Програма зовнішнього незалежного оцінювання з історії України

Програма зовнішнього незалежного оцінювання з історії України

для осіб, які бажають здобувати вищу освіту на основі повної загальної середньої освіти

Метою зовнішнього незалежного оцінювання з історії України є виявлення рівня сформованості історичної компетентності випускника школи, визначення відповідності навчальних досягнень учня освітньому стандарту.

Програму зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) з історії України складено з урахуванням цілей, вимог і змісту навчання історії в школі, які закладені в Державному стандарті освіти та чинній програмі з історії України для 11-річної школи. Вона охоплює зміст шкільного курсу історії України від найдавніших часів до сьогодення і складається з 31 теми.

Програма передбачає перевірку сформованих в учнів знань та загальнопредметних історичних умінь:

- визначати хронологічні межі соціально-економічних і політичних подій, їхню послідовність та синхронність, вказувати історичні дати, періоди найважливіших подій і процесів, встановлювати хронологічну відповідність між явищами, процесами й подіями та періодами і епохами;

- локалізувати історико-географічні об’єкти та історичні факти, події, явища і процеси на карті;

- працювати з історичними документами різного змісту, встановлювати відповідність між змістом фрагмента документа та певною епохою, визначати основні ідеї, які він висвітлює, аналізувати зміст тексту;

- визначати істотні характерні риси, етапи, складові подій, явищ і процесів минулого, характеризувати діяльність видатних історичних постатей; давати визначення історичних понять і термінів, пояснювати доречність їхнього вживання;

– розпізнавати найвидатніші історико-культурні пам’ятки, визначати архітектурно-стильові та мистецько-стильові відмінності пам’яток різних періодів історії України, описувати й розкривати їхнє значення в українській історико-культурній спадщині;

-пояснювати й аналізувати історичні факти, групувати (класифікувати) їх за вказаною ознакою, визначати причини та наслідки подій і явищ, встановлювати відповідність між окремими фактами й типовими загальними явищами;

- формулювати версії та оцінки історичного руху і розвитку, визначати найважливіші зміни і значення подій, що відбувалися в житті України й людства.

Програма ЗНО має вигляд таблиці, яка складається з двох частин. У лівій – викладено зміст історичного матеріалу, в якому виокремлено факти, дати, персоналії, поняття й терміни. Це – мінімум, з якого випускники повинні мати певні знання та уявлення. Учень має розпізнавати історичні персоналії за портретними рисами (живописними портретами, фотографіями тощо), характеризувати діяльність особистості, оцінювати її вплив на хід історичних подій.

Учні мають знати визначення термінів і понять та оперувати ними, співвідносити з діяльністю певних історичних діячів, політичних сил, епохою тощо. Зміст лівої частини може бути використаний розробниками тесту ЗНО для перевірки знань і умінь.

У правій частині програми вказані основні предметні вміння та навички, якими мають володіти абітурієнти: хронологічні, просторові, інформаційні, мовленнєві, логічні, ціннісні тощо.

Невід’ємною складовою програми ЗНО з історії України є перелік пам’яток архітектури та образотворчого мистецтва, обов’язкових для розпізнавання абітурієнтами.

Вступ до історії України

Зміст історичного матеріалу	Основні предметні вміння та навички
Факти: Історія України як наука. Загальна періодизація. Джерела з історії України. Поняття та терміни: «історія», «періодизація», «хронологія», «лінія часу», «історичні джерела», «археологія», «еволюція», «цивілізація»	Розпізнавати на картосхемі територіальні межі України. Характеризувати основні джерела історії України. Визначати основні періоди історії України

Стародавня історія України

Зміст історичного матеріалу

Основні предметні вміння та навички

Факти: Поява та розселення людей на території України. Поширення землеробства й скотарства на землях України. Трипільська культура. Кочовики за раннього залізного віку. Заснування античних міст-колоній у Північному Причорномор’ї та Криму. Велике переселення народів. Перші писемні згадки про давніх слов’ян (венедів, антів, склавинів). Велике розселення слов’ян. Дати: IV – середина III тис. до н. е. – розселення племен трипільської культури на території України; VІІІ–VІ ст. до н. е. – Велике грецька колонізація; IV–VІ ст. – Велике переселення народів; V–VII ст. – Велике розселення слов’ян. Поняття та терміни: «археологічна культура», «палеоліт», «мезоліт», «неоліт», «неолітична революція», «енеоліт», «бронзовий вік», «ранній залізний вік», «привласнювальне господарство», «відтворювальне господарство», «колонізація», «кочовики», «курган»

