Загальні механізми масової психології



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Загальні механізми масової психології



Загальним механізмом виникнення і розвитку масової поведінки є так звана «циркулярна реакція». Прикладом такої реакції є ситуація сміху над анекдотом. Якщо до кімнати входить людина, де всі сміються над анекдотом, то і вона починає сміятися. Причиною сміху цієї людини є емоційна стимуляція на підсвідомому рівні. Сміх цієї людини збігається зі зменшенням сміху присутніх, що, у свою чергу, викликає вибух сміху присутніх. Тепер вони сміються над неадекватною реакцією того, хто прийшов. Останній починає знову сміятися.

Це простий приклад «циркулярної реакції». Будь - яка емоція, що підхоплюється іншими людьми, звичайно повертається по колу. Так емоція циркулює певний час. Це перший етап формування емоційної спільності маси. Циркуляція може припинитися, але може і продовжуватися. Продовження можливе за умови залучення до маси нових людей. Емоція за таких умов буде знову відтворюватися. Це можливе тоді, коли емоція досить значуща для людей. Так настає другий етап психофізичного стану, так зване «емоційне кружляння». Його сутність полягає у тому, що у стихійних спільностях будь - яка емоція ходить по колу, постійно підсилює сама себе. Це етап емоційного самоіндуктування спільності. Так виникають стихійні емоційні спільності за рахунок проспівування національних гімнів, спеціальних скоромовок і навіть лозунгів типу «Шахтар – чемпіон».

«Циркулярна реакція» нівелює індивідуальні відмінності. Всі сміються все сильніше тому, що сміються. Поведінка особистості визначається не раціональною оцінкою подій, а поведінкою та емоціями інших. Підтримання та розвиток емоцій залежать від появи нових людей, які заражаються цим станом. Група людей перетворюється в однорідну аморфну масу, що несвідомо реагує на стимули одноманітно – сміхом.

Третій етап – поява нового об’єкта уваги. Якщо спочатку загальним об’єктом уваги була збуджувальна подія, то тепер ним стає образ, що створений у процесі «емоційного кружляння». Цей образ є продуктом спільної творчості, створює загальну орієнтацію і є спонукальним об’єктом для масової поведінки. Цей стан настає при такому рівні емоційного стану, коли у людей виникає готовність реагувати на будь - яку інформацію присутніх. Група стає «відкритою» для емпатійного, некритичного сприймання внутрішньої інформації і «закритою» - для зовнішньої. Так виникає глибока емоційна потреба у загальних спільних діях.

Четвертий етап – активізація членів спільності додатковим стимулюванням. Воно здійснюється прямим навіюванням. Його здійснює лідер або вождь спільності. Він спонукає членів спільності до конкретних, потрібних йому дій. За відсутності лідера спільність сама стихійно знаходить об’єкт власних дій.

Прикладом дії цих механізмів є підліткова розвага «сміх без причини», зібрання релігійних сектантів, традиційні танці бойовиків, поведінка вуличного натовпу, що все руйнує, і т. ін.

Розглянуті механізми діють на рівні всіх емоційних проявів. Їм підкоряється не тільки сміх, але й страх, гнів. Практично всі емоції. За рахунок цього виникають натовпи вболівальників, страйкарі, панічні, агресивні та інші спільності.

Суб’єкти масових проявів

Дослідник масової поведінки Г. Лебон стверджував, що принципової відмінності стихійної масової поведінки різних суб’єктів відсутні. Він виділяє 3 суб’єкти: натовп; організована або зібрана публіка; неорганізована або незібрана публіка, і всі зводить до одного – натовпу.

Натовп – це не тільки фізичне скупчення людей, це можуть бути читачі у бібліотеці. Незважаючи на існування загальних механізмів поведінки, виділені 3 суб’єкти мають своєрідні механізми та певні відмінності.

Натовпом називається контактна, зовні неорганізована спільність, що відрізняється високим рівнем конформізму її членів, які діють емоційно і одностайно. Виділяють загальні психологічні фактори існування натовпу.

