Ципово неорганізовані і неструктуровані суб’єкти суспільного

життя (виділення наше.— В. Р.)” (Ольшанский Д. В. Психоло-

гия масс.— СПб, 2001.— С. 18—19).

Д. В. Ольшанський виділяє такі види мас:

1) великі і малі,

2) стійкі (постійно функціонують) і нестійкі (імпульсні),

3) згруповані і незгруповані, упорядковані і неупорядковані в просторі,

4) контактні і неконтактні (дисперсні, розсіяні),

5) спонтанні (стихійно виниклі) і спеціально організовані,

6) соціально однорідні і неоднорідні.

Цікавим фактом є поділ мас у радянські часи, зроблений В. І. Леніним:

1) прогресивні, революційні і консервативні, реакційні, або антиреволю-

ційні, а також нейтральні, що не визначилися,

2) активні, діючі і пасивні, бездіяльні, “сонні”, що вичікують,

3) згуртовані, дисципліновані, самостійні і розпорошені, неорганізовані,

анархічні,

4) рішучі, екстремістські і нерішучі, боязливі.

Але в цілому, з наукової точки зору, зауважує Д. В. Ольшанський, можна

виділити три основні різновиди мас:

1) натовп,

2) зібрана публіка (від глядачів у театрі до учасників мітингів, що мають

спільні установки, орієнтації під впливом одного й того самого пред-

мета сприймання в один і той самий момент, готові до дії),

3) незібрана публіка (електоральні маси, аудиторія ЗМІ, прихильники ку-

мирів культури, являє собою поляризовану масу, тобто більшість лю-

дей, що мають спільне у мисленні, інтереси яких викликані однакови-

ми стимулами, живуть не одне з одним, а одне біля одного).

Принциповим для розуміння явища “маси” є поділ їх на стихійні і штучні.__

17. Ознаки маси.

Виділимо такі загальні найважливіші ознаки маси, що зустрічаються

в науковій літературі та випливають із досвіду:

1) аморфність, яка йде від нездатності до самостійного, системного, ор-

ганізованого (на відміну від соціальних груп) утворення у порівнянні з

організованістю кожного, хто складає масу, коли він існує окремо. Це

створює враження, що маса є статична, нерухлива і вичікує зовніш-

нього впливу для підтримки існування з боку вожаків, ЗМК тощо;

2) стохастичність, ймовірнісність, а значить, відкритість, розмитість

меж, невизначеність щодо складу та якісних характеристик;

3) ситуативність, тимчасовість;

4) гетерогенність, неоднорідність;

5) нестабільність через внутрішню рухливість і динамічність під упли-

вом зовнішніх чинників;

6) бездіяльність, із позицій теорії діяльності, де соціальні суб’єкти роз-

глядаються як діяльні, цілеспрямовані істоти, що планують свою ак-

тивність. Маса існує на рівні поведінкових актів, що є малоусвідомлю-

ваною, або й несвідомою, активністю соціального суб’єкта;

7) приреченість, конкретна маса недовговічна й часто розпадається, як-

що нею не керують чи змінюються умови існування.

На останній ознаці хотілося б зупинитися окремо. Як і будь-який _______соціаль-

ний суб’єкт і як будь-яка жива істота, що має психіку, маса повинна мати

уроджений рефлекс мети. Гальмування рефлексу мети, зазначає І. П. Пав-

лов, і його повне зникнення веде до самогубства (Павлов И. П. Двадцатилет-

ний опыт объективного изучения высшей нервной деятельности (поведения)

животных.— М., 1973.— С. 217). Мету ж не може мати несвідомий, ірраціо-

нальний, емоційний, неорганізований, аморфний суб’єкт. Ми навіть не гово-

римо: діяльність мас. А мета — це атрибут діяльності, тобто усвідомлюваної

й керованої людиною активності. Поведінка мас може розгортатися лише в

рамках якоїсь, зовнішньої по відношенню до неї діяльності. Такою діяльні-

стю є різні види суспільно-політичної діяльності як організованого процесу,

куди “втягуються” маси.

