Функції недержавних організацій в громадянському суспільстві

В умовах демократії НУО виконують кілька важливих функцій.

Насамперед, функція легітимації та управління, яка свідчить про те, що громадський сектор потрібен державній владі як легітимація самої влади, як елемент ефективного управління соціумом, визначення пріоритетів розвитку країни, підготовки та ухвалення політичних рішень. Це здійснюється за рахунок моделі обговорення громадською думкою певних проектів, залучення експертів і фахівців неурядових організацій у розробку профільних законів, «корегування» і «виправлення» помилкових рішень у соціальній сфері. Через НУО проходить найбільш ініціативна частина громадян, що здійснює прямий і непрямий вплив на процес ухвалення політичних рішень, котрі стосуються не тільки соціальних проблем, але й багатьох аспектів економіки і політики. Але, найголовніше, вони прогнозують можливі соціальні конфлікти, орієнтують органи державної влади на передбачувані наслідки, забезпечуючи стійкий зворотний зв’язок з населенням, завдяки чому державна політика стає ефективнішою, адресною і зрозумілою суспільству.

Функція захисту прав людини обумовлює вираз і захист у взаємодії з державою інтересів кожного члена суспільства, невід’ємних прав і свобод людини і громадянина.

Функція артикуляції та представництва інтересів громадян і суспільних груп ставить НУО поряд з політичними партіями додатковими, альтернативними каналами вираження інтересів і думок, формулювання вимог на адресу уряду. При цьому вони поєднують у собі функцію представника і суспільних, і групових інтересів. Якраз це робить їх найбільш вигідними контрагентами держави. Як і держава, вони працюють на загальні суспільні інтереси, разом з тим задовольняючи і приватні групові інтереси.

Функція соціалізації та виховання громадян, а також дотримання ними без безпосередньої участі держави загальноприйнятих норм за допомогою засобів і санкцій, які має у своєму розпорядженні громадянське суспільство є принциповою в розвитку демократії. НУО тут мають багаторівневий характер: соціальний, економічний, соціально-психологічний, національний, особистісний тощо й виступають практичною соціально-політичною лабораторією, оскільки підвищують політичну сприйнятливість і потенціал громадян, формують політичних лідерів, готують їх до участі у великій політиці і взагалі стимулюють тяжіння індивідуума до демократії. Ця функція передбачає також формування середовища для вільної взаємодії громадян, конкуренції й узгодження інтересів, в якій люди законним шляхом задовольняють свої потреби і розвивають свою індивідуальність.

На реалізацію функції громадянського контролю орієнтовані в основному правозахисні та суспільно-політичні (протестні) організації, котрі стають на шляху одвічного прагнення державної влади до поширення і централізації свого панування, до виходу її з-під контролю суспільства. Таким чином, неурядові організації пристосовують політичні системи ближче до сподівань і запитань громадян, еволюціонізують її політичний режим до оптимального і збалансованого варіанту.

Функція саморозвитку спрямована на забезпечення вільного розвитку особи на основі різноманітних форм власності, ринкової економіки, правової держави. Структури НУО багато в чому сприяють самореалізації громадян, орієнтуючи їхнє на широку суспільну активність. У частині довіри до НУО громадян їх місце знаходиться часто вище, ніж традиційні політичні інститути, що дозволяє зробити прогноз щодо неминучості еволюції демократичних політичних систем у бік «держав-асоціацій».

Функція солідаризації та інтеграції передбачає створення умов для усвідомлення кожним членом суспільства високої цінності об’єднаних (групових, колективних) зусиль і суспільної солідарності. Інститут держави не завжди і не повною мірою задовольняє економічні й соціальні потреби суспільства. «Дефіцит солідарності» на практиці означає, що якого б високого рівня та якості життя не досягла соціально-ринкова держава, політична система країни все одно не може бути ідеальною, особливо коли в суспільстві існують «групи незадоволених» і «критично настроєних» громадян. «Дефіцит солідарності» виникає там і тоді, коли навіть лояльні державі громадські ініціативи, в широкому сенсі цього слова, не знаходять «спільної мови» з державними відомствами. Саме останні в даному випадку не відповідають ні духу, ні вимогам часу.

