Структура масової свідомості за Я.В.Любивим.

Поняття масової свідомості.

Масова свідомість - це свідомість певного носія мас(відсутність індивідуальної свідомості), яка виникає внаслідок відображення загальних обставин, діюча в значних маштабах і що забезпечує рівність людям.

Маси, як носії масової свідомості – це ситуативно виникаючі соціальні спільноти, вони є ймовірнісні за своєю природою, гетерогенні за складом і статистичні за формою функціонування.

Як зазначається у „Філософському словнику” під редакцією І. Т. Фролова, масова свідомість – це „суспільна свідомість мас (класів, соціальних груп) конкретного суспільства, що відображає умови їх повсякденного життя,
потреби, інтереси.

 

2. Основні характеристики масової свідомості.

Б. Грушин розглядає цей тип свідомості, даючи достатньо повну характеристику маси як некласичної спільності людей. Він виділив ряд конкретних її ознак:
1) аморфний тип цілісності, імовірний характер виникнення, ситуативність
появи та існування.

2)Головною її ознакою є латентність, скритність механізму її зародження і розпливчастість вихідних ознак.

3) другою особливістю є ірраціональність, точніше особливий характер
раціональності, який не природний вхідній класичній формі, який проявляється в протирічності, „розірваності”, фрагментарності, нахилам
до алогізмів, функціонуванню на рівні підсвідомості (вплив, „зараження”)

Масова свідомість - це процес комунікативної взаємодії індивідуальних свідомостей, який спирається на ціннісну, нормативну структуру цієї комунікації, певну категоріальну мережу соціального мислення мас.

Суб’єктами і творцями масової свідомості є всі члени суспільства –
індивіди, об’єднані різними груповими, соціальними зв’язками.

Простором, в якому вона формується та існує, є духовне життя людини в усіх різновидах її прояву, взаємодія індивідуальних свідомостей, що відбуваються у процесі спілкування людей та отримання ними соціальної інформації.

 

Структура масової свідомості за Я.В.Любивим.

На думку дослідника Я. В. Любивого, основні складові елементи масової свідомості, які пов’язані в певні структури, це такі конституенти, як потреби, соціальні орієнтири, установки, цінності, ідеали, знання, очікування, почуття, емоції, самопочуття мас, життєві плани та інтенції індивідів, їх самооцінка, індивідуальні та колективні архетипи свідомості, міфологічні зрізи свідомості.

Вони утворюють в своїх взаємозв’язках як би змістовні форми, канву, якою проходить соціальна інформація.

„Структура вплетеної в реальне соціальне буття масової свідомості дуже
складна і різноманітна, багатошарова і багаторівнева. Поверхові шари
свідомості змінюються більш радикальним чином і більш швидкими
темпами, глибинні ж шари свідомості змінюються повільніше і в
незначній мірі. Найбільш консервативними із цих конституентів є глибинні
антропологічні архетипи свідомост”

Історія вивчення масової свідомості.

Проблема реальної „масової свідомості” та її особливого носія, „масової людини”, виникає в житті, а потім і в науці на рубежі XVIII - XIX століть. До XVIII століття включно панували концепції, згідно з якими суспільство являє собою скупчення автономних індивідів, які діють самостійно, керуючись власним розумом і почуттями. Хоча масовізація громадської думки починалася й раніше. До певного часу вона носила локальний характер. Це було пов’язане з недостатньою щільністю розселення людей. На рубежі XVIII - XIX століть ситуація кардинально змінилася. Промислова революція й урбанізація привели до появи масових професій. В науковій літературі словосполучення „масова свідомість” стало зустрічатися, починаючи із середини XIX століття. Воно особливо поширилося до кінця даного сторіччя, хоча носило ще описовий, скоріше образний характер, в основному лише підкреслюючи масштаби психологічних явищ, що проявлялися. До цього взагалі переважало узагальнене поняття „психологія мас”. Твори Г. Тарда, Г. Лебона, Ш. Сігеле й У. Макдауголла, які вважаються класичними, з’явилися на рубежі XVIII - XIX століть і присвячені окремим конкретним проявам психології мас (насамперед, психології натовпу), носили лише почасти психологічний, а більше загальносоціологічний і навіть науково-публіцистичний, ніж аналітичний характер. Більш-менш визначене вживання поняття „масова свідомість” у якості спеціального наукового терміна почалося лише в 20 - 30-і роки ХХ сторіччя. У західній науці це визначалося тим, що масова психологія як така стала зникати: суспільство структурувалося, а культ „вільного індивіда” домінував в індивідуальній психології. Отож, західні дослідники так і не змогли домовитися про зміст поняття „маси”, яке лежить в основі дослідження масової свідомості. У вітчизняній науці склалася інша, хоча й багато в чому аналогічна ситуація. Структурування суспільства за соціально-класовою ознакою привело до абсолютизації класової психології. Вона підмінила собою і масову, і індивідуальну свідомості. Відповідно, і тут масова психологія, як така, зникла з поля зору дослідників. У другій половині 60-х років ХХ сторіччя поняття «масова свідомість» пережило друге народження у вітчизняному суспільствознавстві, хоча це був короткочасний період. Лише починаючи із другої половини 80-х років, можна відзначити новий приплив дослідницького інтересу до даного феномена.