Розпізнавати на картосхемі місця основних стоянок людей кам’яного віку на теренах сучасної України (Королеве, Киїк-Коба, Кирилівка, Межиріч, Мізин); території розселення трипільців, кіммерійців, скіфів і сарматів, місцерозташування античних міст-колоній Північного Причорномор’я та Криму (Тіра, Ольвія, Пантікапей, Херсонес), Боспорське царство, напрямки розселення слов’ян під час Великого переселення народів. Характеризувати суспільне, господарське та духовне життя носіїв трипільської культури, кіммерійців, скіфів, сарматів, населення міст-колоній Північного Причорномор’я та Криму, давніх слов’ян. Визначати основні риси археологічних періодів, неолітичної революції, причини та наслідки занепаду Великої Скіфії, особливості грецької колонізації Північного Причорномор’я та Криму; у чому наслідки та значення Великої грецької колонізації, Великого переселення народів та Великого розселення слов’ян для розвитку українських земель

 

Київська держава

Зміст історичного матеріалу

Основні предметні вміння та навички

Факти: Розселення східнослов’янських племінних союзів (поляни, древляни, сіверяни, волиняни, уличі, тиверці, білі хорвати). Руська земля (Куявія). Утворення Київської Русі. Внутрішньо- та зовнішньополітична діяльність князів/княгині: Олега, Ігоря, Ольги, Святослава. Князювання Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Запровадження християнства як державної релігії. «Руська правда». Правління Ярославичів (Ізяслав, Святослав, Всеволод). Князювання Володимира Мономаха та його сина Мстислава Великого в Києві. Боротьба з половецькою загрозою. Розвиток суспільно-політичного та господарського життя Київської Русі. Архітектура (Десятинна церква, Софійський собор, Спасо-Преображенський собор). Поширення писемності. Розвиток культури й освіти Київської Русі. Дати: 860 р. – похід Аскольда на Константинополь, укладення першого відомого договору Русі з Візантією; 907, 911, 941, 943–944 рр. – походи князів на Константинополь; 882 р. – об’єднання північних (Славія) та південних руських (Куявія) земель Олегом; 988 р. – запровадження християнства як державної релігії; 989 р. – заснування першої школи в Києві 1019–1054 рр. – князювання Ярослава Мудрого в Києві. 1036 р. – розгром печенігів князем Ярославом Мудрим. 1056–1057 рр. – створення Остромирового Євангелія; 1097 р. – Любецький з’їзд (снем) князів; 1113 р. – укладення «Повісті минулих літ»; початок правління Володимира Мономаха в Києві; 1187 р. – перша згадка назви «Україна» в писемних джерелах; створення «Слова о полку Ігоревім. Персоналії: Аскольд, Олег, Ігор, Ольга, Святослав, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, Ярослав Осмомисл, літописець Нестор, митрополит Іларіон, іконописець Алімпій, лікар Агапіт. Поняття та терміни: «племінний союз», «князь», «полюддя», «язичництво», «християнство», «шлюбна дипломатія», «Червенські міста», «політична роздробленість», «віче», «вотчинне землеволодіння», «бояри», «смерди», «ізгої», «закупи», «ікони», «мозаїка», «фреска», «книжкова мініатюра», «билини», «літопис»

Розпізнавати на картосхемі території розселення східнослов’янських племінних союзів у VIII–IX ст., шлях «із варягів у греки», шлях полюддя, походи князів на Константинополь, походи князя Святослава, територіальні межі Київської Русі за Олега та Ярослава Мудрого; Київське, Чернігівське, Переяславське, Галицьке, Волинське князівства за доби роздробленості (ХІІ ст.). Характеризувати розвиток політичного, соціального і господарського життя Київської Русі; внутрішню та зовнішню політику Аскольда, Олега, Ігоря, Ольги, Святослава, Володимира Великого та Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, його сина Мстислава; розвиток Київського, Чернігівського, Переяславського, Галицького і Волинського князівств. Пояснювати, у чому полягає значення та наслідки внутрішньо- та зовнішньополітичної діяльності князів, Любецького з’їзду князів, причини та сутність політичної роздробленості Київської Русі. Визначати передумови та історичне значення запровадження християнства як державної релігії, етапи розвитку Київської Русі, наслідки походів князів, суть роздробленості

