Розвиток та сучасне становище психології




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розвиток та сучасне становище психології



1. Психологія античності. Основні тенденції у вивченні феномену душі.

2. Природничо - наукове розуміння психічних процесів у XVII-XVIII ст. Вивчення феномену свідомості.

3. Предмет та структура сучасної психології.

4. Основні психологічні категорії.

5. Методи психології.

 

Зразок тесту для контролю знань

1. Психологія як наука вивчає:

а) факти, закономірності та механізми психіки;

б) психічні стани, психічні процеси, психічні властивості;

в) душу;

г) можливості досягнень людини;

д) причини переживань людини.

 

 

2. Уявлення про загальну одухотвореність – це:

а) дуалізм;

б) гілозоїзм;

в) анімізм;

г) стоїцизм;

д) атомізм.

 

3. Думку про безсмертя душі вперше висловив:

а) Аристотель;

б) Демокріт;

в) Анаксімандр;

г) Гіппократ;

д) Платон.

 

4. Перший в історії психології закон Вебера-Фехнера відображає:

а) поріг домагання;

б) поріг досягнень;

в) поріг розрізнення відчуттів;

г) поріг розвитку емоцій;

д) поріг інтелекту.

 

5. Предметом психології, на думку функціоналістів, є:

а) функції мислення у житті людини;

б) функції свідомості у процесі пристосування;

в) функції душі людини;

г) функції почуттів і відчуттів;

д) функції нервової системи.

Список літератури:

1. Загальна психологія: підручник /за загальною редакцією академіка С.Д. Максименка – Вінниця: Нова книга, 2004. – 704 с.

2. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. – К.: Вища школа,
2000. – 480 с.

3. Основи психології / за ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. –
К.: Либідь, 1996. – 632 с.

4. Общая психология /под ред. А.В.Петровского.– М.: Просвещение, 1986.– 464 с.

5. Роменець В.А. Історія психології ХІХ – початку ХХ ст. – К.: Вища школа, 1995. –614 с.

6. Роменець В.А. Історія психології ХХ ст. /В.А. Роменець, І.П Маноха. – К.: Либідь, 1998. - 992 с.

7. Шаграева О.А. Детская психология. – М.: ВЛАДОС, 2001.- 368 с.

8. Ярошевський М.Г. История психологии. М.: Мысль, 1985.-576 с.

Біологічне підґрунтя психіки

Поняття про нервову систему.

Асиметрія півкуль головного мозку.

Біологічне підґрунтя соціальної поведінки.

Поняття про нервову систему

Діяльність нервової системи є умовою функціонування психіки. Нервова системаскладається з двох частин – центральної нервової системи та периферійної нервової системи. Центральна нервова система складається зі спинного та головного мозку. Вона відповідає за дії та реакції організму на інформацію, що надходить від органів чуття. Крім того, центральна нервова система координує інші важливі функції організму – травлення, сон, пам’ять, мислення, увагу тощо.

Периферійна нервова система складається з двох відділів - соматичної нервової системи та вегетативної. Соматична нервова система – це система нервів, що знаходяться всередині тіла. Вони передають інформацію від органів чуття до центральної нервової системи, а також інформацію від головного мозку до м’язів. Соматична нервова система складається з сенсорних нейронів (вони передають інформацію до органів чуття) та рухових нейронів (передають інформацію від головного мозку до м’язів).

Вегетативна нервова система складається з системи нервів, що йдуть від нижньої частини головного мозку та верхньої частини спинного мозку до внутрішніх органів тіла. Вона відіграє важливу роль у формуванні емоційних станів, таких, наприклад, як страх та стрес. Вегетативна нервова система, у свою чергу, поділяється на два підрозділи – симпатичний та парасимпатичний. Симпатичний підрозділ нервової системи – починає працювати у стресових ситуаціях та стимулює виділення адреналіну. Парасимпатичний відділактивується пізніше, він відбудовує баланс в організмі та повертає співвідношення біохімічних елементів до норми. Більшість органів іннервується як симпатичною, так і парасимпатичною нервовими системами. Але діють вони на органи протилежно. Якщо симпатична нервова система прискорює ритм роботи серця, розширює зіниці, гальмує секрецію шлункових залоз, то парасимпатична – затримує ритм роботи серця, звужує зіниці, збуджує секрецію шлункових залоз.

Нервова система складається з дуже великої кількості нервових клітин, що організовані у складні структури (головний мозок, нерви). Розрізняють три різновиди нервових клітин (нейронів): вставні нейрони, сенсорні нейрони та рухові нейрони. Вставні нейрони передають інформацію від однієї нервової клітини до іншої. Сенсорні нейрони збирають інформацію від органів чуття та передають її до центральної нервової системи (до головного та спинного мозку). Рухові нейрони передають інформацію від головного або спинного мозку до м’язів тіла.

