Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Шкільна навчально-дослїдна земельна ділянка
Теоретичне вивчення основ науки без зв'язку з практикою не може забезпечити всебічного розвитку молодого покоління. Тому викладання біології в школі має пов'язуватися з працею учнів у сільському господарстві. Навчальною базою для реалізації цього завдання є шкільна навчально-дослідна ділянка, де учні в процесі практичної роботи засвоюють основи біологічної науки, набувають практичних умінь і навичок праці в сільському господарстві та на присадибних ділянках. У 1995 р. наказом Міністерства освіти і науки України було затверджено «Положення про навчально-дослідну земельну ділянку загальноосвітніх та позашкільних навчально-виховних закладів». Розглянемо його. Основні положення. Навчально-дослідна земельна ділянка закладу освіти є базою для проведення навчальних і практичних занять, передбачених програмами з природознавства, біології, трудового навчання, засвоєння знань, формування вмінь і навичок, організації позакласної юннатівської, дослідної, природоохоронної роботи, продуктивної праці учнів. Навчально-дослідна земельна ділянка може існувати при всіх середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах різних типів і позашкільних навчально-виховних закладах відповідно до «Положення про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад» (1993) та «Положення про позашкільний навчально-виховний заклад» (1994). Навчально-дослідна земельна ділянка надається в порядку, встановленому Земельним кодексом України. На ці земельні ділянки поширюються пільги щодо плати за землю, визначені для закладів освіти згідно із законом України «Про плату за землю» (1992). Вимоги до функціонування навчально-дослідної земельної ділянки. Розміри ділянки встановлюються залежно від кількості учнів у навчально-виховному закладі й місцевих умов. Під навчально-дослідну земельну ділянку рекомендуються такі площі, м2 (не менше): · для початкової школи — 5 000; · для основної і старшої — 10 000; · для міських шкіл—10 000; · для обласних станцій юних натуралістів (еколого-натуралістичних · для районних станцій юних натуралістів (еколого-натуралістичних · для міських станцій юних натуралістів (еколого-натуралістичних
Площа шкільної навчально-дослідної земельної ділянки всіх ґрунтово-кліматичних зон України, за винятком гірських районів і Чорноморського узбережжя Криму та районів, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, розподіляється так. • У початковій школі (м2): овочева сівозміна 1 000 ягідник або 450 квітники 300 плодові й декоративні насадження 3 000 парники 50 крільчатник 200 • В основній і старшій школі (м2):
с сільськогосподарський відділ польова сівозміна овочева сівозміна плодовий сад плодово-декоративна шкілка (розсадник) ягідник або виноградник колекційна ділянка й ділянка систематики 300 700 квітники, жива огорожа, декоративні насадження 900 1 000 закритий грунт 400 4 000 Зоолого-тваришшцькіій відділ крільчатник 500 500 пасіка 500 500 відділ дикої фауни 500 500 • Для шкіл, розташованих у містах і робітничих селищах (м2): Ботаніко-рослишшцький відділ польова сівозміна 800 овочева сівозміна 1 200 плодові й декоративні насадження 3 600 плодово-декоративна шкілка (розсадник) 1 000 ягідник або виноградник 400 колекційна ділянка й ділянка систематики 700 селекційно-генетична ділянка 600 квітники, жива огорожа, декоративні насадження 1 100 закритий ґрунт 400 крільчатник, пасіка, відділ дикої фауни 200 На шкільній навчально-дослідній земельній ділянці може бути відкритий і закритий ґрунт, підсобне приміщення тощо. Велике значення має віддаленість ділянки від шкільної будівлі: чим вона ближче до школи, тим легше використовувати її в навчальному процесі, бо частіше можна проводити практичні заняття, стежити за розвитком рослин, за впливом на них тих чи інших агрозаходів. Тільки в цьому разі ділянка відповідатиме своєму навчально-виховному призначенню. Іноді вчителі, прагнучи розташувати ділянку на рівній місцевості й доброму грунті, вибирають її далеко від школи. Це спричиняє марну втрату навчального часу й, окрім того, такі ділянки неможливо добре доглянути: здебільшого вони заростають бур'янами, на них важко зберегти та облікувати врожай вирошених сільськогосподарських культур.
