Вплив недержавних змі на формування правосвідомості громадян

 

Вплив глобальних процесів на розвиток окремої держави та розбудову громадянського суспільства у сучасних умовах здійснюється, передовсім, через засоби масової інформації (ЗМІ), які є масовими і загальнодоступними джерелами інформації. Такі процеси характеризуються суспільною важливістю, так як визначають громадсько-політичні настрої та соціально-економічні зміни в суспільстві. ЗМІ виступають вагомою рушійною силою у формуванні індивідуальної правової позиції кожного громадянина, тому що усі трансформації громадської думки в будь-якій державі на сьогодні безпосередньо пов’язані з їх інформаційним впливом. Водночас, участь громадян як суб’єктів та об’єктів інформаційного впливу, їх залучення до інформаційних відносин зумовлюють утворення цілісних соціально-правових орієнтирів, що підвищують самоцінність кожної окремої особи, важливість забезпечення і захисту її прав, свобод та інтересів. Запорукою розбудови громадянського суспільства є діяльність недержавних ЗМІ, функціонування яких повинно сприяти формуванню неупередженої, активної правової позиції кожного громадянина.

Основою розбудови громадянського суспільства є участь громадян у державних процесах, відстоювання ними власних інтересів шляхом створення недержавних інституцій, діяльність яких носить суспільно-корисний характер.

Відтак, підвищення громадської активності, яка б вирізнялась ефективністю і стабільністю, можливе в інформаційному суспільстві, де пріоритетом виступає поширення неупередженої, достовірної інформації саме недержавними ЗМІ.

Нагадаємо, що недержавні ЗМІ характеризуються як такі, що діють на плюралістичних та некомерційних засадах виключно в інтересах певної спільноти (країни, регіону), за рахунок громадського фінансування та не виражають приватних чи вузьких владних інтересів. Крім того, недержавні ЗМІ функціонують як самостійна система передачі інформації, спрямована на формування громадської думки, правової, політичної свідомості та позиції громадян.

Інформування населення повинно сприяти громадській активності в політично-правовому житті суспільства, що передбачає залучення громадян до добровільних суспільних об’єднань, громадських рухів, незалежних правозахисних недержавних організацій, вміння використовувати правозахисну і судову систему, та, як наслідок, формування правової культури населення й підвищення громадської ініціативи.

Слушною з цього приводу є думка С. Назаренка, що «без постійного інформаційного контакту взагалі неможливі повноцінний розвиток людини й нормальне функціонування соціальних груп і всього суспільства в цілому». Таким чином, у концепції громадянського суспільства відбувається поєднання свободи особи та можливості її участі у здійсненні зовнішнього громадського контролю за органами державної влади та приватними структурами.

Як відзначає М. Остапенко, однією з головних умов формування і функціонування громадянського суспільства є специфічна якість особистості кожного громадянина – громадянська активність, яка включає в себе показники громадянськості, громадянської позиції та виступає головним стрижнем, який визначає цінність і цілісність особистості.

Разом із тим, на думку Т. Саврасової-В’юн громадянська активність є структурно-змістовною якістю особистості, яка формується та розвивається на основі власних ціннісних орієнтацій, враховуючи цінності суспільства і правові норми й вимоги держави, спрямовує діяльність, поведінку, спілкування людини, як представника соціального, на створення світу громадянських відносин та відображає характер інституціональної взаємодії з владою.

В дійсності громадянська активність тісно пов’язана з громадянською правовою позицією, що в сукупності визначають рівень розвитку останньої, її місце та роль у процесі державотворення.

Багато дослідників сходяться на думці що той, хто володіє інформацією, володіє громадською думкою. Причиною тому є всеохопність інформаційного простору, що породжує здатність, зокрема, недержавних ЗМІ за допомогою реалізації ними своїх функцій справляти значний вплив на формування індивідуальної правової позиції громадян.

Говорячи про правову самоідентифікацію, доцільно розглядати її як процес формування та актуалізації вже сформованих соціально-правових установок громадянина щодо себе як суб’єкта правовідносин.

Відтак, на усіх етапах соціалізації, зокрема, і правової, у країнах з розвиненою демократією та тих, що стоять на шляху демократичного розвитку, надефективним та суспільно значущим є діяльність недержавних ЗМІ, які, виконуючи свої функції, впливають на становлення індивідуальної правової позиції громадянина.

