Фактори психічного розвитку. Індивідуальні особливості розвитку



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Фактори психічного розвитку. Індивідуальні особливості розвитку



Психічний розвиток, як ми вже зазначали, притаманний психіці людини, адже вона змінюється протягом усього життя. Ми розглянули сутність, особливості та періодизацію психічного розвитку людини. Психічний розвиток як складний процес обумовлюється системою факторів.

Перш за все слід відзначити, що людина як біологічна істота живе і розвивається у суспільстві, у системі взаємодії з іншими людьми. Ось чому сутність особистості людини виявляється лише у суспільстві. Психічні особливості особистості людини є прижиттєвими, онтогенетичними утвореннями, провідну роль у формуванні яких відіграють соціальні умови життя та діяльності, навчання та виховання. Процес формування особистості є нічим іншим як процесом привласнення суспільно - історичного досвіду людства. Цей процес має багато спільного для всіх людей, але відрізняється від інших процесів об’єктивної дійсності своїми особливостями.

Перша. Людина активна, діяльна істота. Тому зовнішні умови життя визначають психіку людини не прямо, не безпосередньо, а через процес взаємодії людини з оточуючим соціальним середовищем, через предметну діяльність у цьому середовищі. А отже, правильніше буде говорити не про вплив середовища, а про процес активної взаємодії людини з оточуючим соціальним і предметним світом.

Друга. Розвиток психіки обумовлюється зовнішніми соціальними умовами, і перш за все системою соціальних відносин. Але психічний розвиток людини не можна безпосередньо виводити із зовнішніх умов. Ці умови завжди переломлюються через життєвий досвід людини, його особистість, потреби, мотиви, інтереси і т. ін. У цьому відношенні зовнішні впливи опосередковуються, переломлюються внутрішнім світом особистості людини.

Третя. Людина як активна і діяльна істота може самостійно, свідомо змінювати свій внутрішній світ, свою особистість, тобто займатися самовихованням та самоосвітою. Але процеси самовиховання і самоосвіти не можуть здійснюватися відірвано від соціального середовища. Середовищем вони мотивуються і здійснюються як процеси активної взаємодії із соціальним середовищем.

Розглянуті нами особливості психічного розвитку людини дають нам право стверджувати, що одні і ті ж зовнішні соціальні умови, один і той самий предметний і соціальний світ по-різному впливають на різних дітей, підлітків, юнаків. Ось чому люди, живучи в одних і тих самих умовах, так відрізняються за своїми психічними якостями.

Людина, як ми зазначали, є соціальною істотою. Але одночасно вона є біологічним видом Homo sapiens, людиною розумною. Природні особливості людини розумної як біологічного виду є передумовами для формування і розвитку соціальних якостей особистості. Особливості анатомічної будови, фізіологічних функцій (біологічна обумовленість) складають лише передумови психічного розвитку. Вони не можуть бути рушійними силами, бо вони є лише передумовами. Однією з таких передумов є належність до виду Homo sapiens, людини розумної, тобто необхідно, щоб організм людини був саме «людським» з її особливостями нервової системи. І головне, щоб ця нервова система була не тільки «людською», але й здоровою, тобто спроможною сприймати і сприйняти (привласнити) всі впливи світу соціального. Отже, крім впливу соціального світу на становлення особистості чи психічний розвиток особистості, суттєвий вплив має і фактор біологічний, або природний.

Природні особливості організму людини визначають такі моменти психічного розвитку людини.

Перше. Біологічна належність людини до виду людини розумної обумовлює шляхи і способи розвитку психічних особливостей. Самі собою властивості нервової системи людини не визначають психічних властивостей людини. Жодна нормальна людина не народжується «природно схильною» бути сміливою чи боязливою, наполегливою чи безвільною, працелюбною чи лінивою і т. ін. На підґрунті будь - якого типу вищої нервової діяльності можуть бути виховані всі суспільно - цінні риси особистості людини. Наприклад, витримку необхідно і потрібно формувати у людей холеричного і флегматичного темпераменту. Тільки у першого це буде важче зробити, ніж у другого. Крім того, шляхи та способи цього формування будуть різними.