1. Стійкий психологічний зв'язок між людьми натовпу. Натовп утворюється з подібних або ідентичних емоцій, що викликаються одним стимулом. У натовпі відсутні організаційні чи моральні норми. Вплив натовпу на людей випливає з емоційно - імпульсивного зв’язку між ними. У натовпі виявляються примітивні, але сильні емоції, що не стримуються жодними етичними нормами.

2. Часткова втрата індивідуальних рис особистості. За рахунок цього у людей зростає готовність до зараження і схильність до наслідування. Реакція на зовнішні стимули спрямовується емоційним імпульсом або наслідуванням поведінки інших. Рефлективність зникає, з’являється деіндивідуалізація, що посилює почуття єдності з натовпом. Усе це викликає послаблення відчуття важливості етичних та правових норм. Разом з тим виникає сильне відчуття правильності їх дій. Способи дій не оцінюються критично. Емоційна напруженість у натовпі збільшує відчуття власності сили і зменшує почуття відповідальності за вчинки. Особливої сили натовпу надає наявність конкретних опонентів.

Усі ці феномени, властиві членам натовпу, діють ніби під впливом гіпнозу. Виділяють умови дії такого «гіпнозу».

Перша. Це попередньо сформовані стійкі установки і переконання. Наприклад, легко викликати діючий натовп проти ненависних соціальних груп чи інститутів.

Друга. Переконання, що відповідають лозунгам, під якими натовп діє.

Третя. Молодий вік членів натовпу і відсутність достатнього соціального досвіду.

Четверта. Низький рівень інтелектуального розвитку, відсутність звички аналізувати свою поведінку, недостатньо сильна воля, нетвердість соціально - політичних поглядів, відсутність стійких переконань.

Виділяють чотири види натовпу:

- випадковий;

- експресивний;

- конвенційний;

- діючий.

Випадковий натовп виникає на вулиці під час ДТП. Зіткнулися два автомобілі. Навколо події зупиняються допитливі перехожі. Поки водії з’ясовують сутність події між собою, допитливі з’ясовують деталі. Головною емоцією тут є елементарна допитливість. Вона захоплює все нових і нових перехожих. Вони звертаються до присутніх, уточнюють деталі. «Циркулярна реакція» допитливості запускається на повну силу. Безперервно по колу переповідається: хто звідки їхав, куди повертав, як гальмував, хто винен. Тепер уже переповідаються події все новими членами натовпу, які самі не бачили події. Починає «емоційне кружляння»: захоплює все нових допитливих, натовп по колу переповідає одну і ту саму емоційну розповідь. Часто буває, що водії розібралися між собою, роз’їхались, а натовп залишається і навіть може збільшуватися. Діють одні і ті самі емоційні механізм.

Особливо типові такі ситуації для східних країн, де перехожі менше схильні до раціонального використання часу. Поступово випадковий натовп може перетворитися в експресивний.

Експресивний натовп – це сукупність людей, які спільно висловлюють радість чи горе, гнів чи протест. Це може бути горісний натовп на похоронах, радісний натовп вболівальників, чия команда виграла матч.

Крайній випадок експресивного натовпу – екстатичний натовп. Він виникає у спільних молитовних чи ритуальних ритмічних діях. Люди доводять себе до несамовитості. Це відбувається на мусульманських святах, сектантських зборах, на бурхливих карнавалах. У екстатичний натовп часто перетворюється молодь на концертах чи навіть на дискотеках.

Конвенційний натовп.Такий натовп збирається з приводу, що попередньо був оголошений: спортивне змагання, політичний мітинг. У такому випадку люди спонукаються певним конкретним інтересом. Люди готові діяти до певного часу відповідно до прийнятих норм. Це можуть бути глядачі футбольного матчу. Зовні у такого натовпу всі ознаки «конвенції», встановлені правилами поведінки: квитки, місця, загорожі, недоступні зони. Внутрішньо зрозуміло, що глядачі на стадіоні - це не слухачі консерваторії. Такий натовп залишається «конвенційним» до певного моменту. Він буде конвенційним, доки вистачить сил у міліції. Але внутрішні особливості поведінки вболівальників, фанатів такі, що вони можуть зтерти і міліцію. Тоді цей натовп стає діючим.

