Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Поняття, структура, функції політичної системи суспільства. Модель політичної системи Д. Істона.Содержание книги
Поиск на нашем сайте
У суспільствознавство системний аналіз був впроваджений пред. структ.-функ. школи, американським соціологом Т. Парсонсом. Поняття «політична система» запропонував американський політолог Д. Істон. Він же запропонував і першу модель політичної системи суспільства. Істон розумів політичну систему – як сук-сть взаємодій, за посередництвом яких відбувається владний розподіл цінностей у суспільстві. ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА – це інтегрована сукупність політичної влади, суб’єктів, відносин, політичної організації і політичної культури суспільства, яка забезпечує його соціальну стабільність, соціальний порядок і має певну соціально-політичну орієнтацію. Іншими словами політичну систему суспільства можна визначити як стійку форму людських відносин, за допомогою якої приймаються і впроваджуються в соціально-політичне життя владні рішення. До політичної системи належать законодавча, судова, виконавча системи, центральні, проміжні і місцеві системи управління (самоуправління), які базуються на принципах представництва та організації. Структура: ПОЛІТИЧНІ ВІДНОСИНИ – формуються в суспільстві щодо завоювання та здійснення політичної влади. Це: – міжкласові, внутрікласові, міжнаціональні та міждержавні відносини; – вертикальні відносини у процесі здійснення влади між політичними організаціями (державою, партіями, трудовими колективами); – відносини між політичними організаціями та установами (адміністрацією, інститутами). З політичних відносин виростає політична організація суспільства, охоплюючи його стабільні політичні організації та установи, які здійснюють політичну владу. ПОЛІТИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА. Держава – визначальний елемент політичної організації суспільства з усіма її складовими: законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади, збройними силами. Це головний інститут політичної системи. Держава здійснює управління суспільством, охороняє його економічну, соціальну і культурну сфери. Політичні партії – здійснюють взаємозв’язок між різними рівнями й гілками державної влади, між державою та громадянським суспільством. Це – певні групи людей, яких єднають спільні цілі та інтереси. Головним призначенням партій є: досягнення державної влади; оволодіння апаратом управління для реалізації соціальних інтересів, які вони представляють; участь у розробці політичного курсу країни та вплив на висування і призначення державних лідерів. Трудові колективи – створені для виконання виробничих завдань, але за певних умов вони можуть стати й політичними суб'єктами. Це відбувається, коли економічні методи вирішення питань стають неефективними і колектив перебирає на себе політичні функції. Громадські організації та рухи – відіграють вирішальну роль у політичному житті суспільства. Мають на меті вирішення політичних проблем, задоволення й захист потреб та інтересів своїх членів. ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ І ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА – формуються під впливом соціальної та політичної практики. Політична свідомість постає як сукупність політичних ідей, уявлень, традицій, відображених у політичних документах, правових нормах, як частина суспільної свідомості, а політична культура як сукупність уявлень про різні аспекти політичного життя. Політична культура сприяє формуванню ставлення людини до навколишнього середовища, до головних цілей і змісту політики держави. Значущість політичної культури визначається її інтегративною роллю, яка передбачає сприяння єднанню всіх прошарків населення, створення широкої соціальної бази для підтримки системи влади, політичної системи загалом. ПОЛІТИЧНІ ПРИНЦИПИ Й НОРМИ – їх призначення полягає у формуванні політичної поведінки та свідомості людини відповідно до цілей і завдань політичної системи. Закріплені в Конституції, законах, кодексах, законодавчих актах політичні принципи й норми регулюють політичні відносини, визначають дозволене й не дозволене під кутом зору зміцнення правлячого режиму. ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ – це розгалужена мережа установ, що займаються збиранням, обробкою та поширенням інформації. Вони впливають на регулятивно-управлінську діяльність усіх ланок управління, сприяють реалізації цілей політики, пропагують вироблені політичні й правові норми. Засоби масової інформації намагаються звільнитися з-під державного й політичного диктату, але їхня незалежність не забезпечує нейтральності. Інтереси певних соціальних сил завжди домінують у викладі масової інформації. ФУНКЦІЇ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ: стратегічна – вироблення політичного курсу держави, визначення цілей і завдань розвитку суспільства, забезпечення політичних рішень; організаційна – організація діяльності суспільства щодо виконання спільних завдань і програм; координаційна – координація окремих елементів суспільства; легітимізуюча – діяльність, спрямована -на узаконення політичної системи, на досягнення в її межах взаємної відповідності політичного життя, офіційної політики і правових норм; політико-соціалізуюча – залучення людини до політичної діяльності суспільства; артикуляційна – формування вимог щодо осіб, які виробляють політику; агрегаційна – узагальнення та впорядкування інтересів і потреб соціальних верств населення; стабілізаційна – забезпечення стабільності та стійкості розвитку суспільної системи загалом; інтеграційна – забезпечення цілісності суспільства. Функціонування політичної системи зумовлене наявністю відносин з іншими політичними системами. Кожна політична система має свої ознаки й характеристики, форми і типи. Істон представив політичну систему за аналогією біологічного організму, де система взаємодіє з оточуючим середовищем як з внутрішнім (суспільством даної країни) так і з зовнішнім (іншими політичними системами). Від оточуючого середовища до політичної системи надходять 2 групи імпульсів, на які реагує політ. с-ма. Ці імпульси сприймаються системою і перетворюються на політичні рішення. Існує два типи імпульсів: І вимоги, які стосуються: 1) розподілу дефіцитних благ та послуг (прийняття законів про з/п і пенсію); 2) регулювання поведінки індивідів групи (вимоги забезпечення безпеки або захисту нац. ек-ки); 3) комунікацій та інформації (вимоги забезпечувати вільний та рівний доступ до інформації): ІІ підтримка, яка виявляється: а) у дотриманні законів; б) участь у політ. житті; в) лояльному ставленні до влади; г) фінансування політ. с-ми. через виплату податків. Імпульси, що надходять до політ. с-ми, опрацьовуються нею, і на цій основі приймаються рішення і політичні дії, на основі яких суспільство формує нові вимоги або підтримку. Погляд Д. Істона був розвинений у роботах іншого амер. політолога – Г. Алмонда. Він визначав політичну систему як сукупність інститутів, які формують і втілюють в життя колективні цілі в суспільстві та існуючих в ньому груп: 1. Законодавчий орган Виконавчий орган Судові органи Політичні партії Групи інтересів Бюрократія Він виділив такі групи функцій політичної системи: І. системні функції – ті, функції, без яких система не буде працювати. 1.1. політична соціалізація – процес залучення індивідів до цінності даної політичної системи 1.2. політична репутація – системи здійснюють відбір осіб, здатні забезпечити її функціонування 1.3. функція комунікації – полягає у забезпечені взаємозв’язків і розповсюдженні політичної інформації між системою та оточуючим середовищем. ІІ. Функції процесу. 2.1. Артикуляція інтересів – це процес формування і висування вимог до політ. структур, які приймають владні рішення. 2.2. Агрегація інтересів – це надання однорідності різноманітним вимогам та інтересам і їх ієрархієзація. 2.3. вироблення політичного курсу 2.4. реалізація політичного курсу. ІІІ. Функції „виходу”: 3.1. нормотворчість (створення законів, правил і норм) 3.2. застосування законів, правил та норм 3.3. контроль за їх дотриманням
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; просмотров: 185; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.133.145.168 (0.007 с.) |