 

 

Формування масової свідомості.

Масова с відомість трактується як або підпорядковане власним законам існування і розвитку, або таке, що управляється і ззовні.

Згідно 1-го підходу масова свідомість об’єднує людей, які мають однаковий індивідуальний досвід – це обумовлено тим, що вони взаємодіють у просторі.

З точки зору першої позиції у формуванні масової свідомості однакову роль відіграють і зовнішні умови і закономірності саморозвитку масової свідомості.

Розвиток масової свідомості залежить від масштабу охоплення людей загальним психічним станом. Дозріваючи спочатку в межах традиційних груп, окремі компоненти масової свідомості можуть поширюватись на інші групи. У такий спосіб відбувається збільшення маси, а може і відбуватися і скорочення маси.

Рівні розвитку масової свідомості. Основні блоки раціонального рівня.

Як вважає Я.Любивий, масова свідомість включає основний (первісний) емоційно-дієвий і вторинний, раціональний рівні. рівні. В основі масової свідомості, як правило, переживання якоїсь соціальної проблеми, що
виявляє спільну занепокоєність. Це може бути війна, революція, криза
тощо.

Всередині раціонального рівня відрізняють три основних блока:

1)соціальних очікувань людей;

2) швидко змінних думок, настроїв людей;

3) соціально-політичних цінностей.

Раціональний рівень масової свідомості, як правило, є відображенням розповсюдження через чутки чи офіційні засоби масової інформації „масово необхідних” відомостей.

 

 

Масові настрої.

За визначенням Д. В. Ольшанського, масові настрої — “особливі психічні стани, кожен із яких можна визначити як однорідну для достатньо великої кількості людей суб’єктивну, складну афективно-когнітивну реакцію, яка відображає три моменти: ступінь задоволення загальними соціальнополітичними умовами життя; оцінку реалізації своїх соціально-політичних домагань; прагнення до зміни умов здійснення своїх домагань.

Природа настроїв проявляється в тому, що вони стають помітними при розходженні двох факторів — домагань (очікувань) людей, пов’язаних із загальними для значної кількості людей масовими потребами та інтересами, з одного боку, і реальних умов життя — з іншого. Це специфічна реакція на розходження між потрібним і наявним. При їхньому збігові масові настрої практично відсутні. Перевага наявного над потрібним забезпечує позитивні настрої. Навпаки, чим помітніший розрив, тим сильніші негативні настрої

Прийнято вважати, що на формування масових настроїв впливає реальність (соціальні, економічні, політичні умови життя), яка безпосередньо діє на людей і змінює можливості реалізації домагань, бажань, хотінь, і віртуальна дійсність (пропаганда, ідеологія, реклама, журналістика і т. д.), яка через масову комунікацію впливає на свідомість громадян, маніпулюючи домаганнями і бажаннями, потребами людей.

Бродіння настроїв — це перший обов’язковий етап їх зародження. Річ у тім, що маса не може створюватися на основі простого гурту людей, не охопленого настроєм..

Масові настрої — це також вияв невдоволення чи захоплення від відповідності суспільним настроям, що відповідають суспільним нормам. І якщо масові настрої не враховуються, а беруться до уваги тільки суспільні і під них підганяється оцінка поведінки людей, то керування спільнотою набуває маніпуляційного характеру, замість того, щоб сприяти, допомагати людям, задовольняти їхні домагання.