 

Українська революція

Зміст історичного матеріалу

Основні предметні вміння та навички

Факти: Революційні події в Україні в 1917 – на початку 1918 р. Українізація армії. Еволюція поглядів політичних сил України в питанні самовизначення українців. Універсали Української Центральної Ради (УЦР). Відносини УЦР з Тимчасовим урядом та більшовицькою Росією. Проголошення Української Народної Республіки (УНР). Проголошення радянської влади. Перша війна радянської Росії з УНР. Проголошення незалежності УНР. Дати: березень 1917 р. – утворення Української Центральної Ради; квітень 1917 р. – Всеукраїнський Національний конгрес; червень 1917 р. – І Універсал УЦР; липень 1917 р. – ІІ Універсал УЦР; листопад 1917 р. – ІІІ Універсал УЦР; 22 (9) січня 1918 р. – ІV Універсал УЦР, проголошення незалежності УНР; січень 1918 р. – бій під Крутами. Персоналії: Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Сергій Єфремов. Поняття та терміни: «автономізація», «самостійники», «Універсали УЦР», «Генеральний Секретаріат», «Вільне козацтво», «Народний секретаріат»

Розпізнавати на картосхемі територію Української Народної Республіки, згідно з ІІІ Універсалом УЦР; напрямки наступу більшовиків під час першої війни УНР з радянською Росією. Характеризувати діяльність Української Центральної Ради, українських партій, політичних діячів; основні положення Універсалів УЦР; взаємовідносини УЦР з Тимчасовим урядом; боротьбу за владу в Києві в жовтні – листопаді 1917 р. Ультиматум Раднаркому. Визначати причини Української революції, її характер; роль Всеукраїнських з’їздів рад у Києві та Харкові; причини та наслідки першої війни радянської Росії з УНР; здобутки і прорахунки УЦР в державотворчому процесі; Пояснювати історичне значення Універсалів УЦР

 

Образотворче мистецтво

12. Мозаїки Богоматері Оранти та Христа Вседержителя із Софійського собору в Києві. Перша половина ХІ ст. (візантійська традиція, монументальний живопис).

13. Євангеліст Лука. Мініатюра з Остромирового Євангелія. 1056–1057 (одна із найдавніших давньоруських мініатюр, що дійшли до нашого часу).

14. Родина князя Святослава Ярославича. Мініатюра з «Ізборника». 1073 (прижиттєве зображення людей, який дослідники назвали «першим давньоруським малюнком»).

15. Вишгородська ікона Богородиці. Перша половина ХІІ ст. (візантійська традиція).

 

Галицько-Волинська держава (ХІІ - перша половина ХІV ст.)

Архітектура.

16. Успенський собор у Володимирі. 1160. Реконструкція. Сучасний вигляд (архітектура Київської Русі).

17. Церква святого Пантелеймона поблизу Галича. Кінець ХІІ ст. (романський стиль, найстаріший зі збережених мурованих храмів Галичини).

Образотворче мистецтво

18. Холмська ікона Богородиці. ХІ ст. (візантійська традиція).

19. Дорогобузька ікона Богородиці. Остання третина ХІІІ ст. (волинський іконопис).

 

Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав (у другій половині XIV – першій половині XVI ст.)

Архітектура. Замкове кам’яне будівництво

20. Костел святого Ворфоломея в Драгобичі. 1392-ХV ст. (мурована сакрального споруда оборонного типу, готичний стиль).

21. Верхній замок у Луцьку. XIV ст. (зразок середньовічної фортифікаційної архітектури, романо-готичний стиль).

22. Кам’янець-Подільська фортеця. XIV–XVI ст. (зразок середньовічної фортифікаційної архітектури з поєднанням різних стилів).

23. Хотинська фортеця. XIІІ–XVI ст. (зразок середньовічної фортифікаційної архітектури, романо-готичний стиль з

елементами українського мистецтва Поділля).

24. Покровська церква-фортеця в с. Сутківцях. 1467. (мурована сакрального споруда оборонного типу, романський стиль).

25. Замок Паланок (Мукачівський замок). XIV–XVII ст. (зразок середньовічної фортифікаційної архітектури з поєднанням різних стилів, найдавніша частина – романський стиль).

26. Генуезька фортеця у Судаку. 1371–1469. (фортифікаційна система оборонної архітектури, побудована генуезцями).

