Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Культура современной Украины: достижения, проблемы, перспективы.Содержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
С середины 80-х годов, когда к власти пришел М.Горбачев, начался относительно быстрый процесс демократизации (новое законодательство, демократические выборы, переход к многопартийной системе, ликвидация цензуры). После распада СССР в 1991 г. начался новый этап в развитии украинского общества. Украина стала независимом государством со всеми его атрибутами. В 1997 г. в стране было зарегистрировано 45 политических партий, был принят Закон о языке, реализация которого могла бы дать эффективные результаты. Значительно расширились контакты с другимн странам, в том числе и культурные. Усилился интерес к прошлому украинского народа, появилась переводная литература ведущих историков - украиноведов (в 1993 г. украиноведение преподавалось в 28 университетах и колледжах США и в 12 университетах Канады). Возникают новые издательства, в значительной степени - частные учебные заведения, коммерческие учебные заведения. Национальные меньшинства Украины получили широкую возможность удовлетворять свои культурные запросы. Так, например, радио в Мариуполе регулярно ведет передачи на греческом языке (в Донецкой области более 100 тысяч греков). Оживилась работа церкви, различных религий в целом. Строятся и восстанавливаются церкви, костелы, синагоги. Были реабилитированы, стали издаваться писатели, которые были репрессированы, писатели-эмигранты И.Багряный, М. Зеров, В. Стус, В. Винниченко. Были опубликованы произведения А.Довженко, которые не могли быть напечатаны в условиях сталинского режима. Эти процессы с особой силой проявились в областях Западной Украины. Но украинская культура в этот период столкнулась с серьезными трудностями, появились острые проблемы, которые не решены до сих пор. В сложном положении оказалась система образования и воспитания. По экономическим причинам только в Донецкой области в 1995 г. было закрыто 140 детских садов. Учителям школ в последнее время систематически задерживают и без того крайне низкую зарплату, резко сократилось или практически почти прекратилось" финансирование училищ, техникумов, вузов. В стране растет преступность, в том числе и несовершеннолетних (в 1995 г. они ежедневно совершали более 400 преступлений). Ухудшение условий жизни и работы стало главной причиной того, что в 1992-1996 гг. за рубеж выехало 5 тысяч ведущих научных сотрудников. Парализованным оказался украинский кинематограф, на прилавке магазинов появилось огромное количество низкопробной литературы. В то же время быстро сокращаются тиражи книг. Оптимальным показателем считается, когда на душу населения печатается 12-14 книг в год. Если в 1991 г. в Украине этот показатель составлял 3,6, то в 1996 г. – 0,99. Население в значительной степени было лишено возможности читать периодику (в Донецкой области в 1996 г. только 1 семья из 30 выписывала газеты). В связи со значительным сокращением жизненого, уровню жизни в 1997 г. Украина занимала 95 место в мире, а большая половины жителей живет ниже черты бедности, в Донецкой области -34%), ухудшением медицинского обслуживание, ростом стоимости лекарств, осложнением экологической обстановки наблюдается увеличение заболеваемости, смертности, снижение рождаемости. В Украине 6 миллионов больных с сердечно-сосудистой патологией, в Донецкой области только 11 % детей можно считать здоровыми. В условиях продолжающегося спада промышленного и сельскохозяйственного производства, платежеспособности предприятий и. населения (летом 1997 г. в Украине было 3,5 миллиона безработных, были закрыты или простаивали сотни предприятий), расходы государства на культуру резко сократились. В бюджете, планируемом на 1998 г., они должны быть вдвое меньше, чем требуется. Закрываются или перепрофилируются кинотеатры, сокращается сеть библиотек и других учреждений культуры (кстати, зарплата работников этих учреждений самая низкая среди интеллигенции), значительно ослабли связи писателей, композиторов, художников с деятелями культуры СНГ, дальнего зарубежья. Укрепление и развитие независимой демократической Украины, невозможно без прогресса в культурной области. Этот прогресс -самым тесным образом связан с социально-экономическим и политическим. Украинская культура пользуется известностью во всем мире, имеет прочные исторические традиции, ее потенциал будет обязательно реализован.
СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ 1. Авдиев В.И. История Древнего Востока. - М.: Госполитиздат, 1953.- 2. Античная Греция. - В 2-х тт. - М.: Наука, 1983. 3. Асеев Ю.С. Джерела. Мистецтво Кшвсько! Русь - К.:Миетецтво, 3. Барг М.А. Эпохи и идеи. Становление историзма. - М.: Мысль, 1987. -348 с. 4.Белічко Ю.В. Українське радянське мистецтво періоду громадянської війни. - К.: Мистецтво, 1982.- 183 с. 5.Билецький П.О. Українське мистецтво другої половини ХVII-ХVШ 6. Богомолов А. С. Античная философия. - М.: изд-во МГУ, 1985 -368 с. 7. Винничук Л. Люди, нравы и обычаи Древней Греции и Рима.- М.: 8. Воропай О. Звичаї українського народу. - К.:ОберіГ, 1993.- 590 с. 9. Горфункель А. X, Философия эпохи Возрождения. - М.: Высшая школа, 10. Гриненко Г.В. Хрестоматия по истории мировой культуры. - М.: 11. Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. - К.:Лыбидь, 12.Гуревич А. Я. Категории средневековой культуры. - М.: Искусство, 13.Дмитриева Н. А. Краткая история искусств. - М.: Искусство, 1990.- 14.История Древнего мира. В 3-х тт. - М.: Наука, 1983. 15.История искусства зарубежных стран. - М.: Искусство, 1980.- 384 с. 16.История средних веков. - В 2-х тт. / Под ред. Сказкина С. Д. - М.: 17. История Франции. - В 3-х тт. - Т. I. - М.: Наука, 1972.-360 с. 19. 1сторія української літератури XX ст. - У двох книгах, /за ред. 20.Історія української культури /За загал. ред. І.Крип'якевича. - 21. Ковальчук О.В. Українське народознавство. - К.:Освіта, 1992.- испр.
40. Энциклопедия для детей.- Т.6. - Религии мира. 4.2. - 3-е изд., испр. и 41. Энциклопедия для детей.- Т.7. - Искусство. 4.1 - 2-е изд., испр. и
ТЕМА 5. ФЕНОМЕН УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ План викладу 5.1. Теоретико-методологічні засади дослідження української культури 5.2. Географічні чинники як підстава формування української культури 5.3. Особливості українського менталітету 5.4. Основні етапи української культурогенези 5.5. Тенденції розвитку сучасної української культури Ключові поняття й терміни: антеїзм, географічний детермінізм, есенціалізм, етнос, інструменталізм, кордоцентризм, конструктивізм, менталітет, нація, недопостмодерн, націєтворення, примордіалізм, українська культура, українська культурогенеза.
5.1. ТЕОРЕТИКО - МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ Ключовою проблемою дослідження української культури є теоретика-методологічні підстави її виокремлення та критерії віднесення того чи іншого явища до українського культурного поля. Насамперед, варто підкреслити нетотожність української культури та культури України. Під українською культурою розуміється сукупність артефактів, створених представниками українського етносу/нації (безвідносно їх місця проживання). Культура України — це культура на території України, тобто сукупність артефактів, створених в межах української держави (або на території, що нині належить українській державі — безвідносно суб'єкта культуротворчості). Другий термін є «м'якшим», оскільки спростовує численні теоретичні колізії щодо «українськості» будь-якого артефакту та знімає потребу доводити його автентичність, автономність, етнічну специфічність, приналежність саме до української культури тощо. Обидва смислових поля поєднуються в понятті «українська національна культура», що означає цілісне утворення, стрижнем якого є особливий менталітет, а зовнішнім проявом — національна держава. Одним із найбільш дискусійних питань сучасного українознавства є точка відліку «українського», з якої доцільно вести родовід української культури. Основні підходи до початків української культурогенези: • Офіційна історико-культурологічна думка Росії та • Вперше існування окремого українського етносу обґрунтовує М. Костомаров, зазначаючи, що український народ існував вже у IX ст., а російська народність формується з другої половини XII ст. (відповідно, Київська Русь • М. Грушевський веде відлік українського етносу від IV ст. н. е. На думку вченого, східнослов'янські племена вже у найдавніші часи мали