Досвід конструювання змісту програм шкільного курсу біології.

Виходячи з положення про те, що лише цілісність будь-якого змісту є обо­в'язковою умовою його засвоєння, укладачі чинних шкільних програм на­магаються надати цілісності предметам, об'єктом вивчення яких є жива природа. При цьому вважається, що в учнів формуватимуться відповідні знання про цілісність живої природи. Найчіткіше дана тенденція просте­жується в працях учених Німеччини, які розглядають біологію не як сукуп­ність окремих наук — ботаніки, зоології та антропології, а як внутрішньо цілісну науку, предметна галузь якої простягається від хімії до психології та суспільних наук. Нині дискутується питання: що має лежати в основі ви­бору послідовності вивчення тем (концепція екології людини, концепція ан­тропології, теорія систем, провідні ідеї загальної біології)?

Відповідно до концепції екології людини Г. Шульте запропонував кон­центрувати зміст біологічної освіти навколо таких тем: людина як жива іс­тота (1—4 класи); людина та довкілля (5—10 класи); людина та охорона довкілля (11—12 класи); людина та формування навколишнього середови­ща (вищі навчальні заклади).

Антропоцентрична структура, за У. Каттманом, базується на пошуках відповіді на три запитання: Які біологічні основи та умови існування люди­ни? В чому суть своєрідності людини й що вона означає для біосфери? Яке значення має еволюція людини?

Перше запитання охоплює суто біологічний матеріал під рубриками «Біосфера» (еволюція як історія біосфери, екосистеми), «Популяція» (поведінка, мінливість та спадковість, сексуальність), «Організм» (рівні структури, подразливість, передача інформації, регулювання, розмножен­ня, ріст і розвиток, обмін речовин і передача енергії, активний рух). Два останніх питання виходять за межі біології в сферу людської свідомості.

Відповідно до концепції теорії систем навчальний матеріал розміщу­ється за принципом: система — модель — керування та регулювання — ін­формація. Вивчення систем, за Г. Шефером, може визначати послідовність вивчення тем у 5—6 класах. Моделювання систем — лейтмотив у 7—8 кла­сах. Керування та регуляція — стрижньова проблема 8—9-го років навчан­ня. Система обробки інформації— 10 класу.

Л. Фон Берталанфі — один із засновників загальної теорії систем — ви­ділив для вивчення проблеми життя та смерті, фізико-хімічні основи жит­тя, структури та функції клітини, формоутворення, обмін речовин, рух і по­дразливість, розмноження, спадковість, розвиток, загальні теорії про суть життя. Продовжуючи цю традицію, Л. Штек у 1975 р. виокремив такі спря-мовувальні лінії: 1) біологічний поділ на клітини (відсіки); 2) ріст і розви­ток; 3) обмін речовин та перетворення енергії; 4) розмноження й редупліка­ція; 5) подразливість, трансформація, саморегуляція, зворотний зв'язок; 6) активний рух; 7) еволюція та механізми спадковості; 8) поведінка; 9) екосистема.

Найбільше різноманітних думок — щодо можливості конструювання змісту програмного матеріалу на основі загальнобіологічних ідей. Відома спроба побудувати курс біології на основі почергового розгляду загальних властивостей організмів у міру вивчення їх школярами. Так, К. Егенберг пропонує варіант побудови шкільного курсу біології на основі таких за­гальнобіологічних понять, як еволюція, внутрішньоорганізмові структури, регуляція, обмін речовин, рух, розвиток, розмноження, різноманітність форм.

Учені Росії теж вважають за необхідне створити цілісний курс про живу природу. Наприклад, В. С. Всесвятський пропонує побудувати єдиний цілісний курс біології, в якому всі його частини мали б аналогічну структу­ру й були взаємопов'язані загальнобіологічними критеріями, які утворю­вали б внутрішньопредметні системні зв'язки. При цьому пропонується за вихідну модель взяти структуру ботанічного розділу й вивчати матеріал в такій послідовності: клітина—організм—вид—популяція—біогеоценоз— біосфера—історичний розвиток органічного світу. На думку дослідника, послідовне вивчення цих форм життя на кожному етапі навчання й одно­часне формування ідеї історичного розвитку органічного світу надають цілісності як усьому курсу біології, так і кожній його частині.