Суспільні ж настрої — це емоційні стани, пов’язані зі здійсненням чи неможливістю здійснення чогось, з різними фазами боротьби за здійснення тих або інших надій і сподівань, думок і задумів цілих спільнот.

Громадська думка.

Громадська думка – це єдині за змістом судження, присвячені фактам соціального життя, колективної діяльності та діяльності окремих особистостей.

Вона може формуватися стихійно або свідомо, набуваючи при цьому функції оцінки щодо предмета, відносно якого виникла. Стихійні судження пов’язані з усною інформацією різноманітного характеру та чутками. Громадська думка підтримує та відображує соціально-економічний устрій суспільства, пануючу ідеологію і ґрунтується на засадах масової інформації - це преса, телебачення, кіно, радіо, збори та інше. Певна громадська думка стосовно економічних питань, проблем міжнародної політики, а також діяльності, та життя групи або окремої особистості складається у більшості людей.

Громадська думка може охоплювати як дуже велику кількість населення: державу, континент, навіть увесь світ, так і невелике коло людей: колектив університету, школи, підприємства чи мешканців області, міста, села.

Властивості маси.

Відмінні риси маси:

1) складається з анонімних індивідів;

2) члени маси практично не взаємодіють між собою;

3) не здатна діяти узгоджено і єдино, як натовп;

4) члени групи можуть мати різне суспільне становище;

5) включає людей з різними класовими позиціями, професійного і культурного рівня, матеріальними статками;

6) члени маси зазвичай фізично відокремлені один від одного;

7) позбавлена ​​рис суспільства або громади;

8) не має соціальної організації, структури статусних ролей.

Психологічні характеристики маси:

1) імпульсивність і мінливість - масою керують несвідомі наказові імпульси, які можуть бути як позитивними (героїзм, благородство), так і негативними (боягузтво, жорстокість), здатні перемогти навіть інстинкт самозбереження;

2) ненавмисність - у маси немає продуманих намірів, всі її наміри і почуття народжуються в залежності від ситуації і існують обмежений час. Маса не виносить ніякої відстрочки між своїм бажанням і її здійсненням;

3) сугестивність, легковірність, не критичність - маса позбавлена ​​розуму, вона не знає ні сумнівів, ні коливань і негайно переходить до самих крайніх дій;

4) дратівливість - збуджується від незначних подразників схильна до всього крайнього;

5) низька інтегрованість, слабка згуртованість більшою їй частини;

6) багата уява, яке вимагає ілюзій, міфів

Масові психічні явища.

Одночасний прояв свідомості великої кількості людей називають масовими психічними явищами. До них відносять громадську думку, колективне переживання, змагання, наслідування та різноманітні групові заходи.

Масові психічні явища, проходячи через найближче соціальне середовище людини - колектив, групу, починають активно впливати на особистість, її спілкування та стосунки.

Завдяки науковим розробкам у галузі масових соціально-психологічних явищ постійно розкриваються та вдосконалюються механізми впливу на різноманітні спільності людей, закономірності розповсюдження моди, чуток, загальновизнаних ідеалів, упереджень, суджень. Вивчаються проблеми класів, націй, психологія релігії та багато іншого.

Усі ці знання стосовно психології мас використовуються у багатьох аспектах нашого життя - це політика і реклама, виробництво і війни, педагогіка і телебачення, преса і радіо.

 

Види масової поведінки.

Поняття натовпу.

Чисельне скупчення людей, які перебувають у стані підвищеного емоційного збудження і об’єднані безпосередньою просторовою близькістю та загальним об’єктом уваги (лідером, вождем) називаються натовпом, який є відносно коротчкачасним та контактним. Не маючи спільної для всіх усвідомлюваної мети, натовп здійснює сильний психологічний тиск на індивідів.

Перші дослідники, такі як – Г. Лебон, Г. Тард, З. Фрейд вважали його ірраціональною, сліпою і руйнівною силою, якою володарюють неусвідомлені імпульси, зараження, наслідування та навіювання. Психологічні ознаки цього утворення вони вбачали у “колективній душі”, “соціальному розумі”, “колективній волі”. Особливість натовпу, на думку дослідників, полягає в тому, що, вбираючи в себе різнорідні та випадкові елементи, він завжди діє як психічна цілісність.

