Проблеми ліцензування та фінансування НДО

Відповідно до статті 8 вищезгаданого Закону «Про соціальні послуги» «недержавні суб’єкти, що бажають надавати соціальні послуги на професійній основі за рахунок власних коштів, залучених коштів або коштів державного чи місцевого бюджетів, надають їх на підставі ліцензії в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України». Порядок отримання ліцензій на здійснення професійної діяльності з надання соціальних послуг визначається Законом «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-III.

Недержавні суб’єкти самостійно обирають форми, методи та види послуг, які вони надають. Також немає законодавчих обмежень щодо джерел фінансування діяльності з надання соціальних послуг. Такими джерелами можуть виступати:

-кошти державного та місцевих бюджетів,

- спеціальних фондів,

- кошти підприємств,

- установ та організацій,

- плати за соціальні послуги,

- кошти благодійної допомоги (пожертвувань),

- кошти одержувачів соціальних послуг та інших джерел.

Стаття 13 Закону регулює порядок співробітництва між державними та недержавними структурами, а також органами державної влади та місцевого самоврядування. Згідно з цією статтею у разі залучення бюджетних коштів до фінансування соціальних послуг, які надають недержавні суб’єкти чи фізичні особи, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування на конкурсній основі повинні укладати з суб’єктами, що надають соціальні послуги, договір щодо умов фінансування та вимоги до обсягу, порядку та якості надання соціальних послуг.

Правила організації та проведення конкурсу на залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг встановив Кабінет Міністрів України Постановою від 29.04.2004 р. № 559. У разі укладання договору на залучення бюджетних коштів до фінансування соціальних послуг з недержавними суб’єктами, які перемогли у конкурсі, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за цільовим використанням бюджетних коштів та якістю надання послуг. Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 06.09.2004 р. за № 1099/9698 визначено критерії, за якими держава може надавати бюджетні кошти недержавним суб’єктам після проведення конкурсів. Так, недержавний суб’єкт має відповідати таким критеріям:

1) наявність права на надання соціальних послуг на професійній основі (ліцензії);

2) фінансова спроможність, що, серед іншого, передбачає можливість надання послуг за власний рахунок з подальшим відшкодуванням витрат, а також наявність необхідної матеріально-технічної бази;

3) досвід надання соціальних послуг;

4) рівень кваліфікації персоналу;

5) показники соціальних послуг, такі як:

- кількість клієнтів,

- нормативи робочого часу персоналу на одного клієнта,

- види соціальних послуг;

6) ціна соціальних послуг.

Чіткі критерії дають змогу вибрати найбільш досвідчених та професійних постачальників серед організацій-претендентів. Прагнення відповідати певним критеріям та мінімальним стандартам для отримання ліцензії є стимулом для НДО підвищувати якість послуг та професіоналізм. Однак для більш якісного відбору, окрім фінансової спроможності та кваліфікації персоналу, критерії повинні стосуватися також управління послугами, досвіду роботи з бюджетними коштами, показників якості та ефективності надання послуг.

Матеріальні ресурси є важливою складовою спроможності організації надавати послуги. Більшість українських НДО мають власне, орендоване або надане в безоплатне користування приміщення, достатньо високий рівень забезпечення меблями, офісною технікою, сучасними інформаційними технологіями.

ТЦ «Каунтерпарт» повідомляє, що 95% опитаних НДО користуються офісними приміщеннями на безоплатній або орендній основі, 13% мають власне приміщення, 75% забезпечені комп’ютерами, 65% мають електронну пошту та(або) доступ до Інтернету. За інформацією, отриманою Світовим банком, 75% НДО в Україні мають приміщення, але сучасне офісне устаткування є лише у 50%. Разом з тим багато організацій, розташованих поза великими адміністративними центрами, особливо ті, що є соціально орієнтованими, не мають ані приміщення, ані офісного устаткування.

Аналізуючи особливості фінансового стану недержавних організацій в Україні, слід звернути увагу на те, що їх становлення великою мірою відбувалося завдяки участі міжнародних донорів. Найпотужніші на сьогодні недержавні організації – це такі, що мали вагому і багаторічну підтримку міжнародних фондів і міжнародних партнерів. Ці організації мають матеріальну базу і штатних працівників, сучасні засоби зв’язку, ефективний менеджмент.

