Основні підходи до типології особистості людини

 

Історія психології має велику кількість підходів до типології особистостей. Так, відомі спроби побудувати типологію особистостей за формою черепа, обличчя, конституції, спрямованості психічної діяльності, місця у соціумі, акцентуаціями характеру, локалізацією соціального контролю, почерком. Усе це викликало до життя френологію, фізіогноміку, графологію. Найбільш поширені такі підходи до типології особистостей людини: конституційний, акцентуальний, соціальний, психологічний.

Конституційний підхід пов’язує типи особистості із зовнішнім виглядом, конституцією тіла. Е. Кречмер (1888 – 1964 рр.) – німецький психіатр і психолог виділив і описав три головні типи будови тіла людини (конституції): астенічний, атлетичний, пікнічний. Кожному з них він приписав певні особистісні риси. Астенічному типу властива невелика товщина тіла у профіль. Астенік – це, як правило, худа і тонка людина. У неї тонка шкіра обличчя, вузькі плечі, тонкі руки, довга і плоска грудна клітина з недорозвиненою мускулатурою і недостатніми жировими накопиченнями. Це властиво чоловікам. Жінки цього типу ще й низькорослі.

Атлетичному типу властиві сильно розвинений скелет і м’язи. Людина середнього чи високого зросту з широкими плечима, добре розвиненою грудною кліткою. У атлетика міцна та висока голова.

На думку Е. Кречмера, людям астенічного і атлетичного типів властива схильність до шизофренічних захворювань. Нормальних людей, які нагадують шизофреників, Е. Кречмер назвав шизотимним типом. Шизотимікам властиві такі риси, як аристократичність і тонкість почуттів, схильність до відво­лікаючих роздумів, відчуженість, холодність, егоїстичність і владність, сухість і відсутність емоцій.

Пікнічний тип відрізняється сильно розвиненими внут­рішніми органами (груди, живіт). Пікніки схильні до ожирін­ня при недостатньому розвитку м’язів та опорно - рухового апарата. Це люди середнього зросту з короткою шиєю.

Для пікніків властива схильність до маніакально-депресивного психозу. Таких людей Е. Кречмер назвав циклотимним типом. Циклотиміки - люди веселі, енергійні, говіркі, безтурботні, задушевні, схильні до гумору і легкого сприймання життя.

Психологія Е. Кречмера побудована умоглядно. Але вона ґрунтувалася на великому матеріалі життєвих спостережень практичного психіатра. Ця типологія не знайшла підтверд­жен­ня, але порушила проблему залежності психіки людини від будови тіла. Це викликало нові дослідження.

Акцентуальний підхід пов’язує типи особистості з акцентуаціями. Під акцентуаціями розуміють крайні межі розвитку рис особистості. Ці межі знаходяться поряд з психо­патіями. Акцентуації розглядають як надмірне виявлення окремих рис особистості. Значний внесок у вивчення акцентуацій рис характеру зробили німецький психіатр
К. Леонгард та радянський психолог і психіатр А.Є. Лічко.

К. Леонгард виділив 12 типів акцентуацій і типів особистості, А.Є. Лічко – 11 типів. Розглянемо типологію А.Є. Лічка.

1. Гіпертимний тип. Провідною особливістю цього типу є постійно піднесений настрій, високий життєвий тонус, активність і підприємництво. Такі люди важко підкоряються чужій волі, важко переносять дисциплінарні вимоги та регламентований спосіб життя. До правил і законів ставляться легковажно. Легко можуть переступити межу між дозволеним і забороненим. Особливо гостро ці недоліки виявляються у підлітковому віці.

2. Циклоїдний тип. Початок статевого дозрівання викликає у людей циклоїдного типу першу субдепресивну фазу. Загальний настрій понижений, відмічається в’ялість, понижений тонус, підвищена роздратованість та інтровертованість. Субдепресивні фази змінюються гіпоманіакальними. У них виявляються підвищена активність, високий життєвий тонус, легковажність, тяга до задоволень. Спочатку зміна фаз піднесення і зниження настрою відбувається досить часто, але поступово збільшується тривалість періодів.