Функція формування суспільних норм і цінностей, які згодом закріплюються в законах держави, зумовлює, що саме інституції громадянського суспільства, а не держава, є основним джерелом виникнення та розвитку суспільних цінностей. Держава лише закріплює їх законодавчо, у випадку ж, коли державні інститути сповідують інші цінності, це призводить до їхнього відчуження та революційного чи мирного повалення існуючого політичного режиму. Ціннісна сутність НУО, критерії істинності й шляхетності їхніх намірів є власний позитивний приклад, конкретна і практична «чорнова» робота на потреби суспільства. НУО, як правило, ніколи не були «паразитуючими» структурами в державі, своєю діяльністю вони доводять, що можуть ефективно доповнювати існуючу систему державної підтримки населення, позитивно змінюючи життя багатьох людей. Сектор НУО стабільно добре працює на благо своїх громадян і доводить, що він є більш ефективним у вирішенні багатьох соціальних проблем, аніж державні відомства. Їхній позитивний ефект поширюється на низку важливих сфер життєдіяльності суспільства: вони створюють нові робочі місця у своєму секторі, готують умови для адаптації тих, що шукає роботу, до вимог ринку праці, інтегрують у суспільство соціально уражені категорії населення.

Функція соціально-політичної стабілізації суспільства стимулює співтовариства громадян генерувати ідеї, об’єднувати людей, формувати так звану «асоціативну демократію» з верховенством закону для всіх, прозорістю і відповідальністю політичної еліти перед суспільством. НУО беруть на себе і значну частину протестних настроїв людей, соціальної незадоволеності.

Своєю діяльністю вони зменшують соціальну напруженість у суспільстві, сприяють вибудовуванню конструктивного діалогу між владою і громадянами держави, створюють атмосферу довіри до державних інститутів, забезпечують стабільність політичної системи. Суспільна згода неможлива без внеску НУО в мікшування суперечностей між трьома секторами суспільства – владою, бізнесом і громадськими ініціативами.

Соціальна комунікація та мобілізація є основним змістом ще однієї функції НУО, які виконують роль посередника між різними групами і структурами, окремими людьми, а також між усіма ними та державою. Цю функцію вони здійснюють паралельно зі ЗМІ, політичними партіями та іншими інститутами, виступаючи то партнерами, то конкурентами в боротьбі й поміж собою та з іншими зазначеними інститутами. Соціальна комунікація НУО має стимулюючий та спонукальний характер. Неурядові організації є найголовнішим інструментом підвищення участі громадян в ухваленні рішень (молодіжна політика, політика відносно жінок і сім’ї, безпека громадян і проблеми меншин тощо).

Функція соціального конструювання притаманна цілій групі НУО дослідницького характеру, що ставить собі за мету забезпечити суспільство в його взаємовідносинах з державою аналітичною оцінкою її діяльності та виявити й поширити громадську думку на рівень прийняття політики з тим, щоб державна політика приймалася з її урахуванням.

Такі НУО надають освітні послуги, проводять широку аналітичну і законотворчу діяльність, виступають генераторами нових ідей для влади, намагаючись здійснити вплив на формування державної політики, пропонуючи аналітичну продукцію, новаторські ідеї та альтернативні пропозиції та механізми їхньої реалізації. Ця функція зумовлює НУО роль ініціатора публічного обговорення найгостріших внутрішніх і зовнішніх проблем, що виникають у країні.

Аналіз функцій НУО дає підставу для обґрунтування отриманих наукових результатів, які що полягають у визначенні організацій третього сектора як найважливіших індикаторів рівня зрілості громадянського суспільства, ефективності процесів демократизації в державному управлінні.

Таким чином, успішність демократичного державотворення в Україні безпосередньо пов’язана з формуванням та розвитком неурядових організації третього сектора як суспільних інститутів, що формують громадянську демократичну культуру, є механізмом участі громадян у державному управлінні, контролі за діяльністю влади, соціалізації та мобілізації.

 

Контрольні питання

 

1. Що таке громадянське суспільство? Які інститути складають громадянське суспільство?

2. Чому наявність недержавних організацій називають індикатором розвитком громадянських організацій?

3. Які підходи є до класифікації недержавних організацій?

4. Які ознаки об’єднують усі неурядові організації?

5. Які соціальні функції виконують недержавні організації в громадянському суспільстві?