Діючий натовпчлени натовпу починають активно діяти. У діючому натовпі виділяють підвиди. Агресивний натовп – велика кількість людей, які спонукаються злістю та гнівом, прагнуть знищувати, руйнувати, вбивати.

Панічний натовп. Люди спонукаються почуттям страху і прагненням уникнути небезпеки (реальної чи уявної). Здирницький натовп. Люди об’єднані бажанням здобути чи повернути собі певні цінності. Такий натовп різнорідний – поєднує мародерів, вкладників збанкрутілих банків, розбійників. Головна особливість цього натовпу – це загальна емоційно – діюча єдність. Люди глибоко у душі усвідомлюють конфлікт: вони боряться за цінності, яких на всіх не вистачить. Бунтівний (повстанський) натовп. Підсумкова назва залежить від результату дій. Якщо дії успішні – то повстанський, і навіть революційний. Якщо поразка – то бунтівний, і навіть випадковий набрід чи путчисти.

Повстанський натовп – необхідна умова всіх революційних подій. Такий натовп класовооднорідний, члени його поділяють цінності класу. Повстанський натовп перетворює стихійний виступ у свідомий акт політичної боротьби. Але все змінюється і стихійний виступ часто буває керованим.

Натовп характеризується великою спроможність до динамічних змін, до трансформації від випадкового до революційного. Динамічні зміни можуть здійснюватися за кілька годин чи кілька днів.

Наприклад, експресивний натовп, що висловлює негативне ставлення до поліції, легко перетворюється у агресивний. Після руйнування поліційного відділку натовп може перетворитися у здирницький. Якщо буде достатній зовнішній вплив, то натовп перетворюється у бунтівний. Такому натовпу одного відділку мало, адже винна у всьому – влада. Такий натовп збільшується у масі і рухається до місць органів вищої влади. Захопивши їх, натовп перетворюється на революційний.

Зібрана (організована) публіка – це скупчення певної кількості людей, які чекають певних переживань або цікавляться одним і тим самим предметом. Зібрана публіка характеризується такими рисами:

1) загальна зацікавленість одним і тим же предметом чи подією;

2) готовність реагувати подібним чином;

3) подібність установок і орієнтацій;

4) готовність до дій.

Механізм психологічного об’єднання відбувається так:

· фізичне об’єднання в одному приміщенні;

· на всіх діють одні і ті самі стимули;

· утворюються загальні реакції та переживання.

Така публіка усвідомлює свої настрої, у ній можуть виникати такі ж явища, як у натовпі, а саме: загальне емоційне напруження, втрата рефлексивності, відчуття єдності та солідарності.

Зібрання людей у публіці набуває певних рис, властивих натовпу, зокрема свідома особистість зникає.

Особливе значення зібраної публіки виявляється у періоди соціальних хвилювань, розвитку революційних настроїв, війн, страйків. Будь - яке зібрання може перетворитися у агресивний натовп, а тоді – повстанський. У випадку, коли ним оволодівають організовані групи чи окремі вожді, то вони можуть спрямувати його дії у бажаному для них напрямку.

Незібрана (неорганізована) публіка – це читачі одних і тих самих газет, слухачі одних радіопередач, глядачі одних телепрограм. Сьогодні можна говорити про незібрану публіку користувачів Інтернету.

Зовні незібрана публіка – це велика кількість людей, мислення та інтереси яких орієнтуються ідентичними стимулами в одному напрямку. Тому і поведінка у них подібна. Ця подібність виявляється як на побутовому, так і більш важливому соціальному напрямку, а саме в ідеології та політиці.

Незібрана публіка має такі особливості:

1) зовні не виявляються феномени, характерні для натовпу чи зібраної публіки;

2) не виявляється емоційне зараження;

3) повністю не зникає рефлексивність;

4) не розвивається деіндивідуалізація.

Будь - які види незібраної публіки складають підґрунтя для формування подібних поглядів, готовності некритичного сприймання інформації. Все це складає базу для створення певних думок щодо деяких питань та готовність реагувати подібним чином на ідентичні стимули. Таким чином, незібрана публіка є базою для виникнення думок і настроїв – макроформ масової свідомості і відповідної поведінки.