Піщаний або глинистий ґрунт, нерівний рельєф місцевості поблизу школи не мають бути перешкодою для вибору в цьому місці навчально-дослідної земельної ділянки. За належної організації роботи учні, виростивши врожай на майже непридатному для обробітку грунті, пишаються своїми досягненнями й проймаються вірою у власні сили. Робота на ділянці в таких умовах має велике виховне значення. Плануючи й організовуючи навчально-дослідну земельну ділянку, насамперед потрібно передбачити її захист парканом і зеленою огорожею з декоративних дерев і кущів. Зелену огорожу створюють із квітучих кущів, які не потребують підстригання, або з декоративних цільнокронних кущів та дерев, придатних для підстригання: кизильник, бирючина, смородина золотиста й альпійська, таволга та ін. З цих рослин створюють невисокі огорожі. Для високих і щільних огорож, які є захистом від вітрів і снігу, годяться гледичія, шовковиця, ялина, граб. Для створення однорядних живих огорож кущі саджають у ряд на відстані 20—30 см, для багаторядних — на відстані 30—50 см із міжряддями в 20—30 см. Щоб надійно захистити ділянку від вітрів і суховіїв, потрібно з північної та східної сторін посадити високі дерева (тополю, клен, ясен, липу тощо), можна — в два ряди, у вигляді алеї. З південної та західної сторін садити високорослі дерева не можна, бо згодом вони затінятимуть ділянку. На навчально-дослідній земельній ділянці розміщуються відділки польових, овочевих, плодово-ягідних культур, квітково-декоративиий, селекційно-генетичний, колекційний, зоолого-тваринницький, а також виробничий і дендрологічний. Площа кожного відділку визначається завідувачем земельної ділянки (вчитель біології або трудового навчання) з урахуванням місцевих умов і кількості учнів, які залучаються до роботи, й погоджується з керівником навчально-виховного закладу. Для початкових класів в основній та старшій школі надаються окремі земельні ділянки в овочевому, плодово-ягідному, квітково-декора-тивному відділках. Навчально-дослідна земельна ділянка міських шкіл може мати колекційний, квітково-декоративний, селекційно-генетичний, дендрологічний та інші відділки. У відділках польових та овочевих культур у системі сівозмін вирощуються основні сільськогосподарські культури даної зони, а також малопоширені. Сівозміни запроваджуються згідно з рекомендаціями господарств, науково-дослідних установ, з урахуванням навчальних програм із природознавства, біології, трудового навчання. Відведену ділянку потрібно розбити на окремі поля, кількість яких установлюють відповідно до розробленої схеми сівозмін. Схему чергування культур складають з урахуванням їхніх біологічних особливостей, висновків наукових закладів і досвіду самого господарства щодо оцінки попередників для кожної культури. · Рекомендована схема десятипільної польової сівозміни для Лісостепу: · Рекомендована схема десятипільної польової сівозміни для Полісся:
· Рекомендована схема десятипільної польової сівозміни для Степу: 1 — чистий або зайнятий пар; 2,3,7,9 — озима пшениця; 4 — кукурудза на ■ Рекомендована схема овочевої сівозміни: 1 — цибуля, горох, салат; 2 — помідори, перець, баклажани; 3 — капуста, квасоля, селера; 4 — огірки, На полях сівозміни проводять дослідну роботу згідно з програмами школи й гуртка юннатів. Досліди закладаються на високому агротехнічному рівні. Відділок плодово-ягідних культур. Культурний сад, ягідник, виноградник, шкілка та розсадник є навчальними лабораторіями й окрасою навчального закладу. Якщо належно організувати роботу із садівництва, навчальні заклади відіграватимуть значну роль у поширенні найкращих сортів плодоягідних рослин у своєму районі. Роботу доцільніше починати з ягідних рослин і згодом переходити до створення плодової й декоративної шкілок, розсадника та плодового колекційного саду з найкращих сортів, занесених до «Реєстру сортів рослин України» й реєстру місцевих сортів. Плодово-ягідний розсадник є однією з важливих частин відділку плодово-ягідних культур. Його площа має становити 1000 м2 і до нього входять: 1. ділянка вирощування підщеп із насіння (шкілка сіянців); підще 2. ділянка вирощування щеплених плодових саджанців (розсад 3. маточно-репродукційна ділянка ягідних культур, у якій виса 4. ділянка розмноження живцями ягідників та плодових дерев і ку 5. маточна репродукційна ділянка вегетативних підщеп; 6. ділянка сіянців декоративних і лісових порід; 7. ділянка саджанців декоративних дерев і кущів. Під розсадник вибирають рівну площадку, захищену від вітрів. Підґрунтові води мають бути не ближче за 1,5 м від поверхні. Ґрунти, на яких добре ростуть дерева (суглинкові, сірі лісові та підзолисті суглинки), придатні під розсадник.
