Загальні механізми масової психології.

Суб’єкти масових проявів.

Форми масової поведінки.

Руйнування маси.

Маси і особистість

Маси як соціально - психологічні утворення виникають у відповідь на суттєві зміни обставин життя людей. Виникнення будь - яких фізичних (стихійні лиха), соціальних (суспільні зміни) чи політичних (війна, перевороти) обставин зменшує вплив на людину класичних груп і посилює вплив маси. Масою називають соціальну спільність, що виникає ситуативно і гетерогенна за складом.

Серед учених немає єдиної точки зору відносно виділення видів мас. Більшість підходів мають умоглядний характер і зберігаються у науці як данина історичному розвитку. Найбільш поширене виділення 3 видів мас: натовпу, зібраної публіки та незібраної публіки.

Маса має низку специфічних якостей.

Аморфність. Маса не зводиться до структурованої групи і відрізняється від суб’єктів, які її складають.

Відкритість, розмитість меж, невизначеність кількісного і якісного складу.

Ситуативність та тимчасовість існування.

Гетерогенність складу.

Маса є новим цілісним утворенням, що не є сумою індивідів, тобто система не є сумою складових частин. Науковий аналіз маси та особистостей не може пропускати поза увагою ні нове утворення (масу), ні його окремих складових зі своєю психологією. Це означає, що маса складається з окремих особистостей, а особистості складають масу.

Маса та особистість міцно поєднані. Окремі особистості утворюють масу, яка впливає на них, змінює їх свідомість та поведінку. Діалектичний підхід до аналізу маси і особистості передбачає єдність цих категорій. Не можна зрозуміти масу, не враховуючи психологію окремих людей. Не можна зрозуміти і особистість, не враховуючи її спроможність створювати маси. Ще З. Фрейд стверджував, що «… протиставлення індивідуальної і … масової психології … багато із своєї гостроти … втрачає».

Як і чому виникає маса? Як психологічно особистість стає членом маси? Вона іде у масу вільно чи захоплюється масою? Що відбувається з особистістю, коли вона стає членом маси?

У історії людства не виникла б жодна маса, якби у особистостей не було потреби об’єднуватись у подібні спільності. Потреби людини породжують особливий мотив – об’єднання з собі подібними для самозбереження, досягнення вигод чи якогось внутрішнього стану.

Відносно самозбереження все досить просто. Виникнення небезпеки викликає об’єднання тварин у зграї, підлітків – у вуличні групи, а дорослих – у маси.

У масі є можливість досягнення вигод, на які окрема особистість не спроможна. Маси здійснюють страйки, революції, перемагають у війнах.

Внутрішній стан – це емоційно - афективний стан позитивного чи негативного характеру. Регуляція внутрішніх станів можлива завдяки перебуванню людини у масі. Така потреба має неусвідомлений характер. Людина включається у масу, сприяє її виникненню і не усвідомлює, для чого вона це робить. Усе це відбувається само собою, стихійно. Це зовнішній бік утворення маси. Внутрішній бік передбачає аналіз емоційних станів. Проаналізуємо виникнення натовпу при автомобільній аварії. Ініціаторами виникнення маси є самі водії. Їх негативний емоційний стан примушує їх лаятися, звинувачувати один одного, кричати, привертати увагу. Ця поведінка водіїв мотивована трьома моментами: уникнути відповідальності, досягти повної вигоди (хто буде платити штраф, сплачувати за ремонт), полегшити свій емоційний стан.

Таким чином, підґрунтям виникнення маси є індивідуальні потреби в ідентифікації себе з великою кількістю людей з метою регуляції емоційних станів. Ця потреба актуалізується у тих випадках, коли мова йде про сильні емоційні стани, з якими особистість не може впо­ратися. Тоді особистості потрібна особлива ідентифікація – не психологічна, а фізичне об’єднання з собі подібними.

Потреба людини в ідентифікації себе з масою з метою регуляції емоційних станів має два напрямки.

Перший обумовлюється внутрішньою потребою зниження або розрядки емоційного стану. На похорони запрошують достатню кількість людей, щоб вони розділили горе. Відомо, що фізична належність до маси захищає людину, а індивідуально це зробити важко. Як писав поет: «Трудно человеку, когда он один. Страшно одному, один – не воин». Достатньо відомі «почуття ліктя», «плечем до плеча» і т. ін., що породжують впевненість у своїх силах, а міцність маси передається окремій людині.

Другий пов'язаний з внутрішньою потребою посилення емоційних станів. У традиціях більшості народів є звичаї відзначати особисті та сімейні позитивно - емоційні позиції, (досягнення, весілля, дні народження, річниці…) запрошенням інших людей, створенням певної маси. До ритуалів свят входять так звані народні гуляння. Типовим прикладом їх є релігійні свята. Слід пам’ятати, що релігійні маси збираються як для зменшення емоційних станів, так і для їх посилення. У сукупності це призводить до посилення релігійної віри як загального емоційного стану маси людей.

Таким чином, масі завжди передує індивід. У людини є потреба бути у масі, мотивована необхідністю регулювання свого емоційного стану. Негативні стани у масі послаблюються, позитивні – підсилюються. Це означає, що індивіди створюють маси своїми емоціями. Люди первинні, маси вторинні.

За задоволення потреби бути у масі та регулювати свої емоції особистість вимушена розплачуватися звуженням рівня раціональних компонентів психіки, зниженням критичності, тобто тимчасовою деіндивідуалізацію.

