Поняття грошового потоку, основні види грошових потоків, їх взаємозвязок та балансування.

Грошовий потік — сукупність платежів, які обслуговують окремий етап чи його частину процесу розширеного відтворення.

У наведеній схемі сукупного грошового обороту виділено такі окремі грошові потоки: 1 сукупність витрат фірм на придбання необхідних виробничих ресурсів робоча сила, земля, споруди тощо; 2 оплата урядовими органами праці державних службовців; 3 трансфертні платежі — всі виплати, які здійснює держава домашнім господарствам; 4 доходи домашніх господарств заробітна плата, проценти, дивіденди тощо, які становлять національний дохід.

Далі національний дохід поділяється на три частини, кожна з яких породжує окремий грошовий потік. Переважна його частина витрачається домашніми господарствами на споживання, у звязку з чим оплачуються купівля продуктів на внутрішньому ринку продуктів і на світовому ринку. Певна частина доходу домашні господарства сплачують уряду у вигляді податків. Не витрачена на споживання та сплату податків частина доходу — це заощадження домашніх господарств, які надходять на фінансовий ринок.

Заощадження населення у цій моделі виступають єдиним джерелом надходження коштів на фінансовий ринок, а тому є єдиним джерелом інвестування розширення виробництва в секторі фірми. У звязку з цим формується грошовий потік, в якому враховані кредити, одержані фірмами у фінансових посередників та доходи від емісії цінних паперів.

Мобілізовані на фінансовому ринку кошти фірми інвестують на розширення виробництва, внаслідок чого формується новий грошовий потік.

До послуг фінансового ринку, крім фірм, звертається також уряд, коли йому недостатньо податкових надходжень для покриття державних видатків. Мобілізація урядом коштів на фінансовому ринку зумовлює появу грошового потоку, а витрачання цих коштів — потоку.

Оскільки економіка України відкрита і її звязки зі світовим ринком інтенсивно розвиваються, у схемі е потоки, які звязують внутрішній оборот зі світовим ринком.

Потік національний продукт виявиться меншим потоку національного доходу на величину чистого імпорту перевищення обсягу імпорту над експортом за певний період. Виникнуть ускладнення з реалізацією створеного в країні національного продукту.

Збалансування потоків, що обслуговують ринок продуктів, за умов чистого імпорту забезпечується через залучення грошових коштів у внутрішній оборот зі світового грошового ринку шляхом одержання позик у зарубіжних банках чи продажу на іноземних ринках національних фінансових активів акцій, облігацій, векселів тощо.

Отже, через механізм урівноваження чистого імпорту припливом капіталу і чистого експорту відливом капіталу досягається збалансованість грошових потоків, які повязують національну економіку з іноземними ринками, та збалансованість усього грошового обороту країни.

Загальна збалансованість грошового обороту вимагає вирівнювання перш за все національного доходу і національного продукту. Для цього повинні балансуватися і всі повязуючи їх між собою грошові потоки. За напрямками руху грошей відносно національного доходу ці потоки розділяють на дві групи: • потоки втрат чисті податки, заощадження, оплата чистого імпорту; • потоки інєкцій інвестиції, державні закупівлі, надходження від чистого експорту.

Так, на суму втрат зменшується, а на суму інєкцій збільшується внутрішній грошовий оборот і можливості реалізації НП. Для збалансування НД і НП потоки втрат і потоки інєкцій повинні вирівнюватися.
20. Структура грошового обороту. Особливості функціонування готівкового та безготівкового секторів обороту, секторів грошового обігу, фінансового та кредитного секторів.

Відмінності у характері економічних відносин між субєктами грошового обороту дають підстави структурувати його на 3 сектори: грошового обігу, фінансовий, кредитний. Сектор грошового обігу характеризується еквівалентним, але безповоротнимодностороннім рухом грошей від споживача до виробника. При цьому гроші у своєму русі постійно віддаляються від вихідного пункту.

Фінансовий сектор охоплює фінансові відносини, які зумовлюють безповоротній та еквівалентний характер створення і використання грошових коштів.