На ділянці для плодово-декоративної шкілки має бути родючий, легкого механічного складу ґрунт. Непридатні для шкілки ґрунти з близькими підґрунтовими водами й заражені личинками хруща, дротяників, соні. Для формування структури ґрунту, підвищення його родючості й створення умов, за яких не поширювалися б шкідники й хвороби, в шкілці запроваджують сівозміну. Для цього ділянку, відведену під шкілку, поділяють на чотири поля прямокутної форми площею 100— 150 м2 залежно від площі шкілки: перше — чорний або сидеральний пар; друге — сіянці; третє — просапні культури; четверте — однорічні трави. Плодовий розсадник складається з двох—трьох полів. На першому (поле окулянтів) висаджують підщепи й наприкінці літа окулірують. Якщо на цьому полі на другий рік вирощують однорічники, то його називають другим, або полем однорічників, а якщо вирощують дворічні саджанці, то його залишають на третій рік і називають третім, або полем дворічників. У більшості розсадників вирощують однорічні саджанці. Це значно збільшує їх вихід з одиниці площі за одночасного зниження собівартості. За виробничими якостями стандартні однорічні саджанці не поступаються дворічним і краще витримують пересадження. У плодовому розсаднику рекомендуються 7—8-пільні сівозміни. їх складають із таким розрахунком, щоб перерва між вирощуванням плодових рослин на одній ділянці становила не менше ніж 3—4 роки. ■ Наприклад, для Полісся рекомендується така сівозміна: перше поле — чорний або сидеральний пар; друге—четверте — перше, друге й третє чергові поля розсадника; п'яте — просапні культури; шосте — ярі зернові з підсівом багаторічних трав; сьоме—восьме — багаторічні трави. Для Лісостепу: перше — чорний або зайнятий пар; друге—четверте — перше, друге й третє чергові поля розсадника; п'яте — просапні культури або однорічні трави; шосте — ярі зернові з підсівом багаторічних трав; сьоме—восьме — багаторічні трави. Для Степу в умовах зрошення: перше — чорний пар; друге—четверте — перше, друге й третє чергові поля розсадника; п'яте — просапні культури; шосте—сьоме — багаторічні трави. Площа полів у розсаднику становить 100—150 м2 (залежно від площі, відведеної під розсадник). Поля мають прямокутну або квадратну форму. Між ними залишають доріжки завширшки 1 м. Квітково-декоративний відділок. Колекційна ділянка цього відділку — невід'ємна складова навчально-дослідної ділянки. На базі колекції відбуваються теоретичні й практичні заняття, передбачені програмою загальноосвітньої школи, організовується позакласна юннатівська робота. Виокремлено такі основні колекційні ділянки: · однорічних квітково-декоративних рослин; · дворічників; · багаторічників. Площа колекційної ділянки має бути достатньою для розміщення основних квіткових рослин та організації догляду за насадженнями.
