Методика формування і розвитку біологічних понять.

Методика розвитку біологічних понять

Розвиток понять передбачає як початкові ета­пи формування поняття, так і встановлення логічних зв'язків його з іншими поняттями, діалектику понять та їх за­стосування в нових умовах.

Формування біологічних понять здійснюється протягом вивчення всього курсу біології, в ході їхнього розвитку.

Сутність процесу формування біологічних понять полягає в тому, що кожне поняття проходить три етапи на шляху до засвоєння, а саме: підготовчий — спостереження біологічних фактів, об'єднання їх в одну групу, виділення загальних, суттєвих ознак; основний — побу­дова логічного означення нового поняття; подальшого поглиблення, збагачення, на якому може збільшуватися кількість відмінних ознак, а іноді на основі концентричного вивчення теми складається нове, по­вніше означення (рис. 6.3).

Учителеві доводиться докладати чимало зусиль і виявляти майстер­ність, щоб розвивати поняття в системі й цілеспрямовано. Йому необ­хідно знати, як відбувається рух понять із теми до теми, з розділу до розділу. Важливо заздалегідь чітко визначити, де поняття зв'язуються й узагальнюються, переходять з одного порядку в інший.

Утворення понять відбувається за дотримання таких педагогічних умов:

Умови правильності

Сприйняття

Уявлень

Понять

Методи

Спостереження переважно натуральних об'єктів. Вправи на уточнення сприйняття. Точне і образне слово вчителя

Запитання вчителя. Замальовування з пам'яті. Вправи на розпізнавання й розрізняння

Постановка проблеми. Логіка викладу навчального мате­ріалу вчителем. Вправи на визначення, порівняння й кла­сифікацію. Система повторення, яка пов'язує й розвиває поняття. Питання, що потребують узагальнення, питання, які пов'язують поняття з уміннями й навичками. Задачі-завдання для практичного закріплення понять

 

 

Рис. 6.3 Узагальнена схема формування понять

В утворенні первинних понять виняткове значення мають натураль­ні об'єкти, а також різні види зображувальної наочності — таблиці, схеми (рис. 6.4), рисунки, кіно.

 

 

Рис. 6.4 Приклад побудови схем

Розвиток понять неможливий без розвитку мислення учнів, без їхньої розумової діяльності. А мислення завжди починається з поста­новки проблеми або запитання, що вчитель завжди має робити на по­чатку теми або уроку.

Поняття, що становлять зміст шкільного курсу біології, дуже різно­манітні й постійно розвиваються, тому перед учителем виникає низка завдань, які він зобов'язаний розв'язати в процесі навчання учнів:

1. учитель у кожному біологічному розділі має виділити основні
поняття й постійно використовувати їх на різному матеріалі й у
різноманітних зв'язках;

2. важливо забезпечити розвиток понять від простих до складних,
організувати осмислення наукових фактів на основі провідних
загальнобіологічних понять, навчити учнів зв'язувати, узагаль­
нювати, конкретизувати, переосмислювати поняття;

3. у ході розвитку біологічних понять необхідно встановлювати
внутрішньо- та міжпредметні зв'язки, що дає змогу логічно визначити точки зіткнення спеціальних біологічних понять і пе­рехід їх у загальнобіологічні, які розкривають закономірності функціонування живої матерії.

За даними сучасної психології процес формування й розвитку по­нять відбувається поетапно: організація спостережень поодиноких предметів і явищ, що вивчаються; означення понять; розширення обся­гу й поглиблення змісту понять. Інакше кажучи, керування пізнаваль­ною діяльністю учнів у процесі формування понять полягає в тому, щоб допомогти їм виділити в певному матеріалі (текстах, зображен­нях, натуральних об'єктах, результатах спостережень) основні ознаки, узагальнити їх, зробити висновки й дати доступне означення нового поняття. Потрібно також зіставити сформоване нове поняття із засво­єними раніше, тим самим увівши його в загальну систему понять. На­решті, треба провести роботу із закріплення нового поняття, перевіри­ти, як учні вміють ним оперувати.

Відомий педагог А. В. Усова пропонує такі етапи формування нау­кових понять:

1. чуттєво-конкретне сприйняття;

2. виділення істотних властивостей класу спостережуваних об'єк­
тів;

3. абстрагування (відокремлення істотного від неістотного);

4. означення поняття;

5. уточнення й закріплення в пам'яті істотних ознак поняття;

6. встановлення зв'язків даного поняття з іншими;

7. застосування понять при розв'язуванні елементарних навчаль­
них завдань;

8. класифікація понять;

9. застосування поняття при розв'язуванні завдань творчого харак­
теру;

 

10. збагачення понять (виявлення нових істотних ознак);

11. повторне, повніше означення поняття;

12. опора на дане поняття при засвоєнні нового;

13. збагачення поняття;

14. встановлення нових зв'язків і відношень даного поняття з ін­шими.