Отже, для підтримання життєдіяльності мас необхідна постійна цільова

ін’єкція, яку роблять учасники масовокомунікаційної діяльності. Тобто маса

завжди є керований кимось соціальний суб’єкт. Ознаки свідомого й ціле-

спрямованого в масі — то лише знак вмілого керівництва ними з боку учас-

ників масовокомунікаційного процесу. Таким чином, якщо по відношенню

до маси буде відсутня “цільова ін’єкція”,— маса зникне. Сама по собі сфор-

мована маса приречена на зникнення або, в кращому випадку, перетворення

у соціальну групу за умови, що члени маси починають діяти, а значить ста-

вити цілі.

Діюча маса — це вогонь, до якого треба підливати масла і від чого цей

вогонь спалахує ще більше. Маса постійно потребує обґрунтування своїх

емоційних дій. Тому коригування масової думки має бути постійним. Ос-

кільки маса не аналізує, то боятися, що корекція думки не пройде,— не вар-

то. Маса прийме будь-яку корекцію, якщо тільки привнесена аргументація

не буде очевидним глупством.__

18. Зібрана публіка.

Зібрана публіка, як, зрештою, й натовп, може бути об’єктом впливу ЗМК

(збір біля радіоприймача, телевізора, у кінотеатрі і т. д.). Вона, як і натовп в

окремих випадках, може виводитися засобами масової інформації на вулиці,

мітинги, збори. Після зовнішнього, фізичного об’єднання в одному примі-

щенні під дією впливу на всіх одних і тих самих стимулів, наприклад ЗМІ,

серед публіки, вважає Д. В. Ольшанський, утворюються певні подібні або

загальні реакції, переживання або стійкі орієнтації. Ця публіка швидко усві-

домлює свої настрої, що підсилює враження. До зібраної публіки входять

люди, які не тільки мають подібні емоційні переживання, а й просто цікавля-

ться одним і тим самим предметом. Це породжує певний раціональний ком-

понент, що нівелює надмірні емоції. Окрім загальних емоцій, зібрана публі-

ка відзначається подібністю установок, орієнтацій і готовністю до певного

типу дій.

За визначенням Я. Щепанського, “ зібрана публіка — це гуртування пев-

ної кількості людей, які відчувають подібне очікування певних переживань

або цікавляться одним і тим же предметом. Ця загальна зацікавленість і

поляризація установок навколо одного й того самого предмета або однієї й

тієї самої події — основа її відокремлення. Наступною рисою є готовність

реагувати певним чином. Ця подібність установок, орієнтацій і готовність

діяти — основа об’єднання публіки (виділення наше.— В. Р.)” (Щепан-

ский Я. Элементарные понятия социологии.— М.: Прогресс, 1969). Звертає-

мо увагу на ознаку “готовність”, що принципово відрізняє публіку від натов-

пу. Натовп завжди діє певним чином, публіка лише готова до дії.

19. Роль настроїв у формуванні маси.

Масові настрої.

Усе починається з настроїв, які оволодівають розумом людей і стають ма-

совими. ЗМК відіграють чи не найважливішу роль у формуванні масових

настроїв. Як зауважує Д. В. Ольшанський, розвиток мас залежить від міри

охоплення їх настроями. Визріваючи в межах однієї групи, класу, прошарку,

настрої можуть перекидатися на інші групи, класи, прошарки, таким чином

стаючи “ядерними” настроями для зараження інших спільнот. Подібні на-

строї людей є тим чинником, який організовує масу ще до того, як вона ста-

не “емоційним організмом”.

Що ж таке масові настрої?

За визначенням Д. В. Ольшанського, масові настрої — “ особливі психічні

стани, кожен із яких можна визначити як однорідну для достатньо великої

кількості людей суб’єктивну, складну афективно-когнітивну реакцію, яка

відображає три моменти: ступінь задоволення загальними соціально-полі-

тичними умовами життя; оцінку реалізації своїх соціально-політичних до-

магань; прагнення до зміни умов здійснення своїх домагань. Природа на-

строїв проявляється в тому, що вони стають помітними при розходженні

двох факторів — домагань (очікувань) людей, пов’язаних із загальними для

значної кількості людей масовими потребами та інтересами, з одного боку,

і реальних умов життя — з іншого. Це специфічна реакція на розходжен-

ня між потрібним і наявним. При їхньому збігові масові настрої практич-

но відсутні. Перевага наявного над потрібним забезпечує позитивні на-

строї. Навпаки, чим помітніший розрив, “ножиці” між бажаним і доступ-

ним, тим сильніші негативні настрої (виділення наше.— В. Р.)” (Ольшан-

ский Д. В. Психология масс.— СПб: Питер, 2001.— С. 212).

