Грошово-кредитна політика України в перехідний період у світлі монетаристської теорії

Грошово-кредитна політика України в перехідний період про­йшла складний шлях розвитку. Зробимо спробу оцінити характер її на окремих етапах розвитку під кутом зору відповідності основним поло­женням кейнсіанської та монетаристської концепцій.

На першому етапі (1991-1994 рр.) підходи до вирішення за­вдань економічної політики в Україні мали переважно кейнсіанський уклін. На цьому етапі вирішальну роль у прийнятті влад­ними структурами економічних рішень відігравали поточні, пере­важно короткострокові, цілі, що визначалися в основному полі­тичними чи соціальними міркуваннями. Довгострокові, стратегічні цілі (стабілізація цін, макроекономічна стабілізація, забезпечення економічного зростання, підвищення зайнятості тощо) відсували­ся на другий план. Навіть перехід до ринкової економіки і запро­вадження ринкових методів господарювання, проголошені як стратегічна ціль економічної політики, найчастіше не враховува­лися при прийнятті тактичних рішень. Це виявлялося в надмір­ному втручанні органів державного управління в господарські процеси, в переважно «ручному» управлінні вирішенням конкре­тних економічних завдань, замість того, щоб швидше створити ринковий механізм економічного розвитку і забезпечити його функціонування на засадах саморегулювання. Такий підхід зумовлював надто повільний перебіг ринкових реформ в Україні, сприяв поглибленню економічної кризи.

У цей період явно перебільшувалася роль та можливості дер­жави в регулюванні економіки, переоцінювалися можливості фіс­кально-бюджетного механізму у вирішенні всіх соціально-еконо­мічних завдань – тактичних і стратегічних, доводилась доціль­ність і ефективність прямого втручання державних органів в еко­номічні процеси. Оскільки такі методи управління економікою в нових умовах не спрацьовували, економічне життя країни вияви­лося некерованим і опинилося у вкрай складному становищі: ринки розбалансовані, державні фінанси підірвані, бюджет непо­мірно дефіцитний, сфера обігу переповнена зайвими грошима, виробництво швидко скорочувалося.

Кейнсіанський підхід проявлявся також у ставленні до інфля­ції. Інфляційна загроза явно недооцінювалася. Емісія грошей ши­роко використовувалася для фінансування всіх поточних потреб, які не були передбачені державним бюджетом, та для покриття бюджетного дефіциту.

У руслі кейнсіанського підходу були і конкретні заходи в моне­тарній політиці – жорстка фіксація валютного курсу в 1993-1994 рр., переважне використання адміністративно-обмежувальних монетарних інструментів (висока норма обов'язкового резервування та часті її зміни, пряме обмеження кредитної діяльності комер­ційних банків – через установлення кредитних стель, обмеження доступу банків до централізованих кредитних ресурсів тощо).

З 1994 р. в економічній політиці відбулися деякі зміни, особ­ливо в монетарній сфері, а саме:

- в загальноекономічній політиці був проголошений курс на макроекономічну стабілізацію, на прискорення ринкових реформ та формування ринкового механізму функціонування економіки;

- у фіскально-бюджетній політиці визнавалося за необхідне переорієнтуватися на подолання бюджетного дефіциту і послаб­лення дефіцитного фінансування економіки, зменшення податко­вого тиску і переведення суб'єктів господарювання на засади са­мофінансування;

- у грошово-кредитній політиці було взято курс на подолання гіперінфляції, лібералізацію кредитного та валютного ринків, формування ринку цінних паперів, відмежування емісійного ме­ханізму НБУ від бюджетного механізму і скорочення фінансу­вання бюджетного дефіциту за рахунок сеньйоражу.

Усі ці зміни більше відповідали монетаристському підходу, ніж кейнсіанському.

Є підстави вважати, що на другому етапі перехідного пе­ріоду, що розпочався з 1994 р., економічна політика в Україні проводилася на дуальних засадах – керівництво реальної еконо­міки та фіскально-бюджетної сфери здійснювалося більше в рус­лі кейнсіанських підходів, а керівництво монетарної сфери – у руслі монетаристських підходів. Такий дуалізм негативно впли­нув на хід ринкової трансформації економіки, на стан макроекономічної стабілізації та оздоровлення державних фінансів, по­глибив розрив між секторами реальної економіки та грошово-кредитним. Адже механізм ринкової саморегуляції економіки як неминуча передумова монетаристських ідей грошово-кредитного регулювання, не був створений. Це істотно знизило результатив­ність антиінфляційної політики, обмежило її позитивні наслідки переважно монетарною сферою.