Соціальна функція незалежних ЗМІ втілюється в правовій освіті та правопросвітницькій діяльності. Також ЗМІ впливають на емоційний стан суспільства, бо через них формується відповідна морально-психологічна атмосфери, яка має сприяти підвищенню правосвідомості громадян, закріпленню норм права в внутрішній структурі індивідів. Такі компоненти органічно поєднуються та вирізняються ефективністю за умови участі недержавних ЗМІ в житті суспільства, так як мають безпосередній вплив на цілісне уявлення громадян про право, дають їм змогу оцінювати ту чи іншу ситуацію з правової точки зору, формують громадську думку.

Поряд з тим, правовиховна діяльність як цілеспрямований засіб правової соціалізації особистості, в першу чергу, повинна розпочинатись з її правової поінформованості. Важко дотримуватись правової норми, що невідома особі, а тим більше включити її до індивідуальної системи цінностей. Це є можливим лише тоді, коли зміст правової норми тісно пов’язаний з правилами суспільного життя, із нормами культури та моралі.

Ступінь правової поінформованості населення прямо залежить від характеру доступності та достовірності правової інформації, порядку її розповсюдження, а також направленості правової пропаганди, що провадять ЗМІ, або її відсутності у випадку з недержавними ЗМІ.

У своєму дослідженні В. Лойко зазначає, що будь-яка діяльність, у тому числі інформаційна, цілеспрямована, будь-яка інформація впливає на аудиторію з певною метою. ЗМІ направлені на формування думки читача (глядача, слухача) у визначеному інституційно-заданому напрямі, в результаті чого сучасна людина не може ухилитися від впливу ЗМІ. Люди переважно не розуміють і не сприймають того, про що їм сповіщають ЗМІ, вони не мають навичок раціонально сприймати й аналізувати повідомлення, не прагнуть цього та навіть інтуїтивно намагаються цьому протидіяти. Говорячи про вплив ЗМІ, можемо з цілковитою впевненістю стверджувати про маніпуляцію, тобто той вплив, що приховується.

Такої ж позиції дотримується і Ю. Калиновський, який вважає, що, розповсюджуючи різнобічну інформацію, ЗМІ виховують населення, вчать його критично мислити та допомагають формувати власну громадську позицію, без якої повноцінна демократія у суспільстві неможлива. Водночас ЗМІ, як правило, є заангажованими тією або іншою мірою, а саме поняття «вільна преса» у перехідних суспільствах можна поставити під сумнів. Так, ЗМІ є знаряддям маніпулятивних технологій з боку держави та окремих політичних сил.

У цьому контексті варто наголосити, що метою функціонування недержавних ЗМІ є протидія маніпуляції суспільною свідомістю та громадською думкою. Тому роль недержавних ЗМІ у правовому вихованні та вплив їх діяльності на формування індивідуальної правової позиції громадянина видається можливим прослідкувати на різних етапах соціалізації особистості та виокремленням впливу таких ЗМІ на правову свідомість, культуру, поведінку особи.

Специфіка діяльності недержавних ЗМІ полягає у формуванні правосвідомості, яка була б основою для становлення у подальшому правової культури та правомірної поведінки громадян, адже утвердження для усіх верств населення пріоритету законності та правопорядку є однією з найбільших гарантій верховенства права в державі.

На думку Ю. Турченко, для більшості громадян ЗМІ є найважливішим джерелом інформації про діяльність органів державної влади, про події та процеси, що відбуваються в країні та у світі. Виходячи з цього, слід підкреслити, що будь-яка інформація, незалежно від того, якої сфери вона стосується, спрямовується не тільки на інформування аудиторії, але й на формування ціннісних орієнтацій особи і суспільства. Отже, ЗМІ є одночасно і продуктом громадської думки, і силою, що її формує. Саме в цьому й полягає специфіка їх діяльності.

Як зазначав К. Маркс, «суспільство не складається з індивідів, а відображає суму тих зв’язків і відносин, в яких індивіди перебувають один щодо одного». Таким чином, говорячи про індивідуальну правову позицію кожного громадянина, потрібно зважати, що вона складає основу для формування громадської думки в цілому.