Кредитним економічним грошовим відносинам відповідає кредитний сектор. в якому перерозподіл грошей між господарськими субєктами здійснюється на нееквівалентній, але поворотній платній основі.

В залежності від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на безготівковий та готівковий.

Готівковий здійснюється через оплату придбаного та боргового зобовязань законними платіжними засобами — банківськими білетами та розмінною монетою; обслуговонетою; обслуговносини повязані з сферою особистого споживання.

Безготівковий здійснюється через оплату придбаного та погашення боргів шліхом перерахування грошових сум на рахунки, відкриті учасниками грошового обороту в банках, без використання грошей в готівковій формі; обслуговує в основному підприємств ата організації. Безготівковий грошовий обіг має переваги порівняно з обігом готівки: економія грошових коштів; прискорення обороту грошей.

Рух грошей по рахунках створює можливість контролювати його. при визначенні законодавчо прав та обовязків банків щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий грошовий оборот, а отже — на процес суспільного відтворення в цілому. У цьому головна перевага безготівкового обороту над готівковим. Тому з розвитком ринкових відносин в Україні буде розширюватись сфера безготівкового обороту і звужуватися готівка.

 

21. Принципи організації обороту грошей в готівковій формі. Емісійно-касове регулювання. Організація готівкового обороту та контролю за дотриманням касової дисципліни.

Готівково-грошовий обіг — це сукупність платежів, що здійснюються готівкою. В ринковій економіці сфера готівково-грошового обігу є обмежена. Навпаки, для кризової економіки характерним є розширення сфери використання готівки, яка обслуговує в основному тіньовий господарський оборот.

Механізми здійснення готівкових операцій регулюються певною законодавчою і нормативною базою. Основними документами, що регламентують порядок використання готівки у вітчизняний економіці, є порядок введення касових операцій у народному господарстві Українизатверджено постановою Правління Національного банку України №21 від 2 лютого 1995р.. Інструкція №1 Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків Українизатверджено постановою Правління Національного банку України №149 від 20 червня 1995р..

Господарські субєкти мають здійснювати переважну більшість платежів із банківських рахунків у безготівковій формі. при цьому підприємства і організації, що одержують готівков0 грошову виручку, зобовязані здавати гроші в установи банків.

Готівка може бути одержана з установ банків підприємствами для розрахунків з населенням: на оплату праці, для грошових виплат та заохочень, купівлі-продажу цінних паперів, виплати дивідендівпроцентів, інші виплати населенню, що не входять до складу коштів, спрямованих на споживання, допомогу, компенсації, гонорари, стипендії, пенсії, витрати на відрядження, закупівлю сільськогосподарської продукції та продуктів переробки, тваринницької та рослинницької сировини, дикорослих плодів та ягід, лікарських рослин, макулатури, ганчіря, склотари, брухту, на страхові відшкодування населенню у разі настання страхових випадків, ломбардам, що здійснюють виключно ломбардні операції. у розмірах згідно з чинними нормативними актами.

Для здійснення готівкових розрахунків кожне підприємство повинно мати касу і вести касову книгу за встановленою формою. В касі підприємстваорганізації, установи залишок готівки на кінець кожного робочого дня не повинен перевищувати ліміту каси, встановленого банком та погодженого із підприємством. Підприємстваорганізації, установи не мають права нагромаджувати в своїх касах готівку понад встановлені ліміти для здійснення майбутніх витрат, у тому числі й оплату праці. Готівка, яку господарські субєкти отримують в установах банків, має використовуватися тільки за прямим призначенням, тобто на ті цілі, на які вона отримана. Прийом готівки підприємствами при здійснені розрахунків з населення проводиться з використанням контрольно-касових апаратівККА. Використання господарськими субєктами грошей з готівкової виручки допускається лише на строго встановлені для них потреби.

Касові операції, тобто касовеготівкове обслуговування народного господарства і населення, є важливим напрямком діяльності комерційних банків і НБУ. Банки організують збірінкасацію готівки, що вивільняється з госпоарського обороту, а також видачу підприємстваморганізаціям, установам і населенню готівки відповідно до існуючих положень і правил.