Найголовнішими характеристиками натовпу - зрівняння всіх (зведеня людей до одного рівня психічних проявів та поведінки), наслідком чого є однорідність натовпу; за інтелектом натовп значно нижчий, ніж індивіди, що його утворюють; у натовпі людина здатна на акти насильства, жорстокості, вандалізму, до яких за інших умов не вдалася б; натовп емоційний та дуже імпульсивний.

Механізми натовпу.

Поява цих нових спеціальних рис, характерних для натовпу не зустрічаються в окремих індивідів, що входять у її склад, обумовлюється різними механізмами:

анонімність натовпу - участь у скупченні багатьох людей створює в індивіда почуття сили, могутності, непереможності.

Водночас анонімність натовпу породжує анонімність індивіда, наслідком чого є почуття особистісної безвідповідальності, оскільки кожен вважає, що будь-які дії будуть віднесені до натовпу, а не до кожногоокремо;

зараження – зумовлює розповсюдження єдиного психічного стану серед індивідів, що опинилися в натовпі;

навіювання - спрямовує поведінку натовпу, проявляється у некритичному сприйнятті індивідом стимулів та закликів до дій, здатності до вчинків, які суперечать його свідомості, характеру, звичкам.

Випадковий натовп.

Володіє розмитою структурою. Прикладом такого натовпу є звичайне зібрання людей на вулиці, де сталася неординарна подія (поява знаменитості, зіткнення автомобілів). У цьому виді натовпу людей об’єднує або незначна мета, або зовсім безцільне проведення часу. Індивіди слабо емоційно включені у випадкову натовп і можуть вільно відокремити себе від неї.

 

Конвенційний натовп.

Конвенційний натовп складається з людей, що поєднані спільними інтересами та дотримуються ряду правил. Але лише до певного моменту конвенційний натовп діє відповідно правилам. Прикладом цього виду натовпу можна назвати групи вболівальників - «фанатів» футбольних команд, що підтримують своїх кумирів, вболіваючи за них на стадіонах.

 

Експресивний натовп

Експресивний натовп - це сукупність людей, що відкрито виражають свої емоції: радість, горе, гнів, заперечення. Одним з варіантів експресивного натовпу є екстатичний натовп, він може виникати під час релігійних обрядів, шалених карнавалів чи концертів музичних кумирів, коли індивіди молитвами, ритуалами або іншими спільними діями доводять себе до стану шаленства.

Діючий натовп

Діючий натовп – це сукупність людей, які здійснюють певні дії стосовно певного об’єкта. Діючий натовп найбільш складний і небезпечний.

Діючий натовп поділяється на:

- агресивний(самосуд розгніваної юрби над пійманим злочинцем на місці злочину);

- панічний (масова втеча людей від несподіваної небезпеки);

- корисливий (дії завжди спрямовані на оволодіння якими-небудь благами або цінностями – це штовханина за дефіцитними товарами чи просто зіткнення за місце в транспорті);

- повстанський (дії якої зумовлені справедливим обуренням владою, її утисками, свавіллям - може навіть змести організовану, збройну силу).

 

Етапи формування натовпу

Визначено навіть основні етапи формування натовпу.

1. Освіта ядра натовпу. Виникнення натовпу рідко виходить за межі причинно-наслідкових зв'язків соціальних явищ, усвідомлення яких далеко не завжди стихійно. Незважаючи на те, що одним з істотних ознак натовпу є випадковий склад утворюючих її людей, нерідко формування натовпу починається з якогось ядра, в якості якого виступають призвідники.

2. Циркулярна реакція становить перший етап формування та функціонування натовпу.

3. Процес кружляння. Другий етап починається одночасно з процесом кружляння, в ході якого почуття ще більше загострюються і виникає готовність реагувати на інформацію, що надходить від присутніх. Внутрішнє кружляння на основі триваючої циркулярної реакції наростає. Наростає і збудження. Люди опиняються схильними не тільки до спільних, а й до негайних дій.

4. Поява нового загального об'єкта уваги. Процес кружляння готує собою третій етап формування натовпу.

Цей образ - результат творчості самих учасників. Він розділяється всіма, дає індивідам загальну орієнтацію і виступає в якості об'єкта спільноъ поведінки. Виникнення такого уявного об'єкта стає фактором, що згуртовує натовп в єдине ціле.