Прийнято вважати, що на формування масових настроїв впливає реаль-

ність (соціальні, економічні, політичні умови життя), яка безпосередньо діє

на людей і змінює можливості реалізації домагань, бажань, хотінь, і вірту-

альна дійсність (пропаганда, ідеологія, реклама, журналістика і т. д.), яка

через масову комунікацію впливає на свідомість громадян, маніпулюючи

домаганнями і бажаннями, потребами людей.

У цьому плані цікавим є суб’єктно-суб’єктний підхід до масової комуні-

кації, коли враховуються потреби аудиторії. Власне, їх врахування часто і є

основою для маніпулювання, оскільки віртуально акцентуються, актуалізу-

ються, обігруються потреби аудиторії з метою привернути увагу до ЗМІ,

зробити аудиторію своєю, не зважаючи на реальну можливість задоволення

потреб: аудиторії пропонується віртуальний світ повного або часткового (а

навіть і неможливого) задоволення її потреб, що не завжди відповідає реаль-

ності.

Таким чином, масові настрої виростають і на ґрунті обігрування споді-

вань і бажань людей, які під упливом масової комунікації починають жити в

ілюзорному світі відповідності між домаганнями і можливістю їх досягнен-

ня (стабілізація настрою), відставання можливостей реалізації домагань (зро-

стання невдоволення) і збігу домагань та можливості їх реалізації чи навіть

перебільшеної можливості (масовий ентузіазм).

Ілюзорний світ має два настроєві виміри, що випливає з необхідності за-

безпечувати:

1) або позитивні настрої (умови гірші, ніж домагання аудиторії і треба за-

безпечити спокій у суспільстві; умови нормальні чи кращі і треба викликати

захоплення у людей),

2) або негативні (умови нормальні чи навіть кращі, але треба посіяти сму-

ту; умови гірші й треба "завести" народ).

Нормальні умови життя не викликають масових настроїв, бо це сприйма-

ється як належне, нульові настрої не бродять серед людей. Бродіння ж на-

строїв — це перший обов’язковий етап, етап їх зародження (але для того у

суспільстві має бути або невдоволення, або захоплення; якщо його немає, то

його слід зробити, інакше не виникнуть масові настрої і не сформується ма-

са, а значить не буде об’єкта діяльності для масової комунікації). Річ у тім,

що маса не може створюватися на основі простого гурту людей, не охопле-

ного настроєм. Це має бути спільнота, заражена спільним настроєм, або цей

настрій треба посіяти, щоб згуртувати людей. Тільки така спільнота може

перетворюватися у масу.

Після бродіння масові настрої кристалізуються (під упливом, зокрема,

ЗМК), потім знаходять дієвий вихід і гаснуть. До речі, роль ЗМК у гасінні

настроїв теж помітна. У цьому зв’язку варто пригадати думку М. Маклюена

про те, що настане час, коли “ ми зможемо запрограмувати на двадцять го-

дин більше телевізійних передач для Південної Африки на наступному тиж-

ні, щоб знизити температуру настроїв племен, яка піднялася через радіопе-

редачі на попередньому тижні. Усі культури могли б програмуватися так,

щоб їхній емоційний клімат постійно залишався стабільним ” (Перекладено

за: Ольшанский Д. В. Психология масс.— СПб: Питер, 2001.— С. 151).

Сучасний світ має один ґандж, позбутися якого практично неможливо:

якщо людство створило масову комунікацію як індустрію, виробництво, то

воно саме стало заручником масифікації, воно прирекло себе на продукуван-

ня масових настроїв інститутами масової комунікації і на “споживання” їх.

Психологія виникнення масових настроїв така, що вони легко заквашу-

ються і бродять. Ця легкість зумовлена, по-перше, об’єктивним станом сус-

пільного розвитку, по-друге&)-0.15507, власне природою масової комунікації.