НБУ очолює касове обслуговування народного господарства і проводить його через комерційні банки. НБУ здійснює емісію грошей та регулює сферу емісійно-касових операцій у народному господарстві україни. Головна мета діяльності НБУ в цій сфері — підтримання стабільності і зміцнення національної грошової системи. НБУ встановлює для всіх господарських субєктів єдині правила щодо обігу готівки. її збереження і раціонального витрачення.

Емісійна діяльність НБУ — це операції НБУ, повязані з випуском і вилученням грошей з обігу.

Для здійснення емісійної операцій, тобто забезпечення грошового обігу білетами і монетою різних номіналів, створюються і використовуються резервні фонди грошових білетів і монет у грошових сховищах установ НБУ. Резервні фонди — це запаси грошових знаків. Установи НБУ зобовязанні вчасно вжити заходи щодо: 1 поповнення резервних фондів, якщо в ньому виникає необхідність; 2 вивезення до центрального сховища НБУ надлишків резервних фондів. якщо надлишки грошей постійно накопичуються; 3 встановлення контролю за тим, щоб у резервних фондах були грошові білети і монети всіх номіналів, необхідні для грошового обігу.

Грошові знаки, що знаходяться в резервних фондах установ НБУ, є лише потенціальними грошима, вони стають реальними грошима, коли із сховища будуть перераховані в оборотні каси регіональних управлінь НБУ і випущені в обіг.

Регіональні управління НБУ здійснюють контроль за правильністю і обґрунтованістю прохань установ комерційних банків про підкріплення їхніх операційних кас. Регіональні управління НБУ визначають на кожний місяць прогнозну емісійну позицію за установами комерційних банків на підставі затвердження прогнозів касових оборотівсуми випуску грошей в обіг або вилучення грошей з обігу, враховуючи фактичний емісійний результат, який склався за попередні місяці поточного кварталу. При цьому береться до уваги можливість збільшення надходжень грошей до кас банків, економії у витратах тощо.

Робота з готівкою обігу в регіональних управліннях НБУ проводиться відділами готівкового обігу і емісійно-касових операційемісійно-касової роботи і резервних фондів.

Емісійно-касова діяльність НБУ, у кінцевому підсумку, спрямована на підтримання стабільності і зміцнення системи України.

Без належної касової дисципліни неможливе нормальне здійснення готівково-грошового обігу.

Виконання всіма господарськими субєктами встановлених НБУ правил здійснення операцій з готівкою: правил її зберігання, інкасації, витрачення за призначенням тощо — необхідна передумова ефективного реформування національної грошової системи. Вирішальне значення щодо дотримання касової дисципліни має повне виконання всіма господарськими субєктами норм з регулювання обігу готівки.

Контроль за готівковим грошовим обігом має бути постійним і всебічним. Актуальність і значимість такого контролю особливо зростає в умовах інфляції і надмірного розширення частки готівки у грошовій масі.

З метою поліпшення стану готівкового обігу, запобігання зловживанням під час здійснення операцій з готівкою, приховуванню доходів в Україні застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за порушення норм з регулювання обігу готівкиУказ Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки В основі цих санкцій лежить принцип забезпечення єдиного державного підходу до встановлення економічної відповідальності господарських субєктів за порушення касової дисципліни і норм готівкового обігу. З 1995р. були застосовані такі штрафні санкції: — за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки; — за перевищення норм витрачення готівки на поточні потреби — у розмірі сум їх перевищення; — за не оприбуткуваннянеповне оприбуткування у касах готівки у пятикратному розмірі не оприбуткованої суми; — за не встановлення лімітів залишків готівки у касах у пятидесятикратному розмірі неоподаткованому розмірі неоподаткованого мінімуму доходів громадян за кожний випадокзастосовується до комерційних банків.

 

22. Умови і принципи організації безготівкового платіжного обороту. Форми безготівкових розрахунків, їх переваги і недоліки.

Безготівковий грошовий обіг — це рух грошових коштів без використання готівкових грошових знаків шляхом перерахування сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші функціонують як засіб платежу, бо є певний проміжок часу між одержанням товарів та оплатою їх.

Переваги безготівкового обігу перед готівковим очевидні: прискорюється обіг грошових коштів господарських субєктів; значно скорочується суспільні витрати обігу; збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери тощо.