3. Лабільний тип. Суттєвою особливістю людей лабільного типу є надзвичайна змінюваність настрою. Навіть події навколишнього життя впливають на людей лабільного типу суттєво. Найменша неприємність може викликати хворобливі переживання, приємні події, або навпаки, їх перспективи можуть підняти настрій. Від наявного настрою залежить все: самопочуття, працьовитість, плани на майбутнє, стосунки з оточуючими людьми.

4. Астено-невротичний тип. Цей тип характеризується раннім виявленням різноманітних ознак психопатії: капризність, хворобливість, страхи, заїкання, енурез і т. ін. Провідними ознаками, особливо у підлітковому віці, є астенія, підвищена втомлюваність. Люди цього типу важко переносять навантаження і напруження. Дуже часто вони концентрують свою увагу на стані здоров’я.

5. Сензитивний тип. Провідні риси для людей сензитивного типу - це підвищена вразливість і почуття неповноцінності. У дитинстві це виявляється у різноманітних страхах. Діти бояться темряви, тварин, самотності і т. ін. У дитинстві сензитивні люди уникають компаній активних і наполегливих. У них виявляються такі риси, як скованість, боязливість, страх перед різноманітними випробуваннями та перевірками.

6. Психастенічний тип. Для людей психастеніків властиві: підвищена тривожність, підозрілість, схильність до сумнівів. Психастенікам важко прийняти рішення, тому вони дуже ретельно планують свою поведінку, перевіряють кожен крок, багатократно і прискіпливо перевіряють завершену роботу.

7. Шизоїдний тип. У підлітковому віці особливо загострюються всі шизоїдні риси особистості. Особливо помітними стають замкненість, відстороненість, духовне усамітнення, своєрідний і незвичний вибір занять і розваг.

8. Епілептоїдний тип. Провідною особливістю людей епілептоїдного типу є схильність до виникнення періодів злісно-тужливого настрою. Цей настрій часто викликає напруженість афекту, нестримну агресивність, запальність. Значним напруженням характеризується сфера захоплень. Усі захоплення виявляються з надмірною інтенсивністю і силою. Задоволення захоплень здійснюються важко і супроводжуються різноманітними зіткненнями.

9. Істероїдний тип. Люди істероїдного типу виявляються як безмежні егоїсти і жадібно прагнуть до визнання. Особи цього типу надзвичайно чутливі до реакцій інших людей, легко перевтілюються, входять у будь - яку роль, намагаються за будь - яку ціну добитися уваги, захоплення, здивування, співчуття і навіть ненависті. Вони не переносять одного – байдужості до своєї персони.

10. Нестійкий тип. Люди нестійкого типу безвільні, або слабовільні, піддаються навіюванню, впливу інших людей, особливо негативному. Залежні й безвільні, не мають власних позитивних цілей. Вчинки таких людей визначаються випадковими зовнішніми обставинами. Вони часто потрапляють до сумнівних компаній, покидають навчання і роботу. Дуже часто об’єднуються з правопорушниками, часто вживають алкоголь, наркотики, стають девіантами і навіть делінквентами.

11. Конформний тип. Провідною рисою людей цього типу є постійна і стійка орієнтація на норми і цінності найближчого оточення. Особи конформного типу повністю підкоряються тиску середовища, не мають власних думок, інтересів, поглядів. Вони важко сприймають нове і незвичайне, негативно ставляться до будь - яких змін у житті.

Соціальний підхід до типології особистості людини відображає ставлення до життя, суспільства, моральних цінностей. Розробив цей підхід Е. Фромм (1900 – 1980 рр.) – американський психолог. Він виділив такі типи особистості: садист, мазохіст, руйнівник, конформіст - автомат.