Для розкриття впливу суспільного розвитку на формування масових на-

строїв і психіки в цілому знову звернімося до Д. В. Ольшанського:

“ Загальні висновки більшості дослідників процесів масовізації життя су-

часного суспільства включає як найбільш значущі такі зміни масової психо-

логії. По-перше, масове промислове виробництво на основі досягнень науко-

во-технічної революції породило особливий динамізм життя, що виража-

ється, між іншим, у стрімкому зростанні потреб людей…

По-друге, зросли не тільки потреби, а й можливості їх задоволення… лег-

кого їх досягнення. Сучасний світ не тільки має значні багатства, поро-

джуючи все нові потреби. Одночасно життя ніби навіює людям певну упев-

неність у тому, що завтра світ буде ще багатшим, а задоволення потреб

— ще реальнішим… “Те, що раніше вважалося б особливою усмішкою долі і

викликало безмежну вдячність, тепер розглядається як законне благо, за

яке не дякують, яке вимагають… Тому відзначимо дві основні риси в психо-

логічній діаграмі людини маси: нестримне зростання життєвих бажань, а

значить і особистості, і принципову невдячність за все, що дозволило так

добре жити” (Ортега-і-Гасет…).

По-третє, виросла масова готовність до активних дій. Підкреслимо про-

вокуючий вплив засобів масової комунікації, реклами, політичної агітації,

пропаганди і навіть моди… Діючи на масу, ці засоби не просто пробуджу-

ють ті чи інші потреби і демонструють способи їх досягнення. Вони праг-

нуть викликати безпосередню масову реакцію у вигляді конкретних дій та

акцій.

На кінець, по-четверте, як наслідок названих змін, виникає головне: ви-

значальними у поведінці мас все більше стають не зважені, усвідомлені по-

зиції, а швидко втягувальні настроєві фактори, що зумовлені змінами умов

виробництва і життя, характеру потреб і можливості їх задоволення, а

також загального зростаючого динамізму життя” (Там само.— С. 151—

152).

Як бачимо, сучасне життя дарує людям настроєву легкість і динаміку, і не

треба прикладати багато зусиль, щоб викликати ті чи інші настрої у суспіль-

стві.

Повертаючись до витоків розгляду означених питань і підсумовуючи ска-

зане, зробімо висновок, що масові настрої великою мірою формуються під

упливом природної здатності масової комунікації їх формувати.

На завершення розмови про масові настрої зауважимо таке: необхідно

розрізняти поняття масових і суспільних (соціальних) настроїв. З одного бо-

ку, масові й суспільні настрої — це те саме, оскільки мова йде про настрої

спільнот. З іншого — маємо суттєву відмінність: по-перше, спільноти мо-

жуть бути організованими, структурованими й неорганізованими, неструк-

турованими (масами), по-друге, соціально однорідними й неоднорідними

(неоднорідність властива масам), по-третє, спільноти можуть дотримувати-

ся і не дотримуватися суспільних норм, що історично склалися. Таким чи-

ном, суспільні настрої є настроями спільнот, у тому числі й мас як їх різно-

виду.

Масові настрої — це також вияв невдоволення чи захоплення від відпо-

відності суспільним настроям, що відповідають суспільним нормам. І якщо

масові настрої не враховуються, а беруться до уваги тільки суспільні і під

них підганяється оцінка поведінки людей, то керування спільнотою набуває

маніпуляційного характеру, замість того, щоб сприяти, допомагати людям,

задовольняти їхні домагання.

Настрої мають особистісний вияв у вигляді емоцій, певних зрушень у сві-

домості. Суспільні ж настрої — це емоційні стани, пов’язані зі здійсненням

чи неможливістю здійснення чогось, з різними фазами боротьби за здійснен-

ня тих або інших надій і сподівань, думок і задумів цілих спільнот. Масові

настрої, таким чином, виникають і розвиваються на основі настроїв індиві-

дуальних як однакових переживань сукупності індивідів з приводу відповід-

ності суспільному настроєві, що вважається нормою, власних внутрішніх

станів. Якщо всі у суспільстві чимось задоволені, то невдоволення певної ча-

стини людей, яке їх об’єднує, розглядається вже як настрій цієї маси людей,

що не відповідає суспільному настроєві.

Проте масові настрої необов’язково конфліктують із суспільними. Крім

того, масові настрої набувають статусу суспільного, якщо їх починають ви-

знавати різні соціальні інститути, в тому числі й влада, та реагувати на них.__

20. Суспільна (громадська) думка як форма

масової свідомості.