Усвідомлення громадянином певних правових реалій та суспільно значущих явищ виявляється ефективним через певні форми взаємодії з державою та громадськістю, а відтак, утвердження думки про необхідність домінування права як загальної цінності серед населення повинно відбуватися шляхом його взаємодії з іншими людьми, спостереження за відносинами й діями інших громадян, державних інституцій за допомогою недержавних ЗМІ. Такі ЗМІ пов’язують правосвідомість громадян з правовою дією як реалізацію права в реальному житті, а не в уявленні конкретного окремого суб’єкта.

Звертаючись до етапів соціалізації варто наголосити, що формування правосвідомості відбувається в людини з дитячих років, коли прояви життєвої активності мають відбуватись в рамках соціальних норм і очікувань соціуму.

Як відзначає Л. Дубчак, формування правових переконань здійснюється двома способами: правова соціалізація (стихійний процес засвоєння особистістю правових знань, уявлень, поглядів) та організована і цілеспрямована правова інформація, яку діти повинні отримувати як від батьків, ЗМІ, так і від педагогів.

У сучасному світі особистість дитини формується під значним впливом засобів комунікації, які транслюють у суспільство культурні та правові загальнолюдські цінності.

Необхідність підпорядковувати свою поведінку вимогам соціального середовища та правовим нормам, яка прив’язується дитині сім’єю і освітніми закладами, повинна утверджуватись за допомогою відображуваних недержавними ЗМІ моральних ідеалів, що є взірцем правомірної поведінки та всебічного розвитку особистості.

Недержавні ЗМІ, на відміну від інших ЗМІ, повинні окрему увагу відводити виробленню інформаційної продукції, яка мала б не лише розважальних характер, а й містила б у доступній для дитини, того чи іншого віку, формі інформацію, що була б складовою правового виховання та формування правосвідомості.

Проблемою сучасного інформаційного простору є те, що масовість джерел інформації не виключає випадків поширення ними неправдивої та необ’єктивної інформації, відверто асоціальних теле-, радіопрограм, друкованих видань, що становить небезпеку укорінення їх як органічного елементу правосвідомості молодого покоління.

Крім того, правова та інша інформація у ЗМІ нерідко має несистематичний характер. Виходячи з цього, джерелом цілісних знань про правову систему, моральні цінності та громадянськість в повній мірі можутьвиступати недержавні ЗМІ, що не мають ознак соціально- правової заангажованості.

На думку О.А. Гулевич, розважальна спрямованість ЗМІ призводить до того, що вони приділяють мало уваги освітній тематиці і тому не є повноцінним джерелом інформації про закон і правові реформи, що відбуваються в країні. Передача соціально-правового досвіду забезпечує розповсюдження орієнтацій на сформовану в суспільстві систему стереотипів поведінки.

Разом із тим, потрібно наголосити на негативних тенденціях, що спостерігаються в багатьох державах і стосуються підвищеної психологічної залежності населення, а особливо дітей молодшого та старшого шкільного віку, від інформаційних технологій. Так як, з одного боку, діяльність недержавних ЗМІ може позитивно впливати на правову самоідентифікацію особи, а з іншого боку, у разі перебільшення нею ролі таких ЗМІ у власному житті та житті суспільства може відбутися відчуження людини від живого спілкування з іншими людьми, зменшення її соціально-правової активності.

Тобто, безконтрольний інформаційний потік та не вибірковий підхід громадян до споживання інформації може здійснювати значний вплив на деформацію правової свідомості особи, зокрема і дитини.

Політика держави в інформаційній сфері повинна бути спрямована на підвищення вимог до діяльності ЗМІ, запровадження заходів попередження їх негативного впливу, сприяння створенню та функціонуванню недержавних ЗМІ за ініціативою самих громадян.

Пізніше у підлітковому віці за наявності необхідного рівня правосвідомості, тобто усвідомленою потребою жити відповідно до норм права, недержавні ЗМІ повинні допомагати молодій людині ставати активним громадянином, залучатися до усіх суспільно-важливих процесів. Це видається можливим за допомогою створення такими ЗМІ громадських інформаційних проектів, поширення громадських ініціатив, сприяння створенню та висвітлення діяльності тих чи інших об’єднань громадян, які діють виключно у правовому полі на основі всезагального принципу свободи й рівності громадян у суспільстві.

