Політичні ідеї англійського Просвітництва: порівняльний аналіз поглядів Т.Гоббса та Дж.Локка.

Просвітництво - прогресивна ідейна течія епохи становлення капіталізму, пов'язана з боротьбою проти феодальних порядків. Вона мала такий величезний вплив на всі сфери духовного життя суспільства, що й саму епоху називають епохою Просвітництва (XVII—XVIIIст.). Період характеризується подальшим зростанням і зміцненням національних держав Європи, докорінними економічними зрушеннями, бурхливим розвитком промисловості та напруженими соціальними конфліктами. Із становленням у Зх. Європі буржуазного суспільства ідеї Просвітництва розвиваються спочатку в Англії, потім у Франції, пізніше в Німеччині, Італії та в інших країнах. Характерною рисою Просвітництва було прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, «вічної справедливості», рівності та інших принципів, що, на їх думку, випливають з самої природи, з невід'ємних «природних прав» людини. Рушійною силою історичного розвитку вважали розповсюдження передових ідей, знань, а також поліпшення морального стану суспільства. Вони прагнули розкріпачити розум людей і тим самим сприяли їх політичному розкріпаченню. Вірили в людину, її розум. В цьому продовжували гуманістичні традиції доби Відродження.

Томас Гоббс (1588-1679 рр) - англійський філософ. Розробник ідеї природного права і договірної концепції держави, які використовував для захисту абсолютної монархії і засудження революцій. Найвідомішою його працею є «Левіафан, або Матерія, форма і влада держави церковної та громадянської».

Головні ідеї: людині притаманний природний стан боротьби та анархії що веде до війни всіх проти всіх". Держава, що її Гоббс уподібнював до міфічного біблейського чудовиська, є наслідком домовленим, що кладе край неминучому знищенню людини самої себе.

Т. Гоббс вважав, що всі люди були створені рівними щодо фізичних і розумових здібностей і мали однакові права. Але так, як людина за своєю природою є істотою егоїстичною, жадібною і честолюбною, то в додержавному стані панував принцип «людина людині – вовк» і велася "війна всіх проти всіх". Водночас людям властиві страх смерті та інстинкт самозбереження, який домінує над іншими пристрастями, а також природний розум, тобто здатність кожного тверезо міркувати про позитивні й негативні наслідки своїх дій. Це спонукає людей до пошуку шляхів самозбереження. За взаємною домовленістю люди довіряють одній особі (окремій людині чи зібранню) верховну владу над собою. Цією особою є держава, котра використовує силу й засоби всіх людей так, як вона вважає необхідним заради миру і спільного захисту. Носій такої верховної влади є сувереном, всі інші виступають його підданими. Таким чином держава створюється людьми для того, щоб з її допомогою покінчити з "війною всіх проти всіх", позбутися страху незахищеності й постійної загрози насильницької смерті. Захист власного життя спирається на закон самозбереження, який є найвищим законом усієї природи й не може порушуватися навіть державою.

Повноваження верховної влади щодо підданих необмежені, причому її носій – суверен – ніяким договором не зв’язаний з народом, тому не несе перед ним відповідальності. Суверен сам видає і відміняє закони, оголошує війну та укладає мир, призначає всіх посадових осіб тощо. Його прерогативи неподільні і нікому не передаються. Гоббс вважав, що поділ влади веде до руйнування держави, бо розділені влади взаємно знищують одна одну.

Гоббс вважав можливими лише три форми здійснення необмеженої влади держави: монархію, демократію та аристократію. Відрізняються вони не за сутністю верховної влади, а за ступенем придатності здійснення тієї мети, задля якої були встановлені. Віддавав перевагу монархії, бо вона, на його думку, краще від інших відображає і реалізує абсолютний характер влади держави.

Джон Локк (1632-1704pp.) – англійський засновник класичного лібералізму. Сприйняв і збагатив ідеї природного права, суспільного договору та ін. Основна праця: "Два трактати про правління".

