Валютний курс: поняття, функції, види. Котирування валют

Особлива роль на валютному ринку належить валютному курсу.

Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, яка виражена в грошових одиницях іншої країні або в міжнародних валютних одиницях. Іншими словами, це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу.

Валютний курс виконує низку важливих економічних функцій.

По-перше, за його допомогою долається національна обмеженість грошової одиниці певної країни. Локальна її цінність перетво­рюється в міжнародну. Відповідно до цього валютний курс висту­пає засобом інтернаціоналізації грошових відносин, утворення цілісної світової грошової системи.

По-друге, на основі валютного курсу порівнюються цінові показники окремих країн, розвиток їхніх продуктивних сил, темпів еконо­мічного зростання, а також торговельного і платіжного балансів Зниження курсу національної грошової одиниці (девальвація) сприяє подорожчанню імпорту та зростанню експорту, і навпаки – зростання курсу (ревальвація) призводить до здешевлення імпорту та падіння експорту.

По-третє, за допомогою валютних курсів порівнюються національні ціни зі світовими цінами та інтернаціональною вартістю. Валютний курс – це механізм реалізації інтернаціо­нальної вартості товарів і послуг.

По-четверте, через механізм валютних курсів перерозпо­діляється національний продукт між країнами-учасницями міжнародних економічних зв'язків.

Вартісною основою валютного курсу є купівельна спромож­ність грошової одиниці. На курс впливає багато чинників.

Особливий вплив на ціну національної валюти має стан пла­тіжного балансу країни, рівень інфляції, співвідношення попиту та пропозиції вільно конвертованої валюти, конкуренто­спроможність товарів даної країни на світовому ринку, валютні спекуляції, валютна політика, політичні та військові фактори, а також цілий ряд інших обставин.

Усі ці обставини ускладнюють визначення та вибір режиму валютного курсу. Розрізняють біржовий або плаваючий валютний курс, який встановлюється внаслідок ринкових коливань в умовах вільної купівлі-продажу валюти на біржових торгах, та фіксований, який встановлюється міжнародними установами або державою на основі валютного паритету, обмінного співвідношення. Також виді­ляють номінальний курс, розрахований як співвідношення вартості валют на валютних ринках, та реальний обмінний курс, який віддзеркалює товарне співвідношення на одні й ті ж товари, які виражені в різних валютах.

Режим валютного курсу повинен передбачати можливість його регулювання з урахуванням темпів внутрішньої інфляції й інтересів експортерів. Останнє більш важливо для країн, що не мають значних іноземних інвестицій і доступу до зовнішніх кредитів, у зв’язку з чим експортери є основним джерелом інозем­ної валюти. Таке регулювання повинне здійснюватися лише ринковими методами.

Центральному банку необхідно терміново забезпечити нагромадження достатнього валютного резерву для того, щоб мати можливість стабілізувати курс (або гарантувати його плавне зниження відповідно до зростання внутрішніх цін) протягом досить тривалого періоду часу.

Проведення зваженої та обґрунтованої курсової політики є головною метою валютного регулювання Центрального банку будь-якої країни. Обмінні курси впливають не тільки на стан міжнародної торгівлі, а значною мірою і на національну економіку. Водночас зміни в різних секторах економіки, особливо в кризових ситуаціях, відображаються в коливаннях обмінних курсів національних валют.

Як свідчить світовий досвід, Центральні банки застосовують такі види режимів валютних курсів:

- фіксований валютний курс;

- «вільно плаваючий» курс;

- «регульований плаваючий» валютний курс;

- систему множинних валютних курсів;

- подвійний валютний курс.

Фіксований валютний курс – це офіційно встановлене Центральним банком фіксоване співвідношення між національ­ною грошовою одиницею та валютою іншої країни. Фіксований курс встановлюється на основі таких показників, як спів­відношення цін у даній країні з цінами країн головних торговельних партнерів, рівень валютних резервів, стан торговельного балансу тощо.

Вільно плаваючі курси являють собою співвідношення між національною грошовою одиницею та валютами інших країн, яке складається залежно від попиту та пропозиції валют на валютному ринку країни.