Проте за такого підходу до структурування змісту програмного ма­теріалу знання школярів від самого початку розділені за царствами жи­вої природи. В учнів частково формуються цілісні знання про рослини, тварин, людину, але їх систематизацію не доведено до рівня абстракт­них понять, зокрема таких, як організм, вид, біоценоз, біологічна картина світу.

Такі самі вади мають і програми шкільного курсу біології, розроблені в Росії останнім часом. Найповніше відповідає меті конструювання цілісно­го навчального предмета про живу природу програма, запропонована авто­рським колективом під керівництвом Б. Д. Комісарова (Л. П. Анастасова, І. Д. Звєрєв, А. А. Плешаков, Д. Д. Утешинський). В її основу покладено розвиток фундаментальних біологічних понять. Укладачі програми вважа­ють, що доцільно на ранньому етапі навчального процесу ввести інформа­цію про всі форми організації життя з наступною конкретизацією знань стосовно кожного його рівня. Приміром, після загального ознайомлення із системною організацією живої природи вивчати розділи «Живі організми» (7 клас), «Вступ до систематики, екології, генетики та еволюційне вчення» (7 клас), «Різноманітність і охорона видів та екосистем» (7—8 класи). Про­те загальної структури вивчення живої природи в програмі до кінця не ви­тримано, оскільки в 9 класі передбачено викладання інтегрованого курсу «Людина», що порушує систематичність вивчення живої природи й не сприяє побудові курсу на основі концепції поліцентризму та формуванню біологічної картини світу як вищої форми інтеграції знань. Крім того, за­значена програма на сьогодні не має методичного забезпечення.

Розроблена в руслі концепції інтеграції змісту природничо-наукової освіти програма вивчення біології (С. Г. Іващенко) націлює на перехід до теоретичного рівня узагальнення, основою якого є закони, закономірності, принципи й правила теоретичної біології. Приміром, вивчення курсу біо­логії в 7 класі розпочинається з формування уявлення про фундаментальні закони розвитку й функціонування живого світу на всіх рівнях його прос­торової та часової організації. Згідно з цією програмою світ відображуєть­ся як нерозривне ціле, що зумовлене інтегративною ієрархічністю окремих складових; його системи — як відкрито незрівноважені; життя — як дина­мічна єдність трьох потоків — енергії, речовини та інформації.

Група сучасних українських учених (А. В. Степанюк, Л. С. Барна, Н. Й. Міщук, Г. Я. Жирська, І. В. Мороз, О. Д. Гончар, Н. В. Вадзюк, О. Я. Пилипчук, О. Г. Ярошенко) пропонують таку структуру шкільного курсу біології:

І. Інтегрований курс «Природознавство» (68 год—5 клас; 68 год—6 клас). II. Рівні організації життя. Вчення про еволюцію (15 год — 7 клас).

III. Клітишю-організмовий рівень організації життя (по 68 год —
7—9 класи):

1. Різноманітність живих організмів (48 год — 7 клас).

2. Загальний огляд внутрішньої будови багатоклітинного організ­
му (28 год — 8 клас).

3. Життєві функції організмів (36 год — 8 клас).

4. Організм — відкрита біологічна система (46 год — 9 клас).

5. Організм як форма організації життя (22 год — 9 клас).

IV. Популяційно-видовий рівень організації життя (34 год — 10 клас).

V. Біоценотично-біосферний рівень організації життя (34 год — 10 клас).

VI. Загальна теорія життя (68 год — 11 клас; 34 год — 12 клас):

1. Проблема біологічного пізнання (34 год — 9 клас).

2. Методи дослідження живої природи (24 год — 11 клас).

3. Історія біології в Україні (10 год — 11 клас).

4. Сучасна біологічна картина світу (34 год — 12 клас).