Кількість видів рослин не обмежується, а кількість представників кожного виду (сорту) має бути достатньою для їх репродукції. Дослідження з багатьма рослинами різних видів чи сортів краще організувати на окремій ділянці. На ділянці однорічних квітково-декоративних рослин висаджують однорічні й багаторічні за своєю природою квіти, що в практиці квітництва використовуються як однорічні (агератум Гаустона, цинерарія приморська, перила, лобелія та ін.). Бажано згрупувати рослини за систематичним принципом. На передньому плані розміщують низькорослі лобелію, аліссум морський, диморфокок, ешольцію каліфорнійську, санвітанію тощо, далі — середньорослі тагетес, вербену, нігелли, нагідки, петунію, гіп-софіду однорічну, на задньому плані — високорослі скабіозу, камелію, щирицю. Для демонстрації сортової різноманітності на ділянці слід вирощувати водночас кілька сортів одновидових рослин, що чітко відрізняються, наприклад, за такими ознаками, як забарвлення й розмір квіток, форма й розмір куща тощо. Це можуть бути різні сорти айстри однорічної, тагетесу розлогого та прямостійного, красолі, нагідок. До дворічників включають як дворічні рослини, так і деякі багаторічники, які на третій і подальші роки вирощування великою мірою втрачають декоративність і тому господарське значення мають лише як дворічники. Найпоширеніші такі дворічники: стокротки, фіалки, незабудка, гвоздика турецька, наперстянка великоквіткова, лакфіоль, лунарія, дзвоники середні. Особливістю багаторічників є те, що переважна більшість їх можуть кілька років рости на одному місці, не втрачаючи декоративності. Тому, організовуючи насадження, слід ураховувати потребу дорослої рослини в живленні, її розміри, строки вегетації, термін вирощування рослин кожного виду на одному місці без пересадження. Найкращим є систематичний принцип організації ділянки. До експозиції, крім традиційних для практики квітництва рослин, рекомендується включати малопоширені види, в тому числі декоративні рослини місцевої флори. Якщо рослина належить до охоронюваних, її потрібно виділити за допомогою етикетажу. Важливо показати не лише видову різноманітність квітково-декоративних рослин, а й сортову. Наприклад, великою кількістю видів, що використовуються в практиці квітництва, відрізняється родина айстрових. Це геленіум осінній, геленіум Хупа, айстра альпійська, кущова, новобельгійська, новоанглійська, солідага, хризантема корейська,жоржина тощо. Включивши до експозиції кілька сортів жоржини або хризантеми корейської, що різко відрізняються за своїми ознаками, можна показати сортову різноманітність видів рослин як результат складної міжвидової гібридизації. На прикладі кількох сортів айстри кущової чи геленіуму осіннього показують різноманітність рослин як результат добору в межах одного ботанічного виду. Особливу групу в колекції становлять цибулинні та бульбоцибулинні рослини, до яких належать представники кількох родин. Це рослини з родини лілійних — монтбреція, лілія, тюльпан, колхікум, гадюча цибулька (мускарі), гальтонія, гіацинт, різні види цибулі, родини амарилісових — нарцис, підсніжник, родини ірисових — шафран, кси-фіум та ін. Необхідно враховувати, що більша частина життя цих рослин проходить під землею у вигляді цибулин та бульбоцибулин, і лише З—4 місяці на рік залишається на надземний розвиток. Тому слід так добрати рослини за строками цвітіння, щоб ділянка весь час мала привабливий вигляд. Якщо рослин небагато, можна розмістити їх поблизу великих багаторічників, що розвиваються порівняно пізно й після відцвітання ранньоквітучих цибулинних прикриють порожні місця. Організовуючи ділянку багаторічників, слід ураховувати, що окремі культури кожного року викопуються й зберігаються в сховищах до весни (жоржина, канна індійська, монтбреція, гальтонія). Повторне садіння їх, а також тюльпанів, нарцисів, лілій на те саме місце раніше ніж через 3—4 роки небажане, тому слід передбачати можливість щорічного часткового чергування культур. Селещійно-генетичнип відділок. Робота на цьому відділку дає змогу на практиці ознайомити старшокласників з основними методами селекції та генетики, законами спадковості й мінливості, біологічними особливостями самозапильних та перехреснозапильних рослин, навчити методиці схрещування, діставати гібриди й чисті лінії, проводити гібридологічний аналіз, масовий та індивідуальний добір