Безготівкові розрахунки — розрахунки що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу. Безготівкові розрахунки поділяються на міжбанківські та міжгосподарські, які обслуговують, відповідно відносини між банками та між клієнтами банків. Для створення ефективної системи безготівкових розрахунків принципове значення має правильне визначення її принципів — основних нормативних положень, якими слід керуватися, щоб безготівкові розрахунки максимально сприяли прискоренню народно господарського обороту.

Принципи безготівкових розрахунків — це вихідні положення, які визначають конкретний економічний зміст способів і форм розрахунків. У міру реальних ринкових змін в економіці змінюються також принципи організації безготівкових розрахунків, виникають і формуються нові принципи. Виділяють такі основні принципи організації безготівкових розрахунків: 1 Грошові кошти всіх господарських субєктівяк власні, такі залучені підлягають обовязковому зберіганню на розрахункових, поточних та інших рахунках в установах банків. 2Грошові розрахунки і платежу підприємстворганізацій усіх форм власності здійснюються через установи банків, як правило, в безготівковому порядку за документами, що передбачені правилами проведення цих розрахунків. 3Розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності та послуги провадяться, як правило після відпуску продукції або надання послуг.; 4 Платежі за товари та послуги з рахунка підприємства здійснюється, як правило, за згодоюакцептом платникавласника рахунка після перевірки виконання постачальником договірних умов.

5Безготівкові розрахунки проводяться за рахунок і в межах коштів, що є на рахунку платника, або його права на одержання кредитубанківського чи комерційного.; 6Зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум з рахунка платника.; 70Постачальникиі покупціспоживачі мають право вільного вибору форми безготівкових розрахунків і способу платежу, що узгоджується при укладанні договорів або договорів підряду.

В Україні безготівкові розрахунки можуть здійснюватись за такими формами: Платіжними дорученнями; Платіжними вимогами-дорученнями; Акредитивами; Векселями; Пластиковими картками та ін.

Підприємство самостійно обирає форму розрахунків з іншими підприємствами, організаціями й установами. Банк на договірній основі здійснює касово-розрахункове обслуговування своїх клієнтів, списує грошові кошти з рахунків підприємств у черговості, яку визначає керівник підприємства згідно з Положенням Про безготівкові розрахунки в господарському обігу України. Документи, оміцильований і недоміцильований, надані в банку, повинні містити такі реквізити: назву, номер рахунку в банку, число, місяць, рік виписки.

Платіжне доручення — письмове доручення власника рахунка перерахувати відповідні суми зі свого рахунку на рахунок отримувача коштів. Платіжне доручення банк приймає тільки в межах коштів на розрахунковому рахунку. крім доручень на перерахування до бюджету сум податків. зборів, обовязкових платежів і внесків до державних цільових фондів. Розрахунки платіжними дорученнями мають ряд позитивних сторін у порівнянні з іншими формами розрахунків: відносно простий і швидкий документооборот. прискорення руху коштів, можливість використання даної форми розрахунків за нетоварних платежів.

Платіжні вимоги-доручення — комбінований розрахунковий документ. який складається з двох частин. Верхня частина — вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина — доручення покупцяплатника грошових коштів банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника. Позитивні якості цієї форми полягають у тому, що вона більше відповідає фінансовим та господарським інтересам постачальників і покупців; зміцнює договірні відносини в господарстві; прискорює оформлення розрахункових документів; платіж здійснюється за згодою платника після попередньої перевірки розрахункових і товарно-транспортних документів постачальника.

Чек — письмове розпорядження платника своєму банку сплатити зі свого рахунку предявник чека відповідну грошову суму. Існує кілька видів розрахункових чеків: акцептовані, не акцептовані банком, з лімітованих і не лімітованих книжок. Переваги: відносна швидкість розрахунків і надходження коштів на рахунок постачальника, що сприяє зменшенню дебіторської заборгованості. Недоліками такої форми розрахунків є недостатня гарантія платежу, оскільки на рахунку чекодавця може не бути потрібних коштів; неможливість розрахунків чеками на велику суму; складність оформлення чека.

