Досягнення І проблеми культури незалежної україни.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Досягнення І проблеми культури незалежної україни.



Після початку проведення політики перебудови, гласності і демо­кратизації в Україні відбувається широке національно-демократичне піднесення. З середини 80-х років в умовах піднесення національної самосвідомості, становлення демократії багато українських літераторів активно включилися у громадсько-політичне життя. У 1989 р. було за­сноване Товариство української мови імені Т.Шевченка, метою якого стало утвердження української мови у всіх сферах суспільного життя, її всебічного розвитку, охорона чистоти і самобутності мови. Відбува­ється справжній газетно-журнальний бум. Народ наново відкриває свою історію, проходять широкі дискусії про гетьмана І.Мазепу, про діяль­ність Центральної Ради, радянсько-німецький договір 1939 р., уперше публікуються матеріали про голод 1932-1933 рр. Друкуються раніше заборонені книги, виходять на екрани фільми. Встановлюються перші контакти з діаспорою. Творча інтелігенція взяла активну .участь у ство­ренні Народного Руху України.

Після здобуття Україною незалежності в 1991 р. почався новий етап розвитку українського суспільства. Україна стала суверенною демок­ратичною державою, почалися радикальні реформи. Головною особ­ливістю сучасного періоду можна вважати його перехідний характер. Ми можемо говорити про те, що в суспільстві склалася нова соціокультурна ситуація, яка характеризується іншими соціально-економічними умовами, формами власності, характером стосунків між людьми, соці­альною структурою, системою цінностей. Принципово новий статус в наші дні отримала національна культура. У той же час серйозно впли­ває на всі сфери суспільного життя економічна криза.

Одним з найважливіших для розвитку культури є питання про наці­ональну мову. У 1989 р. Верховною Радою був ухвалений "Закон про мови в Українській РСР". Статус української мови як державної за­кріпила Конституція України. З прийняттям нового законодавства по­чався процес переходу на українську мову державних органів, засоби масової інформації, установ культури, освіти. Життя вже виявило багато труднощів, які стоять на цьому шляху. За переписом 1989 р. українці становили 72% населення республіки, серед них рідною українську мову назвали 67%, російська мова переважає на сході України, в Кри­му.

Фінансові проблеми перешкоджають збільшенню тиражів україн­ських книг, комерційна література в основному привозиться з Росії. Тобто очевидно, що для успішного розв'язання проблеми не досить адміністративних заходів, а потрібна культурно-просвітницька робо­та, державна економічна підтримка. .Скорочуються тиражі книг. Опти­мальним показником вважається, коли на душу населення друкується 12-14 книг на рік. Якщо в 1991 р. в Україні цей показник становив 3,6,то в кінці 90-х - 6,99. Населення значною мірою позбавлене можли­вості читати періодику (зараз в Україні тільки близько 8% сімей перед­плачують газети або журнали).

У 1999 р. в більш ніж 60% середніх навчальних закладів викла­дання здійснювалося державною мовою, за винятком декількох регі­онів. У системі середньої освіти зникла одноманітність. З'являються авторські школи. Особливий розвиток отримали нові види середніх на­вчальних закладів з ранньою профілізацією - гімназії, ліцеї. Діє програ­ма державної підтримки обдарованих дітей. В 2000 р. почато перехід на 12-річну середню освіту. Однак соціальне розшарування населення все частіше додає системі освіти по суті становий характер. Державні шко­ли зазнають фінансових труднощів, вчителям нерегулярно виплачуєть­ся зарплата. Практично зникла система професійного навчання, оскі­льки промисловість неспроможна фінансувати ПТУ Масово закрилися дитячі садки.

Реформується система вищої освіти. Для підвищення її рівня вве­дена система акредитації. Найбільші навчальні заклади отримують статус Національних. Наприклад, Національний Київський універси­тет ім. Тараса Шевченка, Національний університет "Києво-Могилянська академія", з 2000 р. - Донецький національний університет. Крім державних, з'являється велика кількість комерційних вузів. Внаслідок цього кількість різного роду інститутів, академій, університетів зросла майже вдвічі.