Особливим прикладом незібраної публіки є дії виборчих компаній та масова електоральна поведінка. Механізмом електоральної поведінки залишається стихійність. Електорат поділяється на дві частини. Перша, менша частина, – це організований електорат, діє на підґрунті індивідуальної чи групової свідомості і підпорядковується управлінським структурам.

Друга, більша, є неорганізованим електоратом.

Механізмом поведінки незібраної публіки є масові настрої, що виникають на підґрунті віри у підвищені обіцянки. На цьому грали і грають основні політичні гравці – політичні партії, рухи, блоки, окремі кандидати. Виборці вимагають неможливого і тому обіцяють те, що вимагають. Звідси перманентні реформи без найменшого уявлення про наслідки. Будь - яка партія (чи інша соціальна сила), що бажає влади, знає: досягти її можна тільки перевищенням обіцянок суперників. Таким чином, інструментом масової демократії, на думку Г. Лебона, є вплив на масові настрої з метою спонукання певної поведінки мас.

У рішеннях більшості виборців переважає стихійний вибір, що ґрунтується на емоційному ставленні.

Форми масової поведінки

Однією з форм поведінки натовпу є паніка. Слово «паніка» походить від імені грецького бога Пана, покровителя пастухів і стад. Своїм гнівом він викликав паніку ( від грец. panikon – несвідомий жах) у стада. Тварини кидались у прірву без видимої причини. Жах, що виникає ненароком, розповсюджується з величезною швидкістю і приводить всіх тварин до загибелі. Панічна поведінка властива людям у натовпі. Панікою називається емоційний стан, що виникає як наслідок недостачі чи надлишку інформації в умовах реальної чи уявної загрозливої ситуації. Для виникнення паніки необхідні умови.

1. Ситуативні умови. Ймовірність масових панічних настроїв зростає у періоди загострення суспільних ситуацій. Коли люди чекають певних подій, вони краще сприймають будь - яку загрозливу інформацію.

2. Фізіологічні умови. Змореність, голод, алкогольне та наркотичне сп’яніння, недосипання виснажують людей фізіологічно і психічно. Унаслідок цього зменшується спроможність раціонально сприймати і оцінювати ситуацію, люди стають більш емоційно сприйнятливими. Усе це разом сприяє виникненню масової паніки.

3. Психологічні умови. Це раптові загрозливі події, сильне хвилювання, здивування, переляк.

4. Ідеоголічні та політичні умови. Сюди належать нечітке усвідомлення людьми цілей, недостатньо організоване управління і недостатня згуртованість групи. У недостатньо слабо згуртованих груп за умови екстремальної ситуації швидко руйнуються загальні цінності і норми в ім’я індивідуального порятунку. За умов високої згуртованості, спеціальної підготовки, тренувань і загальних цінностей військові підрозділи під час бойових дій демонструють високий рівень стійкості до паніки.

Окремим приводом для паніки є чутки. У 1917 році у Росії був високий урожай. Чутки про можливий голод викликали паніку. Всі крамниці, комори були очищені.

Для того щоб стимул викликав паніку, він має бути:

- досить інтенсивним;

- досить тривалим;

- повторюватися (це вибухи, постріли, сирени…).

Такий стимул має привертати зосереджену увагу і викликати неусвідомлений, тваринний страх. Виникнення паніки проходить кілька етапів.

Перший. Стимул викликає збентеження, сприймання ситуацій як кризової, і навіть безвихідної.

Другий. Збентеження переходить у потрясіння та індивідуальні недоцільні спроби зрозуміти подію. Необхідність негайного усвідомлення заважає логічному мисленню і викликає страх. Якщо страх не ліквідувати, то «циркулярна реакція» викликає третій етап.

Третій. Страх одних відображається іншими, що посилює страх. Зростаючий страх зменшує впевненість у спроможності протистояти ситуації і створює почуття приреченості.

Четвертий. Страх викликає дії, що, на думку людей, є рятівними, а насправді вони не є рятівними і викликають панічну втечу (у прірву). Якщо втікати нікуди, виникає агресивна поведінка, бо небезпечним стає навіть боязливий звір, «загнаний у кут».

