Грошовий оборот і грошові потоки

2.1 Грошовий оборот та його структура

2.2 Суть та організація грошового обігу. Закон грошового обігу

2.3 Грошова маса та методи її вимірювання

2.4 Методи державного регулювання грошового обігу. Грошово-кредитна політика: її цілі та інструменти

Грошовий оборот та його структура

Серед понять, що характеризують грошові відносини, провідне місце займають грошовий оборот і грошовий обіг. Обидва ці поняття можуть успішно співіснувати, характеризуючи з різних боків один і той же об'єкт – рух вартості в процесі розширеного відтворення.

Процес суспільного відтворення відбувається безперервно, безперервним є і рух грошей, що його обслуговує.

Грошовий оборот – сукупність усіх грошових потоків в економіці за певний період, тобто це процес безперервного руху грошей між суб'єктами економічних відносин у процесі суспільного відтворення, що здійснюється у безготівковому порядку і за допомогою готівки, як у національній, так і в іноземній валюті.

Грошовий оборот – це рух грошей як капіталу, де гроші є втіленням самозростаючої вартості, що дає додатковий прибуток.

Рух грошей відбувається як на макро-, так і на микрорівні.

На мікроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругооборот індивідуального капіталу (фондів) підприємств і виступає як його складова частина. Якщо кругооборот індивідуального капіталу виразити формулою

 

Рс

Г – Т... В... Т¹ – Г¹

Зв,

то її крайні елементи (Г та Г¹) виражатимуть оборот грошей як капіталу: авансовані на виробництво вони повертаються до вихідного пункту, але в більшій сумі. Здійснюючи такий оборот, гроші забезпечують розширене відтворення індивідуального капіталу.

Отже ознаками грошового обороту на мікрорівні є замкнутість лінії руху та зростання грошової суми при поверненні її на вихідні позиції.

На макроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругооборот усього суспільного капіталу, виступаючи його складовою частиною. Сукупний грошовий оборот не просто повторює грошовий оборот на мікрорівні, тобто не є механічною сумою індивідуальних капіталів, а є якісно новим явищем. Він включає деякі нові елементи, які на мікрорівні знаходяться за межами грошового обороту (рис. 2.1).

 

Гроші Гроші

Товари Товари

 

 

 

Інвестиції Заощадження

підприємств населення

 

 

Товари Товари

Гроші Гроші

 

Рисунок 2.1 – Модель товарно-грошових потоків в економіці на макрорівні

 

Оскільки більшість відносини між економічними суб’єктами здійснюється через ринки, в представленій моделі (рис. 2.1) виділено наступні види ринків: ринок ресурсів, на якому підприємства, фірми купують необхідні для забезпечення свого виробництва ресурси (робочу силу, матеріальні та енергетичні ресурси, земельні ділянки, будівлі тощо); ринок продуктів, на якому реалізується створений підприємствами національний продукт; грошовий ринок, на якому реалізуються та позичаються вільні грошові кошти.

Грошові потоки пов’язують між собою не тільки групи економічних суб’єктів, а й усі види ринків, забезпечуючи тим самим функціонування єдиного ринкового простору країни.

Всі підприємці беруть гроші (Г), щоб авансувати їх для організації виробництва. Вони можуть купити гроші у тих суб'єктів, у кого вони в даний момент є вільними. Купують гроші як капітал, тобто беруть у борг з виплатою процента, який становить плату за користування позиченими грошима. Оскільки вільні гроші в кожний даний момент є у переважної більшості суб’єктів економічних відносин, попиту на гроші з боку підприємців протистоїть їх масова позиція. Ця сфера економічних відносин називається грошовим ринком, а самі гроші, якими тут торгують, позичковим капіталом.

Отже, джерелом, з якого всі підприємці черпають гроші для авансування своєї діяльності, є грошовий ринок, куди й переміщається вихідний пункт сукупного грошового обороту.

У ринковій економіці ніхто вільних грошей не тримає «мертвими» в монетній форми, а розміщує їх у банках, тобто на грошовому ринку. Підприємець повинен одержати прибуток на авансовані гроші не менший, ніж розмір плати за позиковий капітал, інакше немає сенсу організовувати підприємство.

Частина грошей (Г¹), які вивільнюються в кожному індивідуальному кругообороті одразу ж витрачається на погашення короткострокових позичок та оплату процентів на них, тобто повертається на грошовий ринок, звідки й почала свій оборот. Певна частина (Г¹) використовується на відшкодування витрат на засоби виробництва, і теж повертається на грошовий ринок.

Решта грошей із (Г¹), що втілює новостворену вартість, розподіляється між підприємцями та їх працівниками у формі заробітної плати і прибутку.