перспективних форм, на окремих групах рослин пояснити закон гомологічних рядів, продемонструвати явище гетерозису. За змістом роботи селекційно-генетичний відділок поділяється на такі ділянки: селекційну, гібридизації, розмноження гібридних форм, масового та індивідуального добору. На селекційній ділянці вивчають вихідні батьківські форми (сорти), які використовуватимуться для схрещування, на предмет їхньої чистосортності й тривалості фаз розвитку (особливо початку та кінця цвітіння), ознайомлюють учнів із морфологічними ознаками мутантних та поліплоїдних форм (сортів), найважливішими видами дикорослих і культурних рослин. На ділянці гібридизації вирощують вихідні батьківські сорти (форми), що цього року використовуватимуться для схрещування, оволодівають технікою схрещування, проводять міжсортову та міжвидову гібридизацію, спостерігають за ростом і розвитком гібридів, збирають гібридне насіння, ведуть журнал фенологічних спостережень, виготовляють етикетки та ізолятори. Користуючися необхідними інструментами, приладами та обладнанням (мікроскопи, ексікатори, термостат, пінцети, обпилювачі, бюкси, чашки Петрі тощо), учні набувають певних умінь і навичок. На ділянці розмноження гібридних форм вирощують для розмноження гібриди першого (Р1) та другого (Р2) поколінь, які мають цінні господарські ознаки. Залежно від мети дослідів у другому поколінні гібридів аналізується успадковування ознак за моно-, ди-, полігібрид-них схрещувань та міжвидової гібридизації. За кожною комбінацією схрещувань (варіантами) учні вибирають константні, перспективні форми, робота з якими продовжуватиметься наступними роками для одержання чистого генетичного матеріалу. На ділянці масового та індивідуального добору проводять масовий добір, відбирають із гібридного матеріалу особини, які мають бажані ознаки, що передбачені темою досліду. Проте такий добір не дає змоги дістати генетично однорідний матеріал, оскільки в популяціях перехреснозапильних рослин завжди є багато гетерозиготних особин. Проводячи індивідуальний добір, учні можуть діставати окремі особини з бажаними ознаками. Здійснюється робота з індивідуального добору серед гібридів другого та наступних поколінь. Поділ селекційно-генетичного відділку на ділянки досить умовний і залежить від кількості культур у досліді. Площа кожної ділянки визначається обсягом гібридного матеріалу й тому щороку може бути різною. Плануючи роботу з перехреснозапильними рослинами, ділянку розмноження гібридних форм розташовують з урахуванням потрібної для кожної культури просторової ізоляції. Колекційний відділок. Зміст роботи в цьому відділку визначається насамперед вимогами навчальних програм із біології і має на меті зміцнення знань учнів, прищеплення навичок роботи з рослинами, формування глибокого інтересу до біології. Відповідно до програми в колекційному відділку учні вирощують поширені й нові для даної місцевості овочеві, технічні, лікарські та кормові культури. Під час екскурсій, практичних занять, спостережень у колекційному відділку учні ознайомлюються з різноманітністю рослин та їхнім значенням у народному господарстві, вивчають будову, біологічні особливості малопоширених у даній місцевості культур і сортів. Це розвиває спостережливість, пізнавальні здібності учнів, сприяє поглибленню й розширенню їхніх знань із біології. Цікавою формою роботи в колекційному відділку є перенесення корисних дикорослих рослин із дикої флори в культуру, акліматизація рослин. Саме ця робота збагачує знання учнів, допомагаючи їм зрозуміти теорію походження культурних рослин. У ході фенологічних спостережень у колекційному відділку, в асортимент якого входять одно-, дво- й багаторічні рослини, поглиблюються й зміцнюються знання учнів про ці рослини. Тривалі фенологічні спостереження, зокрема за процесами цвітіння, запилення, поширення плодів і насіння, що проводяться в цьому відділку, збуджують інтерес в учнів, який іще більше зростає під час вивчення нових сортів сільськогосподарських культур. Після вдалого вирощування їх на невеликих ділянках учні переносять посіви на поля сівозміни шкільної навчально-дослідної земельної ділянки. Найліпше, щоб колекційний відділок був прямокутної форми з центральною дорогою завширшки 1 м, обабіч якої розташовують ділянки площею від 1 до 5 м2, де висівають або саджають один вид рослин. Ділянки розмежовують доріжками