За роки незалежності розширилися культурні контакти з різними країнами. Це сталося завдяки роботі різних міжнародних фондів, мож­ливості поїздок, спільним проектам. Були видані твори письменників, які працювали в еміграції, з'явилася перекладна література провідних закордонних істориків-українознавців (у 1993 р. українознавство викла­далося у 28 університетах і коледжах США і в 12 університетах Канади). Попри фінансові та ін. труднощі розвивається українська наука. Україна бере участь у великих міжнародних програмах століття, напри­клад, космічних програмах "Морський старт", Глобалстар". Вперше запрацювала національна українська станція в Антарктиді. В той же час на науковому потенціалі дуже серйозно відбилися економічні про­блеми. Реструктуризація управління економікою, перехід одних підпри­ємств у приватну власність, збитковість інших негативно позначилися на галузевих наукових і проектних інститутах. Державне фінансування науки скоротилося в чотири рази. В Україну широко завозиться елект­ронна техніка, власна її розробка і виробництво не налагоджуються. Погіршення умов життя і роботи стало головною причиною того, що у 90-і рр. за кордон виїхали тисячі наукових співробітників.

З'явився розподіл культури на елітарну і масову. Україна з і ткнулася з таким явищем, як американізація культури, що особливо відчуваєть­ся в кінематографі (виробництво власних фільмів майже припинило­ся), популярній музиці, літературі.

Для багатьох людей відвідування театрів, музеїв, бібліотек, тим біль­ше які-небудь поїздки стали недоступними. У зв'язку зі значним скоро­ченням життєвого рівня (за рівнем життя Україна займає 95-е місце в світі, а понад половина населення живе нижче межі бідності), погір­шенням медичного обслуговування, зростанням вартості ліків, усклад­ненням екологічної обстановки спостерігається збільшення захворю­ваності, смертності, зниження народжуваності.

Національні меншини України отримали широку можливість задо­вольняти свої культурні запити. Виникли національні культурні това­риства євреїв, греків, німців. Наприклад, радіо в Маріуполі регулярно веде передачі грецькою мовою (в Донецькій області понад 100 ти­сяч греків), створено грецький національний університет. Відбувається обмін культурними делегаціями. Відкрилися школи з польською, ру­мунською, угорською, іншими мовами викладання. Особливої уваги вимагає проблема розвитку культури кримськотатарського населення. Зник державний контроль, який багато років тяжів над творчою інтелігенцією. Розширилися можливості гастрольної діяльності. Однак багато театрів, творчих колективів через скорочення державного фі­нансувати виявилися у складній ситуації. Відбувається, з одного боку, усвідомлення необхідності їх підтримки органами влади, в тому числі місцевої, з іншого боку, йде пошук спонсорів, меценатів. Прикладом може служити Донецький оперний театр ім. А.Солов'яненка, художнім керівником якого є В.Писарєв. Тут не припиняються прем'єри спектак­лів, з успіхом проходять зарубіжні гастролі, організовуються національні і міжнародні фестивалі.

Нові можливості відкриваються перед українською культурою в зв'я­зку з формуванням в Україні громадянського суспільства. Новий гро­мадський (так званий "третій" - на відміну від перших двох - державного та комерційного, бізнесового) суспільний сектор - це сума недержав­них неприбуткових організацій, які сьогодні вже здатні впливати на хід суспільних, зокрема культурних процесів.

Принципово змінилися відносини держави і церкви. Конституція України гарантує громадянам свободу совісті і віросповідання, збері­гаючи відокремлення церкви від держави і школи від церкви. Ці поло­ження законодавства з тих, що декларуються, перетворилися на реаль­ні. В Україні за станом на 1 січня 2000 р. діяло близько 22 тис. релігійних організацій, які входять до 80 конфесій, течій і напрямів. З проголошен­ням незалежності України відбувся розкол у православній церкві. Скла­лися три православні конфесії: Українська православна церква Мос­ковського патріархату, Українська православна церква Київського патріархату і Українська автокефальна православна церква. Відновлена діяльність Української греко-католицької церкви, крім того існують рим­сько-католицька церква, 32 напрями протестантства (баптисти, адвен­тисти сьомого дня, ієговісти тощо), общини іудеїв, іслам, нетрадиційні культи (РУН-віра, кришнаїти, буддисти). Релігійним общинам поверне­ні націоналізовані в минулому будівлі. Відновлено шедевр української храмової архітектури - Михайлівський золотоверхий собор, а також Ус­пенський собор Києво-Печерської лаври.

