Структурні компоненти процесу навчання біології.

Структурні компоненти процесу навчання біології

 

Навчальний процес як організаційна форма.існування суспільних явищ має власну струк­туру й складається з таких компонентів: цільового, стимулювально-мотиваційного, змістового, операційно-діяльнісного, емоційно-вольово­го, контрольно-корекційного та оцінково-результативного (рис. 3.1).

Знання й осмислення основних компонентів дидактичного процесу дають змогу педагогові обрати конкретний варіант дидактичної систе­ми, глибше зрозуміти суттєву характеристику навчання як педагогіч­ного явища, науково обґрунтувати підходи до його практичного здійс­нення, спрогнозувати результати реалізації.

Навчальний процес передбачає тісну взаємодію вчителя та учнів на всіх етапах навчальної роботи, починаючи з постановки її мети й зав­дань і завершуючи перевіркою та оцінкою результатів. «Вилучення» учня на будь-якому етапі навчання означає припинення його навчаль­но-пізнавальної діяльності.

Розглянемо загальну характеристику зазначених структурних ком­понентів процесу навчання.

Цільовий компонент забезпечує усвідомлення вчителем і передан-ня учням мети викладання курсу біології, його конкретних розділів і тем, а також формує позитивне ставлення учнів до навчально-піз­навальної діяльності. Організація процесу навчання насамперед по­в'язана з чітким визначенням його цілей, а також усвідомленням і прийняттям їх учнями. Цільові настанови навчання сприяють ро­зумінню школярами суті й спосо­бів організації навчально-пізна­вальної діяльності та її активіза­ції. Цілі навчання визначаються державним стандартом і низкою документів уряду України, а по­тім конкретизуються в програ­мах з окремих навчальних пред­метів, підручниках, навчальних посібниках для вчителів, дидактич­них матеріалах тощо (характерис­тику цього компонента наведено в розд. 4).

Стимулювально-мотиваційний компонент є продовженням ці­льового, але тільки за наявності в учнів їхнього власного стимулу до навчально-пізнавальної діяльності. Повноцінний стимул можливий у разі усвідомлення реальної значущості знані.. Тому роз'яснення учням мети вивчення матеріалу, поглиблення мотивації є передумовами по­зитивного ставлення їх до біології. Вчитель зобов'язаний викликати в учнів внутрішню потребу до засвоєння знань. Це досягається чітким формулюванням пізнавального завдання (зазвичай у формі проблемної ситуації). Оскільки одна й та сама за характером і результатами навчаль­на діяльність учнів може мати різні мотиви, важливо, щоб учитель ске­ровував їхні мотивацію, інтереси й потреби, формував позитивне став­лення до навчання.

Позитивне ставлення учнів до навчання можливе, якщо:

· наукові знання з біології зацікавлюють, а вчитель створює проблем­ні ситуації, якими учні захоплюються;

· знання, вміння та навички, що набуваються, мають для учня практич­не значення й стануть у пригоді в реальному житті;

· навчальна діяльність стимулює бажання долати труднощі, випробо­вувати власні сили під час опановування навчального матеріалу; в системі суспільних пріоритетів наука, яка вивчається, посідає на­лежне місце, що зміцнює мотиваційну основу навчальної діяльності учнів;

· сформовано колективний характер навчальної діяльності (створює сприятливу атмосферу й спонукає до здорової конкуренції серед од­нолітків);

· учитель справедливо оцінює досягнення учнів, доброзичливо, з по­вагою ставиться до них і виявляє розумну вимогливість. Безперечно, мудро чинять ті педагоги, які мотивацію пізнання вико­ристовують для формування професійної мотивації та спрямованості особистості майбутнього спеціаліста.

Змістовий компонент охоплює все те, що становить поняття «зміст освіти», — систему наукових знань, навичок і вмінь, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток здібностей учнів, формування їхнього світогляду, набуття соціального досвіду, підготовку до суспільного життя й до професійної діяльності. Готуючися до заняття, вчитель по­винен ретельно обміркувати зміст навчального матеріалу, конкретизу­вати обсяг теоретичних положень, визначити, які вміння й навички ма­ють сформуватися в учнів у процесі вивчення нового матеріалу.