завширшки ЗО см. Усі рослини в колекційному відділку розташовують групами за принципом їх народногосподарського застосування: 1. технічні (прядильні, олійні, ефіроолійні, красильні й т. д.); 2. лікарські; 3. овочеві (коренеплоди, бульбоплоди, цибулинні, бобові, багато 4. кормові (злакові й бобові, коренеплоди); 5. корисні дикорослі, які вводяться в культуру. У межах кожної групи рослини розміщують за життєвими формами, наприклад, спочатку багаторічні, потім — дворічні, а після — однорічні. Бажано, щоб рослини однієї групи становили окремий блок. Найбільше рослин зазвичай у групі овочевих культур, тому в її межах рекомендується висаджувати (розмішувати) рослини за родинами, щоб на прикладі даної групи можна було вивчати класифікацію квіткових рослин. Якщо в колекції вивчається багато сортів однієї культури, то через кожні 10 зразків висівається районований сорт як контроль. Цей сорт добирається відповідно до життєвої форми, групи стиглості та інших біологічних особливостей сортів, що досліджуються (ранні сорти порівнюються з районованими ранніми, пізні — з пізніми, а озимі — з озимими й т. д.). Сівозмін у колекційному відділку не запроваджують. Через 2—З роки змінюють розміщення окремих груп рослин або місце висівання рослин у межах групи, враховуючи їхні потреби в поживних речовинах та вплив на структуру грунту. На ділянці систематики вирощують рослини родин, які вивчаються в 6 класі. З кожної родини бажано мати по 15—20 рослин культурних або дикорослих видів. Зоолого-тваринницький відділок. Залежно від місцевих умов, етнічних особливостей певних регіонів України в цьому відділку можуть бути крільчатник, пташник, пасіка тощо. У процесі позакласної роботи з тваринництва основними напрямами діяльності учнів є вирощування тварин, спостереження за їхнім ростом і розвитком, проведення дослідів. Під час дослідної роботи на навчально-дослідній ділянці у дітей формуються спостережливість, уміння самостійно здійснювати нескладні досліди. Одним із найкращих об'єктів для проведення з дітьми навчальної, практичної та дослідної роботи є кролі. Ці тварини скороспілі, плодючі, невибагливі до корму. Кормову базу для них необхідно забезпечити продукцією сільськогосподарських культур, що вирощуються в польовому та овочевому відділках. Серед багатьох порід слід вибрати одну чи дві (наприклад, Білий велетень і Шиншила), які утримуватимуться в крільчатнику. Вибравши породу, слід взятися за влаштування міні-ферми. Ділянка для будівництва має розташовуватися неподалік від школи. До крільчатника мають бути зручний підхід, підведені вода, електроенергія. Місце має бути захищене від вітрів (особливо, якщо кролі утримуватимуться на вулиці). Якщо ж місцевість відкрита, то навколо крільчатника треба посадити дерева. Приміщення для кролів має відповідати зоогігієнічним умовам — бути світлим, сухим, із доброю вентиляцією. Можна держати кролів і на вулиці в клітках, виготовлених із дощок. На зиму їх бажано втеплювати. Для дорослих кролів слід передбачити індивідуальні клітки. Молодняк утримується в групових клітках по 4—5 голів. Для економії місця клітки можна розташовувати в два яруси. Робота в крільчатнику дає дітям теоретичні знання про походження цих тварин, їхні біологічні особливості, зовнішню й внутрішню будову, породний склад, системи утримання, методи розведення, особливості годування, хвороби та способи запобігання їм. Теоретичні заняття мають тісно пов'язуватися з практичною роботою в крільчатнику. Відповідно до вікових особливостей дітей передбачаються: прибирання в клітках; миття годівниць, напувалок; годування кролів; складання раціонів для різних груп тварин; вирощування та заготівля кормів на навчально-дослідній земельній ділянці; проведення спарювання кролів; відсадка та сортування молодняка; добір плідників на плем'я; дрібний ремонт обладнання; виготовлення кліток; проведення профілактичних щеплень. Звичайно, в крільчатнику передбачається також певна дослідна робота. Досліди й спостереження за розвитком тварин переконують учнів у тому, що наукові знання мають величезне значення для практики сільськогосподарського виробництва, зокрема кролівництва. Організуючи дослідну роботу, також слід ураховувати вікові особливості дітей. Для учнів молодших класів можна запропонувати такі спостереження: за скільки днів до окролу кролиця будує гніздо й які матеріали при цьому