 

XX сторіччя в історії української культури, як і у всьому світі, повне протиріч, досягнень і втрат. Особливістю розвитку національної куль­тури є визначальна роль політичного чинника. Основні його етапи спів­падають з основними етапами політичної історії. Нові можливості від­криває перед культурою утворення української незалежної держави. Однак досі їх використання утруднене кризою. Вихід з неї - завдання не тільки економіки, але й культури.

 

СЛОВНИК

Основні поняття

Авангардизм- рух у художній культурі XX ст., що пориває з існуючи­ми нормами і традиціями; тісно зв'язаний із модернізмом.

Агіографія- вид церковної літератури, життєписи святих

Акрополь(у перекладі - верхнє місто) - укріплена частина давньо­грецького міста.

Анімізм- віра в душу і духів.

Античність- історія і культура Стародавньої Греції і Стародавнього

Риму,

Антропогенез- біологічна еволюція людини.

Антропоцентризм- погляди, відповідно до яких людина - центр і

вища мета світобудови.

Апокрифи- твори християнської літератури, які не входять до біб­лійного канону.

Архаїка(у перекладі - стародавній) - ранній період у розвитку дав­ньогрецького мистецтва полісного періоду (VП-Vст. до н.е.).

Архітектурний ордер- певне сполучення колон і перекриття і їхня художня прикраса, у Стародавній Греції склалося три таких ордери: доричний, іонічний і коринфський.

Бароко- стиль у європейському мистецтві у ХVІ-ХVПІ ст., характер­на пишність, парадність, яскравість кольорів, контрастність; в архіте­ктурі - розмах, використання складних криволінійних форм, створен­ня ансамблів; у живопису - парадні портрети, у музиці - поява опери.

Братства- національно-релігійні і просвітительські громадські ор­ганізації при православних церквах; організовували школи, друкарні.

Ваганти- бродячі студенти, школяри, у їхньому середовищі склада­ється вільнодумна латиномовна поезія.

Васалітет- система особистої залежності одних феодалів (васалів) від інших (сеньйорів).

Вертеп- український народний ляльковий театр.

Вівтар- у християнських храмах - столи (престоли) для вчинення та­їнства; також називають усю східну частину храму, відділену особли­вою перепоною, а в православних храмах із XV ст. - іконостасом.

Геліоцентрична система- уявлення про структуру Сонячної систе­ми, відповідно до якого Земля обертається навколо своєї осі та на­вколо Сонця, нарівні з іншими планетами (Геліос - давньогрецький бог Сонця), склалося в епоху Відродження.

Геоцентрична система(Птолемеєва система) - виникле в давньо­грецькій науці уявлення, що зберігалося до Відродження, про центральне положення Землі у Всесвіті (Гея - богиня Землі в древніх греків). Глаголиця- давньослов'янська абетка, спеціально розроблена Кири­лом для слов'янських мов.

Готика- стиль у європейському мистецтві XII -XVI ст., головний тип архітектурних споруд - собор із стрілчастими арками.

Догмат- положення, яке не підлягає сумніву і критиці.

Елінізм- період в історії, початок якому поклали завоювання Олек­сандра Македонського, а кінець - римські завоювання (IV-І ст. до н.е.).

Еклектика- механічне з'єднання різнорідних поглядів, теорій, сти­лів, художніх елементів.

Єресі -у християнстві: напрямки, що відхиляються від офіційної це­рковної доктрини.

Єписдсоп- глава церковно-адміністративної одиниці.

Замок- укріплене житло феодала, спочатку вежа (донжон) оточувала­ся стінами, ровом, пізніше стали зводити складні комплекси будівль.

Зікурат- культова споруда в Месопотамії у вигляді ступінчастої пі­раміди, на верхній площадці якої будували храм.

Звіриний стиль- стиль у декоративному мистецтві ранньої залізної доби, зображення тварин або частин їхнього тіла для прикраси зброї, предметів побуту тощо.

Ідеалізм- загальна назва філософських напрямків, які стверджу­ють, що дух, свідомість, мислення - первинні, матерія, природа—вто­ринні.