27. Вірменський собор у Львові. 1363–1370. Архітектор Дорінг (романо–готичний стиль і давньоукраїнська галицька архітектура, унікальна пам’ятка східної культури на європейських теренах).

28. Меджибізький замок. Друга половина XIV – перша половина XVI ст. (ренесансна фортифікаційна споруда).

29. Ханський палац у Бахчисараї. 1532–1764. (Кримсько-татарська, османська палацова архітектура).

Образотворче мистецтво

30. Ікона святого Юрія Змієборця із с.Станилі поблизу м.Дрогобич. Початок XIV ст. (Українська іконографічна традиція).

31. Ікона Богородиці з пророками з церкви у Підгородцях (одна з ранніх пам’яток українського іконопису, візантійська традиція).

 

Українські землі в другій половині ХVІ ст.

Архітектура

32. Церква Зішестя Святого Духа в Потеличі. 1502 (дерев’яна українська архітектура й українське мистецтво у період переходу від середньовіччя до живопису Відродження).

33. Ансамбль Успенської церкви у Львові: церква Успіння. 1591–1631. Архітектор П. Римлянин та ін. (італійський Ренесанс на основі українського будівництва); вежа Корнякта. 1573–1578. Архітектор П. Барбон (Ренесанс, бароко); каплиця Трьох Святителів. 1578 Архітектор П. Красовський (Відродження в поєднанні з українським стилем).

34. Ансамбль площі Ринок у Львові: Чорна Кам’яниця. Кінець ХVІ ст. Архітектор П. Красовський (Ренесанс); будинок Корнякта. 1580. Архітектор П. Барбон (Ренесанс).

35. Острозький замок. Кругла (Нова) вежа. Кінець XVI ст. (Ренесанс)

Образотворче мистецтво

36. Ікона «Успіння Богородиці». 1547. О. Горошкович (перемишльська школа).

37. Мініатюри Пересопницького Євангелія. 1556–1561.

38. Гравюра Євангеліста Луки з Львівського «Апостола». 1574.

 

Українські землі в першій половині ХVІІ ст.

Архітектура

39. Ансамбль Кафедрального костелу у Львові: каплиця Боїмів. 1609–1617. Архітектор А. Бремер, скульптори Г. Шольц, Я.Пфістер (Ренесанс).

40. Замок у Підгірцях (Львівська обл.). 1635–1640. Архітектор Андреа дель Аква (ренесансний палац з бастіонними укріпленнями).

41. Іллінська церква в Суботові. 1653. Реконструкція (перехід від ренесансної архітектури до українського бароко).

Образотворче мистецтво

42. Портрет Петра Конашевича-Сагайдачного з книги «Вірші на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного». 1622 (гравюра).

43. Портрет князя Криштофа Збаразького. Після 1622 (портретний живопис).

 

Українські землі в 1660-х –1680-х роках

Архітектура

44. Троїцький собор Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові. 1679–1689. Архітектор І. Баптист (українське бароко).

45. Покровський собор у Харкові. 1689 (українське бароко).

46. Дзвінниця Софійського собору в Києві. Кінець ХVІІ ст. (бароко).

Образотворче мистецтво

47. Портрет Богдана Хмельницького. В. Гондіуса. Середина ХVІІ ст. (гравюра, єдине прижиттєве портретне зображення Б.Хмельницького).

48. Ікона «Покрова Богородиці» (з портретом гетьмана Богдана Хмельницького). Перша половина ХVІІІ ст. (бароко).

 

Українські землі наприкінці ХVІІ – у першій половині ХVІІІ ст.

Архітектура

49. Оборонна синагога в Жовкві. 1692-1698. (стиль ренесанс і елементами бароко)

50. Георгіївський собор Видубицького монастиря в Києві. 1696–1701. (українське бароко).

51. Преображенська церква у Великих Сорочинцях. 1732. (українське бароко).

Образотворче мистецтво

52. Ікона «Вознесіння Богородиці» з іконостасу церкви Воздвиження Чесного Хреста монастиря Скит Манявський. Й. Кондзелевич. 1698-1705. (поєднання візантійського, українського іконопису, бароко).

53. Гравюра «Іван Мазепа серед своїх добрих справ». 1706. І. Мигура. (бароко).

 

Українські землі в другій половині XVIII ст.

Архітектура

54. Собор святого Юра у Львові. 1746–1762. Архітектор Б. Меретін. (бароко).

55. Андріївська церква у Києві. 1747–1757. Архітектор Ф.-Б. Растреллі (рококо).