автори “Психології масової поведінки. “ Суспільна думка існувала і раніше, але тоді вона не відігравала такої значної ролі й не займала такого значного місця у соціальному житті, до того часу, поки не з'явилася публіка. С. Московичи вважає, що суспільна думка займає десь посереднє місце між полюсом традицій, забобонів, вірувань та полюсом розуму, логіки та особистісного відчуття. Суспільна думка являє собою більш-менш зв'язану сукупність роздумів та відповідей на запитання сучасності. Тард: судження починається з певного індивіда, який сказав або написав це судження. Потім це судження, за допомогою преси, розповсюджується між людьми. Так воно стає загальним. Його загальність забезпечується впевненістю індивідів, що це судження поділяється більшістю людей. Так виникає суспільна думка.

Переходові масового настрою у суспільну думку сприяють насамперед ЗМК. Це вони кристалізують, а відтак і раціоналізують настрій, роблять його усвідомлюваним через багаторазові повтори настрою своїми каналами, акцентування уваги аудиторії на тих чи інших його компонентах. Маса, зокрема у вигляді публіки, являє собою благодатний ґрунт для визрівання суспільних ідей та думок, більш благодатний, ніж організовані спільноти — раціональні, структуровані, що мають свою чітку позицію.

Через це суспільна думка, яка визріває з масового настрою, повинна кимось бути імплантована у масове середовище, стати її макроформою, тобто реальною формою існування масової свідомості. У зв’язку з цим різні соціальні інститути, в тому числі й ЗМК, виконують керівну по відношенню до мас і структурну функцію: вони з деформованого людського утворення шляхом імплантації думок у масове середовище, на основі масових настроїв, відповідно на основі формування масової свідомості намагаються,— якщо це комусь потрібно,— структурувати масу і перетворити її на організовану та керовану спільноту, надати їй внутрішньої енергії для саморозвитку і самоіснування.

Таким чином, на основі мас можуть виникати соціально-політичні інститути, партії, рухи тощо. Але якщо маса не доведена до критичної точки переходу в організовану спільноту і зникає дія структуроутворювального елемента, то вона миттю стає некерованою, її поведінка — емоційною й стихійною.

Про місце і роль суспільної думки в контексті існування маси правдиво сказав Х. Ортега-і-Гасет: “Маса людей не має думки. Народ ніколи не мав ніяких ідей; він не володіє теоретичним розумінням буття речей. Непридатність до теоретичного мислення заважає йому приймати розумні рішення і складати правильну думку. Через це думки треба заганяти в людей під тиском зовні, як змазувальне масло в машину”.

Формування суспільної думки, через таке уявлення про масу, перетворюється більшою мірою на процес не раціонального, а емоційного впливу на людей. “Схильну до всіх крайнощів масу й збуджують також лиш надмірні подразнення. Той, хто хоче на неї впливати, не потребує логічної перевірки своєї аргументації, йому треба живописати найяскравішими фарбами, перебільшувати і завжди повторювати те саме. Оскільки маса в істинності або хибності чогось не вагається і при цьомуусвідомлює свою величезну силу, вона така ж нетерпима, як і підвладна авторитету. Вона поважає силу…”.

Визначення Д. В. Ольшанського: “Суспільна думка — стан масової свідомості, що охоплює собою приховане або явне ставлення тієї чи іншої спільноти, або сукупності спільнот, до подій, що відбуваються, та існуючих явищ. Суспільна думка виступає в експресивній, контрольній, консультативній та директивній функціях. Тобто вона займає певну позицію, дає пораду або пропонує рішення з тих чи інших проблем. Суспільна думка є результатом іноді поверхового погляду на речі, у формуванні якого беруть участь переважно не експерти з тих чи інших питань, а звичайні люди, які з об’єктивних причин не можуть володіти повною й достовірною інформацією з тих чи інших питань.

Суспільна думка завжди виникає на основі вже існуючих суджень, поглядів, ідей, вироблених сторонніми по відношенню до маси людьми і впровадженими ними в свідомість маси. Через те масова думка, або думка маси,— це є спожита, прийнята масою суспільна думка, у формуванні якої члени маси й самі брали участь. І немає сенсу говорити про існування якоїсь окремої думки маси, відмінної від суспільної. По-перше, маса самостійно її не може виробити, по-друге, навіть якщо припустити здатність маси продукувати думку, маса все одно буде покладатися на судження інших людей, соціальних груп, вчених і її думка буде спільним суспільним витвором.