Ієрогліфи- рисункова словесно-складова система письма у Старо­давньому Єгипті, а також у китайській, японській писемності.

Імпресіонізм- від французького "враження", напрямок в мистецтві останньої третини XIX — початку XX ст., склався у живопису, ствер­джував красу повсякдення, розробив особливу систему зображення світла та кольору.

Канон(у перекладі - правило) - правила, що мають обов'язковий ха­рактер - у релігії, в образотворчому мистецтві.

Капела- каплиця, невелика окрема споруда або помешкання в храмі, звідси друге значення - хор співаків.

Капітель- прикрашена частина колони, що вінчає її.

Кирилиця- давньословянська абетка, що виникла на основі грець­кого алфавіту з додаванням декількох літер для неіснуючих у грець­кій мові звуків.

Класика- період вищого розквіту давньогрецького мистецтва (V-I ст. до н.е.).

Класицизм- стиль і напрямок у мистецтві у ХVІІ-поч. XIX ст., звернення до античної спадщини як до норми й взірця, зв'язаний із Просвітни­цтвом.

Клинопис- система письма, знаки якої складаються з клинчастих рисочок (знаки видавлювалися на глині), словесно-складове письмо.

Клір- служителі християнського культу, духівництво; від слова "же­реб", тому що в перших християнських общинах посадових осіб ви­бирали за жеребом.

Комедія дель арте- перший професіональний європейський театр епохи Відродження, комедія масок. Комуна - міська община, що має права самоврядування.

Конфесія- об'єднання людей за ознакою спільних: віри, обрядів і організаційної структури.

Кордоцентризм- "філософія серця", характерна для Г.Сковороди; визнання рівних можливостей розуму, інтуїції, емоційної сфери в про­цесі пізнання.

Коренізація- політика Радянського уряду у 20-і роки, спрямована на підтримку культури "корінних" національностей у радянських рес­публіках.

Космологія - вчення про Всесвіт.

Кроманьйонець-.викопна людина сучасного фізичного типу, Ноmo sapiens, місце перших знахідок – грот Кро-Маньйон Франції.

Культ- певні дії (спів, читання текстів, танці, жертвоприношення тощо), у яких виявляється релігійне поклоніння.

Культурний натуралізм- концепція розвитку культури, згідно з якою культура розвивається за тими самими законами, що природа.

Лінійна перспектива- спосіб зображення просторових фігур на площині, що використовується в образотворчому мистецтві для ство­рення ілюзії простору.

Літопис- історичний твір, що описує події за роками.

Магдебурзьке право- одна з найбільш відомих правових систем міського самоврядування в середні віки.

Магія- чаклунство, обряди, пов'язані з вірою в надприродну здат­ність людини впливати на інших людей, природу.

Макіавелізм- позначення політики, що зневажає мораль.

Мануфактура- капіталістичне підприємство, засноване на поділі ручної праці.

Матеріалізм -філософський напрямок, який виходить з того, що світ матеріальний, існує незалежно від свідомості, матерія первинна, вічна. Мегаліти(у перекладі - великі камені) - найдавніший вид монументаль­ної кам'яної архітектури, її різновиди:

менгіри(вертикально поставлені величезні камені),

дольмени(два вертикальних камені, перекриті тре­тім),

кромлехи(розташовані колом камені).

Мікролітична техніка(мікроліт - маленький камінь) - виготовлення з кременю невеликих пластин, що використовувалися як свого роду «леза»

Міфологія- сукупність міфів - розповідей про богів, героїв, у яких від­биті фантастичні уявлення людей про світ, природу, власне людину.

Модернізм- узагальнена назва нових напрямків у мистецтві і літерату­рі, що виникли наприкінці XIX- початку XX ст. (кубізм, дадаїзм, сюр­реалізм, футуризм, експресіонізм, абстракціонізм і т.д.).

Монотеїзм- єдинобожжя, віра в одного бога.

Натурфілософія- філософія природи, в Стародавній Греції - перша форма філософії взагалі, стихійно матеріалістичний напрямок.

Новела- різновид оповідання, відрізняється чіткістю сюжету, відсутніс­тю описовості.

Нуклеус- кам'яна заготовка, проміжна при виготовленні кам'яних зна­рядь; каменю додавали форму циліндра, від якого потім відщеплювали пластини.