Гроші, виплачені у формі заробітної плати надходять на грошовий ринок: частково спрямовуються на погашення споживчого кредиту чи на збільшення грошових заощаджень населення, на придбання товарів народного споживання; на оплату послуг, податків та ін.

Гроші, що становлять прибуток підприємств, надходять на їх банківські рахунки, відразу збільшуючи пропозицію на грошовому ринку. Ці гроші будуть використані:

– на розширення виробництва; – оплату податків; – внески в централізовані державні фонди; – розвиток соціальної сфери підприємства

залишаються на грошовому ринку, переходячи від одного суб’єкта до іншого

Отже, на макроекономічному рівнігроші здійснюють також замкнутий рух, яким починається і закінчується на грошовому ринку, приносячи туди після кожного кругообігу додаткову суму грошей.

Роль грошового ринку полягає в його здатності об’єднати дрібні, розрізнені грошові кошти усіх економічних суб’єктів в інтересах суспільного нагромадження. Це дозволяє активно впливати на концентрацію та централізацію виробництва та капіталу, забезпечити рух фінансових потоків, перелив вільних грошових коштів (заощаджень) в інвестиції.

Держава пов’язана з товарно-грошовими потоками на макрорівні та грошовим ринком через економічні відносини, що виникають між державою та іншими суб’єктами ринку з приводу створення, розподілу, перерозподілу та використання вартості ВВП та національного доходу країни.

Зв’язок держави з економічною системою та грошовим ринком здійснюється за 3 основними напрямками (рис. 2.2):

1) через податкову систему (сплата податків, зборів та обов’язкових платежів підприємствами та населенням);

2) через державні закупівлі (державне споживання), державні видатки та трансферти (дотації, субвенції, субсидії);

3) через державні позики на фінансовому (грошовому) ринку шляхом випуску та продажу державних облігацій (ОВДП) – для покриття дефіциту державного бюджету.

 

	Ринок продуктів

Витрати на національний Витрати на споживання

продукт Державні

закупівлі

 

Податки Податки

Фірми

Державні позики

Домашні господарства

Дотації, Трансферти

субвенції,

субсидії

Грошовий (фінансовий) ринок

Інвестиції Заощадження

 

 

	Ринок ресурсів

Плата за ресурси Національний дохід

(заробітна платня)

 

Рисунок 2.2 – Модель сукупного грошового обороту на макрорівні

 

Таким чином, грошовий оборот на макрорівні містить у собі ряд елементів, яких немає на мікрорівні, тому що вони не попадають у сферу діяльності фірми (індивідуального капіталу).

Окремими складовими сферами грошового обороту на макрорівні є:

1) фінансова сфера, якій притаманний безповоротний і нееквівалентний характер створення і використання грошових фондів цільового призначення; тому що саме в цій сфері відбувається розподіл та перерозподіл національного доходу в грошовій формі між всіма учасниками виробництва;

2) грошовий обіг, для якого характерним єеквівалентний, але безповоротний рух грошей від покупця до продавця; гроші в своєму русі постійно віддаляються від вихідного пункту;

3) кредитна сфера, яка характеризуєтьсянееквівалентним, але поворотним, платним процесом руху грошей від кредитора до позичальника і навпаки. Кредит – це перерозподіл коштів на нееквівалентній основі, що включає в себе повернення цих грошей власнику і плату за користування цими коштами.

Фінанси, грошовий обіг та кредит як складові частини єдиного грошового обороту тісно взаємопов’язані і доповнюють один одного, разом з тим, вони – самостійні явища, зі своїм специфічним змістом і особливим механізмом впливу на економіку

Залежно від форми грошей, у якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на:

– безготівковий;

– готівковий.

Переважну частину його у країнах з розвинутою ринковою економікою (десь 9/10) становить безготівковий оборот. Він здійснюється шляхом оплати покупок і боргів перерахуванням грошових сум по рахунках, що відкриті в банках, без використання грошей у готівковій формі (безготівкові розрахунки).

Готівковий оборот здійснюється через оплату покупок і боргів законними платіжними засобами – банківськими чи казначейськими білетами або розмінною монетою. Він обслуговує переважно відносини, пов'язані зі сферою особистого споживання. Рівні розвитку безготівкового та готівкового обороту в різних країнах неоднакові. Вони залежать від рівня розвитку в них товарно-грошових відносин, банківської справи, цілей і методів регулювання грошового обороту тощо.

Між готівковим та безготівковим оборотом існує тісний і взаємний зв'язок: гроші постійно переходять з однієї форми в іншу. Грошовий оборот у цих двох формах утворює єдиний грошовий оборот країни.