Садист схильний бачити причини своїх успіхів і невдач, соціальних подій у людях. Він намагається усунути причини невдач і спрямовує свою агресію на людину, яка здається йому причиною невдач. Садист багато займається самоосвітою і самовдосконаленням. Крім того, намагається «переробити» інших людей «на кращих». Своїми наполегливими діями, надмірними вимогами до себе і до інших, надмірними домаганнями садист доводить оточуючих і себе (а це мазохізм) до знесилення. Особливо небезпечна така людина тоді, коли одержує владу. Починається «терор» «із добрих намірів».

Садистські тенденції виявляються у прагненні ставити людей у залежність від себе, до необмеженої і повної влади над ними, завдати їм болі і страждання, насолоджуватися стражданнями інших. Такий тип людей називають авторитарною особистістю. Е. Фромм показав, що таким людям властивий деспотизм.

Мазохіст виявляється у тенденції приниження і ослаблення себе, насолодження самокритикою. Мазохісти приписують собі необґрунтовані звинувачення, в усьому намагаються взяти провину на себе. У мазохістів завжди є садистські тенденції. Вони виявляються у прагненні ставити людей у залежність від себе, набувати повної і безмежної влади над ними, експлуатувати їх.

Оскільки садистські тенденції пов’язані з вимогами не тільки до інших людей, але і до себе, то і садист і мазохіст не існують самостійно, а у єдності. Тому у Е. Фромма вони об’єднуються у садистсько - мазохістський тип.

Руйнівник. Для нього властиві агресивність і активне прагнення до знищення об’єкта, що викликає фрустрацію. Якщо це людина, то руйнівник намагається зруйнувати надії цієї людини. До руйнування як засобу вирішення своїх життєвих проблем звертаються ті люди, які відчувають тривогу і безсилля, обмежені у реалізації інтелектуальних і емоційних можливостей. У періоди соціальних потрясінь руйнівники є тією силою, що руйнує старе, у тому числі й культуру.

Конформіст - автомат. Такі люди при зустрічі з важкими соціальними і власними життєвими проблемами перестають бути «самими собою». Вони, безумовно, підкоряються обставинам, суспільству будь - якого типу, вимогам соціальної групи. У таких людей немає власної думки, чіткої соціальної позиції, ідей, цілей, переконань. Це тип людей свідомого чи несвідомого пристосування.

Психологічний підхід типології особистості передбачає врахування спрямованості психічної діяльності. Засновник цього підходу швейцарський психіатр і психолог К.Г. Юнг (1875 – 1961 рр.). Він виділив два напрямки спрямованості психічної діяльності і відповідно два типи людей: екстраверсію та інтроверсію.

Екстраверсія (від лат. еxtra – зовні, versio – повертаю) – це зверненість психічної діяльності на зовнішній світ. Екстраверта захоплюють події зовнішнього світу, притягують його інтереси. Йому властиві імпульсивність, ініціативність, гнучкість поведінки, товариськість, соціальна адаптованість.

Інтроверсія (від лат. іntro – до середини) - це орієнтація психічної діяльності на явища власного внутрішнього світу. Це викликає такі якості інтровертів, як соціальна пасивність, незначна товариськість, замкненість, схильність до самоаналізу, труднощі у соціальній адаптації.

У кожній людині одночасно поєднуються і інтроверт і екстраверт. Рівень їх вираженості різний.

Крім того, К.Г. Юнг виділив чотири варіанти переробки інформації: мислительний, почуттєвий, відчуттєвий, інтуїтив­ний. Переважання одного з них надає неповторної своєрід­ності екстравертам та інтровертам. Таким чином, К. Г. Юнг виділив 8 типів особистості.

Екстраверт мислительний. Сукупність життєвих проявів залежить від інтелектуальних висновків, а судження виводяться із зовнішніх умов (традиції, освіта). Психіка спрямована у зовнішнє середовище. Екстраверти - мислителі стають державними діячами, вченими, юристами.

Екстраверт почуттєвий. Почуття таких людей узгоджуються із загальновизнаними оцінками і нормами. Переживання обумовлюються сильним впливом традиційних цінностей.