Орієнтація грошово-кредитної політики в Україні на монетаристські підходи економічного регулювання проявилася в багатьох діях і рішеннях Національного банку. Це насамперед перехід до жорсткої грошово-кредитної політики та орієнтація її на регулю­вання грошової маси в обороті відповідно до динаміки обсягу ВВП. Звичайно, мова не йде про дотримання НБУ «грошового правила» М. Фрідмана, для цього ще не було достатніх переду­мов, проте орієнтація динаміки пропозиції грошей на динаміку ВВП досить чітко відповідає підходам сучасних монетаристів.

Як адекватну монетаристській концепції можна оцінити по­слідовну орієнтацію НБУ на утвердження своєї самостійності в проведенні монетарної політики, збереження незалежності від органів виконавчої влади, лібералізацію кредитного і валютного ринків, запровадження режиму плаваючого валютного курсу, розвиток ринку цінних паперів, на посилення ролі суто економі­чних інструментів грошово-кредитного регулювання тощо.

Пози­тивними наслідками такої політики НБУ стали:

- поступове (протягом 1994-1995 рр.) зниження інфляції з гіпервисокого (10300% в 1993 р.) до помірного (139% в 1996 р.) рівня;

- помітна стабілізація валютного курсу гривні;

- формування авторитету НБУ як органу монетарного управ­ління серед українських та міжнародних банків та інших фінансових структур;

- утвердження самостійного статусу НБУ серед органів дер­жавного управління економікою.

Щоб реалізувати ці досягнення в грошово-кредитній сфері і вивести економіку зі стану тривалої стагнації, потрібно приско­рити формування ринкового механізму функціонування економі­ки України. Тільки за цієї умови можна буде довести, що резуль­тативність монетаристських підходів не обмежується лише гро­шово-кредитною сферою, а й проявляється у сфері реальної еко­номіки. А також більш ефективно використати рекомендації представників обох напрямів сучасної монетаристської теорії, що формуються на засадах кейнсіансько-неокласичного синтезу.

 

Контрольні запитання

1. Які абстрактні теорії грошей Ви знаєте?

2. Які монетариські теорії грошей Ви знаєте? В чому полягають основні відмінності монетариської теорії від абстрактної?

3. В чому полягає сутність класичної кількісної теорії грошей? Де і коли вона сформувалась?

4. Які постулати класичної кількісної теорії грошей Ви знаєте?

5. Які напрями кількісної теорії грошей сформувались у першій половині XX ст.?

6. У чому полягає сутність «рівняння обміну» і хто його автор? Чому воно вважається найбільш виразним виявом кількісної теорії грошей?

7. До якого з напрямів кількісної теорії можна віднести американського економіста І. Фішера і чому?

8. Розкрийте зміст «рівняння обміну».

9. Що нового вніс у кількісну теорію український економіст М. Туган-Барановський? Як він назвав свою теорію грошей?

10. Чим відрізнявся підхід «кембріджської школи» від кількісної теорії І.Фішера?

11. Що нове вніс Д.Кейнс у кількісну теорію грошей? Які мотиви нагромадження грошей сформулював Д.Кейнс?

12. Чим передатний механізм Д.Кейнса відрізнявся від передатного механізму М.І.Туган-Барановського?

13. Чому кейнсіанська доктрина має внутрішню інфляційну спрямованість?

14. Які події в соціально-економічному житті Європи сприяли появі кейнсіанства і які – його послабленню?

15. У чому полягає відмінність підходів щодо регулювання економікою у представників сучасного монетаризму від кейсіанських методів регулювання?

16. Що спричинило появу доктрини «сучасного монетаризму»? Які основні положення сучасного монетаризму Ви знаєте?

17. Розкрийте зміст «рівняння М.Фрідмена».

18. Які ідеї монетариської теорії були використані щодо грошово-кредитного регулювання в Україні?

19. На якому етапі грошово-кредитна політика України була зорієнтована на:

- кейнсіанські концепції;

- монетаристські концепції?

20. У чому виявляється зближення позицій монетаристів і кейнсіанців та чи можливий їх синтез з позицій практики економічного регулювання?