56. Ратуша в Бучачі. 1751. Архітектор Б. Меретін, скульптор Й. Пінзель (унікальне в Україні поєднання архітектурного стилю бароко й скульптури).

57. Покровська церква в Києві. 1766. Архітектор І. Григорович-Барський (бароко пізньої доби).

58. Троїцький собор у Новомосковську. 1773–1778. Майстер Я.Погребняк (дерев’яна українська архітектура, собор побудовано без жодного залізного цвяха, стиль українське бароко).

59. Успенський собор Почаївської лаври. 1771–1783. Архітектор І.Гофман (бароко).

60. Палац Кирила Розумовського в Батурині. 1799–1803. Архітектор Ч.Камерон. Реконструкція. Сучасний вигляд (класицизм).

Українські землі у складі Російської та Австрійської імперій у першій половині ХІХ ст.

Архітектура

61. Будівля Київського університету. 1837–1843. Архітектор В. Беретті (класицизм).

Образотворче мистецтво

62. Картина «Дівчина з Поділля». 1816. В. Тропінін (романтизм).

63. Картини «Автопортрет» (1840), «Катерина» 1842, (романтизм), офорти з серії «Живописна Україна» Т. Шевченко (історична тематика).

64. Пам’ятник князю Володимиру в Києві. 1850–1853. Скульптори В.Демут-Малиновський, П. Клодт, К. Тон.

 

Українські землі у складі Російської та Австрійської (Австро-Угорської) імперії у другій половині ХІХ ст. – початку ХХ ст.

Архітектура

65. Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях. 1864–1873. Архітектор Й.Главка (поєднання мотивів візантійської, романської, іудейської та готичної архітектури).

66. Володимирський собор у Києві. 1862–1896. Архітектори І.Штром, П.Спарро, Ю.Бернгардт (побудовано у старовізантійському стилі).

67. Будівля оперного театру в Одесі. 1883–1887. Архітектори Г. Гельмер, Ф. Фельнер (віденське бароко з елементами класицизму).

68. Будинок з химерами в Києві. 1901–1903. Архітектор В. Городецький (ранній декоративний стиль модерн).

69. Будинок Полтавського губернського земства. 1903–1908. Архітектор В. Кричевський (український модерн)

70. Будинок страхового товариства «Дністер» у Львові. 1905–1906. Архітектор І. Левинський, Л.Левинський та ін. (український модерн).

Образотворче мистецтво

71. Пам’ятник Богдану Хмельницькому в Києві. 1888. Архітектор В.Ніколаєв, скульптор М. Микешин.

72. Картина «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». 1880–1891. І. Рєпін (історична тематика).

73. Картина «Козаки в степу». 1890. С. Васильківський (історична тематика).

74. Картина «Ворожіння». 1893. М. Пимоненко (побутовий жанр).

75. Картина «Дівчина в червоному капелюсі». 1902–1903. О. Мурашко (імпресіонізм).

76. Картина«Портрет Лесі Українки». 1900. І. Труш (українське реалістичне мистецтво).

 

Українське мистецтво ХХ ст.

Архітектура

77. Будівля Держпрому в Харкові. 1925–1929. Архітектори С. Серафімов, М. Фельгер, С. Кравець (конструктивізм).

78. Будівля Верховної Ради УРСР в Києві. 1936–1939. Архітектор В.Заболотний (українська архітектура 1930-х років).

Образотворче мистецтво

79. Картина «Еней та його військо». 1919. Г. Нарбут (гуаш, історична тематика).

80. Літографія «Гуцул з квіткою», естамп «Карпатська мати». 1923. В. Касіян.

81. Картина «Життя». Триптих (Любов. Сім’я. Повернення). 1925–1927. Ф. Кричевський (модерн).

82. Пам’ятник Тарасові Шевченку в Ромнах. 1919. Скульптор І.Кавалерідзе (перший пам’ятник Т.Шевченку в Україні).

83. Картини «Бій Богуна з Чернецьким під Монастирищем в 1653 р.» (1931). М. Самокиш (історична тематика).

84. Картина «Хата в Богданівці» (1955). К. Білокур (побутовий жанр).

85. Картина «Хліб» (1949). Т. Яблонська (реалізм).

86. Картина «Гороховий звір» (1971), М. Приймаченко (примітивізм).

87. Пам’ятник засновникам Києва (Кий, Щек, Хорив і сестра їх Либідь). 1982. Скульптор В. Бородай.