Екстраверт відчуттєвий. Людей цього типу захоплюють об’єкти зовнішнього світу. Це люди чи ситуації, що викликають сильні відчуття. Як наслідок, виникає сильний сенсорний зв'язок із зовнішнім світом. Люди орієнтуються на конкретне насолодження «реальним життям» і життям «на повну котушку». Осіб цього типу можна зустріти серед редакторів, атлетів, бізнесменів.

Екстраверт інтуїтивний. Він спроможний сприймати у зовнішньому світі те, що відбувається «за сценою подій». Він може пізнавати те, що приховано за маскою людини, бачити приховані нові можливості. Така людина має недостатні можливості для суджень і рідко реалізує їх сама. Екстраверт інтуїтивний дуже часто починає будь - яку справу з нуля і залишає її на порозі успіху, а тому «врожай збирають» інші.

Інтроверт мислительний. Люди цього типу зацікавлені у розумінні власних ідей. Вони розсудливі, розмірковують над філософськими проблемами буття, шукають сенс власного життя. Їх психічна активність спрямована у свій внутрішній світ, а тому вони тримаються на віддалі від інших людей, малотовариські.

Інтроверт почуттєвий. Цей тип людей повністю перебуває під владою суб’єктивно орієнтованого почуття. Вони не дослуховуються до фактів, логіки подій. Не намагаються виявити себе. Їх почуття глибокі, часто ірраціональні. Вони уникають вечірок і зборів, мовчазні, важкодоступні.

Інтроверт відчуттєвий. Вони керуються у своєму житті тим, що є, що чується, бачиться, відбувається. Логічні побудови для них значення не мають. Внутрішні реакції на зовнішні впливи дуже глибокі, але зовнішня реакція виникає із затримкою. Про таких людей кажуть, що, якщо вони почують жарт вранці, то сміятися будуть ввечері.

Інтроверт інтуїтивний. Люди цього типу характеризуються інтуїтивним проникненням у майбутнє. Інтуїція спрямована не на об’єктивну реальність, а на свій власний психічний, суб’єктивний світ. Такі люди є шаманами, пророками, поетами, художниками.

Було б помилкою вважати існування типів у чистому вигляді. У кожній людині можуть бути представлені кілька типів у різних співвідношеннях. Головне знати свої особливості і, спираючись на кращі якості, послаблювати негативні, небажані.

Запитання для самоконтролю

 

1. Сутність поняття «особистість».

2. Людина та індивід – вихідні поняття для розуміння особистості людини.

3. Які відносини має привласнити індивід, щоб стати особистістю?

4. Чому можна стверджувати, що людина сама себе формує як особистість?

5. У чому полягає історичний характер особистості?

6. Особистість і індивідуальність. Їх сутність.

7. Предметний і соціальний світ життя людини.

8. Біологічне і соціальне у структурі особистості.

9. Назвіть підструктури особистості людини за

К.К. Платоновим.

10. Як виникає установка на успішність діяльності.

11. Структура особистості людини за А.В.Петровським.

12. Привласнення суспільно - історичного досвіду і розвиток особистості.

13. Сутність літичних та критичних періодів розвитку.

14. Особливості критичних періодів розвитку за
Л.С. Виготським.

15. Сутність діяльнісного підходу до періодизації психічного розвитку (за Д.Б. Ельконіним).

16. Дві групи провідних типів діяльності
(за Д.Б. Ельконіним).

17. Вікові періоди та відповідні їм провідні типи діяльності.

18. Періодизація дорослого життя (за В.Ф. Моргуном).

19. Особливості періодизації психічного розвитку
Е. Еріксона.

20. Конституційний підхід до типології особистостей людини.

21. Акцентуальний підхід до типології особистостей людини.

22. Соціальний підхід до типології особистостей людини.

23. Психологічний підхід до типології особистостей людини.

Практичне заняття

Особистість у психології

1. Поняття про особистість у психології.

2. Вплив культурно - історичних факторів на формування особистості.

3. Структура особистості людини.

4. Розвиток особистості в онтогенезі.

5. Підходи до типології особистості.

6. Біологічне та соціальне у людині.