Підлітки й молодь повинні отримувати за допомогою недержавних ЗМІ інформацію, яка сприяла б трансформації абстрактних ідей, теорій та понять про право і правову систему на конкретні знання про чинне законодавство, структуру права, про права, свободи та інтереси громадян, їх обов’язки, про ефективність роботи державних, правоохоронних і правозахисних органів, посадових осіб, про рівень законності й правопорядку в країні. Завдяки наявності високого рівня правосвідомості та такій поінформованості кожен громадянин може обирати чи змінювати свою індивідуальної правову позицію.

Реформи у правовому вихованні та виробленні правової позиції за участі недержавних ЗМІ неможливі без здійснення ними правової агітації серед молоді за допомогою спеціальних вікових телепередач, цікавих для підлітків друкованих та інтернет-видань, а також залучення їх до проведення тих чи інших акцій, участі у молодіжних рухах, відвідуванні закладів та організовуваних заходів з правової тематики, юридичної практики й таких, що підносять на якісно новий рівень цінність національної та світової правової культури.

Високий рівень правосвідомості громадянина зумовлює ідентичний рівень правової культури, що робить його повноправним членом суспільства, формує громадську думку та сприяє розвитку інститутів громадянського суспільства.

В теорії держави та права особлива увага приділяється формуванню правової культури громадян як основи для побудови демократичної, правової держави та розбудови громадянського суспільства. Адже саме правова культура населення є соціально-правовою гарантією верховенства права та закону в державі, одним із найважливіших передумов правопорядку.

Основана на правосвідомості та підкріплена громадянською активністю, правова культура за участю недержавних ЗМІ повинна являти собою комплекс політично-правових суджень громадян, так як без радіо, телебачення, друкованих видань та інтернет-джерел на сьогодні жодна людина не матиме цілісного уявлення про суспільно-правові реалії і не зможе правильно орієнтуватися в них.

Недержавні ЗМІ, виконуючи свої функції, дають змогу кожному громадянину приймати певні відповідальні рішення, обирати той чи інший варіант поведінки, усвідомлюючи їх правові наслідки. Такі ЗМІ також дозволяють кожному вийти за межі свого індивідуального досвіду, примножуючи його завдяки досвіду усієї громади.

У силу того, що незнання закону не звільняє від відповідальності, держава зобов’язана інформувати своїх громадян про всі нормативні рішення відповідними засобами, надавати їм правову інформацію, яка являє собою сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.

Таке зобов’язання, на нашу думку, повинно реалізовуватись за допомогою державних, приватних та недержавних ЗМІ, з наданням при цьому останнім переваги у виборі суб’єкта розповсюдження важливої для громадськості інформації.

Об’єднуючи однодумців, будучи публічною «трибуною», недержавні ЗМІ представляють інтереси різних суспільних груп та надають можливість кожному громадянину виражати свої думки, ідеї та правову позицію, підвищуючи при цьому рівень правової культури в суспільстві.

Слушною є думка О. Бугери відносно того, що ЗМІ здійснюють своєрідний інформаційний вплив, на основі якого людина, зокрема і молода, формує певний світогляд щодо способу і стилю життя, моделей поведінки. У цьому розумінні ЗМІ мають в своєму розпорядженні невичерпні можливості позитивного впливу на свідомість людей, формування у них, особливо у неповнолітніх і молоді, високих моральних якостей, громадської активності, зразків правомірної поведінки, нетерпимості до порушень закону тощо. Між тим, як свідчить практика, ЗМІ, і зокрема телебачення, не виконують в повній мірі ці завдання, крім того, далеко не поодинокі випадки негативного впливу телебачення на поведінку неповнолітніх, коли з телеекрану пропагуються стандарти поведінки телегероїв, які несумісні з ціннісними орієнтирами суспільства і пов’язані з демонстрацією культу сили, жорстокості тощо.

У цьому контексті варто наголосити, що громадяни з високим рівнем правосвідомості та правової культури повинні самостійно виявляти негативні явища й факти діяльності ЗМІ, державних та інших формувань, давати оцінку подіям внутрішньодержавного та міжнародного життя.

Проводячи свою діяльність за принципами демократизму, достовірності, соціальної відповідальності та принципом політично-правового імунітету, недержавні ЗМІ розвивають у громадян прагнення до свободи, соціальної справедливості, спонукають їх брати участь у громадському житті, протидіють дезінформації, надають реальні можливості для населення довіряти та бути активними учасниками громадського самоврядування.