Панте'йм- напрямок у філософії, коли Бог трактується як світовий за­кон; обожнювання природи,

Пантеон- храм усіх богів у Стародавньому Римі; сукупність усіх богів у политеїстичній релігії.

Папірус- матеріал для письма, що виготовлявся у давнину із рослини з такою ж назвою.

Парсуна(перекручування слова "персона") - твір портретного живо­пису, що ще зберігало прийоми іконопису.

Плафон- стеля, прикрашена живописом або ліпниною.

Поліс- форма державного ладу, місто-держава.

Політеїзм-багатобожжя, віра в багатьох богів.

Просвітництво- епоха в культурному розвитку європейських держав у XVIII ст., її провідний філософський напрямок - раціоналізм.

Протестантизм- один з напрямків у християнстві, сукупність церков, що відокремилися від католицтва під часі Реформації.

Раціоналізм(від грецького - розум) - філософська система, стрижень якої - віра в можливості людського розуму.

Реалізм- напрямок у художній культурі, правдиве, об'єктивне відобра­ження дійсності, особлива його форма - критичний реалізм.

Романський стиль- умовна назва стилю, який склався в період ран­нього середньовіччя Х-ХІІ ст., архітектурі властивий кріпосний харак­тер (замки, монастирі, церкви).

Романтизм - ідейний і художній напрямок у духовній культурі, відбив розлад між ідеалом і реальною дійсністю, звідси - ідеї безмежної волі, пафос особистої незалежності, героїчного протесту, характерний інтерес до національного минулого, нерідко його ідеалізація.

Синтез мистецтв - 1) сполучення різних видів мистецтва, що веде до багатобічного впливу (наприклад: спектакль - синтез режисерсь­кого,, акторського, письменницького мистецтва); 2) виникнення но­вих форм і жанрів мистецтва на основі класичної культури і нових технічних можливостей (наприклад, на початку століття - кінематог­раф, зараз - комп'ютерна графіка),

Синкретизм - Нерозчленованість, злитість, характерні для початково­го, нерозвинутого стану будь-якого явища. Сонет - особлива форма ліричного вірша з 14 рядків. Соціалістичний реалізм - художній метод, який у СРСР був оголоше­ний єдиним і обов'язковим для радянської літератури.

Соціогенез - процес формування людського суспільства.

Схоластика - збірна назва середньовічної філософії, пізніше виник­ло переносне значення - відірвані від життя, марні міркування.

Теологія - богослов'я, сукупність релігійних доктрин про сутність і дію бога.

Тоталітаризм - форма державного ладу, що характеризується відсу­тністю демократичних свобод і повним (тотальним) контролем дер­жави над усіма сферами життя суспільства.

Тотемізм - вид первісних вірувань, віра в тварину, рідше рослину — предка рода.

Трубадури - поети-співаки в Провансі (Франція), оспівували рицарські подвиги і кохання.

Українізація - радянська політика, спрямована на створення україн­ської освіти, формування кадрів української інтелігенції, розвиток українського мистецтва, підтримку культури національних меншин.

Утопічний соціалізм - вчення про ідеальне суспільство, яке засно­ване на загальній рівності, праці і суспільній власності.

Фреска - одна з технік стінних розписів, живопис по мокрій штука­турці фарбами, розведеними на воді.

Фетишизм- віра в надприродні властивості матеріальних речей.

Форум - площа в центрі Риму, центр суспільного, політичного, релі­гійного життя.

 

ЛІТЕРАТУРА

1.Авдиев В.И. История Древнего Востока. - Москва: Госполитиздат, 1953.-
758с.

2.Античная Греция. - В 2-х тт. - Москва: Наука, 1983.

3.Античная литература / под ред. А.А.Тахо-Годи. - Москва: Просвещение, 1986.-464с.

4.Асеев Ю.С. Джерела. Мистецтво Київської Русі - К.:Мистецтво, 1979. -
216 с.

5.Барг М.А. Эпохи й идеи. Становление историзма. - Москва: Мысль,
1987.-348с.

6.Белічко Ю.В. Українське радянське мистецтво періоду громадянської
війни.- К.:Мистецтво, 1982.-183 с.

7.Біленький П.О. Українське мистецтво другої половини ХVІІ-ХVШ сто­
ліття.-К.:Мистецтво, 1981.- 159с.