використовує; коли кроленята вперше відкривають очі; коли кроленята починають вкриватися шерстю; коли кроленята вперше виходять із гнізда; якому корму віддають перевагу кролі. Учні середнього шкільного віку проводять такі досліди: вплив міжпородного схрещування на темпи росту молодняка кролів; вплив вітамінного корму на плодючість самок; одержання максимальної кількості кроленят методом ущільнених окролів; вплив способів утримання кролів на ріст і розвиток молодняка; вплив строків відсадки на ріст і розвиток молодняка; вплив різних раціонів і режимів годування на динаміку росту молодняка; вплив мінеральних добавок до корму на продуктивність кролів; залежність темпів росту та розвитку молодняка від розміру гнізда. Учні старшого шкільного віку на кролях проводять досліди, що сприяють кращому засвоєнню знань із генетики. Для цих дослідів практично не потрібні обладнання й реактиви. За їх допомогою старшокласники засвоюють такі поняття: моногібридне, аналітичне схрещування, домінантні та рецесивні ознаки, гетерозиготний та гомозиготний організм, гібридологічний метод вивчення спадковості, перший і другий закони Менделя. Якщо ж школа не має змоги створити крільчатник, пташник чи пасіку, можна організувати куточок живої природи, в якому утримуватимуться акваріумні риби, декоративні птахи, дрібні гризуни. На базі живого куточка можуть працювати гуртки юних зоологів, юних акваріу-містів, юних орнітологів, любителів домашніх тварин, клуб вихідного дня «У світі тварин». Тут дитина може задовольнити свої потреби в спілкуванні зі світом тварин, розкрити творчий потенціал у галузі біологічних наук, дослідництва. На практичних заняттях учні оволодівають уміннями та навичками створення належних умов для утримання й розведення свійських тварин, здійснення зооветеринарних заходів, учаться правильно ставитися до тварин, спілкуватися з ними, розуміти їхні потреби, піклуватися про їхнє здоров'я. Заняття на базі живого куточка сприяють кращому засвоєнню знань із зоології. Закритий ґрунт. Велику роль у підготовці учнів до практичної діяльності відіграє виконання ними практичних робіт у теплично-парнико-вому господарстві. Це дає змогу проводити практичну й навчально-дослідну роботу з учнями в осінньо-зимовий період і зробити викладання біології предметнішим. Закритий ґрунт (теплиці, парники) призначений для вирощування овочів, розмноження квітково-декоративиих і плодово-ягідних культур та забезпечення відкритого грунту розсадою. Навчально-дослідна робота в теплиці дає змогу учням протягом року на високому рівні засвоювати навчальні програми з ботаніки, генетики, селекції, овочівництва та інших розділів біології. Під теплиці й парники слід використовувати ділянки з невеликим південним схилом, захищені від північних холодних вітрів насадженнями або підсобними будівлями. На ділянці закритого грунту теплиці розташовують із північної сторони, а парники — з південної. Парники, які навесні використовуються для вирощування розсади овочевих та квітково-декоративних культур, у подальшому можна застосовувати для живцювання ягідних і декоративних рослин. У закритому грунті учні виконують такі роботи: закладання парників; висівання насіння; догляд за посівами; пікірування розсади; живцювання літніми живцями; підготовка парників до зими. В теплиці можна проводити практичні заняття з висівання насіння культур, вегетативного розмноження рослин, вивчення умов, необхідних для проростання насіння, визначення впливу глибини загортання насіння на розвиток рослин та ін. Для одержання високих урожаїв овочів та інших культур, шо вирощуються в теплицях на ґрунтових сумішах, потрібні великі дози органічних та мінеральних добрив, які треба вносити з урахуванням умісту рухомих елементів живлення в грунті й потреби культур у періоди росту та розвитку. Нераціональне використання мінеральних добрив може спричинити сильне засолення грунту, через що знижується врожайність. За гідропонного способу вирощування культур у водонепроникні піддони з невеликим нахилом насипають інертний субстрат (гравій або керамзит) шаром завтовшки 25—ЗО см. Для живлення рослин періодично (кілька разів на добу) подається живильна суміш. Необхідно регулярно робити аналіз живильного розчину на вміст азоту фосфору, калію, магнію та своєчасно відновлювати в ньому спожиті рослинами елементи. Виробничий відділок. Основне завдання