За даними досліджень Світового Банку (2003) та Творчого центру «Каунтерпарт» (2006), гранти міжнародних донорів становлять «левову» частку фінансування НДО (60 – 68%). Останніми роками спостерігається тенденція до зростання частки фінансування з місцевих джерел (органів влади, бізнесу, приватних фондів). Більшість НДО демонструють свою активну співпрацю з органами влади, особливо на місцевому рівні. Водночас є й певні перешкоди для такої співпраці, серед яких:

- небажання частини органів влади співпрацювати з НДО,

- відсутність ефективних механізмів фінансування недержавних соціальних послуг.

У розвинених країнах ситуація інша. Неурядові сервісні організації у Великобританії отримують від держави 26% фінансування (власних доходів до – 35%), НДО Фінляндії – до 57% (до 38% – власних доходів). У Німеччині функції надання соціальних послуг передані недержавним суб’єктам, і тому зрозуміло, що відсоток державного фінансування НДО у цій країні достатньо високий – 83%, власні доходи становлять 10% від загального бюджету організації. В Україні є кілька способів державного фінансування послуг, які надаються НДО: закупівля державою послуг; державні субсидії, гранти на виконання соціальних проектів; соціальне контрактування (замовлення виконання програми із надання соціальних послуг).

Розвинуті країни (наприклад, Нідерланди, Польща, США) надали перевагу механізмузакупівлі соціальних послуг у недержавних організацій, а не прямому наданню державою цих послуг громадянам. Державні закупівлі соціальних послуг у недержавних надавачів чинним вітчизняним законодавством не передбачені. Винятком можна вважати лише підприємства та громадські організації інвалідів, у яких держава купує певні товари, роботи чи послуги. При цьому вищезгаданим установам надаються законодавчі преференції у тендерах перед іншими виробниками. Проте майже відсутні державні закупівлі соціальних послуг – не лише законодавча прогалина, більшість недержавних об’єднань сьогодні не готові конкурувати з комерційним сектором у рівних тендерних умовах.

Найпоширенішим в Україні механізмом державної підтримки НДО є субсидії, гранти, державне замовлення, які надаються організаціям на їх статутну діяльність.

Субсидіювання – це механізм державної підтримки, що виражається у безоплатному (або на пільгових умовах) наданні матеріальних засобів – приміщення, обладнання, пільгові умови оренди приміщень чи землі.

Субсидії надають за визначеними державою критеріями. Фактично – лише окремим організаціям, до яких належать:

- всеукраїнські громадські організації інвалідів,

- ветеранів,

- всеукраїнські молодіжні організації.

Розмір підтримки, як правило, визначається відповідно до операційних витрат організації, проведення окремих масових заходів, зборів, форумів. У 2006 році обсяг фінансування, спрямованого на підтримку цих організацій, становив 42 млн. грн., у 2007 році – 59,8 млн. грн. Окрім того, державне фінансування мають:

- фізкультурно-спортивні недержавні організації,

- різні творчі спілки.

На практиці субсидії отримують одні й ті ж самі організації. На жаль, об’єктивні процедури для визначення НДО, котрі можуть отримати державну підтримку, і критерії оцінки ефективності державного субсидіювання в Україні поки що відсутні.

Надання субсидій – не найефективніший спосіб підтримки недержавних об’єднань, оскільки процедури розподілу державних субсидій та їх призначення не досягають бажаних цілей щодо зменшення гостроти соціальних проблем у громадах.

Тому, разом з підтримкою недержавних організацій у вигляді субсидій, деякі місцеві органи влади окремо виділяють кошти на конкурси соціальних проектів. Також місцеві бюджети містять статті видатків на виконання соціальних програм в окремих напрямах діяльності щодо дітей, молоді, жінок, окремих категорій інвалідів. У рамках цих програм здійснюється і фінансування недержавних організацій, які надають послуги зазначеним категоріям населення.

Крім субсидій, механізмом державної підтримки НДО може бути надання грантів на виконання одноразових соціальних проектів.

Умови реалізації грантів:

1) наявність достатньої кількості фінансових ресурсів у місцевих бюджетах;

2) організація повною мірою має відображати інтереси місцевої влади.

Метою надання грантів є сприяння інноваційній діяльності у соціальній сфері, зокрема і галузях молодіжної політики та громадської просвіти.

Найбільш ефективним для підтримки НДО соціальної сфери у країнах Європи та СНД визнане соціальне замовлення.