5. Активізація індивідів через збудження. Останній етап у формуванні натовпу становить активізація індивідів додатковим стимулюванням через збудження імпульсів, відповідних уявному об'єкту. Таке (на основі навіювання) стимулювання відбувається найчастіше як результат керівництва лідера. Воно спонукає індивідів, що складають натовп, приступити до конкретних, часто агресивним, діям.

 

Теорія зараження

Теорія зараження - підхід до поведінки натовпу, що підкреслює ту роль, яку в обстановці натовпу грають почуття, що швидко поширюються і беззаперечно приймаються, думки і дії.. Густав Лебон у 1896 р. запропонував теорію, що у натовпі народжується колективна свідомість, яка підживлюється індивідуально.Індивідуальність зникає, залишається колективний розум. Зникають культурні відмінності. Кожна людина у натовпі діє як варвар, опираючись не на розум, а на інстинкти. Для того, щоб ідея дійшла до натовпу, вона повинна бути висловлена максимально доступно і категорично, ідеї мають мати простий характер. У натовпі індивіди втрачають почуття відповідальності й опиняються у полоні ірраціональних почуттів, догматизму, нетерпимості, відчуття всемогутності. Переконання натовпу, на думку Лебона, подібні на релігійні почуття — нетерпимість і фанатизм, поклоніння лідеру як істоті вищого порядку, страх перед приписаною йому магічною силою, неможливість піддавати сумніву його ідеї і бажання поширювати їх.

 

Теорія конвергенції

 

Теорія конвергенції (Девід Мартін, Вандер Зенден). Описує поведінку натовпу як активність подібно мислячих індивідів, які опинилися в подібній ситуації і діють разом. У натовпі виявляється справжнє "Я" індивіда. Приховане стає явним. Індивідуальне об'єднується в єдине ціле і дуже поширюється: ненависть, біль, агресія. Підхід до поведінки натовпу, заснований на припущенні, що натовп складається з абсолютно нерепрезентативної маси людей, присутніх разом, оскільки вони мають однакову схильність до яких-небудь дій.

 

Теорія виникнення норм

 

Теорія виникнення норм - підкреслює відсутність в натовпі одноголосності в багатьох ситуаціях, а також відмінності в мотивах, поглядах і діях, характерні для членів натовпи: імпульсивних людей, осіб, що легко піддаються впливам, опортуністичний налагоджених індивідів, пасивних прибічників, обережних активістів, простих роззяв, випадкових перехожих і так далі. Ця теорія оспорює твердження про те, що люди спонтанно "заражаються" емоціями інших в такій мірі, щоб їм тут же захотілося поводитися так, як інші.

Масова рефлексія.

Неадекватну задумові комуніканта поведінку маси, яка є результатом самоаналізу, що здійснили індивіди всупереч масифікації і масовій свідомості, називають ще масовою рефлексією. Вона сприяє розпаду маси і виходу з неї індивідів. Завданням масифікаторів є гальмування рефлексії у людини. Власне завдяки рефлексії людина може саморегулювати свою поведінку. Якщо рефлексія поширюється на всіх членів маси, вона набуває статусу масової.

 

Механізми поведінки мас.

Основний механізм поведінки мас. Основним механізмом масової поведінки (робити так, як всі!) є масове наслідування. – це особлива форма поведінки членів маси, пов’язана зі свідомим або несвідомим відтворенням тих дій, стилю, рис характеру, ідеалів, соціальних норм, ритуалів, звичаїв, правил поведінки, носіями яких є або члени маси, або її творці чи лідери.

Призначення масифікатора. Кожна маса існує на двох рівнях свого перебування: рівень формування і рівень поведінки. Відповідно професійні комуніканти поділяються на дві групи: масифікатори та лідери. Так, агітатори, політики найчастіше є лідерами, а рекламісти, піарники, журналісти – масифікаторами.

Призначення лідерів, вожаків, керівників – керувати сформованими публіками чи натовпами, вести їх за собою.

Призначення масифікаторів полягає у формуванні маси, а не в тому, щоб щось нав’язати чи підкорити собі людей. Істинним призначенням вправного масифікатора є перетворення свідомих та розумних індивідів на некритичну, ірраціональну й емоційну масу шляхом пониження рівня раціоналізму в поведінці людини.