8.Богомолов А. С. Античная философия. - Москва: изд-во МГУ, 1985. -
368с.

9.Боннар А. Греческая цивилизация. - Москва: Искусство, 1992. - 269 с.

10.Винничук Д. Люди, нравьі й обнчаи Древней Греции й Рима.- Москва:
Висілая школа, 1988. - 496 с.

11.Воропай О. Звичаї українського народу. - К.:Оберіг, 1993.- 590 с.

12.Горфункель А. X., Философия зпохи Возрождения. - Москва: Высшая
школа, 990.-368с.

13.Гриненко Г.В: Хрестоматия по истории мировой культури. - Москва:
Юрайт, 1998.-669с.

14.Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. - К.:Лыбидь,
1991, - 398 с.

15.Гуревич А.Я. Категории средневековой культури. - Москва: Искусс­тво, 1984.-350 с.

16.Дживелегов А. ЛеонардодаВинчи. - Москва: Искусство, 1969. -215 с.

17.Дживелегов А. Микеланджело. - Москва: Молодая гвардия, 1987. -
256с.

18.Дмитриева Н.А. Краткая история искусств. - Москва: Искусство, 1990.-
319с.

19.Дмитриева Н. А. Краткая история искусств. Вьш. 1. Очерки. - Москва:
Искусство, 1985. -346с.

20.Долгов К. Итальянские этюды. - Москва: Художественная литература,
1987.-488с.

21.Ерасов В.С. Социальная культурология. Учебник для студентов выс-ших учебных заведений. 2- ое изд. испр. и доп. Москва: АспектПресс, 1996.-
591с.

22.История Древнего мира. В 3-х тт. - Москва: Наука, 1983.

23.История искусусства зарубежних стран. - Москва: Искусство, 1980. -
384с.

24.История средних веков. - В 2-х тт. / Под ред. Сказкина С. Д. - Москва:
Высшая школа, 1977.

25.История Франции. - В 3-х тт. - Т. І. - Москва: Наука, 1972.-360 с.

26.История зарубежного искусства / Под ред. Кузьминой М.Т., Мальцевой Н.Л. - Москва: Изобразительное искусство, 1984. - 504 с.

27.Історія світової культури. - Либідь, 1994.-320 с.

28.Історія української літератури XX ст. - У двох книгах, /за ред.
В.Г.Дончика.-К.Либідь, 1994.

29.Історія української культури /За загал, ред. Г.Крип'якевича. -
К.:Либідь, 1994.-656с.

30.Історія української та зарубіжної культури: Навчальний посібник /
Під ред. ЮІапчука С.М., Остафійчука В.Ф. - К.: Вища школа, 1999. - 326 с.

31.Історія світової культури. Навч. посібник./ Левчук Л.Т., Панченко
В.І., Шинкаренко О.В. та ін. - К.: Либідь, 1994. - 320 с.

32.Ковальчук О.В. Українське народознавство. - К.Юсвіта, 1992.- испр. й
перераб. / Гл. ред. М.Д. Аксенова. - Москва: Аванта, 1999.- 704 с.

33.Культурология /под ред. А,А.Радугина. Москва: Центр, 1996. - 400 с.

34.Культурология. Учебная помощь для высших учебных заведений. Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. - 576 с.

35.Кун Н.А. Легенди и мифы Древней Греции - любое издание.

36.Кармин А.С. Основи культурологии: морфология культури. - Санкт-
Петербург: «Лань», 1997. - 512 с.

37.Костомарв М. Історія України в життєописах найвизначніших її діячів.-
Львів, 1918,репринтне видання. -С. 160-235.

38.Культура українського народу. Навч. посібник./В.М.Русанівський,
Г.Д.Вервес, М.В.Гончаренко та ін. - К.: Либідь, 1993. - 272 с.

39.Карпушина С.В., Карпушин В.А. История мирвой культури: Учеб-
ник для вузов. - Москва: Nota bene , 1998. - 536 с.

40.Лосев А.Ф. Зстетика Возрождения. - Москва: Мсль, 1978. - 623 с.

41.Матвеев К.П., Сазонов А.А. Земля Древнего Двуречья: история, леге-
нды, находки й открытия. - Москва: Молодая гвардия, 1986. - 160 с.