Суспільна думка протиставляється науковій думці як продукту прискіпливого, організованого, об’єктивного аналізу явищ, процесів, аналізу, здійснюваного вченими, що несуть моральну відповідальність за свої судження.

Cуспільна думка в цьому контексті є практичною формою прояву суспільної свідомості, її реальним виявом. Але суспільна думка, виношена соціальними групами, партіями, рухами, безперечно за змістом і структурою відрізняється від думки певної маси через те, що суспільна свідомість має практичне втілення і реальний вияв у вигляді масової свідомості поряд зі свідомістю соціальних груп, партій, рухів, течій.

21. Комуніканти як фактор масового спілкування.

Характер масової комунікації такий, що вона є дією (впливом) комуніканта на комуніката. Прояви взаємодії (взаємовпливу) у масовій комунікації єнічим іншим, як симуляцією інших видів спілкування переважно під упливом громадськості демократизувати стосунки між медіа й іншими комунікантами та їхньою аудиторією.

Особливістю масового спілкування є те, що воно відбувається переважно між комунікантом-професіоналом та обов’язково реальною або уявною, потенційною масою. У ролі комунікантів можуть виступати також аматори спілкування з масами.
22. Типи комунікантів у масовій комунікації.

Фахівці	Мотив	Мета	Смисл	Ситуація
агітатор	Потреба якісно, професійно, належно і проведення агітаційної кампанії позитивна реакція аудиторії на заклик різні соціальні ситуації чесно виконувати свою роботу, щоб мати від неї задоволення, повагу від колег і зарплату	проведення агітаційної кампанії	проведення агітаційної кампанії	різні соціальні ситуації
журналіст	те саме	майстерно виготовити інформаційний продукт, придатний для поширення через ЗМІ	впливати на владу і громаду через створення інформаційного поля, в якому громадяни і політики здатні приймати зважені рішення	те саме
імідж- мейкер	те саме	проведення заходів, підготовка матеріалів про особу, інституцію	створити позитивний імідж особи чи інституції	те саме
педагог	те саме	організація уроку чи іншого заходу, що є засобом формування класу як єдиної культурної групи та виховання учня як особистості й члена колективу	виховання й формування особистості, що стане активним учасником соціальних процесів, буде придатною до професійної й суспільної діяльності	навчальні ситуації
піарник	те саме	проведення піар-акції, пов’язаної з просуванням інтересів певної особи чи інституції на ринок, в суспільстві	створення позитивного враження про справи особи чи інституції	різні соціальні ситуації
політик	те саме	Проведення зустрічі з народом, виступ перед людьми	готувати громадську думку до певних кроків, які має зробити політик чи його політична сила	проблемні для суспільства ситуації
прес- секретар (див. піарник)	те саме	організація зустрічі з журналістами для піару, пов’язаного з просуванням інтересів певної особи чи інституції на ринок, в суспільство	створення позитивного враження про справи особи чи інституції
пропа- гандист	те саме	проведення пропагандист- ського заходу	позитивна реакція аудиторії на переконання	різні соціальні ситуації
проповід ник	те саме	виконання проповіді	викликати віру людей у сказане	те саме
редактор	те саме	підготувати до друку чи ефіру матеріал	забезпечити ефективність впливу матеріалу на громаду, владу, особу	те саме
рекламіст	те саме	проведення рекламної кампанії	досягти серед людей реакцій виконання або втягнення, вплинути на них таким чином, аби вони результативно зреагували на зміст реклами	те саме
репортер (див. журна- ліст)	те саме	майстерно виготовити новинний продукт, придатний для поширення через ЗМІ	впливати на владу і громаду повідомленнями і створювати інформаційне поле, в якому громадяни і політики здатні приймати зважені рішення	те саме

23. Масовий вплив та його різновиди.

Під масовим впливом слід розуміти таку дію, яку певна особа, найчастіше фахівець у галузі масової комунікації, виявляє стосовно інших осіб, викликаючи в них однакові настрої та формуючи однакові думки, й на основі сформованої масової свідомості об’єднує тих осіб у масу (публіку або натовп), в якій кожна людина здатна виявляти передбачувані або й не передбачувані фахівцем однакові емоційно-вольові, інтелектуальні або фізичні реакції.

Масове спілкування є впливом, що здійснюється у трьох формах — формі зараження, формі сугéстії (навіювання) та маніпуляції (прихованого впливу).

