішили не одну дитячу проблему.

Марія Ш. (6 клас). Твір-роздум <Як стати доброю лю­диною?»-: «Переважно людину виховують її батьки. Якщо в сім'ї гарні, добрі стосунки, уважне ставлення один до одного, доброзичлива атмосфера, то діти змалку звикають бути доб­рими. Також людину виховує література, мистецтво, школа, гарні вчителі. Література і музика навчають розуміти пре­красне, самому виховувати в собі гарні риси. Дуже добре, коли в дитини є маленький братик або сестричка чи маленька тва­ринка, за яких вона відповідає, яких вчиться любити. Наприк­лад, у Джима була маленька сестричка Поллі, яку він дуже любив і не міг дозволити собі втекти, залишивши ЇЇ саму. Така турботливість викликає у мене захоплення прекрасною душею героя Грінвуда.

А у Тома Сойєра є тітка Поллі, яка, і він це знає, любить його. І це дуже важливо. Людина може стати злою, коли її ніхто не любить, коли в неї немає друзів. Щоб бути доброю людиною, треба любити інших людей, розуміти їх. Згадайте, як Том Сойєр уперше зустрівся з Беккі й пожалів її. Завдяки любові до Беккі Тетчер Том дуже змінюється, із розбишаки і неслуха перетворюється на чуйну, добру і душевну людину.

Я так вдячна моїй сім'ї за те, що вона виховала мене, вдяч­на школі, моїй першій вчительці, всім тим вчителям, які вчать нас бути чесними, добрими, бачити навколо себе прекрасне, вдячна книжкам, які розповідають мені про цей дивовижний світ життя, вдячна моїм друзям, які люблять і підтримують мене».

 

Учням 5 — 6 класів можна запропонувати уявну зустріч з літературними героями. Наприклад, написати листа до героїв твору або від імені будь-якого героя.

Валерія П. (6 клас). Лист Аліси з Країни чудес: «Блукаю­чи лісом, Аліса вирішила написати листа своїй кішці Діні й розповісти їй про одну зі своїх пригод. "Дорогенька моя Діно! Зі мною все гаразд. У країні, до якої я потрапила, все якесь дивне й незрозуміле. Цікаво, що тварини і рослини тут мо­жуть розмовляти, як люди. Тому, коли повернуся, буду й тебе вчити говорити, читати й писати. А поки що мене це просто дивує.

Якось я зайшла до прекрасного саду, який заріс бур'яном. Мені стало шкода декоративних квіток, які спокійно ужива­лися зі шкідливими рослинами. Тоді я вирішила прийти їм на допомогу й виполоти бур'ян. Проте вони не дозволили мені цього зробити, кажучи, що то їхні вірні друзі. Ти можеш у це повірити, Діно? Тут усе таке таємниче, загадкове й дуже цікаве. Не сумуй за мною, Діно. Скоро побачимося!"»

Підтримуючи бажання учнів творити самостійно, вчитель на уроках влаштовує конкурси тем творів та найцікавіших ідей щодо проведення того чи того уроку. Разом з учнями обирає найбільш вдалі й захопливі. Інколи тема визріває сама собою, у процесі читання або вивчення літературного твору. Незрідка виникають непередбачені ситуації, коли учні вислов­люють суперечливі думки, засуджують погляди або поведін­ку якогось позитивного літературного героя. Таким, наприк­лад, був один з уроків за повістю А. Ліндгрен «Пеппі Довга-панчоха». Читаючи в класі розділ «Пеппі запрошують на підве­чірок», учителька помітила стурбованість і незадоволення на дитячих обличчях. З'ясувавши, чим це було викликано, запро­понувала письмово висловити власні роздуми про поведінку Пеппі в гостях і дати героїні твору цінні поради.

Тетяна М. (5 клас): «Я люблю, коли до мене приходять гості. Хочеться, щоб вони почувалися якнайкраще. Ми грає­мося, читаємо, іноді тихенько бешкетуємо. В мене гарні друзі, вони знають, як треба поводитися в гостях, тому ми не зав­даємо одне одному клопоту. Але якби до мене прийшла Пеппі, то я згоріла б від сорому за неї».