VII. Інтегрований курс «Природознавство» (34 год — 12 клас).
Сучасні програми шкільного курсу біології. На нинішньому ета­
пі розвитку вітчизняної освіти визнано за доцільне вивчення курсу біо­
логії в загальноосвітній середній школі за єдиною уніфікованою про­
грамою, а саме програмою з біології для загальноосвітніх навчальних
закладів (6—11 класи) (автори П. Г. Балан, А. С. Вихренко, О. В. Дани-
лова, В. В. Курсон, М. Ю. Макарчук, Н. Ю. Матяш, С. С. Морозюк).
Вона складається з пояснювальної записки, в якій наведено критерії
оцінювання навчальних досягнень учнів, та основного змісту. В про­
грамі зазначено, що шкільний предмет «Біологія» є цілісним курсом, і
його зміст розподіляється за роками навчання таким чином:

· 6 клас: розділи 1—4 «Царство рослини», «Царство Гриби», «Царст­
во Дроб'янки», «Організм і довкілля»;

· 7 клас: розділ 5 «Царство Тварини»;

· 8—9 класи: розділ 6 «Біологія людини»;

· 10—11 класи: розділи 7—9 «Універсальні властивості організмів»,
«Надорганізмові рівні організації живої природи», «Історичний
розвиток органічного світу».

На вивчення цих розділів відводиться:. 6—8 класи — по 68 год (2 год на тиждень);

9 клас — 51 год (І півріччя — 1 год на тиждень, II півріччя — 2 год на тиждень);

10 клас — 34 год (1 год на тиждень);. 11 клас — 68 год (3 год на тиждень).

Щодо кожної теми програми визначено обов'язкові результати навчання: вимоги до знань і вмінь учнів, що можуть виражатися в різ­них видах навчальної діяльності (інтелектуальних, практичних тощо). Після вивчення теми учень має знати, а отже, називати, наводити приклади, характеризувати, обґрунтовувати, пояснювати, визначати, розпізнавати, порівнювати, застосовувати знання, робити висновки, дотримуватися правил техніки безпеки, правил поведінки в природі тощо. Порівнюючи результати навчальної діяльності учнів із запропо­нованими в програмі основними вимогами до знань і вмінь, учитель має змогу оцінити їхні навчальні досягнення.

Навчальний матеріал у програмі генералізується навколо основних біологічних ідей: різнорівнева організація живого, цілісність і саморе­гуляція живих систем, еволюція, взаємозв'язок будови й функції, вза­ємозв'язок організму й довкілля. Це сприяє об'єднанню окремих знань у систему, забезпечує їх інтеграцію й тим самим полегшує розуміння учнями навчального матеріалу, знімає необхідність запам'ятовування великого обсягу знань, розвиває теоретичне мислення.

Загалом під час конструювання навчальної програми частково вра­ховано положення концепції поліцентризму, котра передбачає розгляд усіх біологічних систем як рівнозначних, а також теорії біологічної ор­ганізації, що визнає наявність структурних рівнів живої природи й ба­зується на визнанні первинності, універсальності всіх рівнів організа­ції біосистем — молекулярно-клітинного, організмового, популяцій­но-видового, екосистемного, біосферного як таких, що формувались одночасно й самостійно.

У програмі реалізовано ідею про те, що структура шкільного курсу біології має бути адекватна ієрархічній системі природи, кожному чле­ну якої властиві функції, що забезпечують зв'язок із розташованою вище системою, інтеграцію в ній (організм — елемент популяції, по­пуляція — елемент екосистеми, екосистема — складова загальної еко­системи — біосфери). Вивчення живих систем відповідно до ієрар­хічного принципу дає змогу логічно обгрунтувати зв'язки між система­ми різних рівнів і, таким чином, сприяє формуванню в учнів цілісної біологічної картини світу. Це допомагає простежити появу в кожній системі нових властивостей, які не є сумою властивостей її складових, і показати, як проявляються закономірності життя на кожному рівні ієрархії та в природі в цілому. Тож у процесі навчання безперервно збільшується інформація про кількість зв'язків і відношень між еле­ментами системи. Так, інформація про організм на надорганізмових рівнях розширюється інформацією про нього як елемент екосистеми з притаманними йому властивостями.