Лідери працюють за законом сформованої маси: чим згуртованішою є маса, тим більше в ній переважає надособистісних ознак (більша втрата раціонального, логічного, сильніший вияв емоцій) і тим більш вона керована, оскільки особистості меншою мірою здатні аналізувати команди чи заклики лідера і готові їх бездумно виконувати.

Сучасні ЗМК (засоби масової комунікації) майже не виконують функції безпосереднього впливу на сформовану масу як вожді, лідери, вожаки. Вони займаються більш “тонкою справою”: формують маси зі “свідомих та розумних індивідів”, маси, які готові йти за справжніми лідерами.

 

Методи впливу.

Існує багато методів і методик впливу на людину та людей. Розглянемо для прикладу кілька з них.

· Метод "промивання мізків" Цей метод досить популярний у масовій комунікації і використовується майже в усіх масовокомунікаційних технологіях. Його основою є прийоми, способи впливу на свідомість людини чи людей з метою її переформатування, формування нових понять, уявлень, знань. Метод спрямовано на переконання та прищеплення нових ідей шляхом зміни ідейно-концептуальної системи свідомості.

· Метод переконання Належить до ключових прийомів впливу на аудиторію різних засобів пропаганди з метою її «переконання» у тих чи інших проголошуваних цінностях, нормах, зразках поведінки. Метод «наклеювання ярликів». Приписування ознак, властивостей, характеристик без додаткової аргументації.

· Метод асоціативного формування позитивного ефекту. Спирається на престиж чогось аксіоматичного. Наприклад: на Заході ринкова економіка, конкуренція призвели до позитивних результатів у розвитку суспільства; деякі засоби пропаганди, вживаючи словосполучення «розширення ринкових відносин» стосовно до нашого суспільства, розраховують на формування відповідного позитивного ефекту в громадській думці (метод взято з дисертації Набруска В. І. “Формування громадської думки в умовах легітимації політичної влади (масовокомунікативний вимір)”).

· Методи в рекламі. Привернення уваги до рекламного повідомлення досягається за рахунок низки прийомів: Побудова артистичного образу, а не рекламування дійсних переваг кандидата. Реклама породжує такий образ, який навіює тугу за сильною особою, позбавленою «занадто людського», як: дефектів мови, немолодої непривабливої зовнішності, алогізмів у міркуваннях тощо. Наявність персонажа, що викликає позитивні емоції (красива жінка, щаслива сім’я, дитина, що посміхається). Відомо, що позитивна в емоційному відношенні інформація зачіпає механізм ідентифікації — бажання комуніката ототожнити себе із запропонованим образом. Політики найчастіше використовують це в рекламних листівках, політичних календарях, де вміщується персонаж, популярний у будь-якому відношенні (спортсмен, кінозірка) поруч із «товаром» — політиком.

 

· Методи нейролінгвістичного програмування. Як приклад розглянемо фасцинацію. Фасцинація – це спеціальна організація вербального повідомлення, метою якого є зменшення втрат семантично значущої інформації. Виділяють такі форми фасцинації, як акустична організація за рахунок інтонування, ритмічна організація повідомлення (в усній рекламі), семантична фасцинація (співвіднесення рекламного повідомлення з актуальними потребами та переживаннями комуніката) (методи взято з дисертації В. І. Набруска “Формування громадської думки в умовах легітимації політичної влади (масовокомунікативний вимір)”).

· Метод маркування маси Використовується під час маніфестацій, парадів, мітингів для ідентифікації членів маси, а також гуртування людей. З цією метою застосовуються маркери, маяки маси: стрічки, значки та ін.

 

Способи маніпуляції ЗМІ.

ЗМІ мають справу з інформацією, і саме контроль за інформацією дає змогу маніпулювати масовою свідомістю, створювати у ній модель вигідної суб'єкту впливу дійсності та вирішувати, які проблеми на сьогодні є найбільш актуальними. Штучно продукується таке явище, як медіа-свідомість (тобто свідомість, заснована на хибних цінностях, маніпулятивних інтерпретаціях, подвійній моралі), коли реальність, пропонована ЗМІ, відрізняється від дійсної. Громадська думка через медіа-свідомість значно спотворюється.