Методисти виокремлюють такі етапи формування й розвитку біологічних понять:

1. виявлення запасу уявлень і понять, нагромадженого учнями під
час навчання в попередніх класах і в результаті життєвого до­
свіду;

2. організація спостережень поодиноких об'єктів, процесів або
явищ живої природи. При цьому об'єкти для спостереження до­
бираються таким чином, щоб вони відрізнялися за всіма ознака­
ми, крім істотних, або, навпаки, були схожі за всіма ознаками,
крім істотних;

3. організація спостережень кількох подібних об'єктів, процесів
або явищ та виділення їхніх спільних властивостей;

4. уточнення поняття повторним порівнянням об'єктів;

5. закріплення в терміні означення поняття, що охоплює істотні, за­
гальні ознаки об'єктів і процесів, які вивчаються;

6. виконання учнями спеціальних вправ для уточнення ознак по­
няття, встановлення зв'язків і відношень з іншими поняттями;

7. перевірка засвоєння учнями введеного (в урок) нового поняття
та його застосування.

Звичайно, перш ніж формувати те чи інше поняття, вчителю необ­хідно самому чітко виділити ознаки, які становлять зміст даного понят­тя, та об'єкти, що ним охоплюються, а також усвідомити його місце в системі понять.

Міцне засвоєння понять можливе тільки за умови, що учні своєчас­но й систематично оволодівають необхідним словниковим запасом, опановують мову науки через засвоєння спеціальних термінів.

Термін — це слово або словосполучення звичайної мови, що озна­чає предмет (реальний або абстрактний). Науковий термін — слово або словосполучення, що використовується для означення предметів у межах тієї чи іншої науки, наукової теорії.

Таким чином, особливістю терміна, що відрізняє його від слова, є нерозривний зв'язок із конкретним поняттям. Термін виконує дві функції: називає предмет і відображує істотні ознаки змісту поняття.

Процес опанування учнями термінологією має свої особливості й складності. На перших етапах навчання в школі учні нагромаджують запас термінів, часто не розуміючи, що вони означають. Багато з тер­мінів вбирають у себе відразу кілька понять (наприклад, листок буває паперовий, металевий, картонний і т. д.).

Основними характеристиками поняття як логічної категорії є його зміст, обсяг і зв'язок та відношення з іншими поняттями.

Під змістом поняття розуміють сукупність істотних властивос­тей класу предметів або явищ навколишньої дійсності (тобто їхніх ознак), відображених у свідомості за допомогою даного поняття. За змістом поняття бувають прості й складні.

Під обсягом поняття розуміють кількість охоплюваних ним об'­єктів (або відображених у свідомості за допомогою даного поняття). За обсягом поняття поділяють на окремі, загальні та категорії.

Отже, поняття — це результати узагальнення досвіду. Поняття, встановлені наукою, розкривають та узагальнюють істотні ознаки й властивості предметів або явищ, визначають головні зв'язки та відно­шення між ними. Поняття постійно розвиваються, рухаються, перехо­дять одне в одне, об'єднуються з іншим простим поняттям, утворюючи складне.

Сформовані в свідомості учня поняття не залишаються незмінними. Вони вступають у різнобічні й широкі зв'язки. Чим більше зв'язків між поняттями, тим вищий рівень їх сформованості й узагальненості.

Учительський досвід показує, що лише за цілеспрямованої роботи над змістом понять можливе глибоке запам'ятовування термінів. Так, учитель вводить нові біологічні терміни разом із розкриттям понять під час викладання матеріалу, бесіди або пояснення, демонстрування об'єктів природи або зображень, лабораторних робіт, практичних за­нять, екскурсій. Важливо, щоб одні й ті самі терміни використовували­ся в різних навчальних ситуаціях: промовлялися вчителем, учнями, за­писувалися в процесі лабораторної роботи, а також безпосереднього спостереження натуральних об'єктів. Доцільні такі методи й прийоми термінологічної роботи:

· замальовування учнями органа, організму, предмета або їхніх час­
тин та підписування малюнка;

· введення вчителем терміна в ході пояснення, запис його на дошці
(учнями — в зошитах) із наступним словесним або письмовим пояс­
ненням значення (для цього учні ведуть спеціальні зошити-словники);

· кількаразове проговорювання терміна вголос з одночасним зчиту­
ванням його з дошки або із зошита (тренування в правильній вимові
терміна, особливо іншомовного);

· з'ясування походження терміна (його етимології) та переклад рід­
ною мовою (наприклад, «епіфіти» — від грецького епі — на, над та
фітон — рослина, а переклад виражає основну сутність поняття —
«на рослині»);

· з'ясування значення (семантики) терміна; використовується най­
частіше, оскільки здебільшого значення терміна збігається з основ­
ним змістом поняття, яке виражається ним (наприклад, поняття
«квітконіжка», «чашечка»);

· аналітико-синтетичний прийом (на основі етимології); сприяє вста­
новленню й підтриманню зв'язку між сприйняттям та засвоєнням
слова, в основі якого у свідомості учнів лежить асоціація звукового
комплексу з певним образом, уявленням чи поняттям. Цілісне по­
няття про зміст терміна формується завдяки синтезуванню істотних
ознак і поняття, й терміна. Наприклад, викладаючи матеріал про
значення світлової енергії в утворенні крохмалю в клітинах зелено­
го листка, вчитель ставить перед учнями навчальну проблему: «Як
утворюється крохмаль у листках і чому цей процес називають «фо­
тосинтезом»? Одну частину проблеми (утворення крохмалю) учні
вирішують у процесі демонстраційного досліду, а іншу — під час
роботи з терміном «фотосинтез» (учні визначають слова, з яких
складається термін, учитель повідомляє переклад із грецької, здійс­
нивши аналіз терміна та синтез значень слів, що його утворюють);

· порівняльний прийом (наприклад, під час вивчення будови збіль­
шувальних приладів учням пропонується порівняти конструкції
штативної лупи та мікроскопа).