 

Програма зовнішнього незалежного оцінювання з історії України

для осіб, які бажають здобувати вищу освіту на основі повної загальної середньої освіти

Метою зовнішнього незалежного оцінювання з історії України є виявлення рівня сформованості історичної компетентності випускника школи, визначення відповідності навчальних досягнень учня освітньому стандарту.

Програму зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) з історії України складено з урахуванням цілей, вимог і змісту навчання історії в школі, які закладені в Державному стандарті освіти та чинній програмі з історії України для 11-річної школи. Вона охоплює зміст шкільного курсу історії України від найдавніших часів до сьогодення і складається з 31 теми.

Програма передбачає перевірку сформованих в учнів знань та загальнопредметних історичних умінь:

- визначати хронологічні межі соціально-економічних і політичних подій, їхню послідовність та синхронність, вказувати історичні дати, періоди найважливіших подій і процесів, встановлювати хронологічну відповідність між явищами, процесами й подіями та періодами і епохами;

- локалізувати історико-географічні об’єкти та історичні факти, події, явища і процеси на карті;

- працювати з історичними документами різного змісту, встановлювати відповідність між змістом фрагмента документа та певною епохою, визначати основні ідеї, які він висвітлює, аналізувати зміст тексту;

- визначати істотні характерні риси, етапи, складові подій, явищ і процесів минулого, характеризувати діяльність видатних історичних постатей; давати визначення історичних понять і термінів, пояснювати доречність їхнього вживання;

– розпізнавати найвидатніші історико-культурні пам’ятки, визначати архітектурно-стильові та мистецько-стильові відмінності пам’яток різних періодів історії України, описувати й розкривати їхнє значення в українській історико-культурній спадщині;

-пояснювати й аналізувати історичні факти, групувати (класифікувати) їх за вказаною ознакою, визначати причини та наслідки подій і явищ, встановлювати відповідність між окремими фактами й типовими загальними явищами;

- формулювати версії та оцінки історичного руху і розвитку, визначати найважливіші зміни і значення подій, що відбувалися в житті України й людства.

Програма ЗНО має вигляд таблиці, яка складається з двох частин. У лівій – викладено зміст історичного матеріалу, в якому виокремлено факти, дати, персоналії, поняття й терміни. Це – мінімум, з якого випускники повинні мати певні знання та уявлення. Учень має розпізнавати історичні персоналії за портретними рисами (живописними портретами, фотографіями тощо), характеризувати діяльність особистості, оцінювати її вплив на хід історичних подій.

Учні мають знати визначення термінів і понять та оперувати ними, співвідносити з діяльністю певних історичних діячів, політичних сил, епохою тощо. Зміст лівої частини може бути використаний розробниками тесту ЗНО для перевірки знань і умінь.

У правій частині програми вказані основні предметні вміння та навички, якими мають володіти абітурієнти: хронологічні, просторові, інформаційні, мовленнєві, логічні, ціннісні тощо.

Невід’ємною складовою програми ЗНО з історії України є перелік пам’яток архітектури та образотворчого мистецтва, обов’язкових для розпізнавання абітурієнтами.

Вступ до історії України

Зміст історичного матеріалу	Основні предметні вміння та навички
Факти: Історія України як наука. Загальна періодизація. Джерела з історії України. Поняття та терміни: «історія», «періодизація», «хронологія», «лінія часу», «історичні джерела», «археологія», «еволюція», «цивілізація»	Розпізнавати на картосхемі територіальні межі України. Характеризувати основні джерела історії України. Визначати основні періоди історії України

Стародавня історія України

Зміст історичного матеріалу

Основні предметні вміння та навички

Факти: Поява та розселення людей на території України. Поширення землеробства й скотарства на землях України. Трипільська культура. Кочовики за раннього залізного віку. Заснування античних міст-колоній у Північному Причорномор’ї та Криму. Велике переселення народів. Перші писемні згадки про давніх слов’ян (венедів, антів, склавинів). Велике розселення слов’ян. Дати: IV – середина III тис. до н. е. – розселення племен трипільської культури на території України; VІІІ–VІ ст. до н. е. – Велике грецька колонізація; IV–VІ ст. – Велике переселення народів; V–VII ст. – Велике розселення слов’ян. Поняття та терміни: «археологічна культура», «палеоліт», «мезоліт», «неоліт», «неолітична революція», «енеоліт», «бронзовий вік», «ранній залізний вік», «привласнювальне господарство», «відтворювальне господарство», «колонізація», «кочовики», «курган»