Організоване зараження є такою формою масового спілкування, за якої відбувається керований комунікантом емоційний вплив на комуніката. Це, як відомо, процес передачі емоційно-збудливих станів від комуніканта до членів маси, який відбувається на психофізіологічному рівні контактів поза

поняттєвим впливом або паралельно з ним. Організоване зараження, однак, не виключає простих форм психофізіологічного запалювання поза свідомістю комунікаторів як учасників масового спілкування. Організоване зараження може тільки підсилюватися позасвідомим емоційним впливом комуніканта на комуніката.

Організована сугестія як форма масової комунікації. Сугестія є таким психологічним впливом комуніканта на комуніката, що передбачає “ актуалізацію або зміну певних установок, ціннісних орієнтацій чи вчинків у людини ” (Психологічний словник.— К.: Вища школа, 1982.— С. 98).

Сугестія буває різних видів. Для масової комунікації притаманні всі види. Так, для сучасних теле- або радіоновин властива непряма, опосередкована, неосмислена, випадкова сугестія. Прямою, осмисленою, планованою є сугестія, що здійснюють її агітатори, пропагандисти, рекламісти, проповідники, фахівці зі зв’язків з громадськістю тощо.

Проте навіювання (сугестія) є невід’ємним атрибутом впливу під час будь-якої комунікації. Сподіватися, що може існувати комунікаційний вплив поза сугестією, не варто: будь-які комунікаційні форми, засоби, методи є сугестивними. Інша річ, який зміст того навіювання, яка його сила та ефективність, які засоби й методи використовуються. Отже, для масового спілкування характерне, поряд зі звичайною, природною сугестією, організоване, спрямоване, підконтрольне комунікантові навіювання.
24. Маніпуляційний вплив.

Організована маніпуляція як форма масової комунікації. Це одна з очевидних, закономірних і природних форм комунікації взагалі та масової зокрема. Перевагою масових маніпуляцій є те, що вони технологізуються і набувають виробничих форм в інформаційній галузі.

Маніпуляція, як прихований вплив на людину, коли вона не розуміє, що на неї впливають, може бути різною, подібно до сугестії. Але на відміну від навіювання маніпуляція у масовій комунікації ніколи не буває не планованою і не усвідомлюваною комунікантом. Вона завжди є результатом бажань, сподівань, надій, планів комуніканта змінити установки, ціннісні орієнтації або вчинки людей таким чином, щоб люди і не здогадалися про це. На відміну від маніпуляції сугестія є відкритим для комунікаторів або просто не контрольованим ними процесом. Крім того, існує ще одна суттєва різниця між маніпуляцією та сугестією. Сугестор завжди досягає того, чого він хоче, шляхом переконання, психологічного тиску і т. п. Його мета відкрита, зрозуміла. Для маніпулятора справжня мета є прихованою від комуніката, маніпулятор веде “подвійну гру”.
25. Концептуальні засади масового впливу.

Особистість як об’єкт масового впливу.

Усі інститути масової комунікації, які створюють або руйнують маси,

апелюють до особистості

Особистість також є об’єктом впливу і для тих фахівців, які — навпаки —

формують психологію людини, розвивають її особистісні структури (увагу,

пам’ять, емоції, мислення, інтуїцію тощо) або ж нівелюють особистісні структури, намагаються залучити людину до певної спільноти, певного соціуму, щоб вона чинила так, як всі, хто хоче

придбати товар.

Види, форми і методи масового впливу. Впливи бувають психологічні та фізичні. Різновидом фізичного впливу є психотропний вплив, тобто фізичний вплив на психіку через застосування спеціальних речовин, що діють на людину. Розглянемо психологічні впливи.

Масовий вплив протиставляється впливам на особистість з метою її формування і розвитку, тобто формуванню особистісних структур. Зараження, навіювання і маніпуляція є формами психологічного впливу. Ці форми, до речі, характерні для будь-якого виду впливу і на їх основі утворюються нові види.

Масовий вплив відбувається або у вигляді неконтрольованого свідомістю комуніканта і непланованого, але природного акту взаємодії комунікаторів, або у вигляді відкритого, технологічно визначеного, добре усвідомлюваного, планованого процесу тиску на комуніката, не усвідомлюваного ним.