Термінологічна робота продовжується на етапі закріплення знань. Уточненню, конкретизації, закріпленню в пам'яті основних понять уроку й термінів, що їх позначають, сприяють такі прийоми:

· пояснення (наприклад, на уроці «Запліднення та розвиток насіни­
ни» для закріплення поняття «зародок» учням пропонується визна­
чити, з яких частин зародка квасолі розвиваються органи її пророст­
ка, й пояснити походження терміна «зародок»);

· заповнення таблиць (табл. 6.2), складання схем (рис. 6.5);

 

 

Таблиця 6.2. Характеристика плодів

Рис. 6.5 Приклад схеми

• співвіднесення терміна й поняття (наприклад, ті назви, що стосу­ються будови насінини, підкреслити однією рискою, а її складу — шкірка, білок і т. д. — двома).

Прийоми термінологічної роботи на етапі перевірки знань, умінь і навичок можуть бути найрізноманітнішими, але насамперед застосо­вуються ті, що й під час вивчення нового матеріалу та його закріплен­ня: з'ясування семантики та етимології термінів; схематичне замальо­вування органів, їхніх частин, тканин рослин на дошці з відповідним позначенням; вправи на впізнавання органів, їхніх частин на натураль­них об'єктах та їх зображеннях; складання схем; заповнення таблиць; написання ботанічних диктантів і т. д.

Для перевірки знань учнів використовуються дидактичні картки, в яких поєднуються кілька прийомів термінологічної роботи.

Важливим методичним прийомом термінологічної роботи, який за­стосовується на різних етапах уроку, є робота з підручником: запис терміна в словник чи зошит, відшукання в тексті пояснення терміна чи поняття, з'ясування значення слів, що позначають термін, правиль­на вимова термінів і т. п.

До методичних умов, які підвищують ефективність формування в свідомості учнів біологічних понять, належать:

реалізація міжпредметних зв'язків — успішне засвоєння провідних ідей курсу біології, ознайомлення з прийомами систематизації, роз­виток діалектичного мислення та формування вміння аналізувати, синтезувати й робити узагальнювальні висновки;

· реалізація внутрішньопредметних зв'язків, розширення знань по горизонталі й вертикалі та формування вмінь узагальнювати, пра­цювати із засобами наочності, підручником;

· використання опорних конспектів — актуалізація знань;

· проведення експерименту — розвиток в учнів спостережливості, ознайомлення з методами дослідження в науці, визначенням цілей, описом технологій закладання дослідів, одержанням результатів, формулюванням висновків;

· виконання пізнавальних завдань — розвиток в учнів мислення й фор­мування вмінь застосовувати знання для пояснення процесів та явищ природи;

· використання пізнавальних (логічних) задач на застосування знань із попередніх розділів та інших дисциплін і формування вміння ло­гічно міркувати;

· засвоєння біологічної термінології — оволодіння мовою біологіч­ної науки, збагачення власного словникового запасу, формування мовленнєвих умінь і навичок;

· ігрове моделювання — розуміння й усвідомлення фундаменталь­
них принципів біології;

· використання імітаційних ігор — розвиток логічного мислення, фор­мування вміння правильно здійснювати математичні розрахунки, будувати графіки й робити висновки;

· проведення рольових ігор — виявлення індивідуальних можливос­тей і здібностей учнів, формування відповідального й свідомого ставлення до природи, вміння спілкуватися з нею, встановлення приязних взаємин між учнями;

· використання теоретичних узагальнень — засвоєння інтелектуаль­них умінь творчої діяльності, оволодіння діалектикою як методом пізнання та збудження інтересу до навчання;

· застосування комп'ютерів — підвищення ефективності навчання й самостійності учнів в опановуванні знаннями, розширення сфери практичного застосування здобутих знань, учасне виправлення до­пущених помилок та організація індивідуальної роботи учнів в умо­вах обмеженого навчального часу.

Отже, педагогічними умовами формування біологічних понять є: проблемний підхід у навчанні; логічна послідовність викладання ново­го матеріалу; організація систематичного повторення й термінологічної роботи; реалізація міжпредметних зв'язків; використання завдань, спрямованих на вироблення певних умінь і навичок.

Учитель, який володіє теорією розвитку понять, правильно добирає матеріал для уроку, виділяючи основні поняття, застосовує відповідні методи й методичні прийоми, ставить запитання, організовує повто­рення, ефективніше використовує наочні посібники. Це запорука міц­ності й усвідомленості знань учнів.