Олександр К. (5 клас): «Звісно, Пеппі поводилася в гостях погано, була невихованою і неввічливою. Астрід Ліндгрен роз­казала нам, як не можна поводитися в гостях: голосно крича­ти і командувати, першою бігти до столу й напихати рот їжею так, щоб не можна було сказати й слова, втручатися в роз­мови дорослих і заважати їм, а також шкодити та бешкету­вати».

 

 

Царина У. (5 клас): «Не можна звинувачувати лише Пеппі. Дитина може не знати, як треба поводитися. Пеппі ніколи не бачила мами, її тато капітан, він весь час у плаванні й рідко бачить свою дитину. До школи вона теж не ходила. Я хочу, щоб Пеппі прислухалася до своїх друзів і пішла до школи, де її навчать гарно поводитися».

Катерина М. (5 клас): «Я думаю, що, дивлячись на Пеппі Довгапанчоху, деякі діти впізнали в ній себе. Вони зрозумі­ли, як важко дружити з такою людиною. Томмі й Аніка виба­чили своїй подрузі, хоча й були здивовані».

Бажано, щоб твори звучали в класі з уст самих авторів. Кожен має право на особисту думку. Іноді після прочитання твору виникають запитання у слухачів-однокласників, зав'я­зується дискусія, висловлюються побажання. Вигадці, фантазії дітей немає меж, тільки до них треба доторкнутися чарівною паличкою з вогником власного бажання.

Учням 9—11 класів під час опанування системного курсу зарубіжної літератури необхідно дати навички:

— складання конспекту та його різновидів;

— складання усного й письмового твору-роздуму над про­блемою;

— написання реферату за двома та більше джерелами;

— складання усного й письмового твору-аналізу (компара­тивного) художніх текстів;

— написання доповіді та її усного викладу.

На завершальному етапі вивчення художнього твору вчи­тель сам визначає форму проведення творчих робіт (навчаль­на ситуація уроку; цілий урок: завершальний, виразного чи­тання, позакласного читання, розвитку мовлення тощо: робота вдома, позаурочні заходи; літературний вечір або літературна гра, екскурсія тощо), час проведення, готує план-конспект.

Вивчаючи та узагальнюючи досвід проведення творчих робіт вчителями України, переконуємось у важливості цієї праці. Вона навчає учнів самостійно досліджувати проблему, зіставляти, порівнювати, узагальнювати, власне — аналізува­ти художній твір.

Наприклад, під час експериментальної роботи після вивчення теми «О. де Бальзак. "Гобсек"» розглядається тема «Ф. До-стоєвський. "Злочин і кара"». Даючи загальну характеристи­ку творів Ф. Достоєвського, учні підкреслювали, що через близькість письменників однієї доби, хоч і різних народів, ви­являється спільне зацікавлення в розробці моральних аспектів життя. У романах Ф. Достоєвського, як і його західного по­передника, висвітлюються соціальні контрасти великого міста,

 

 

влада грошей над людиною, картини божевільної гонитви за щастям, в якій гине більшість, а торжествують одиниці.

Розглядаючи програмові питання за творчістю Ф. Досто-євського, учні виконували завдання пошукового, дослідного характеру. Зокрема, до оглядової теми добирався матеріал для характеристики доби, в яку жив і творив Ф. Достоевський; готувалися усні повідомлення «О. де Бальзак і Ф. Достоев­ський — великі письменники XIX століття», а до нарису жит­тя і творчості — тема «Суперечності світоглядів у творчості О. де Бальзака і Ф. Достоєвського». Після вивчення розділу «Ф. Достоевський "Злочин і кара"» однією з тем письмових робіт пропонувалася — «Петербург Ф. Достоєвського і Па­риж О. де Бальзака». Деякі спостереження й висновки учнів виявилися досить вдалими.

Учениця К.: «...Кожен великий майстер художнього слова по-своєму неповторний, схожий лише на себе. Але коли я чи­тала романи Ф. Достоєвського «Принижені й ображені», «Зло­чин і кара», а перед цим — твори О. де Бальзака «Гобсек» та «Батько Горіо», то побачила багато аналогій.