Регульоване плавання валют – такий режим характеризується тим, що у процесі встановлення валютного курсу на валютному ринку відчутний вплив Центрального банку країни, який згладжує різкі короткострокові, а іноді й середньострокові коливання курсу з метою зробити його більш передбачуваним та таким, що стимулює зовнішню торгівлю. У цьому разі необхідні значні резерви валюти та міцна матеріальна база для прогнозування курсу, а також зростає роль фіскальної та монетарної політики щодо підтримування низького рівня інфляції національної грошової одиниці. У 1997 р. в Україні був встановлений режим регульованого «плаваючого» курсу, зокрема визначений «валютний коридор». Валютний коридор – можливе мінімальне та максимальне відхилення офіційного курсу національної гро­шової одиниці до іноземних валют. В Україні встановлювався валютний коридор як максимальне та мінімальне відхилення гривні до долара США, яке визначалось урядом та Національним банком України.

Системи валютних курсів у країнах, що розвиваються, часто характеризуються одночасним розмаїттям валютних курсів, кожний з яких використовується з певною метою. Ці режими нази­вають системами множинних валютних курсів. Множинні валютні курси можуть бути:

- валютними курсами, які безпосередньо контролюються або фіксуються урядом;

- вільними ринковими курсами, встановленими під впливом попиту та пропозиції (можливо, з деяким випадковим впливом уряду).

Множинні валютні курси використовуються урядами країн, що розвиваються, як засіб отримання доходів. Доходи виникають під час продажу Центральним банком іноземної валюти імпор­терам за ціною (курс продажу Центрального банку), що значно перевищує ціну, за якою він купує іноземну валюту в експортерів (курс купівлі Центрального банку). Чим вищий темп інфляції в країні, тим, як правило, нижчий курс її валюти.

Котирування валют – це встановлення курсів іноземних валют відповідно до чинного законодавства та існуючої практики. На міжна­родному фінансовому ринку немає єдиного центру, який вста­новлює курси валют. Але налагоджений зв’язок і розвинута сис­тема інформації сприяють вирівнюванню валютних курсів різ­них секторів цього ринку.

Валютні котирування можуть бути:

- офіційними й здійснюватися уповноваженими банками, державними органами, спеціальними підрозділами на валютних, фондових і товарних біржах;

- ринковими й здійснюватися великими компаніями та бан­ками на неофіційному ринку.

Інформація про котирування публікується у спеціальних бю­летенях і таблицях. Дані про котирування іноземної валюти нерідко використо­вуються тільки як довідкова величина, яка не обов’язково збігає­ться з курсом за конкретною угодою.

Існує два методи котирування іноземної валюти до національ­ної: пряме та непряме котирування.

За прямого котирування ціна одиниці іноземної валюти обчислюється у національній валюті, за непрямого – навпаки, ціна одиниці національної валюти обчислюється у певній кількості іноземної валюти.

Найпоширенішим є пряме котирування. Між методами котирування немає економічної відмінності, сутність валютного курсу єдина. Проте використання прямого та непрямого котирування є дуже зручним, оскільки виключає потребу у додаткових розрахунках.

Наприклад, курс валют НБУ на 5.11.2006 (табл. 6.1).

Таблиця 6.1 – Пряме та непряме котирування валют

 

Пряме котирування валют	Непряме котирування валют
1 USD = 5,0500 UAH	1 UAH = 0,1980 USD
1 RUB = 0,1889 UAH	1 UAH = 5,2938 RUB
1 JPY = 0,0432 UAH	1 UAH = 23,148 JPY
1 GBP = 9,6358 UAH	1 UAH = 0,1038 GBP
1 EUR = 6,4473 UAH	1 UAH = 0,1551 EUR

 

Котирування буває твердим та номінальним. Тверде котирування зобов’язує того, хто його здійснює, виконувати угоду відповідно до нього.

Номінальне котирування є лише орієнтованим і не обов’язковим для учасників угоди.