певні відмінності, потрапляли до різного етнографічного середовища, у різні • Радянські історики, культурологи й мовознавці стверджували, що український народ, нарівні з російським і білоруським, є відгалуженням спільної давньоруської народності, яка існувала до ХП-ХІV ст. Доба формування трьох східнослов'янських народностей (і мов) як окремих систем припадає на XIII ст. Отже, початком української народності вважаються XII-XIV ст. Сучасна культурологічна думка шукає коріння українського етносу в найдавніші часи. Запропоновані гіпотези, в яких пошуки джерел давніх русів сягають XX-XV тис. до н. е., а безпосередня спадкоємність «протослов'ян, праслов'ян, давніх слов'ян» із «середньодніпровськими русами раннього середньовіччя» — III тис. до н. е.1 Відкриття 1886 р. археологом В. Хвойкою на території сучасної Київської області трипільської культури, що є однією з найдавніших землеробських культур у світі, актуалізувало питання українських джерел. Дослідники розділилися на два | напрямки: «українофіли» наголошували на давності української культури, вбачаючи у трипільцях пращурів сучасних українців; опоненти заперечували будь-яку приналежність трипільської культури до української. Аргументація обох сторін ґрунтувалася на археолого-етнографічних чинниках. У сучасному етнонаціональному дискурсі (науковому полі з обговорення проблем етносу та нації) вирізняються три основні підходи: 1. Есенціалізм (від англ. еssenсе — сутність), або примордіалізм (від англ. ргіmordial — споконвічний) — це підхід, що обстоює природне походження етносу/нації, його/її наперед задану сутність (представники — Е. Шілз, П. ван ден Берг, Г. Айзакс, і Ю. Бромлєй, Ю. Семенов та ін.). У межах даного підходу етносі тлумачиться як спільнота, що утворилася в результаті розвитку розширених кровноспоріднених груп. Він не з'являється і не зникає, а тільки трансформується в своїх історичних про під впливом природних чи соціальних сил. Доказом існування конкретного етносу є об'єктивні чинники — спільне походження, будова тіла (фізико-антропологічні параметри), психологія тонщо. 2. Інструменталізм (представники — П. Брасс, Н. Глезер, 3. Конструктивізм (представники — Б. Андерсон, Ф. Варт, У світовій культурологічній думці спостерігається рух від есенціалізму до інструменталізму та конструктивізму, адже останні напрями є більш ефективними в сучасних умовах, оскільки відповідають постмодерній культурі. Як зазначає сучасний французький філософ П, Рікер, історія — це не об'єктивний перелік фактів, а результат довільного ретроспективного впорядкування подій, яким ми надаємо довільного — значущого для нас — сенсу. У такому контексті історія української культури набуває потенційної полілінійності викладу, що по-новому розставляє акценти в існуючому матеріалі. Розгляд українського етносу/нації з позицій інструменталізму та конструктивізму означає зсув від об'єктивних до суб'єктивних чинників націєтворення. Ґрунтуючись на таких методологічних засадах, можна довільно вибудовувати українську культурогенезу, залучаючи ті історико-культурні сюжети, які ми — українці — вважаємо важливими для нашого національного характеру. Втрачає актуальність питання про «національну приналежність» Київської Русі — це сторінка нашої (але ми не наголошуємо на ексклюзивності!) культури, що заклала підґрунтя українства. Закиди, що Симаргл —не автохтонне слов'янське божество, а запозичення з іранської культури, не влучають у ціль, адже це божество з нашого язичницького пантеону, що увійшло у підґрунтя нашої культури, тощо. Необхідно змінити дослідницьку оптику — наголос потрібно робити не на минулому, а на теперішньому: жодна стовідсоткова українська ознака не мотилів ніякого значення, якщо сьогодні — на початку XXI століття — еліта не актуалізує українську націю як інтелектуальний конструкт, якщо для пересічного громадянина «українець» перестане бути ключовим ідентитетом
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 550; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.141.198.147 (0.013 с.) |