Акредитив — розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за вантажний товар. Існує кілька видів акредитивів: покритий, непокритий, відзивний, безвідзивний. Акредитивна форма розрахунку дає постачальнику впевненість, що відвантажений товар буде своєчасно оплачений.

Вексельна форма розрахунків — розрахунки між постачальником і покупцем з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем. Вексель — письмове безумовне зобовязання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк у відповідному місці. Існують такі види векселів: казначейські та приватні, фінансові та товарні, простий та переказний, забезпечений та незабезпечений, на предявника та строковий.

23. Поняття грошового обігу, відмінність від грошового обороту. Взаємозв’язок грошового і товарного обігу.

Грошовий обіг, його відмінність від грошового обороту. Відмінності в характері економічних відносин між суб’єктами грошового обороту дають підстави структурувати його на окремі сектори. Першим, за логікою відтворювального процесу, видом економічних відносин, що реалізуються в грошовому обороті, є відносини обміну. Характерним для руху грошей, що обслуговує ці відносини, є: еквівалентність (оскільки назустріч грошам, які передає покупець продавцеві, переміщується продукт рівновеликої номінальної вартості); безповоротність (оскільки одержані продавцем гроші не повинні повертатися до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб"єкта обороту); прямолінійність (яка виявляється в постійному віддалені грошей від того суб"єкта обороту, який використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб"єкт теж витрачає їх для нових закупівель). Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу обміну, дає підстави виділити його в окремий сектор, що називається грошовим обігом. Сектор грошового обігу - один з 3х секторів грошового обороту (грошового обігу, фінансовий, кредитний). Його суттєва відмінність від грошового обороту в тому, що грошовий оборот здійснюється нееквівалентно, тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг.

24. Маса грошей, що обслуговує грошовий обіг, її структура. Характеристика грошових агрегатів.

Маса грошей, що обслуговує грошовий оборот. Грошові агрегати. Грошова маса - сукупність залишків грошей у всіх формах, які знаходяться у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент.З метою визначення обсягу та структури грошової маси в банківській практиці застосовується відповідний набір грошових агрегатів. Грошовий агрегат - визначена законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічна група ліквідних активів. Грошові агрегати формуються на основі принципів: Грошова маса вміщує не лише готівкові гроші, а й депозитні; Уся грошова маса поділяється на ту, що є в обігу, і ту, яка нагромаджується, виконує функцію збереження вартості; Сукупна грошова маса включає також банківські внески, депозитита цінні папери з фіксованим доходом. Грошові агрегати будуються шляхом приєднання до попередніх величин нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшенняїх ліквідності. Агрегат МІ - це грошова маса у вузькому розумінні. Він вміщує найбільш ліквідні форми грошей, а саме: готівкові гроші, банківські внески до запитання (трансакційні депозити). Агрегат М2 - вміщує грошові форми агрегату МІ, а також строкові та ощадні внески в комерційні банки. Агрегат М3 - вміщує грошові форми агрегату М2, а також депозитні сертифікати, ощадні внески в спеціалізованих кредитних установах та деякі інші види фінансових активів. У 1993 р. НБУ визначив структуру грошової маси в Україні відповідно до агрегатного методу наступним чином: МО = готівка (гроші поза банками), МІ = МО + депозити до запитання в банках, М2 = МІ + строкові депозити та інші кошти в банках, М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків. Окрім грошових агрегатів, НБУ визначає показник, що має назву грошова база. На величину грошової маси, окрім загальноекономічних, впливають такі чинники: Зобов'язання КБ за кредитами, що отримали від ЦБ; Сальдо іноземних активів в умовах їх конвертації в національну валюту; Купівля - продаж емісійними установами на ринку цінних паперів Грошова маса має кількісний показник, її обсяги в млрд. гривень.

25. Базові гроші, їх структура, функції, використання.