Навчальний матеріал, залежно від виконуваних функцій, поділяєть­ся на такі види:

· інформаційний — тексти, малюнки, креслення, схеми, таблиці, мо­
делі, установки, реальні об'єкти навколишньої дійсності тощо;

· операційний — завдання, вправи, під час виконання яких виробля­
ються вміння та навички;

· актуалізувальний — тексти, завдання, які сприяють актуалізації
опорних знань, умінь та навичок, необхідних для розуміння й засво­
єння матеріалу;

· контролювальний — завдання, що забезпечують внутрішній і зов­
нішній зворотні зв'язки;

· стимулювальний — тексти, завдання, які викликають інтерес до но­
вих знань або нових способів їх засвоєння;

· діагностувальний — завдання, що дають змогу виявити прогалини
в знаннях, причини неправильних дій учнів.

На практиці зазвичай використовують поєднання різних видів на­вчального матеріалу (див. розд. 5).

Операційно-діяльнісний компонент — організація практичної навчально-пізнавальної діяльності учнів з опанування змісту біологіч­ної освіти — є однією з головних складових дидактичного процесу, і його можна визначити як процесуальний, методичний. Основні його елементи — принципи, методи, форми, засоби навчання.

Ефективність цього компонента зумовлюється активною взаємо­дією вчителів та учнів, установленням між ними суб'єкт-суб'єктних взаємин. Загалом передбачається така послідовність інтелектуальних операцій: сприймання нового матеріалу; осмислення інформації, фор­мування наукових понять; узагальнення; систематизація; закріплення знань, умінь та навичок; застосування їх на практиці.

■ Сприймання нового матеріалу є важливим життєвим процесом,
який полягає у відображенні у свідомості особистості предметів і явищ
об'єктивної реальності. Важливо організувати вивчення учнями ново­
го матеріалу з різних джерел — як через безпосереднє сприймання (на­
очність, екскурсії, лабораторні й практичні роботи, експерименти, сус­
пільно корисна та продуктивна праця), так і через опосередковане (ус­
не й друковане слово, викладання, формування в свідомості потрібних
уявлень).

Слід брати до уваги індивідуальні особливості сприймання окремих учнів: точність, швидкість, повноту, емоційність, уміння відбирати, аналізувати, використовувати інформацію.

■ Осмислення інформації, формування наукових понять. Осмислення
передує розумінню сприйнятого. В процесі осмислення, узагальнення
учнями фактів, формування понять, розуміння закономірностей учитель
має дбати про розвиток їхнього конкретного й абстрактного мислення.

Осмислення й розуміння навчального матеріалу відбуваються в процесі аналізу, синтезу, індукції, дедукції. Узагальнюючи матеріал, учитель звертає особливу увагу на найважливіші ознаки предметів, явищ тощо.

Осмисленню знань великою мірою сприяють постановка перед уч­нями та розв'язання ними проблемних завдань. На уроках біології важ­ливу роль відіграє розкриття учнями причинно-наслідкових зв'язків між предметами та явищами реального світу. Наприклад, вивчаючи ви­паровування води листками, учні встановлюють причини й наслідки цього явища.

Формування поняття відбувається на основі практично-чуттєвої діяль­ності учнів (виокремлення ознак понять через безпосереднє сприймання та зіставлення предметів), а також логічного аналізу ознак понять.

■ Узагальнення — це логічний процес переходу від окремого до загаль­
ного або від менш загального до загальнішого знання, а також продукт
розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей
явищ дійсності.

Узагальнюючи навчальний матеріал, учитель має звертати увагу на найважливіші ознаки предметів, явищ, процесів, добирати варіанти, які найповніше розкривають їх. На основі узагальнення учні засвою­ють поняття, закони, ідеї, теорії, тобто окремі знання, їх системи й структури.