42.Мифы народов мира: Энциклопедия в 2-х т. / гл. ред. С.А.Токарев.-Москва: Сов. Энциклопедия, 1992.

43.Макаров А. Світло українського бароко. - К.: Мистецтво, 1994. - 254с.

44.Огієнко І.І. Українська культура. - К.: Україна, 1992. - 202 с.

45.Петров М.К. Самосознание й научное творчество. Ростов-на-Дону:
изд-уРГУ, 1992.-268с.

46.Попович М.В. Нарис історії культури України. - К. «Артек», 1999,-
728с.

47.Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури: Навчальний посіб- ник. - 4-е вид., випр. і доп. - К.: Товариство «Знання», КОО, 2000. - 359 с.

48.Рождественский Ю.В. Введення в культуроведение. - Москва: ЧеРо;
1996,-288с.

49.Розвиток освіти і педагогічної думки в Україні. - К.: Радянська школа,
1991.-196с.

50.Скворцова Е.М. Теория й история культури: Учебник для вузов.
Москва: ЮНИТИ, 1999. - 406 с.

51.Скворцова Е.М. Теория й история культури: Учебник для вузов. -
Москва: ЮНИТИ, 1999. - 406 с.

52.Теорія та історія світової і вітчизняної культури. Курс лекцій. Київ:
Либідь, 1993.-390с.

53.Тайлор З.Б. Первобнтная культура. - Москва: Политиздат, 1989. -

573с.

54.Утопический социализм. Хрестоматия. - Москва: Политиздат, 1982. -
512с.

55.Українська та зарубіжна культура: Навч. посібник / Закович М.М.,
Зязюн І.А., Семашко О.М. та ін. / За ред. Заковича М.М. - К.: Товариство
«Знання», КОО, 2000. - 622 с.

56.Чмихов М.О. Давня культура. Навчальний посібник. - К.: Либідь,
1994.-218с.

57.Шахова К.А. Великие европейские живопиецм ХУ-ХУП вв. - К.: Вища
школа, 1988.- 190с.

 

Культура Киевской Руси

 

В понятие культуры входит все, что создано умом, талантом, рукоделием народа, что выражает духовную сущность, взгляд на мир, природу, бытие.

Культура Киевской Руси складывалась как культура всех восточных славян. Долгие годы культура развивалась под влиянием языческой религии.

В дописьменный период значительных успехов достигло устное народное творчество. Богатство языковой культуры запечатлено в песнях, сказках, заговорах, заклинаниях. Обрядовых песнях. Устная летопись предшествовала летописи письменной. К X веку относится возникновение нового жанра: Былины – это устное поэтическое произведение о прошлом, в их основе лежат реальные истрические события. Былины пелись часто в сопровождении гусляров. Главной темой былин Киевского цикла была тема борьбы с иноземными захватчиками.

Значительным культурным переворотомбыло введение единой письменности. В VII-VIII веках можно предположить существование восточнославянских племенных диалектов, на основе консолидации которых возник древнерусский язык, он сформировался в XI-XIV веках. Старославянский язык пришел на Русь с Богослежебной литературой.

Братья – священники Кирилл и Мифодий упорядочивают славянский алфавит и переводят на словянский язык евангелие. В результате восточные славяне получили кириллицу (греч. алфавит) и глаголицу (фонетич. система) с добавлением букв из коптского (Египетский) и самаритянского (истинные евреи 640 чел.) алфавитов. В 60-70 г. 9 века император Михаил-III отправляет священников из Фессалоник Константина: в монашестве Кирилл и Мифодия для проповеди христианства в Моравии и др. славянских землях. За менее чем 150 лет Русь прошла путь от периода безписьменности к вершинам словесного искусства.

Благодаря мощным связям с Византией развивалось просвещение. Князь Ярослав Владимирович вводит обязательное обучение для молодежи княжеских и боярских родов. Киесвскую Русь называли «книжной страной». После смерти Ярослава, образованием занимаются церкви, при монастырях создаются школы, библиотеки, архивы, переводилось большое количество литературы; писались летописи. Уровень развития культуры Киевской Руси для своего времени был достаточно высок.