За програмою, вивчення біології в б класі розпочинається з царства рослин. Різноманітність представників царства вивчається в порядку ускладнення їхньої будови, починаючи із загальної характеристики таксонів. Особливості будови, процеси життєдіяльності вивчаються для розуміння учнями пристосувань організмів до довкілля, їхньої ролі в природі й житті людини. Процеси життєдіяльності рослин вивчають­ся у зв'язку з їхньою внутрішньою будовою в темі «Основні функ­ції рослинного організму», що сприяє кращому розумінню учнями взаємозв 'язків будови й функцій, організму як цілісної системи. Різно­манітність рослин у темі «Відділ Покритонасінні» можна вивчати на прикладі двох родин класу однодольних і двох родин із класу дводоль­них за вибором учителя з урахуванням місцевих умов. Розділ «Царство Дроб'янки» можна вивчати після розділу «Царство Гриби»; достатньо ознайомити учнів із представниками царства, їхнім значенням у приро­ді й житті людини. Вивчення біології в 6 класі завершується розділом «Організм і довкілля», в якому передбачено ознайомлення учнів із надорганізмовим рівнем організації живого.

У 7 класі розділ «Царство Тварини» розпочинається темою «Будова та життєдіяльність тварин», в якій розглядаються загальні закономір­ності функціонування тваринного організму. В наступних темах ви­вчаються основні групи тваринного світу. Особливості будови й про­цеси життєдіяльності представників царства тварин вивчаються для з'ясування пристосування організмів до середовищ існування, їхньої ролі в природі й житті людини. Питання систематики тварин, як і рос­лин, розглядаються на рівні великих таксономічних одиниць (царств, типів, іноді класів). Різноманітність типу членистоногих вивчаються на прикладі двох рядів класу ракоподібних, двох рядів комах із непов­ним перетворенням та трьох рядів комах із повним перетворенням. Різ­номанітність кісткових риб пропонується вивчати на прикладі пред­ставників чотирьох рядів, різноманітність птахів та ссавців — на прикладі п'ятьох рядів кілегрудих птахів і вісьмох рядів плацентарних ссавців (за вибором учителя).

В основу змісту біології 10—11 класів покладено вивчення рівнів організації живого (молекулярно-клітинний, організмовий, популяцій­но-видовий, екосистемний, біосферний). На рівні кожної системи про­стежуються їхні основні ознаки: обмін речовин та енергії, цілісність живих систем, взаємозв'язок із довкіллям. Розпочинається курс біоло­гії розділом «Універсальні властивості організмів»: вивчаються хіміч­ний склад організмів, будова й життєдіяльність клітин, функції тканин багатоклітинного організму, функціонування організму як системи. Знання про клітину становить основу розуміння законів спадковості й закономірностей мінливості. Засвоюючи цитологічні й генетичні по­няття, учні готуються до вивчення розмноження та індивідуального розвитку організмів. Екологічні закономірності вивчаються в розділі «Надорганізмові рівні організації живої природи». Завершується курс розділом «Історичний розвиток органічного світу». Знання біологіч­них закономірностей розширюються, поглиблюються інформацією про фактори еволюції, адаптацію як результат еволюційного процесу. Сучасна система рослинного й тваринного світу вивчається на рівні ве­ликих таксонів.

Загальна структура навчального матеріалу шкільного курсу «Біоло­гія» така: цілісне первинне ознайомлення з живою природою (вступ, на якому узагальнюються знання учнів із початкової школи) —диферен­ційоване вивчення систем різного рівня організації, починаючи від системи нижчого порядку (вивчення царств живої природи та надорга-нізмових систем), — узагальнення знань про цілісність живої природи. Отже, спочатку учні знайомляться з узагальненою характеристикою живої природи, її цілісністю та системним характером організації. Завдяки опорі на об'єктивну реальність, що доступна безпосередньому сприйняттю, формується цілісний чуттєво-конкретний образ живої природи. Далі вивчаються клітинно-організмовий, популяційно-видо­вий та екосистемно-біосферний рівні організації життя з урахуванням їхньої цілісності, системності та ієрархічного принципу побудови. На завершальному етапі вивчення живої природи інтегруються знання учнів на основі фундаментальних властивостей живої природи: струк­турно-функціональної цілісності, системності організації та різнома­нітності.