■ Систематизація — це розумова діяльність, у процесі якої розрізнені
знання про об'єкти, що вивчаються, зводяться в певну систему за обра­
ним принципом. Найвищою формою систематизації є організація вивче­
ного й засвоєного раніше матеріалу в таку систему, в якій чітко вирізня­
ються її окремі компоненти й взаємозв'язки між ними. Наприклад, сис­
тема знань про клітину передбачає розкриття структури клітини як
складної органічної системи, її елементів і взаємозв'язків між ними.

Узагальнення й систематизація є складними взаємопов'язаними процесами: ширше узагальнення спричиняє більшу кількість зв'язків та відносин і, відповідно, ширше коло знань, об'єднаних у систему.

■ Закріплення знань, умінь та навичок. Підвищенню наукового рівня
викладання біології, ефективності навчально-виховного процесу знач­
ною мірою сприяє перевірка знань, умінь та навичок учнів, на підставі
чого можна судити про оволодіння ними програмним матеріалом. За­
кріплення дає змогу вчителеві контролювати процес сприймання, за­
пам'ятовування та осмислення учнями фактів, закономірностей і тео­
рій науки про життя, використання їх для широких висновків та уза­
гальнень, для розв'язання практичних проблем.

Аби знання стали надбанням учня, їх потрібно не тільки сприйняти, осмислити, а й запам'ятати. Запам'ятовування є основою нагромад­ження, зберігання та відтворення інформації.

Продуктивному запам'ятовуванню навчального матеріалу сприя­ють його групування, переказ «своїми» словами з попереднім осмис­ленням, повторення, використання асоціативних образів. Учителі, які працюють творчо, широко застосовують при цьому структурно-логіч­ні схеми, опорні сигнали.

■ Практичне застосування знань, умінь та навичок. Здатність до цьо­
го формується за допомогою виконання різноманітних вправ, самостійних, лабораторних і практичних робіт, розв'язування задач, повто­рень. Особливе значення для повноцінного застосування знань мають міжпредметні зв'язки, вирішення низки життєвих завдань, де дово­диться використовувати комплекс знань із різних навчальних предметів.

Емоційно-вольовий компонент — це вираження волі учня в про­цесі навчально-пізнавальної діяльності. Воля, емоційність інтенси­фікують її. Важливими є позитивні емоції, які сприяють створенню ат­мосфери співробітництва, поліпшенню умов самостійної навчальної роботи, породжують бажання вчитися.

Підвищенню емоційності навчання сприяють використання спеці­альних дидактичних методів (демонстрації, застосування технічних за­собів навчання), показових прикладів, фактів, створення проблемних ситуацій.

Контрольно-корекційний компонент спрямований на з'ясування ефективності функціонування моделі навчального процесу з біології, визначення результативності дій кожного її компонента, своєчасне внесення оптимальних корективів. Контроль здійснюється за допомо­гою усних, письмових, лабораторних та інших практичних робіт, про­веденням іспитів, заліків та опитувань. Істотну роль має відігравати са­моконтроль учнів у формі самоперевірки глибини засвоєння навчаль­ного матеріалу, самооцінка правильності розв'язання біологічних задач та відповідей на запитання. Контроль і самоконтроль забезпечу­ють зворотний зв'язок у навчальному процесі — одержання педагогом та учнем інформації про ступінь труднощів, типові недоліки, що зумов­лює необхідність унесення в цей процес відповідних змін і постійного його вдосконалення.

Оцінково-результативний компонент є завершальним у навчаль­ному процесі й передбачає оцінку опанування учнями навчальної прог­рами з біології, засвоєння певної сукупності знань, набуття практичних навичок і вмінь, визначення рівня їхнього особистісного й професійно­го розвитку, дієвості як усього дидактичного процесу, так і окремих його складових, сформованості мотивації навчально-пізнавальної та професійної діяльності тощо. На цьому етапі також відбуваються конт­роль і самоконтроль за ходом дидактичного процесу.

Оцінка педагогами результатів навчальної діяльності учнів із біоло­гії має бути об'єктивною, систематичною та послідовною.