Центральні банки структурізують гр. масу з врахування ліквідності окремого їх компонентів. НБУ відокремлює 4 гр. агрегати.ів. Гр. агрегат - це спеціфічн. показники гр. маси, Що хар-зує Певний набор її елементів залежних від їх ліквідності. М0 - вся Готівка поза банк. сферою, найвужчій Показники, регулювання и контроль за ним складнішій. М1 - М0 + гр., Які розміщені в банках на поточних рах. (Депозити до Запитання). Включає в себе гр., Які виконують функцію Засоба обігу та Засоба платежу. Це найбільш ліквідні гр. М2 - М1 + гр, які розміщені в банках на строкових вкладах, М3 - М2 + гр., Які розміщені в банках для проведення трастових операцій. М2 и М3 - включаються в собі функцію заощадження (строкові депозити, ощадні сертифікати, трастові вклади). Ліквідність гр. Масі зніжується з шкірних Наступний агрегатом. Показники грошової базуватися - характеризує масу гр. з боку з'явилися їх на балансі ЦБанку. ВІН включає в себе: всю готівку в обороті поза банк. сис-мою, резерви ком. банків на рах. в ЦБ, Готівка в касах ком. банків. Гр. маса обчіслюється за формулою: MB = C + R або Гб = Гвіп + Мрій, де Гвіп (С) - сума готівкі, віпущен. ЦБ І не повернені в Його фонди, ВІН кількісно більшій від М0 на суму готівкі в касах банків., Мрій - сума гр. резервів на рах. в ЦБ, ВІН ЯКІСНО и кількісно відрізняється від М1, М2, М3. Це сума зобов'язань ЦБ перед комерційними. Безготівковій елемент гр. агрегатів - зобов'язання ком. банків перед Своїми клієнтамі.

 

26. Швидкість обігу грошей: поняття, фактори, що впливають на зміну швидкості обігу грошей, вплив її на масу та сталість грошей. Порядок розрахунку швидкості обігу грошей.

Швидкість обігу грошей. Швидкість обігу грошей - показник того, наскільки швидко відбувається перехід грошей від одного суб'єкта грошових відносин до іншого в обслуговуванні економічних операцій за певний час. Він показує, скільки разів у середньому за рік певна грошова одиниця витрачається на купівлю товарів та послуг. Виходячи із рівняння обміну швидкість обігу грошей розраховується, як: V = PQ / М (M - кількість готівкових грошей в обігу, V - швидкість обігу грошей, P - середньозважений рівень цін, Q - кількість товарів).

Статистично показник швидкості обігу грошей виражається або числам оборотів однойменної грошової одиниці за певний час, або тривалістю одного обороту. Швидкість обігу грошей обернено пропорційна пропозиції грошової маси. Це означає, що у випадку зменшення кількості грошей, що обслуговує певну величину ВНП, швидкість обігу кожної грошової одиниці зростатиме. Непрямими методами розрахунку швидкості обігу грошей є з використанням обігу фондів національного продукту, як ВНП/М1 та національного доходу НД/М2. Швидкість обігу грошей перебуває під впливом чинників, що діють на боці платоспроможного попиту (зміна попиту на гроші, розвиток структури споживання, культурних потреб населення та ін.) і ті, що діють на боці пропозиції (розвиток суспільного виробництва, ринкових відносин, інфраструктури ринку та ін.). Швидкість обігу грошей - явище об’єктивне, надзвичайно складне, його важко регулювати та прогнозувати, але цей показник знаходиться в оберненій залежності від маси грошей в обігу. Показник швидкості обігу грошей пов’язаний з агрегатною структурою грошової маси. В зарубіжній практиці для підтримання сталості грошей регулюють не загальний обсяг грошової маси, а створюють умови для створення певної агрегатної структури грошей (агрегатування)
27. Закон кількості грошей, необхідних для обігу, його сутність, вимоги та наслідки порушення вимог.