П’ятий. Паніка закінчується виходом окремих людей з втечі. Змореність людей зупиняє будь - які дії та емоційні переживання. Якщо ситуація не розв’язується, то натовп може бути готовий до повторного прояву паніки.

Оцінюючи цикл панічної поведінки, слід мати на увазі:

1. Якщо інтенсивність стимулу дуже велика, то етапи ніби «згортаються» і натовп переходить до дій. Типовий приклад: атомні бомбардування Хіросіми і Нагасакі 1945 р. Панічним проявом стала масова втеча.

2. Словесне позначення стимулу може викликати страх і паніку. Страхом і панікою реагували солдати під час Першої світової війни на крик «гази».

3. Завжди необхідно брати до уваги соціально - політичні умови, характер і рівень загрози, об’єктивність інформації. Це дасть можливість попередити або припинити паніку.

Вплив на панічну поведінку є нічим іншим як соціально – пси­хологіч­ним впливом на масу. Тут діють всі механізми натовпу: зменшити інтенсивність емоційного зараження, вивести людей із гіпнотичного стану, раціоналізувати та індивідуалізувати психіку. У випадку паніки слід урахувати її специфічні особливості.

Перша. Хто є зразком для наслідування натовпу. Після появи стимулу є декілька секунд, коли натовп готується до дій. Тут натовпу можна і потрібно «підсунути» бажаний приклад для наслідування. Хтось може крикнути «Лягай», «По місцях». Той, хто виконає команду, стає зразком для наслідування. Жорстке управління людьми у панічні моменти є способом ефективного зупинення паніки.

Друга. Особлива роль у масових поведінках належить ритму. Якщо його немає, то слід ввести ззовні. У 1930 р. на велодромі у Парижі закінчився мітинг. Люди пішли до виходу. Почалася давка, що могла б перерости у паніку. Група друзів – психологів швидко оцінила ситуацію і почала ритмічно кричати «Не – штов – хай». Цей крик підхопили інші. Паніка зникла.

Ритмічна хорова музика і співи мають величезне значення для регуляції масової стихійної поведінки. Невипадково суботники супроводжуються маршовою музикою. Таку роль має хоровий спів у військових на марші. Революційні та патріотичні пісні мають подібну ритміку. Чилійська «Venceremos», французька «Марсельєза», польська «Варшав’янка», радянська «Вставай страна огромная» - стали засобом протистояння страху та паніці у гострих ситуаціях.

Відомі і протилежні засоби. Якщо у вас є бажання зірвати мітинг політичних противників, то підгоніть до місця мітингу радіофікований автобус і почніть транслювати щось типу «Ви жертвою пали…» або інший реквієм. Це викличе негативні емоції і панічні настрої.

Ще більш небезпечною є масова або стихійна агресія. Стихійною агресією називають масові ворожі дії, спрямовані на спричинення страждань, завдання фізичної або психічної шкоди. Дуже часто вона передбачає знищення інших людей або спільностей. Зовнішня агресія стихійна, але за нею стоїть внутрішня агресивність. Вона обумовлена емоційним станом у відповідь на переживання непереборності якихось бар’єрів. Стихійна агресія завжди супроводжується додатковими сильними емоціями негативного гніву, ворожості, ненависті.

Слід пам’ятати, що війни ведуть організовані маси, а повстання та революції здійснюють агресивні натовпи. У цьому плані агресію розглядають як масову агресивну поведінку натовпу.

Дослідники виділяють умови виникнення та умови розвитку агресії. До умов виникнення відносять:

1) фізіологічні – алкоголь, наркотики;

2) психологічні – відчуття фрустрації як неможливості досягнення мети;

3) ситуативні – наявність лідерів та засобів прояву агресії (камінь на дорозі);

4) провокаційні дії властей або окремих їх представників.

Умовами розвитку агресії є:

1) конкретний привід, що підкреслює психологічну безнадійність ситуації;

2) люди, які підтримують це уявлення і готові спрямувати натовп проти винних осіб;

3) конкретний об’єкт агресії – представник влади чи певний інститут влади.