Організмовий рівень є найбільш пізнаним наукою на сучасному етапі її розвитку й найдоступнішим для безпосереднього чуттєво-образного сприйняття об'єктів біологічної реальності. Тому, зважаючи на особливості психічного розвитку учнів 6—7 класів та орієнтацію на пізнавальний інтерес, інтегрування знань для формування цілісного чуттєво-образного уявлення про організмовий рівень здійснюється на основі ідеї різноманітності проявів життя на ньому. При цьому про­грамний матеріал структурується на основі прийнятої класифікації царств живої природи (дроб'янки, гриби, рослини, тварини).

Формування цілісного чуттєво-образного уявлення досягається вивченням конкретних організмів як цілісних систем із позиції їхніх ознак, що піддаються сенсорному пізнанню. До розгляду поняття «ор­ганізм» у розділі 1 «Царство Рослини» в учнів уже сформоване первин­не цілісне уявлення про функціонування організму як системи (на ос­нові ознайомлення з функціями організмів — живленням, диханням, розмноженням, ростом і розвитком), а також про взаємозв'язок орга­нізму з навколишнім середовищем через обмін речовинами, енергією та інформацією.

Подальша конкретизація цього уявлення здійснюється під час вивчення морфолого-екологічної характеристики представників різ­них царств живої природи, тобто їхньої зовнішньої будови та присто­сувань до умов існування (адаптації). Провідним поняттям, що інтег­рує ці знання, є різноманітність організмів як прояв адаптації до умов існування. Інтеграція знань на його основі дає змогу сформувати первинне цілісне чуттєво-образне уявлення про організм як відкриту систему, тобто відокремлену множину взаємопов'язаних елементів, котрим притаманні певні спільні функції, і яка взаємодіє з іншими сис­темами, та про різноманітність проявів життя на клітинно-організмо-вому рівні його організації. На даному етапі ієрархічний взаємозв'язок між системами вивчається лише з позиції встановлення залежності однієї системи від умов, у яких вона перебуває. Спеціально не акценту­ється увага на тому, що ці умови забезпечуються й залежать від систе­ми вищого порядку.

Для логічного завершення вивчення особливостей будови й функ­ціонування представників різних царств живої природи та формування абстрактного поняття «організм», «організмовий рівень організації життя» передбачено узагальнення знань школярів на основі розгляду конкретних організмів як відкритих систем. Узагальнення й система­тизацію знань вважають загальнофункціональним спрямуванням вивчення змісту навчального матеріалу. Застосування даного принци­пу дає змогу систематизувати здобуті учнями знання про конкретні фо­рми організмів і використати їх для загальної характеристики цих представників. Це забезпечує реалізацію принципу дієвості знань, коли постійно повертаються до раніше засвоєної інформації, яка виступає засобом цілісного пізнання нового об'єкта: відбуваються внутрішнє сприйняття запропонованих знань, визнання їхньої важли­вості, цікавості, корисності тощо. Далі нові знання включаються в сис­тему вже набутих або змінюють її.

Загалом при конструюванні змісту програми використано різнома­нітні підходи та принципи, реалізація яких у сукупності дає змогу ефективно розв'язати завдання, поставлені перед шкільним курсом «Біологія» на рівні загальнотеоретичного уявлення про зміст освіти.

Так, упровадження системно-структурного підходу дає змогу вий­ти за рамки описового характеру процесів, які характеризують явище життя, пояснити з позицій сучасної науки причини їх виникнення, роз­глядати конкретні поняття як окремі випадки прояву загальнобіологіч-них закономірностей, спрямувати навчальну діяльність учнів на опа­нування сутності понять, використання узагальненого підходу для по­яснення конкретних процесів.