Закон кількості грошей, необхідних для обігу. Закон грошового обігу полягає в тому, що протягом будь - якого періоду часу для обігу необхідна лише певна, об’єктивно зумовлена маса купівельних і платіжних засобів. Зміст цього закону можна виразити рівнянням: Кф = Кн, де Кф-фактична-маса грошей в обігу, Кн - об’єктивно необхідна для обігу маса грошей. Виходячи з рівняння І. Фішера, кількість грошей, необхідна для забезпечення обігу товарів та послуг прямо пропорційна номінальному обсягу виробництва (ВНП) та обернено пропорційна швидкості обігу грошової одиниці, що можливо представити так: M = PQ / V (M - кількість готівкових грошей в обігу, V - швидкість обігу грошей, P - абсолютний рівень цін, Q - кількість товарів). У країнах з розвиненою економікою врахування вимог закону Кн здійснюється на основі визначення стану грошового обігу, тобто фактичної міри збалансованості Кф та Кн, а також розробки і впровадження в життя відповідної кредитної та бюджетної політики.Враховуючи функціонування грошей в різних сферах економіки, рівень впровадження способів платежів розрахувати величину Кн можна з використанням рівняння: М = (S PQ – S K + S П – S ВП) \ V, де Кн - кількість грошей, що приймає участь в обігу; S PQ - сума цін товарів, що реалізуються в певний період; S К - сума продажів товарів і послуг в кредит; S П - загальна сума платежів, строк оплати яких настав; S ВП - сума платежів, які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів. Збалансованість Кф та Кн є важливою умовою забезпечення сталості грошей. На сталість грошей впливають фактори кількості їх та швидкості обігу, які в свою чергу впливають на величину Кф, постійно збільшуючи її щодо Кн. В умовах золотого стандарту вирівнювання Кф та Кн забезпечувалося автоматично, в умовах кредитних грошей - через проведення державою грошово-кредитної та фіскально-бюджетної політики. сучасній західній літературі проблема балансування Кф і Кн взагалі не аналізується. Проблема забезпечення стабільності грошей та є центральною, проте вона там вирішується із суто ринкових позицій - через регулювання співвідношення між попитом і пропозицією грошей на грошовому ринку.

 

 

28. Механізм поповнення маси грошей в обігу. Первинна та вторинна емісія грошей. Грошовий мультиплікатор.

Поповнення грошової маси в обігу. Грошовий мультиплікатор. Нові гроші в оборот поступають із банків, які їх створюють в результаті кредитних операцій. Кредитний характер грошової емісії є одним із основних основостворюючих принципів організації грошової системи. “Випуск” і “емісія” грошей - поняття не рівнозначні.Випуск грошей відбувається постійно комерційними банками при видачі позичок та касовому обслуговуванні клієнтів, одночасно йде повернення сум позичок, здача готівкової виручки клієнтами. При емісії випуск грошей в оборот призводить до загального збільшення грошової маси в оброті на суму, що не забезпечена надходженнями (поверненням) в комерційні банки. Емісію готівкових грошей здійснює тільки Центральний банк відповідно кредитної позиції комерційних банків при проведенні їх рефінансування чи купівлі цінних паперів, які є у розпорядженні банків на відкритому ринку, купівлі іноземної валюти. Емісію безготівкових грошей здійснюють і Центральний банк і комерційні, вона є первинною. Головна мета безготівкової емісії - задоволення додаткової потреби господарств та населення в оборотних засобах, що виникає зі зростанням виробництва, зростанням цін на товари. При функціонуванні дворівневої банківської системи емісія грошей здійснюється через механізм дії банківського мультиплікатора, що забезпечується рухом позичкової вартості між різними банками. Сприяє еластичності емісії норма обов’язкових відрахувань (від депозитної суми), що зберігається в центральному банку, як обов’язкові резерви, у формі касової готівки комерційних банків та їх депозитів. Норму обов’язкових резервів встановлює центральний банк, їх призначення: захист інтересів клієнтів банків, підтримання ліквідності банків, регулювання емісійної діяльності. Обов’язкові резерви участі в кредитній емісії банки не приймають, використовуються тільки вільні резерви. Грошово-кредитний мультиплікатор - це процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів, що надійшли в банк зовні. Надання позичок збільшує грошову масу, її сума збільшення обернено пропорційна величині обов’язкових резервів, суму збільшення можна визначити через коефіцієнт експансії (величину грошового мультиплікатора): m = 1\MR, де m - коефіцієнт експансії; МR - норма обов’язкових резервів. Максимальну суму нових грошей (∆ М), що можуть бути утворені банківською системою на основі суми вільних резервів розраховується з використанням формули: DM = (∆R \ r).