В 988г. при Владимире 1 в качестве гос.религии было принято христианство, начало этому положило прибытие в Киеве посольства волжских булгар «веры бохмиче» (т.е. мусульман), которые будто предложили князю стать почитателем Мухаммеда, но узнав, что нельзя: есть свинину и пить вино , Владимир категорически отказался.


Христианская религия была выбрана с учетом того, что Византия являла пример стабильности. Но отношения с ней и Русью в тот момент были враждебными. Появились обстоятельства, которые должны были улучшить отношения: Владимир помог расправиться с мятежниками в Константинополе, за что ему обязались отдать в жены Анку в обмен на принятие Русью христианства. Это был редкий случай, когда византийская принцесса выходила замуж за «варвара». Но Владимира обманули, не выполнив обязательства отдать Анну ему в жены, тогда он осадил Корсунь (ныне Херсонес, располагается в черте Севастополя), принудил царевну выйти за него замуж в обмен на крещение в этом же городе. По возвращению в Киев статуи языческих богов были уничтожены, всему населению было указоно идти к реке для крещения, в других городах обряды повторились.

После принятия христианства для Руси стало характерным противоречивое отношение к светским увеселениям: их то заперщали, то признавали необходимостью смеховой разрядки. Запрет был характерен для духовенства, которое видело в народных традициях проявление язычества. С XI века встречаются упоминания о скоморохах, это были актеры, сочетавшие черты потешника, драматического лицедея, музыканта, певца, танцора, фокусника. Помимо скоморохов любимые зрелища народа были коллективные игрища, приуроченные к традиционным бытовым и земледельческим праздникам. Существовали деоевянные инструменты: гусли, лютня. «Смеховая культура» (Масленица, пасхальные праздники, шуты скоморохи) сохранялась в традициях этих праздников. Но христианские ценности и обряды постепенно входили и в народную культуру, вытесняя язычество, премешиваясь с ним.

Быт народа : Киев – огромный город. Дома украшались коврами, дорогимигреческими тканями. Пиры: рекой текло заморское вино и свой мед, мясо. Женщины сидели за столом наравне с мужчинами. Дочь Я. Мудрого Анна, выйдя замуж во Францию была удивлена провинциальностью Парижа (11век), где всего этого еще не было. Любимая забава знати – охота, для простого люда – игрища. Баня – неотъемлимая часть русского быта.

 

Литература:

 

От XI-XII веко дошло более 80 духовных и светских книг. Древнерусские авторы предпочитали оставаться неизвестными. Церковная литература сформировалась в различных жанрах – притчи, жития, поучения («Поучения Владимира Мономаха», «Сказание о Борисе и Глебе»). К первой половине XI века относятся истоки философской культуры. Их связывают с религиозно-философским произведением «Слово о законе и благодати» киевского митрополита Иллариона, многотомные великие Четьи- Минеи (то есть чтения, расположенные по месяцам года), летописи («Повесть временных лет и др.»), хронографы, «хождения» (описание путешествий). Высокого уровня достигло законодательство Древне Руси. Правовой кодекс «Русская правда» поражает развитой для своего времени правовой культурой.

Летописи появились после принятия христианства:

1. Составлена в конце 10 века, описывала события от династии Рюрика до Владимира.

2. Составлена при Ярославе Мудром после объединения Руси и заложении храма Софии (она вобрала в себя первую)

3. «повесть временных лет» примерно пятая летопись – 12 век связана с началом распада Руси

 

По мере распада, летописание стало дробиться на княжеские своды.

 

Языческая Русь не знала храмового строительства. После принятия христианства по заказам государства. Князей в городах начинается каменное строительство. Большого расцвета архитектура достигла в годы правления Андрея Боголюбского во Владимире на Клязьме (Успенский собор, Золотые ворота, Храм Покрова на Нерли). Русь оставила нам величественные памятники древнего зодчества: Богородицу Десятинную (Десятинную церковь, построенную в честь принятия христианства, она в 1240 году была разрушена ордой Батыя), Софийский собор (построен в 1036 году в том месте, где Ярослав Мудрый отбил натиск печенегов). Принципы строительства храмов (крестово-купольный стиль) был позаимствован из Византии. Внимание к сводчатым аркам определилось традицией,


 

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 203; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.81.89.248 (0.014 с.)