Досить складною є структура сенсорних нейронів, тому розглянемо їх докладніше. Як ми вже знаємо, робота сенсорних нейронів забезпечує сприймання інформації з нав­колишнього світу. Органи чуття здатні сприймати з навколишнього середовища п’ять різноманітних типів інформації – тактильну, нюхову, смакову, слухову та зорову. Чуттєві нервові закінчення у кожному органі чуття суттєво відрізняються один від одного. Наприклад, органи зору можуть сприймати світло, тому в очах є рецептори, що реагують на нього. Для органа слуху інформація надходить у вигляді звукових коливань, смакові відчуття виникають при подразненні рецепторів певними хімічними сполуками. Таким чином, кожен орган чуття має спеціальні механізми сприймання інформації. Разом з цим сенсорні нейрони мають одну загальну функцію – перетворення. Це означає, що чуттєві нейрони перетворюють одержану інформацію (зорову, слухову, нюхову тощо) у форму, зрозумілу для мозку.

Переробка специфічної сенсорної інформації здійснюється за допомогою аналізаторів. Аналізатор – це відносно автономна органічна структура, що забезпечує переробку специфічної сенсорної інформації та проходження її на всіх рівнях, включаючи центральну нервову систему. Кожен аналізатор складається з трьох структурних компонентів: рецепторів, нервових волокон та відповідних відділів центральної нервової системи.

Головний мозок людини складається з кори та підкірки. Підкірка містить мозкові структури, що мають життєво важливе значення у функціонуванні людини як живої істоти. Розглянемо докладніше окремі елементи підкірки.

Довгастий мозок – ця частина мозку знаходиться між спинним мозком та підкіркою. Довгастий мозок одержує нервові імпульси від периферійної нервової системи і регулює травлення, серцебиття, дихання та інші подібні функції.

Мозочок знаходиться за стовбуром мозку, відповідає за координацію, рівновагу та довільні рухи тіла.

Ретикулярна формація знаходиться над стовбуром мозку. Вона впливає на сон, сновидіння, увагу, регулює переходи між сном та неспанням.

Гіпоталамус – це відносно невелика структура, що міститься безпосередньо над ретикулярною формацією. За розміром гіпоталамус є невеликим, але він виконує дуже важливі функції. Гіпоталамус регулює функцію гомеостазу – підтримку рівноваги в організмі, незважаючи на зміни в навколишньому середовищі. Гіпоталамус збирає інформацію з усього організму; у випадку, коли будь - яка з характеристик знижується, то він включає механізми, щоб привести стан організму до нормального. Наприклад, коли рівень цукру у крові знижується нижче певного рівня, гіпоталамус включає відчуття голоду і людина починає шукати їжу.

Таламус розміщується над гіпоталамусом. Від одержує інформацію від всіх органів чуття, а також бере участь у процесах сортування та переробки інформації перед тим, як ця інформація перейде до кори головного мозку, де вона буде аналізуватися та інтерпретуватися.

У підкірці також містяться залози, що є елементами ендокринної системи організму, – гіпофіз та шишкоподібне тіло. Гіпофіз регулює роботу всієї ендокринної системи. Шишкоподібне тіло беое участь у формуванні внутрішніх ритмів організму.

Особливе значення для функціонування психічного життя людини має кора головного мозку. Кора головного мозку - це поверхневий шар півкуль головного мозку. Кора головного мозку складається з сірої речовини (нервові клітини з відростками). Кора пов’язана з іншими відділами нервової системи за допомогою аферентних (від периферії до кори) та еферентних (від кори до периферії) нервових волокон.

До структури кори також входять клітини нейроглії, що виконують функції захисту та живлення нервових клітин.

Товщина кори становить від 1,3 до 5 мм.

Уся кора може бути поділена на окремі функціональні зони. Виділяють такі зони кори: сенсорні, моторні та асоціативні. Сенсорні (проекційні) зони складаються з кінцевих коркових структур аналізаторів. Зокрема, проективна зона зорового аналізатора знаходиться у потиличних відділах великих півкуль, проективна зона зорового аналізатора – у верхніх частинах лобних часток. Сенсорні зони приймають та аналізують сигнали від органів чуття. Коли відбувається пошкодження мозку у межах первинних проекційних зон, то у людини може зникнути здатність сприймати інформацію певного типу. Наприклад, при пошкодженні зорової зони людина може осліпнути. Також існують інші первинні зони. Наприклад, первинні рухові зони, пов’язані з м’язами тіла, регулюють рухову активність людини.

Моторна (рухова) зона зв’язує різні сенсорні зони, забезпечуючи взаємодію між ними.

Асоціативні (вторинні) зони кори об’єднують інформацію, одержану у первинних зонах, у цілісну картину. У тварин асоціативна кора дуже слабо виражена або навіть відсутня. У людини асоціативна кора займає 75% всієї поверхні кори головного мозку. У асоціативній зоні знахо­дяться центри сприймання мови на слух (центр Верніке) та руховий центр мови (центр Брока).

Експериментально - клінічні дослідження показали, що при враженні задніх відділів асоціативних зон порушуються складні форми орієнтації у просторі, конструкторська діяльність, ускладнюється виконання інтелектуальних операцій. При враженні мовних зон ускладнюється сприймання мови та мовлення. Ушкодження лобних відділів кори приводить до неможливості здійснення складних форм поведінки, що потребують аналізу минулого та передбачення майбутнього.

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.234.247.75 (0.007 с.)