 

29. Характеристика сучасних засобів платежу, які обслуговують грошовий обіг (банкнота, розмінна монета, депозитні гроші, векселі, чеки, пластикові картки, їх переваги та недоліки).

Сучасні засоби платежу. Банкнота - банківський білет, грошовий знак, що випускається в обіг центральним емісійним банком. Забезпечений усіма активами банку та масою товарів, що належать державі. На початку появи кредитних грошей банки випускали “класичну” банкноту. Ознаки “класичної” банкноти: випуск її емісійним банком замість комерційних векселів; обов’язковий обмін на золото за першою вимогою власників; подвійне забезпечення: золоте і товарне. Монета (лат. - тоneia) - грошовий знак, випущений державою та виготовлений з металу (золото, срібло, нікель тощо). Монета, вважається повноцінною, якщо лігатура (домішок до металу) не перевищує 10 відсотків. Нині карбують лише неповноцінну монету, названою білонною чи розмінною монетою або популярно - більйоном. Депозитні гроші - різновид банківських грошей, що існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб"єктів у банках. Електронні гроші - умовна назва фінансових коштів, які використовує їх власник на основі електронної системи банківських послуг. Приводяться в рух не за допомогою паперових носіїв (банківських білетів, чеків, векселів), а завдяки запровадженню в сфері розрахункових операцій комп’ютерів і сучасних систем зв”язку. Кредитні гроші - це узагальнена (збірна) назва різних видів грошей, що виникають як заміщення майнових боргових зобов’язань приватних осіб і держави. Кредитні гроші виникли внаслідок розвитку кредитних відносин і можуть виступати в різних формах: вексель, чек та ін. Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Векселі бувають прості і переказні. Простий вексель - виписується боржником на ім’я кредитора із зобов’язанням виплатити йому в зазначений термін вказану суму. Переказний вексель - виписується кредитором як наказ боржнику виплатити у зазначений термін йому чи вказаній ним третій особі певну суму грошей. Чек - письмовий наказ власника поточного рахунку банку про виплату з його рахунку певній особі вказаної в ньому суми грошей. Економічна природа чека - він є засобом для отримання готівки в банку, засобом обігу та платежу, інструментом безготівкових розрахунків. Електронні гроші - умовна назва фінансових коштів, які використовує їх власник на основі електронної системи банківських послуг. Приводяться в рух не за допомогою паперових носіїв (банківських білетів, чеків, векселів), а завдяки запровадженню в сфері розрахункових операцій комп’ютерів і сучасних систем зв”язку. До електронних грошей відносять кредитні картки, дебетові картки, картки для банкоматів.

30. Сутність грошового ринку: визначення, суб’єкти, об’єкти, механізм функціонування.

Сутність грошового ринку. Грошовий ринок - особливий сектор економіки, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формується попит, пропозиція та ціна на цей товар. Гроші купуються з метою використання їх як загальноліквідного товару, тому вони не купуються, а позичаються; ціна на гроші-позичку залежить від терміну, обсягів, забезпечення, рівня ризику дії торгової угоди.

Суб’єктами грошового ринку виступають покупці та продавці в особі населення, установ різної форми власності та галузевої приналежності, суспільні та державні. На ринку працюють посередники, якими являються банки, держава, спеціалізовані кредитно-фінансові інститути.

Залежно від характеру операцій, що проводять посередники, грошові кошти можуть рухатися каналами прямого фінансування (ціни узгоджуються безпосередньо між власниками та позичальниками коштів), посередники виконують технічні операції в реалізації торгової угоди, працюють на комісійній умові. Канали непрямого фінансування забезпечують рух коштів від власників заощаджень до позичальників через посередників, які при цьому виступають покупцями (у власників) і продавцями (для позичальників). Канали непрямого фінансування забезпечують пріоритетність уникнення ризику більш економічній вигоді. Головними учасниками грошового ринку виступають комерційні банки, які постійно, або час від часу, можуть бути продавцями, покупцями або посередниками. Комерційні банки мобілізують тимчасово вільні кошти клієнтів, частину з яких