Головні ідеї: необхідність розділу влади на законодавчу, союзну (сфера зовнішньої політики), виконавчу (судову). Виконавча (судова) влада надає гарантії свободи для кожного громадянина і вимагає від кожної людини виконання законів. Держава повинна підкорюватися природним принципам права. Всі рівні перед законом. Особистість має перевагу над суспільством і державою. Відмовившись від частини своїх природних прав, люди укладають між собою суспільний договір; держава гарантує виконання природних прав, особистості створюють суспільство, а суспільство – державу; держава не може бути могутнішою за людину, суспільство має право змінювати владу; ідея природнього права: людина має право на свободу дій, розпорядження майном, власністю та інші свободи. Держава має захищати природні права людини, підтримувати порядок і злагоду; соціальний компроміс – мета діяльності політиків.

За Локком, до виникнення держави люди перебували у природному стані, де не було «війни всіх проти всіх». Люди вільно розпоряджалися собою і своєю власністю. Але у природному стані не було органів, які б вирішували спори між людьми, здійснювали належне покарання винних. З метою належного забезпечення природних прав, рівності і свободи, захисту особи і власності люди погодились утворити державу. Держава – сукупність людей, які об’єдналися в єдине ціле під захистом ними ж установленого загального закону і створили судову інстанцію, уповноважену владнувати конфлікти між ними і карати злочинців.

Невід’ємні права людини, які не можуть бути відчужені ні на чию користь це: право на життя й володіння майном, свобода і рівність. Держава отримує від людей рівно стільки влади, скільки необхідно й достатньо для досягнення головної мети політичного співтовариства – створення умов для того, щоб усі і кожен могли забезпечувати свої громадянські інтереси, насамперед щодо життя, свободи і власності. Засоби забезпечення цієї мети – законність, поділ влади, оптимальна форма правління, право народу на опір свавіллю влади та ін.

У законі Локк вбачав першу державотворчу ознаку. Закон – це не будь-який припис держави, а лише той її акт, що вказує громадянинові таку поведінку, яка відповідає його власним інтересам і слугує загальному благу. Ознаки закону: стабільність, довго тривалість дії. Його повинні знати і виконувати всі, він є обов’язковим для всіх.

Розрізняє законодавчу, союзну (сфера зовнішньої політики), виконавчу (судову). Законодавча має належати парламенту, який періодично збирається для прийняття законів, але не втручається у їх виконання; виконавча – королю, який керує втіленням цих законів у життя, призначає міністрів, суддів та ін. посадових осіб; союзну (федеративну) здійснює король і кабінет міністрів, вони відають питаннями війни, миру та зносин з іншими державами. Законодавча – найвища влада у країні, інші види влади їй підпорядковуються. Так король має право розпуску парламенту, може накладати вето на закони тощо.

Локк негативно ставився до абсолютної монархії, бо в ній монарх зазіхає на свободу і власність людей і ніхто не гарантований від порушення своїх прав. Перевагу віддавав конституційній монархії. Для нього було важливо, щоб будь-яка форма держави виростала із суспільного договору, добровільної згоди людей, охороняла їх природні права і свободи та дбала про спільне благо.

Суверенітет народу він вважав вищим від суверенітету держави. Тому народ має право на опір свавіллю влади.

Спільні риси: ідея природного права, суспільний договір людей задля утворення держави, рівність всіх громадян перед законом, надання переваги монархії (але Локк - конституційній).

Відмінності:

§ присутність «війни всіх проти всіх» (у Гоббса є, а в Локка немає),

§ природні права (Гоббс – закон самозбереження, Локк – права на життя, володіння майном, свободу і рівність),

§ мета створення держави (Гоббс – для того, щоб покінчити з «війною всіх проти всіх», позбутися страху незахищеності й постійної насильницької смерті (тобто для миру і спільного захисту); Локк – для належного забезпечення природних прав, рівності і свободи, захисту особи і власності),

§ поділ влади (Гоббс – немає, Локк - є),

§ право опору народу владі (Гоббс – тільки про загрозі само існування; Локк - є).