Функціональний підхід до вивчення організмів дає змогу скоротити морфологічні й анатомічні відомості та більше уваги приділити вив­ченню процесів життєдіяльності організмів різних царств живої при­роди. Застосування функціонального підходу забезпечує формування уявлення про організм як цілісну систему й орієнтує учнів на здоровий спосіб життя. Вивчення навчального матеріалу шкільного курсу «Біо­логія» здійснюється на основі логічного поєднання індукції та дедук­ції, образного та раціонального пізнання.

В історії викладання біології відомі три варіанти структури курсу залежно від розподілу програмного матеріалу за роками навчання: лінійна, концентрична та спіральна, що відповідають принципам сис­тематичності й взаємозв'язку (внутрішньо- та міжпредметного).

Лінійною називають структуру курсу, в якій окремі частини (порції) навчального матеріалу утворюють неперервну послідовність тісно по­в'язаних між собою та взаємозумовлених ланок, що за час шкільного навчання опрацьовуються, як правило, лише один раз. Така структура має суттєві недоліки й серйозно суперечить вимогам вікової психології та дидактики.

За концентричної структури курсу одне й те саме питання виклада­ється кілька разів; при цьому його зміст постійно розширюється за рахунок збагачення новими компонентами, поглибленого розгляду на­явних зв'язків та залежностей. Перевагою такої структури є те, що на­рощення складності в навчанні відбувається поступово, з ростом розумових сил і можливостей школярів. її недолік — повторення навчаль­ного матеріалу, що спричиняє перевантаження школярів. Крім того, коли навчання розпочинається з уже вивченого матеріалу, то інтерес до нього зменшується.

Характерною особливістю спіральної структури курсу є те, що учні, не випускаючи з поля зору вихідну проблему, поступово розши­рюють та поглиблюють коло пов'язаних із нею знань. На відміну від концентричної структури, за якої до вихідної проблеми повертаються іноді навіть через кілька років, за спіральної структури таких перерв немає. Навчальний матеріал структурується за рахунок формування основних понять і провідних ідей протягом кількох років навчання та їх розгортання на дедалі вищому теоретичному рівні. Сучасна програ­ма шкільного курсу «Біологія» побудована на основі лінійно-концент­ричного підходу до структурування навчального матеріалу, який дає змогу відтворити певний рівень організації життя чи форму його про­яву в конкретній цілісності, розвивати загальнобіологічні поняття, збільшуючи число зв'язків та відношень, забезпечуючи різну глибину проникнення в суть процесів та явищ. При цьому звертається увага й на логічне поєднання методів індукції та дедукції, образного та раціо­нального пізнання, оскільки лише враховуючи протилежності, можли­во створити синергетичну систему, яка найбільше відповідає вимогам сучасної педагогічної науки.

Типова навчальна програма з біології дає вчителю право творчо під­ходити до реалізації її змісту, добирати об'єкти для вивчення та вклю­чати в зміст освіти приклади зі свого регіону. Враховуючи рівень під­готовки школярів, їхні інтереси та нахили, вчитель може запропонува­ти свою логіку вивчення матеріалу з методичним обґрунтуванням доцільності внесених змін. Кількість годин на вивчення теми є орієнто­вною й може змінюватися в межах визначених годин. Основний мате­ріал учні повинні засвоїти на уроці. Виявити рівень навчальних досяг­нень школярів покликане оцінювання, що передбачає аналіз відповіді учня: якості знань, ступеня сформованості загальнонавчальних і пред­метних умінь, рівня оволодіння розумовими операціями та досвідом творчої діяльності, самостійність оцінювальних суджень.

У сучасній школі діють також програми профільного навчання біо­логії. Вони базуються на вимогах Закону України «Про загальну серед­ню освіту», положеннях Концепції профільного навчання й мають на меті реалізацію типових навчальних планів організації профільного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах (наказ Міністерства освіти і науки України № 306 від 20.05.2003), згідно з якими в старшій школі з урахуванням конкретних умов, інтересів і нахилів учнів фор­муються класи за напрямками: природничий, універсальний, техноло­гічний, фізико-математичний, спортивний, філологічний, суспільно-гуманітарний, художньо-естетичний.