Як один із головних інформаційних каналів недержавні ЗМІ завдяки правовому інформуванню та вихованню з використанням усіх наданих їм специфічних можливостей формують правову культуру громадян. Найбільшою перевагою недержавних ЗМІ є оперативність та неупередженість подання інформації, масовість і доступність правової інформації, яка подається ними для громадян.

Роль преси, радіо і телебачення у формуванні правової культури громадян важко переоцінити. Саме ЗМІ повинні систематично інформувати громадян про події суспільно-правового життя; правові аспекти діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування; здійснення прав і свобод громадян, профілактику правопорушень, особливо серед молоді і підлітків, боротьбу зі злочинами, корупцією, організованою злочинністю.

Отже, держава із залученням недержавних інституцій, в першу чергу недержавних ЗМІ, повинна створювати умови для формування правових поглядів молоді, які б ґрунтувалися на взаємопов’язаності прав, свобод, інтересів та громадянських обов’язків.

Контрольні питання

1. Якою є роль ЗМІ в громадянському суспільстві? Чому недержавні організації мають взаємодіяти зі ЗМІ?

2. В чому полягає суспільне призначення недержавних ЗМІ?

3. Яку функцію можуть виконувати ЗМІ щодо вирішення питань соціального захисту населення?

4. Як недержавні ЗМІ сприяють становленню правової культури громадян?

5. Як можна підвищити вплив недержавних ЗМІ на розвиток соціальної сфери в Україні?

 

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Третій сектор і законодавча влада: перспективи співпраці. Міжнародний фонд «Відродження»: Матеріали круглог столу. – Київ, 21 березня 2001 р. – 24 с.

2. Campbell P. Management Development and Development Management for Voluntary Organisations // Occasional Paper No. 3, International Council of Voluntary Agencies. – Geneva, 1987.

3. Lewis, David. The Management of Non-Governmental Development Organizations. London and NY: Routledge, 2001. - P. 239.

4. Mukasa S. Are expatriate staff necessary in international development NGOs? A case study of an international NGO in Uganda // Centre for Civil Society at London School of Economics. – London, 2002.

5. Sins of the secular missionaries // The Economist. – 2000. – January 29.

6. Visible Hands Taking Responsibility for Social Development-an UNRISD Report for Geneva 2000. - P. 123.

7. Абросимова Е. М. Юридические аспекты деятельности некоммерческих организаций / Е. М. Абросимова.– М., 2000. – 296 с.

8. Законодавчі, фінансові та інституційні умови участі недержавних організацій на ринку соціальних послуг в Україні (Київ, листопад 2009 р.) [Електронний ресурс]: аналітичний звіт. – Режим доступу: http://www.ucipr.kiev.ua/modules.php?op=modload&name =

9. Аналітичний огляд сучасного стану та перспектив [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ucipr.kiev.ua/modules.php?op=modload&name=News&file=article&sid=6032293

10. Богомаз К. Ю. Політичні партії і громадські організації (друга половина 80-х початок 90-х років ХХ ст.) / К. Ю. Богомаз. – К.: Інститут підвищення кваліфікації викладачів гуманітарних наук при КДУ ім. Шевченка, 1992. – 142 с.

11. Бугера О. І. Вплив ЗМІ на процес формування особистості неповнолітнього (за матеріалами соціологічного дослідження) / О. І. Бугера // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 6. – С. 117 – 120.

12. Волонтерська служба недержавної організації соціальної сфери. – К.: Сфера, 2000. – 92 с.

13. Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку. – К.: Академпрес, 1999. – 112 с.

14. Все вирішує... співпраця: посібник для громадських організацій. – К.: КМ Academia», 2000.– 85 с.

15. Неурядові організації в умовах ринкової економіки: різнобіччя досвіду, проблем і перспективи: Всеукраїнська конференція: тези виступів / Асоціація «Бостон- Київ міста-побратими». – Київ, 19- 21 вересня 1995 р. – 87 с.

16. Горбунова Л. М. Методика правової освіти: [навч.-метод. посіб.] / Л. М. Горбунова, Н. М. Оніщенко, О. Р. Копієвська. — К.: Атіка-Н, 2005. — 88 с.