О. де Бальзак показує сучасне йому французьке суспіль­ство з 1816 по 1848 рік. Ф. Достоевський також малює сучасну йому Росію, що переживає добу глибоких соціальних зру­шень і моральних потрясінь. З найбільшою силою вони дають про себе знати в центрі країни, найперше — у столицях. До такого опису і зверталися великі письменники. О. де Бальзак змальовує Париж, Ф. Достоевський — Петербург.

На тлі Петербурга розгортається дія романів «Злочин і кара» та «Принижені й ображені». Яке сумне це тло! У Ф. Достоєв­ського столиця — місто нещасть, страждань, місто пияцтва й розпусти. Воно вже заражене всіма болячками великого цент­ру, з хижками для бідняків і барлогами лихварок, поліцей­ськими конторами і «будинками розпусти». Ф. Достоевський порівнює його з понурою, нетерплячою, несправедливою лю­диною... Петербург Ф. Достоєвського, як і Париж О. де Баль­зака, реальний і фантастичний. Краса архітектурних споруд міста контрастує з життям «маленької людини» в ньому. Пре­красне місто не тільки байдуже — воно вороже людині, яка живе не в палацах, а на злиденних околицях.

О. де Бальзак обирає Париж місцем дії для багатьох своїх романів. Контрастні картини життя цього міста: блискуча розкіш і понурі злидні, чесність і безчестя; високі ідеали та мрії і крижані гори егоїзму. Зовсім в іншому районі міста живе Поліна — в безлюдному, глухому, де вулиці, завулки і вся місцевість занедбані. Знедолений люд протиставлений світові розкошів, пишності, заможності...

 

 

Учень Б.: «...На мій погляд, близькість великих письмен­ників — О. де Бальзака та Ф. Достоєвського — виявилася в розробці проблеми долі молодої людини XIX століття. їхні герої живуть у столицях або з'являються там за примхою долі. Великі промислові центри, немов бурхливі моря, то підніма­ють героїв на гребені тимчасових перемог, то кидають їх на саме дно суспільства.

Коли я читав опис зовнішності Розкольникова («Він був так зле одягнений, що інша, навіть і звикла людина не радо відважилася б удень виходити в таких лахах на вулицю... Капелюх його був високий, круглий, шовковий, але цілком уже зношений, зовсім рудий, витертий і брудний, з обірваними кри­сами і в найгірший спосіб збитий набакир...»), мені згадався Ежен Растиньяк з роману О. де Бальзака «Батько Горіо», його з'ява на початку твору: «Повсякдень на ньому був старий сюртук; поганий жилет, дешева чорна краватка, абияк зав'яза­на й зім'ята, панталони в тому ж дусі, черевики, на яких уже були замінені підошви...» Майже однакові й умови життя обох — це нетрі Парижа й Петербурга.

Як приклад, можна порівняти опис пансіону Воке в рома­ні О. де Бальзака з описом кімнати Розкольникова в романі Ф. Достоєвського:

Пансіон Воке

Тут є меблі, «вигнані» звідусіль, приміщувані сюди, як при­міщують у лікарні для безнадійно хворих відходи цивілі­зації, меблі «старезні», «сточені хробаками», «ледве живі»...

Кімната Розкольникова

Меблі відповідали помешканню: було три старих стільці, не зовсім справних, фарбований стіл у кутку і, нарешті, не­зграбна велика софа.., колись оббита ситцем, але тепер у ла­хах...

Те, що пише про столицю Франції О. де Бальзак («У Па­рижі багато чого приголомшує: безліч людних крамниць, ви­сота будинків, потік карет і, найбільше, постійне зіткнення над­звичайних розкошів і надзвичайних злиднів»), можна прочи­тати і про Петербург у Ф. Достоєвського. Це конкретні міста, але водночас — і символи. Символи багатства й убозтва, доб­рочесності й розпусти...»

Отже, застосування дослідницького методу на завершаль­ному етапі вивчення художнього твору доводить доцільність саме такої послідовності роботи з текстом. Зазначимо, що ус­пішна розробка цієї проблеми можлива лише у разі досконалого опанування теоретичного підґрунтя. Творчо осмисливши його, вчитель продовжить пошуки власних ефективних прийомів і форм роботи з художнім текстом.