Підходи до визначення психічного здоров’я

Досить довгий час психічне здоров’я розглядалось у межах медичної науки – психіатрії (вивчалися загальні тенденції та особливості перебігу психічних хвороб – шизофренії, епілепсії, маніакально-депресивного психозу, психопатій тощо) та невропатології (психічні розлади при різноманітних невротичних, психопатичних та інших порушеннях функціонування нервової системи). Виникнення психологічного підходу до проблеми психічного здоров’я пов’язане з науковим внеском З. Фрейда (1856 – 1939 рр.), який розглядав психічні розлади як результат впливу внутрішньоособистісних конфліктів. Він вважав, що весь спектр негативних емоційних переживань (депресія, тривога, жахи та інші) є суб’єктивним боком цих конфліктів.

Сучасна психологія накопичила значний матеріал щодо визначення психічного здоров’я, його досягнення та методів корекції негативних психічних станів. Втім визначення психічного здоров’я залишається досить складним та багатоваріантним. Існує принципова різниця у розумінні психічного здоров’я у медицині, психології, соціології, соціальній антропології. Розглянемо різні моделі розуміння психічного здоров’я.

Гомеостатична модель здоров’я розглядає його як внутрішню узгодженість різноманітних елементів. Психічно здорова особистість – це людина, психічні процеси якої перебувають у стані гармонійної рівноваги. Будь - яка дисгармонія, неврівноваженість, переважання (наприклад, надмірні емоції) або нестача чогось (наприклад, знижена саморегуляція) відображають наявність певних психічних розладів. Такий підхід є характерним для психоаналітичного напрямку, що пропонує спеціальні психотерапевтичні техніки для лікування внутрішніх психологічних конфліктів. Слід зазначити, що подібна модель здоров’я використовується сучасною психіатрією. Зокрема, О.В. Бойко дає таке визначення психічного здоров’я: «Психічне здоров’я – це стан індивіда, що характеризується цілісністю та узгодженістю всіх психічних функцій організму, що забезпечує відчуття суб’єктивного психічного комфорту, здатність до цілеспрямованої осмисленої діяльності та адекватні форми поведінки».

Оцінка гомеостатичної моделі. Безумовно, ідея особистісної гармонії є привабливою, тому вона досить часто використовується психотерапевтами та психологами - консультантами. Сутність роботи їх полягає у визначенні провідних проблем особистості та допомозі у набуванні стану рівноваги та стабільності. З іншого боку, названа модель не враховує соціальну реальність існування індивіда; психічне здоров’я людини обмежене межами її індивідуального існування.

Адаптаційна модель важливою умовою психічного здоров’я називає адекватну поведінку людини у соціумі. Якщо людина може пристосуватися до соціального середовища, дотримується моральних та правових норм, то вона вважається психічно здоровою. Неправильна або часткова адаптація, невміння або небажання вступати в адекватні відносини з суспільством дають змогу оцінювати ті чи інші прояви поведінки як варіанти психічної хвороби. Важливим критерієм здоров’я є поняття нормальності – суспільство задає систему норм та правил, яких потрібно дотримуватись. Іншими словами, психічно здорова людина – це нормальна людина. Даний підхід до психічного здоров’я розвивається у межах біхевіоризму, психоаналізу, соціально-когнітивної психології.

Оцінка адаптаційної моделі. Індивід у наведеній моделі розглядається як підсистема більш широкої системи – суспільства. Умовою психічного здоров’я вважається адекватна соціалізація, пристосування до соціальних норм. Цей процес може супроводжуватися надмірним тиском суспільства на окрему особистість, тобто пристосування до соціальних норм може призвести, навпаки, до невротизації індивіда. Іншими словами, у межах адаптаційної моделі психічно здорова людина – це людина, яка є умовою нормального функціонування суспільства у цілому. Індивідуальні потреби особистості приносяться у жертву суспільству. З іншого боку, можна зазначити, що формування особистості дійсно відбувається у суспільстві, засвоєння різноманітних норм та правил (наприклад, норми мови, правила письма тощо) є умовою розвитку особистості. Крім того, особистість, що не може засвоїти моральні та правові норми суспільства (злочинці, наркомани тощо), дійсно може стати фактором, що завдає шкоди як суспільству, так і окремим людям.