відділку — вирощування продукції для забезпечення потреб навчального закладу: постачання продукцією шкільної їдальні, кормом — навчальної ферми, поповнення бюджету, спецкоштів закладу й т. ін. Він має бути органічно пов'язаний з іншими відділками в структурі навчально-дослідної земельної ділянки. Структура, площа та зміст роботи виробничого відділку визначаються нормативними документами, затвердженими педрадою навчального закладу. Виручка від реалізації вирощеної в цьому відділку продукції має спрямовуватися також на поповнення матеріальної бази школи чи позашкільного закладу, оплату праці педагогів, техперсоналу, школярів тощо. Учні працюють у відділку здебільшого під час уроків із трудового навчання, занять у гуртках, у позаурочний час. У виробничому відділку мають застосовуватися високоефективні нові або випробувані часом агротехнічні заходи, які відрізнялися б від традиційних, а також використовуватися високопродуктивні нові сорти й породи з очевидними перевагами. У дендрологічному відділку створюється колекція деревних і чагарникових рослин, висаджених за систематичним, географічним або господарським принципом. Можна, враховуючи їхню декоративність, створювати художньо-декоративні композиції, садово-паркові архітектури, використовуючи й площі зелених насаджень. При відділку може бути закладена шкілка саджанців, що вирощуються з насіння історичних та знаменитих дерев. У підсобному приміщенні зберігаються сільськогосподарський інвентар і механізми, аптечка першої допомоги. Добрива зберігаються відповідно до вимог виробничої санітарії в спеціальній тарі з чіткими написами назв. Біля підсобного приміщення встановлюється протипожежний інвентар. Садивний і засівний матеріали, вирощена продукція зберігаються на території земельної ділянки школи в спеціальному сховищі. Навчально-дослідна земельна ділянка забезпечується сільськогосподарським інвентарем відповідно до місцевих умов та вимог агротехнічного обробітку ґрунту. У районах, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, роботи на навчально-дослідній земельній ділянці проводяться в закритому ґрунті за умови завезення ґрунту з екологічно чистих зон. Зоологія. 1. Основні етапи філогенетичного розвитку тварин. Методи дослідження еволюційного розвитку тварин. Еволюційний розвиток різних типів безхребетних тварин. Філогенетичне дерево хордових. Основні філогенетичні поняття: дивергенція, паралелізм, конвергенція. Все різноманіття форм безхребетних тварин за ступенем складності будови можна розташувати на декількох рівнях родовідного древа, нижні гілки якого представлені древніми по походженням і з більш примітивними рисами будови групами. Верхні гілки древа займають тварини з більш прогресивними особливостями будови. Аналіз сучасної системи, яка грунтується на даних палеонтології, ембріології, анатомії, морфології, дозволяє судити про філогенетичних зв'язках між таксонами і етапності еволюції. У підставі філогенетичного древа розташовуються тварини подцарства Protozoa (найпростіші). Для них характерно наступне: тіло складається з однієї (за деяким винятком) клітини, яка виконує всі функції організму (рух, харчування, виділення, розмноження, реагує на подразнення). Функції організму виконують спеціалізовані органели. У різних типах найпростіших виявляється тенденція до переходу в многоклеточное стан (Освіта колоній, багатоядерність). Багатоклітинні тварини (подцарство Metazoa) представляють більш високий рівень організації тварин. Функції організму виконують або окремі спеціалізовані клітини або органи. Нижчі багатоклітинні (типи Placozoa, Spongia) утворюють такі гілки філогенетичного древа. Найбільш примітивними з них є фагоцітеллобразние (надраздел Phagocytellozoa, тип Placozoa), що нагадують за будовою фагоцітеллу Мечникова. Виділяють клітини рухові і травні, функції клітин непостійні, відсутні тканини. Наступний рівень організації займають тварини надраздела Parazoa (тип Spongia). Для них характерно: відсутність тканин, взаімопревращаемость клітин, що зближує їх з фагоцітеллобразнимі. У відміну від фагоцітеллобразних тіло складається з більшого числа розрізняються функціонально клітин, для них характерна інверсія зародкових пластів.
|
|||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-09-13; просмотров: 1099; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.235.181 (0.084 с.) |