Друге. Природні особливості можуть впливати на рівень досягнень людини у певній галузі діяльності. Наприклад, люди відрізняються природженими індивідуальними відмінностями у задатках. Людина, яка має певні переваги перед іншими щодо оволодіння однією діяльністю, одночасно може поступатись у можливостях оволодіння іншою діяльністю. Якщо дитина має добрі задатки для розвитку музичних здібностей, то при практично тотожних умовах вона буде розвиватись у музичному відношенні швидше і ефективніше, ніж діти, які не мають таких задатків.

Аналіз соціальних і біологічних факторів психічного розвитку дозволяє нам стверджувати успадкування біологічних передумов (задатків) для розвитку психічних властивостей особистості людини, а також успадкування того соціального середовища, тих соціальних умов життя, які забезпечують найбільш сприятливі умови для формування і розвитку тих психічних якостей, які закладені у біологічних задатках.

Оскільки психічний розвиток людини обумовлюється системою соціальних взаємовідносин, то дитина має жити і взаємодіяти у системі соціальних відносин. Процес взаємодії з соціумом можливий завдяки активності дитини. Дитина оволодіває системою суспільно-історичного досвіду: знаннями, законами, нормами і правилами поведінки, цінностями. У своєму житті вона має враховувати їх, орієнтуватися на них у своїй поведінці і діяльності. Оволодіння досвідом дорослих одночасно є процесом накопичення дитиною власного індивідуального досвіду. Саме у активній діяльності відбувається формування особистості людини. Діяльність дитини має два боки: зовнішній і внутрішній. Зовнішня діяльність здійснюється у зовнішньому, предметному світі. Оволодіваючи новою діяльністю, дитина оволодіває системою необхідних дій у зовнішній формі. Предметні дії із зовнішньої форми у процесі інтеріоризації перетворюються у внутрішні. Саме цей процес і забезпечує зміни у внутрішньому, психічному світі людини.

Таким чином, провідна роль у формуванні особистості людини належить активній діяльності самої людини.

Багатоманітність індивідуальних проявів різноманітних підструктур особистості людини викликають індивідуальні особливості психічного розвитку. До індивідуальних особливостей розвитку відносять акселерацію та ретардацію.

Акселерацією називається прискорення темпів фізичного і психічного розвитку та статевого дозрівання. Це явище спостерігається у житті землян більше 100 років. Воно приваблює до себе з двох позицій: медико - гігієнічної та педагогічної. По - перше, процес акселерації протягом ХХ ст. становив приблизно 2 роки. По - друге, у підлітковому віці спостерігається розшарування за швидкістю психічного розвитку до 4 років. У такому випадку загострюється проблема про співвідношення хронологічного та психічного віку людини. На жаль, акселерація властива не всім дітям. Інша частина дітей характеризується ретардацією психічного розвитку (затримками).

Акселерація і ретардація психічного розвитку створюють для практичного педагога систему труднощів. Організація навчально-виховного процесу вимагає орієнтації на вікові особливості. При цьому необхідно пам’ятати, що в одному класі, при одному і тому ж хронологічному віці можуть бути присутні учні з різницею психічного і фізичного розвитку у 4 роки. Крім того, слід пам’ятати, що сьогоднішній школяр дорослішій від свого однолітка ХІХ ст. на 2 роки.

Індивідуальними особливостями психічного розвитку є особливості розумового розвитку. Діти, які випереджають однолітків у розумовому розвитку (вундеркінди), суттєво відрізняються від ретардантів. Останні відстають у розумовому розвитку.

Діти з затримками психічного (розумового) розвитку відрізняються від однолітків неможливістю виконувати необхідну діяльність. Це обумовлюється недостатньою працездатністю нервової системи, слабкою концентрацією уваги, швидким виснаженням нервової енергії та швидкою зморюваністю. Як наслідок, у них не виникає інтерес до змісту діяльності, їм нудно, вони не хочуть і не можуть виконувати завдання учителя, вони не хочуть ні думати, ні запам’ятовувати. А звідси – у них не виникають пізнавальні та навчальні проблеми. Тому такі діти багато порушують дисципліну, не дотримуються норм і правил поведінки, не підкоряються вказівкам учителів і вихователів, заважають працювати іншим одноліткам.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.95.208 (0.014 с.)