+зараження, сугестія, маніпуляція

Комунікаційний вплив на людей з метою їх масифікації та регулювання їхньої поведінки може називатися також масовокомунікаційною регуляцією, яка природно здійснюється шляхом зараження, навіювання, маніпуляції.

Оскільки масова комунікація є формою насамперед соціального регулювання, пов’язаного з дією на особливий соціальний суб’єкт суспільної поведінки — маси, через те масовокомунікаційне регулювання слід розглядати як форму особливої дії, спрямованої професійним комунікантом “на народ”.

В умовах масового спілкування неадекватна задуму комуніканта поведінка маси, яка є результатом самокерування, що здійснили індивіди всупереч масифікації і масовій свідомості на основі сприймання й усвідомлення актів своєї поведінки та власних психічних процесів приводить до масової саморегуляції. Вона сприяє розпаду маси і виходу індивідів з маси. Але саморегуляція в масі може бути і результатом самозараження (зараження одне одного в масі) та самонавіювання (навіювання, яке здійснюють члени маси по відношенню одне до одного в стихійних, неорганізованих масах) та наслідування одне одного. Така саморегуляція властива для неорганізованих, стихійних мас.

Завданням масифікаторів є гальмування саморегуляції у людини. Неадекватну задумові комуніканта поведінку маси, яка є результатом самоаналізу, що здійснили індивіди всупереч масифікації і масовій свідомості, називають ще масовою рефлексією. Вона сприяє розпаду маси і виходу з неї індивідів. Завданням масифікаторів є гальмування рефлексії у людини. Власне завдяки рефлексії людина може саморегулювати свою поведінку. Якщо рефлексія поширюється на всіх членів маси, вона набуває статусу масової.

Основний механізм поведінки мас. Основним механізмом масової поведінки (робити так, як всі!) є масове наслідування. Це особлива форма поведінки членів маси, пов’язана зі свідомим або несвідомим відтворенням тих дій, стилю, рис характеру, ідеалів, соціальних норм, ритуалів, звичаїв, правил поведінки і т. п., носіями яких є або члени маси, або її творці чи лідери.

Призначення масифікатора. Кожна маса існує на двох рівнях свого перебування: рівень формування і рівень поведінки. Відповідно професійні комуніканти поділяються на дві групи: масифікатори та лідери. Так, агітатори,політики найчастіше є лідерами, рекламісти, піарники, журналісти — масифікаторами. Призначення лідерів, вожаків, керівників — керувати сформованими публіками чи натовпами, вести їх за собою.

Призначення масифікаторів полягає у формуванні маси, а не в тому, щоб щось нав’язати чи підкорити собі людей. Істинним призначенням вправного масифікатора є перетворення свідомих та розумних індивідів на некритичну, ірраціональну й емоційну масу шляхом пониження рівня раціоналізму в поведінці людини.

Лідери працюють за законом сформованої маси: чим згуртованішою є маса, тим більше в ній переважає надособистісних ознак (більша втрата раціонального, логічного, сильніший вияв емоцій) і тим більш вона керована, оскільки особистості меншою мірою здатні аналізувати команди чи заклики

лідера і готові їх бездумно виконувати.

Сучасні ЗМК майже не виконують функції безпосереднього впливу на сформовану масу як вожді, лідери, вожаки. Вони займаються більш “тонкою справою”: формують маси зі “свідомих та розумних індивідів”, маси, які готові йти за справжніми лідерами.

Роль просвітителів у системі масового спілкування. Масифікаторам і лідерам можна протиставити тільки людей, які увиразнюють індивідуальні ознаки особистості, допомагають їй знайти своє “я”, частково переборювати в собі масову людину. До таких фахівців належать учителі, наставники, якщо вони працюють не в сфері масового комунікування, а в сфері творчої реалізації особистості, індивідуального наставництва і виховання.

26. Професійні засади масового впливу.

Масовий вплив на людей здійснюється в два етапи:

1) створюється атмосфера довіри між комунікаторами;

2) впроваджується у свідомість людини необхідна інформація на основі довіри за допомогою методів і технологій, зручних для досягнення цілей комуніканта.

Для створення довіри до себе комунікант повинен:

1) формувати свій імідж як особливо обізнаної про події особи, що має доступ до різних, в тому числі й таємних джерел інформації;

2) зосереджувати увагу комуніката особливо на тих фактах, які замовчуються офіційними джерелами, але про я