Психологи вважають, що людині властива потреба бути особистістю. Але ми можемо стверджувати і зворотне: людині властива і протилежна потреба регресивного характеру, а саме потреба не бути особистістю, розчинитися у масі. Е. Фромм це назвав «втеча від свободи».

З. Фрейд писав: «Маса викликає у окремої людини враження необмеженої сили». Саме тут і відбувається відомий фрейдівський катарсис – емоційне очищення від одних емоцій шляхом виникнення інших.

Маса суттєво змінює індивідуальну психіку та індивідуальну поведінку. Маса, що залучає до себе людей, руйнує всі відмінності між ними, а також трансформує всю індивідуальну психіку та підкоряє індивідуальну свідомість. Маса нівелює всю індивідуальну психіку, зрівнює всіх абсолютно різних людей. Г. Лебон виділив такі відмінні ознаки індивіда у масі: анонімність, зменшення рівня свідомої особистості, переважання несвідомої особистості, зниження інтелекту, орієнтація масою думок і почуттів індивідів у одному напрямку, формування тенденції до негайного здійснення навіяних дій. Г. Лебон стверджував: «Індивід не є більше самим собою, він став безвільним автоматом».

Сучасні автори виділяють інші зміни, що відбуваються з особистістю у масі: підвищення емоційності сприймання, підвищення навіюваності, зменшення критичності ставлення до себе, зменшення рівня раціональності переробки інформації, пригнічення почуття відповідальності за власну поведінку, поява почуття сили і усвідомлення анонімності.

Якщо людина втрачає індивідуальну відповідальність, то набуває відчуття безвідповідальності і могутності. Криміналісти знають, що у групових злочинах не можна практично визначити міру особистої відповідальності кожного індивіда за скоєні дії. Факти злочину є, але не можна визначити конкретних злочинців. Злочин здійснює маса, і жоден із членів маси не може згадати, хто конкретно і що робив.

З. Фрейд писав, що індивід у масі впадає у особливий стан «зачарування». Свідома особистість повністю відключається, почуття і думки орієнтовані масою у певному напрямку, особистість більше не усвідомлює своїх дій, але виконує навіяні певні дії.

Але маса не тільки «забирає» щось у індивідуальної психіки, вона ще надає своїм членам нових якостей.

По - перше. Індивід відчуває почуття нездоланої сили. Належність до маси гарантує анонімність окремого індивіда. Маса ніколи не несе відповідальності, а належність особистості до маси позбавляє її від персональної відповідальності.

По - друге. Індивідуальна психіка змінюється внаслідок великої зараженості маси. У масі заразлива кожна дія у такому рівні, що індивід жертвує своїм власним інтересом на користь інтересу спільного, масового. Тут же, на думку Г. Тарда, має місце зворотний вилив: маса заражає індивіда, а індивід, заражаючись, впливає на масу.

По - третє. Важливою причиною появи особливих якостей є навіюваність.

Вплив маси на особистість суперечливий. У масі людина спроможна на все. Маса людей може здійснювати такі злочини, на які жодна особистість окремо не спроможна. Маса спроможна на вбивство, і жодне слідство не може встановити, хто конкретно бив, різав, стріляв…

Крім розглянутих особливостей психіки, відома так звана зміна індивідуальної психіки – амнезія, часткова втрата пам’яті на події. Людина просто не може пригадати, що вона робила у масі. Амнезія супроводжується занепадом сил після сильного емоційного стресу, що відповідає «фізіологічному афекту». Такий стан зменшує правову відповідальність за дії, «здійснені у стані раптового сильного душевного хвилювання».

Психологи констатують, що у масі відбувається деіндивідуалізація, або втрата особистістю свого обличчя. Деіндивідуалізацією називається втрата свідомості і боязні оцінки, що виникають у групових ситуаціях та забезпечують анонімність і не концентрують увагу на окремому індивіді. Ще Ч.Р. Дарвін стверджував, що сильні переживання певного емоційно-афективного стану впливають на м’язи обличчя і ведуть до напруження одних і тих самих м’язів у великої кількості людей. У такому стані у обличчях людей з’являються деякі подібності, зникають відмінності. Внаслідок цього з’являється те узагальнене «обличчя маси».

У соціально - психологічному плані маємо на увазі «втрату особистості». Поняття особистості у соціальній психології має два підходи: раціональний та ірраціональний.

Раціональний підхід розглядає особистість як сукупність свого «Я» та соціальних ролей. Відчуження у масі цей підхід пояснює просто. По - перше, перебування у масі зменшує загальний рівень раціональності людини, на перший рівень виходить ірраціональне, емоційне начало. По -друге, перебування у масі веде до руйнування соціальних ролей. На деякий час вони просто зникають. У масі всі однакові, за винятком ватажків. По - третє, маса вимагає зречення власного «Я». Це «Я» розчиняється у масовому «Ми».

Ірраціональний підхід розглядає особистість як породження несвідомого, яке дещо підчищене соціальними нормами, тобто це функція трьох змінних Id, Ego, Super - ego. Такий підхід пояснює деіндивідуалізацію зникненням соціального контролю у вигляді Super - ego та зменшенням ролі Ego під впливом глибинного неусвідомленого Id.
З. Фрейд розглядав психологічну масу і її поведінку як детерміновану виключно підсвідомим Id. Він розглядав дві штучні маси: армію та церкву. На його думку, вони тримаються на підсвідомій любові до образу ідеального батька. У першому випадку він представлений воєначальником, який є «батьком рідним» щодо солдат, в іншому – ісусом Христом – «батьком всього людства».
Звідси – підкорення їм і своєрідне розчинення у них, що і є свого роду деіндивідуалізацією.