Модель особистісної самореалізації активно розвивається у межах гуманістичної психології. Засновники гуманістичної психології підкреслюють, що вони вивчають здорову та адаптовану особистість, яка орієнтована на пошук змісту власного життя, розкриття творчого потенціалу та самовдосконалення. Представниками гуманістичного напрямку, які розвивали поняття про психічно здорову особистість, можна назвати Г. Олпорта, К. Роджерса.
А. Маслоу. Найбільш повний опис психічно здорової особистості наведений у теорії А. Маслоу. Зокрема, він виділяв такі характеристики здорової особистості.

• Самоактуалізація – спрямованість на розкриття власного потенціалу.
• Особистісне зростання - готовність до постійних внутрішніх змін.

· Довіра до життя – людина здатна прийняти будь - які події власного життя, у тому числі негативні, розглядаючи їх як життєві уроки.

• Здатність до діалогу – повага особистості іншої людини.

· Свобода самовираження – здатність репрезентувати власні думки, ідеї, цінності іншим людям.

• Осмисленість існування – розуміння змісту власного життя.

· Цілісність – не стільки вже існуюча стабільність особистості, скільки постійне намагання осмислити та інтегрувати новий досвід.

А. Маслоу виділяв два типи здорової особистості. Перший тип – це люди, що живуть та реалізують себе у повсякденній реальності. Це активні та прагматичні особистості, вони добре пристосовані. Другий тип – люди, орієнтовані на реальність ідей та вищих цінностей. Життя таких людей підпорядковане творчості, вони схильні до містичних, сакральних, екстатичних переживань, що супроводжуються осяяннями та прозріннями.

Оцінка моделі самоактуалізації. Визначення психічного здоров’я у межах самовизначення особистості є безумовним досягненням гуманістичної психології. Особистість вже не розглядається як об’єкт зовнішніх впливів, а представлена як самостійній суб’єкт, здатний побудувати власне життя та відповідати за власні вчинки. З іншого боку, насправді самоактуалізованих особистостей, здатних знайти власний шлях у житті та повністю самореалізуватися не дуже багато. Як правило, переважна частина людей веде традиційне життя, адаптуючись до оточуючої реальності. Модель здорової особистості певною мірою здається ідеалізованою. Цей факт не знижує значення моделі здорової особистості, що була створена психологами гуманістичної спрямованості.

Динамічна модель здоров’я одним з провідних критеріїв особистості вважає відкритість новому досвіду і, таким чином, постійний розвиток та особистісні зміни. Внутрішній дисбаланс не розглядається як негативний прояв. Навпаки, він може свідчити про особистісне зростання та духовну трансформацію. У межах даного напрямку розрізняють духовні кризи та суто патологічні прояви психіки. Різниця полягає у тому, що при патологічному стані втрата особистісної цілісності супроводжується регресією особистості (перехід на більш низький рівень функціонування, заміна складних мотивів та цінностей більш простими, елементарними). Нормальний розвиток особистості також супроводжується дисгармонійними станами, але вони є умовою більш високого рівня інтеграції. Динамічна модель психічного здоров’я активно розвивається в межах екзістенціональної та трансперсональної психології (У. Джемс, Р. Асаджолі, С. Гроф).

Оцінка динамічної моделі. Враховуючи те що динамічна модель психічного здоров’я розвивається досить недовгий час, можна зазначити, що не існує чітких критеріїв, за якими можна визначити різницю між патологічним та нормальним станами дисгармонійного розвитку. З іншого боку, цей напрямок є досить перспективним, відображаючи сучасні тенденції соціального життя – постійні зміни та розвиток. Саме тому відкритість досвіду, здатність змінюватися та сприймати нову інформацію є важливою характеристикою сучасної людини.