У деяких країнах одночасно з офіційним існує неофіційне котирування «чорного» валютного ринку.

Котирування іноземної валюти в національній валюті використовується банками переважно в операціях з торгово-промисловою клієнтурою. В операціях на міжбанківському валютному ринку котирування здійснюється переважно по відношенню якоїсь ринкової валюти (наприклад, до долара США, євро).

Співвідношення (обмінні курси) між валютами, торги за якими не проводяться, визначаються розрахунковим шляхом на основі їх курсів щодо третьої валюти.

Крос-курс – це співвідношення між двома валютами, яке випливає з їх курсів щодо третьої валюти. Наприклад:

1 долар США = 5,05 грн,

1 євро = 6,4473 грн.

 

Тоді: 1 долар США = 5,05/6,4473 = 0,7829 євро,

1 євро = 6,4473/5,05 = 1,2767 доларів США.

 

1 фунт стерлінгів = 9,6358 грн

 

Тоді: 1 долар США = 5,05/9,6358 = 0,5241 ф. ст.,

1 ф. ст. = 9,6358/5,05 = 1,9081 доларів США,

1 євро = 6,4473/9,6358 = 0,6691 ф. ст.,

1 ф. ст. = 9,6358/6,4473 = 1,4945 євро.

 

Відомості про крос-курси основних світових валют публікуються у вигляді наступної таблиці (табл. 6.2). У вертикальних стовпцях табл. 6.2 дається пряме котирування відповідної валюти, у горизонтальних строках таблиці – непряме котирування валют.

Таблиця 6.2 – Крос-курси основних світових валют на 5.11.2006 року

Валюта	UAH	USD	RUB	JPY	GBP	EUR
UAH		0,1980	5,2938	23,148	0,1038	0,1551
USD	5,0500		26,7337	116,898	0,5241	0,7829
RUB	0,1889	0,0374		4,3727	0,0196	0,0293
JPY	0,0432	0,0086	0,2287		0,0045	0,0067
GBP	9,6358	1,9081	51,0101	223,051		1,4945
EUR	6,4473	1,2767	34,1308	149,243	0,6691

 

Котирування називається повним, коли воно включає курс покупця та курс продавця, за яким той, хто здійснює таке котирування, купує або продає відповідну іноземну валюту.

Різниця між курсами продавця (Кпрод) і покупця (Кпок) створює маржу, яка використовується для покриття видатків того, хто здійснює котирування, а також для отримання прибутків і певною мірою для страхування валютних ризиків. У відсотках мар­жа розраховується так:

 

Конкурентна боротьба між банками змушує їх скорочувати розмір маржі до 0,05 %, іноді й більше, але за кризових ситуацій вона зростає у 2-3, а іноді в 10 разів.

На більшості валютних ринків використовується процедура котирування у формі фіксингів. Фіксинг є процедурою котируван­ня, при якій визначається та реєструється міжбанківський курс ва­лют шляхом послідовного зіставлення попиту та пропозиції по кожній валюті. За цими даними визначають курси продавця та по­купця або середній між ними курс, які й фіксуються як офіційні.

Валютний ризик – це небезпека валютних втрат внаслідок зміни курсу інозем­них валют по відношенню до національної.

Валютна позиція банку – це співвідношення між обсягами купленої і проданої банком іноземної валюти за певний період. Розмір цього співвідношення перебуває під контролем Центрального банку. Ва­лютна позиція визначається співвідношенням між сумою активів (вимог) у певній іноземній валюті та сумою зобов’язань у тій са­мій валюті. Вона розраховується окремо по кожній іноземній ва­люті, яка входить до мультивалютного портфеля банку.

Розрізняють закриту та відкриту валютні позиції.

Закрита ва­лютна позиція виникає у разі рівності вимог і зобов’язань, від­крита валютна позиція – за незбігу вимог і зобов’язань.

Відкрита валютна позиція може бути довгою та короткою. До­вга валютна позиція складається, коли вимоги банка перевищують зо­бов’язання, коротка – коли зобов’язання банка більші, ніж вимоги.