Виділяють декілька варіантів масової агресивної поведінки натовпу: експресивна, імпульсивна, афективна, ворожа, інструментальна.

Експресивна агресія – це агресивна поведінка що лякає, метою якої є демонстрація агресивних намірів. Це необов’язково руйнівні дії. Класичним прикладом експресивної агресії є ритуальні танці, військові паради, масові процесії.

Імпульсивна агресія провокується певними діями, і швидко натовп починає діяти. Така агресія має флюктуаційний (хвильовий) характер, виявляється у вигляді припливів чи відпливів агресивної поведінки.

Афективна агресія. Вона позбавлена діючого компонента, дуже вражаюча, але безглузда агресія. Афективна агресія натовпу часто призводить до загибелі самого натовпу. Це такий стан натовпу, що вимагає жертв і руйнувань за будь - яку ціну.

Ворожа агресія передбачає завдання шкоди.

Інструментальна агресія – мета дії суб’єкта нейтральна, агресія – є засобом її досягнення. Дві останні форми агресії є організованими, але маскуються під стихійну поведінку натовпу.

Механізми впливу на агресивний натовп підпорядковується загальним законам. Позбавлення натовпу анонімності за допомогою ЗМІ шкодить зростанню його агресивності і сприяє його організованості.

Велика роль лідерів у натовпі як ініціаторів повстання. Вплив лідерів зменшується в міру збільшення натовпу. Лідери мають великий вплив лише до того часу, поки навколо них не утворюється натовп. Далі він діє за законами власної стихійної поведінки.

 

Руйнування маси

Маса –це тимчасове утворення.

Емоційно – афективні потреби особистості зникають або реалізуються. Маса стає менш енергійною. У її поведінці виникає перерва. Вона зупиняється, не рухається вперед, але і не відходить назад.

Психіка особистості орієнтована на стримання певного балансу емоційного і раціонального. Надлишковий нахил в один з боків вимагає компенсації. Вона досягається, і тоді починається нахил у протилежний бік. Це ознака того, що психологічне існування маси завершується.

Усе це відбувається поступово. Спочатку маса розпадається на окремі великі фрагменти. Від них відокремлюються порівняно невеликі частинки. Вони швидко автоматизуються, перетворюються у групки індивідів. Почуття повної єдності зникає. Кожна особистість пригадує про свої індивідуальні справи, поглядаючи на годинник. У масі почуття часу і простору зникає. Люди переживають сильні емоції у масі – це ті щасливі, що «часу не спостерігають». Коли вони виходять з маси, вони мають по - новому орієнтуватись у часі та просторі.

Раціональна частина свідомості повертається поступово, важко. Особистість виходить з маси психологічно змореною, емоційно безсилою. Люди, які вийшли з маси, не можуть пригадати, що робили та відповісти, чому вони були у масі. Таким чином, внутрішня потреба у регуляції емоційних станів, що привела до маси, так і залишилася неусвідомленою.

Членам будь - якої маси (уболівальникам, глядачам спектаклю, телеглядачам бойовика…) потрібен час для повернення у реальне життя. У цьому значенні перебування у масі має наркотичний вплив на особистість. Воно змінює свідомість, а повернення до нормального стану вимагає спеціальних зусиль. У окремих випадках це все вимагає психокорекційної роботи.

 

Запитання для самоконтролю

1. Що називається масою?

2. Діалектичний характер взаємозв’язку маси та особистості.

3. Зміни, що відбуваються з особистістю у масі.

4. Єдність «втрат» і «надбань» особистості у масі.

5. Амнезія особистості в масі.

6. Деіндивідуалізація особистості у масі.

7. Циркулярна реакція та її розвиток.

8. Фактори існування натовпу.

9. Види натовпу, їх характеристика.

10. Зібрана публіка та її риси.

11. Особливості незібраної публіки.

12. Умови виникнення паніки та її розвиток.

13. Умови виникнення та розвитку агресії.

14. Руйнування маси.

15. Відродження раціонального у психіці людини після виходу з маси.

 

Практичне заняття



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.231.230.177 (0.018 с.)