Розпізнавати на картосхемі місця основних стоянок людей кам’яного віку на теренах сучасної України (Королеве, Киїк-Коба, Кирилівка, Межиріч, Мізин); території розселення трипільців, кіммерійців, скіфів і сарматів, місцерозташування античних міст-колоній Північного Причорномор’я та Криму (Тіра, Ольвія, Пантікапей, Херсонес), Боспорське царство, напрямки розселення слов’ян під час Великого переселення народів. Характеризувати суспільне, господарське та духовне життя носіїв трипільської культури, кіммерійців, скіфів, сарматів, населення міст-колоній Північного Причорномор’я та Криму, давніх слов’ян. Визначати основні риси археологічних періодів, неолітичної революції, причини та наслідки занепаду Великої Скіфії, особливості грецької колонізації Північного Причорномор’я та Криму; у чому наслідки та значення Великої грецької колонізації, Великого переселення народів та Великого розселення слов’ян для розвитку українських земель

 

Київська держава

Зміст історичного матеріалу

Основні предметні вміння та навички

Факти: Розселення східнослов’янських племінних союзів (поляни, древляни, сіверяни, волиняни, уличі, тиверці, білі хорвати). Руська земля (Куявія). Утворення Київської Русі. Внутрішньо- та зовнішньополітична діяльність князів/княгині: Олега, Ігоря, Ольги, Святослава. Князювання Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Запровадження християнства як державної релігії. «Руська правда». Правління Ярославичів (Ізяслав, Святослав, Всеволод). Князювання Володимира Мономаха та його сина Мстислава Великого в Києві. Боротьба з половецькою загрозою. Розвиток суспільно-політичного та господарського життя Київської Русі. Архітектура (Десятинна церква, Софійський собор, Спасо-Преображенський собор). Поширення писемності. Розвиток культури й освіти Київської Русі. Дати: 860 р. – похід Аскольда на Константинополь, укладення першого відомого договору Русі з Візантією; 907, 911, 941, 943–944 рр. – походи князів на Константинополь; 882 р. – об’єднання північних (Славія) та південних руських (Куявія) земель Олегом; 988 р. – запровадження християнства як державної релігії; 989 р. – заснування першої школи в Києві 1019–1054 рр. – князювання Ярослава Мудрого в Києві. 1036 р. – розгром печенігів князем Ярославом Мудрим. 1056–1057 рр. – створення Остромирового Євангелія; 1097 р. – Любецький з’їзд (снем) князів; 1113 р. – укладення «Повісті минулих літ»; початок правління Володимира Мономаха в Києві; 1187 р. – перша згадка назви «Україна» в писемних джерелах; створення «Слова о полку Ігоревім. Персоналії: Аскольд, Олег, Ігор, Ольга, Святослав, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, Ярослав Осмомисл, літописець Нестор, митрополит Іларіон, іконописець Алімпій, лікар Агапіт. Поняття та терміни: «племінний союз», «князь», «полюддя», «язичництво», «християнство», «шлюбна дипломатія», «Червенські міста», «політична роздробленість», «віче», «вотчинне землеволодіння», «бояри», «смерди», «ізгої», «закупи», «ікони», «мозаїка», «фреска», «книжкова мініатюра», «билини», «літопис»

Розпізнавати на картосхемі території розселення східнослов’янських племінних союзів у VIII–IX ст., шлях «із варягів у греки», шлях полюддя, походи князів на Константинополь, походи князя Святослава, територіальні межі Київської Русі за Олега та Ярослава Мудрого; Київське, Чернігівське, Переяславське, Галицьке, Волинське князівства за доби роздробленості (ХІІ ст.). Характеризувати розвиток політичного, соціального і господарського життя Київської Русі; внутрішню та зовнішню політику Аскольда, Олега, Ігоря, Ольги, Святослава, Володимира Великого та Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, його сина Мстислава; розвиток Київського, Чернігівського, Переяславського, Галицького і Волинського князівств. Пояснювати, у чому полягає значення та наслідки внутрішньо- та зовнішньополітичної діяльності князів, Любецького з’їзду князів, причини та сутність політичної роздробленості Київської Русі. Визначати передумови та історичне значення запровадження християнства як державної релігії, етапи розвитку Київської Русі, наслідки походів князів, суть роздробленості