За допомогою ЗМІ, інформацію можна:

· спотворити за допомогою неповної, односторонньої подачі; так званий фрагментарний спосіб поширення інформації: масив інформації подрібнюють на менші масиви та коли інформація подається єдиним неопрацьованим потоком, що не дозволяє пересічному індивіду сформувати цілісну картину подій;

· відредагувати, додавши власні домисли і коментарі (значна частина спотворень у подачі інформації спричиняється індивідуально-психологічними особливостями поширювачів інформації, особистими політичними симпатіями);

· інтерпретувати у вигідному світлі;

· просто приховати, разом з тим, акцентуючи увагу на окремих сторонах події, замовчуючи інші, що створює додаткову можливість маніпулювати аудиторією;

· створити "інформаційний шум", тобто зниження сприйняття фактів за рахунок подачі такої кількості новин, за якої стає неможливим їхнє сортування;

· оперативно подати навіть неперевірену інформацію, що є певним маніпулятивним прийомом та відповідно до "закону випередження" (сформульованого ще у 1925 році американським дослідником М.Лундтом), будь-яке перше повідомлення про подію справляє значно сильніший вплив на аудиторію, ніж наступні;

· поширювати певний погляд на інформацію як її єдино вірний варіант. За рахунок цього створюватиметься ілюзорний ефект підтримки трансльованої ЗМІ ідеї більшістю, який призведе до небажання індивіда відкрито висловлюватись під страхом суспільних санкцій, якщо його точка зору не схожа на погляди більшості. Що більш часто це повідомлення повторюватиметься в ЗМІ, тим більше зростатиме небажання людини публічно говорити - модель спіралі мовчання.

 

Поняття масової свідомості.

Масова свідомість - це свідомість певного носія мас(відсутність індивідуальної свідомості), яка виникає внаслідок відображення загальних обставин, діюча в значних маштабах і що забезпечує рівність людям.

Маси, як носії масової свідомості – це ситуативно виникаючі соціальні спільноти, вони є ймовірнісні за своєю природою, гетерогенні за складом і статистичні за формою функціонування.

Як зазначається у „Філософському словнику” під редакцією І. Т. Фролова, масова свідомість – це „суспільна свідомість мас (класів, соціальних груп) конкретного суспільства, що відображає умови їх повсякденного життя,
потреби, інтереси.

 

2. Основні характеристики масової свідомості.

Б. Грушин розглядає цей тип свідомості, даючи достатньо повну характеристику маси як некласичної спільності людей. Він виділив ряд конкретних її ознак:
1) аморфний тип цілісності, імовірний характер виникнення, ситуативність
появи та існування.

2)Головною її ознакою є латентність, скритність механізму її зародження і розпливчастість вихідних ознак.

3) другою особливістю є ірраціональність, точніше особливий характер
раціональності, який не природний вхідній класичній формі, який проявляється в протирічності, „розірваності”, фрагментарності, нахилам
до алогізмів, функціонуванню на рівні підсвідомості (вплив, „зараження”)

Масова свідомість - це процес комунікативної взаємодії індивідуальних свідомостей, який спирається на ціннісну, нормативну структуру цієї комунікації, певну категоріальну мережу соціального мислення мас.

Суб’єктами і творцями масової свідомості є всі члени суспільства –
індивіди, об’єднані різними груповими, соціальними зв’язками.

Простором, в якому вона формується та існує, є духовне життя людини в усіх різновидах її прояву, взаємодія індивідуальних свідомостей, що відбуваються у процесі спілкування людей та отримання ними соціальної інформації.

 

Структура масової свідомості за Я.В.Любивим.

На думку дослідника Я. В. Любивого, основні складові елементи масової свідомості, які пов’язані в певні структури, це такі конституенти, як потреби, соціальні орієнтири, установки, цінності, ідеали, знання, очікування, почуття, емоції, самопочуття мас, життєві плани та інтенції індивідів, їх самооцінка, індивідуальні та колективні архетипи свідомості, міфологічні зрізи свідомості.

Вони утворюють в своїх взаємозв’язках як би змістовні форми, канву, якою проходить соціальна інформація.

„Структура вплетеної в реальне соціальне буття масової свідомості дуже
складна і різноманітна, багатошарова і багаторівнева. Поверхові шари
свідомості змінюються більш радикальним чином і більш швидкими
темпами, глибинні ж шари свідомості змінюються повільніше і в
незначній мірі. Найбільш консервативними із цих конституентів є глибинні
антропологічні архетипи свідомост”