17. Горемикіна Ю. Проблеми розвитку недержавних організацій у сфері надання соціальних послуг / Ю. Горемикіна // Демографія та соціальна економіка. – 2009. – №1(11). – С 18-23.

18. Горемикіна Ю. Проблеми розвитку та реформування соціальних послуг в Україні / Ю. Горемикіна // Механізм регулювання економіки. – 2010. – №3. – Т.2. – С. 34-37.

19. Горєлов Д. Роль громадянського суспільства у реформуванні системи надання соціальних послуг населенню / Д. Горєлов.– [Електроний ресурс] – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/Monitor/desember08/28.htm.

20. Громадські організації: їх роль у суспільно-політичному житті України: довідково- статистичний матеріал / Інститут національних відносин і політології НАН України, Національний аграрний університет. – К., 1997.– 49 с.

21. Гулевич О. А. Правосознание и правовая социализация. Аналитический обзор: учебное пособие для студентов факультетов психологии высших учебных заведений / О. А. Гулевич, Е. О. Голынчик. – М.: Международное общество им. Л. С. Выготского, 2003. – 270 с.

22. Дімітров Ю. Правове регулювання легалізації неприбуткових організацій в Україні: процес реєстрації громадськихта благодійних організацій у запитаннях та відповідях / Ю. Дімітров. – К.: Центр інновацій та розвитку, 2000. – 28 с.

23. Дубчак Л. С. Превентивний потенціал освіти: монографія / Л.С. Дубчак. -К.: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2009.

24. Европа через свои асоциации: Служба «Паблик рилейшенс», Франция.- 1993.– 82 c.

25. Егорова М. С. Доступ граждан к правовой информации как условие развития правосознания информирования правовой культуры / М. С. Егорова // Государство и право. – 2006. – № 9. – С. 105–111.

26. Зущик Ю.Лобізм-корупція-реформи / Ю. Зущик // Контекст. – 2001.– № 7.– С. 20.

27. Іванов В. Ф. Засоби масової комунікації та їх зміст: теоретичний аспект проблеми / В. Ф. Іванов// Вісн. Київ.ун-ту. - Сер.: Журналісти­ка, 1997. – Вип. 4. – С. 352.

28. Калиновський Ю. Демократизація політико-правової свідомості українства як фактор зміцнення українсько-польського співробітництва [Електронний ресурс] / Ю. Калиновський// Офіційний сайт Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. – Режим до­ступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Spup/2012_2/4-3%20Studia%20Politologica%20Ucraino-Polona%202%202012.pdf.

29. Клімова Г. П. Правове інформування українських громадян засобами масової комунікації / Г.П. Клімова // Вісник Національно­го університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». - Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. – Х.: Право, 2013. – № 1 (15). – С. 198-206.

30. Коваленко І. П. Правова соціалізація особистості як процес формування правової культури [Електронний ресурс] / І. П. Коваленко // Офіційний сайт Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ ku/2011_32/32-1-12.pdf.

31. Конференція «Влада та громадськість: співпраця у прийнятті рішень»/ Секція: Співпраця «мозкових центрів» та Адміністрації Президента України..– К.: Центр «Демократія і розвиток», 14-15 травня 2001р.- 28 с.

32. Королько В. Г. Паблік рілейшнс. Наукові основи, методика, практика / В. Г. Королько. - 2-е вид. доп. – К.: Видавничий дім «Скарби», 2001. – 400 с.

33. Лойко В.В. До питання маніпуляції суспільною свідомістю у політичному дискурсі ЗМІ [Електронний ресурс] / В. В. Лойко// Офіційний сайт Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vzhdu/2011_57/ vip_57_38.pdf.

34. Маркс К. Критика политической экономии. Соч./ К. Маркс, Ф. Энгельс // К. Маркс, Ф. Энгельс. – М.: Политиздат, 1968. – Т. 46. – Ч. 1. – 745 с.

35. Мартиненко Л.В. Джерела фінансування недержавних неприбуткових культурно-мистецьких організацій: проблеми та перспективи / Л. В. Мартиненко // Матеріали до українського мистецтвознавства. – Вип. 3. – К., 2003.

36. Миндра Л. В. Недержавні некомерційні організації України і Польщі як чинник демократичного суспільства / Л. В. Миндра // Україна і Польща в XX столітті: проблеми і перспективи взаємовідносин. – Київ – Краків, 2002.