Зміст шкільного предмета «Біологія» в старшій школі залежить від обраного напрямку профільного навчання і є варіативним. Вивчення біології передбачено в класах різного профілю як обов'язковий пред­мет. В основу змісту біологічної освіти покладено вивчення рівнів ор­ганізації живих систем (молекулярний, клітинний, організмовий, над­організмові). На рівні кожної системи вивчаються її основні ознаки: обмін речовин і енергії, цілісність живих систем, взаємозв'язок із дов­кіллям. Навчальний курс має два розділи. В першому — «Рівні орга­нізації життя» — вивчаються хімічний склад організмів, будова й життєдіяльність клітин, функції тканин багатоклітинного організму, функціонування організму як системи. Знання про клітину становить основу для розуміння властивостей організму. Цитологічні й генетичні поняття готують учнів до вивчення індивідуального розвитку організ­мів. Екологічні закономірності вивчаються в темі «Надорганізмові рів­ні організації живої природи». В другому розділі — «Історичний роз­виток органічного світу» — знання біологічних закономірностей розширюються, збагачуються відомостями про фактори* еволюції, адаптацію як результат еволюційного процесу. Завершується вивчення навчального курсу узагальненням.

Зміст програми для природничого профілю спрямований на розви­ток в учнів стійких інтересів до вивчення біології, творчих здібностей, формування загальнонавчальних і спеціальних умінь вивчення живої природи. У зв'язку з цим зміст окремих розділів і тем програми по­глиблений і розширений, збільшено кількість лабораторних і практич­них робіт, передбачено години для семінарських занять, екскурсій, польового практикуму, використання матеріальної бази навчальних закладів і науково-дослідних інститутів. За цією програмою можуть працювати загальноосвітні навчальні заклади медичного, біолого-хімічного, екологічного профілів навчання тощо.

Зміст програм для універсального й технологічного профілів спро­щений і позбавлений надмірної деталізації. Це дає змогу вивільнити час для осмислення учнями навчального матеріалу, самостійної пізна­вальної діяльності, систематизації та узагальнення знань, творчої діяльності, самоконтролю знань і вмінь. Стисле формулювання понять теми дає змогу вчителю, враховуючи рівень розвитку учнів, творчо планувати вивчення матеріалу, доповнювати й поглиблювати зміст, виділяти час для вступних і узагальнювальних уроків, тематичного та підсумкового оцінювання.

У програмі для фізико-математичного профілю значну увагу при­ділено питанням зв'язку біології з іншими науками, розкриттю фізич­них процесів на клітинному та організмовому рівнях, впливу фізичних факторів на генетичний апарат організмів та об'єкти живої природи, логіко-математичному аналізові загальних принципів класифікації жи­вих організмів, застосуванню математичних методів у біології. Для по­силення практичної спрямованості курсу передбачено роботи дослід­ницького характеру з екологічного моніторингу, досліди з моделюван­ня біологічних об'єктів тощо.

Зміст програми для спортивного профілю спрямований на форму­вання в учнів системних знань із біології. Окремі теми програми до­повнено питаннями анатомо-фізіологічних особливостей організму людини, профілактики захворювань, що є необхідним для подальшого професійного визначення учнів.

Програми для філологічного, суспільно-гуманітарного, художньо-естетичного профілів передбачають надання учням мінімуму біоло­гічних знань, рівень яких має бути достатнім для використання їх у повсякденному житті. Проте біологічні знання мають становити осно­ву для формування в учнів наукового світогляду, розвитку емоційної сфери особистості, відповідального ставлення до природи, мотивації здорового способу життя, стратегії виживання в сучасних умовах. Особлива увага приділяється розумінню біосоціальної природи люди­ни, вивченню питань пізнання природи засобами мистецтва. Посилю­ються народознавчий та екологічний аспекти під час вивчення проце­сів і явищ природи (Програми для профільних класів загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання. Біологія, 10— 11 класи).