37. Міжсекторальна кооперація та відкритість місцевої влади як запорука динамічного та суспільного розвитку суспільства. - 25-26 липня 2000р., м. Світлогорськ. – 19 с.

38. Молодь - громадські організації - громадянське суспільство: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Київ, 27-28 вересня 2001 р. – 100 с.

39. Назаренко С. Інформаційно-психологічна безпека в політиці / С. Назаренко // Віче. – 2003. – № 2. – С. 47.

40. Ньюмен К. Ліцензування соціальних послуг у європейських країнах // Соціальна політика і соціальна робота / К. Ньюмен. – № 4. – 2004. – С. 13-18.

41. Остапенко М. Громадянська активність як основа формування громадянського суспільства [Електронний ресурс] / М. Остапенко // Офіційний сайт Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. – Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ Sup/2011_22/Rozdil_2/01_Ostapenko.pdf.

42. Погоріла Л.П. Інститут недержавних ЗМІ як гарантія свободи слова в громадянському суспільстві / Л.П. Погоріла // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 18. Економіка і право: Зб. наукових праць. – Випуск 21. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгома­нова, 2013. – 242 с.

43. Посібник для менеджерів молодіжних неурядових організацій по співробітництву з органами державної влади та місцевого самоврядування. - Дитячо-молодіжне об’єднання «Клуб Компас». – Київ, 2000.– 30 с.

44. Принцип прозорості урядових структур: Як громадяни США впивають на державну політику / Д. Клак та ін (Ред. Кол.), Е.М.Кац (Авт. ст.).- Vienna: Public Affairs Office Embassy of USA.–11 c.

45. Проект ТАСІS «Посилення регіональних соціальних служб» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.mlsp.gov.ua/labour/sp/ document/36508.

46. Профіль третього сектору України / уклад. С. А. Руденко, С. А. Куц. – Асоціація «Бостон-Київ - міста-побратими», 1997.– 10 c.

47. Саврасова-В’юн Т. О. Наукові підходи щодо вивчення феномена громадянської активності [Електронний ресурс] / Т. О. Саврасова-В’юн // Офіційний сайт Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/ Vchdpu/2009_74_2/ 32.pdf.

48. Сидоренко О. І. Зв’язки з громадськістю: Як їх встановлювати та підтримувати?: навчально-методичний посібник / О. І. Сидоренко, Н. М. Сидоренко. – 2-е вид. – К.: Центр інновацій та розвитку, 1998. – 100 с.

49. Система социальных услуг в Украине. Обзор процесса реформирования – К.: МОП, 2009. – 64 с.

50. Соціальні послуги в Україні: Сьогодення та перспективи / Т. Н.Семигіна, К. С.Міщенко, Т. Г. Кіча та ін. – К.: ВК «Зірка», 2007. – 213 с.

51. Список міжнародних неурядових організацій, які наділені консультативним статусом при Раді Європи. - Київ, 1997. – 155 с.

52. Стегній О. Н. Неурядові екологічні організації України: сучасний стан і перспектива розвитку / О. Н. Стегній. – Київ: Наукова думка, 1996. – 110 с.

53. Стеценко С. Г. Правова культура молоді в контексті побудови соціальної держави / С. Г. Стеценко // Вісник Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого. Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія: зб. наук. пр. / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х.: Право, 2012. – 2012. № 3 (13). – С. 153-157.

54. Стецков О. В., Турський В. М. Представництво прав та інтересів клієнтів соціальних установ / О. В. Стецков, В. М. Турський. – К.: Спілка матерів «Сонячний промінь».– 2001.– 56 c.

55. Тарасов О. В. Міжнародні неурядові організації в системі світового громадянського співтовариства. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидта юридичних наук / НАН України. – К., 2000.– 19 с.

56. Турченко Ю. ЗМІ як впливовий чинник реалізації політичного процесу / Ю. Турченко // Політичний менеджмент. – 2009. - № 4. – С. 115-118.

57. Формування громадянського суспільства в Україні: стан, проблеми, перспективи / В. І. Луговий, В. М. Князєв (заг. ред.), Українська Академія державного управління при Президентові України. – К.: Вид-во АУДУ, 2001р. – 252 с.