Фін. ресурси держави, їх склад та джерела формування.

За формою утворення фінансові ресурси — це, по-перше, накопичення завдяки господарській діяльності, що відображають первинний розподіл новоствореної вартості. До їх числа належать прибуток, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування. По-друге, це ресурси вторинного розподілу й перерозподілу новоствореної вартості. Це також прямі й непрямі податки, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, приріст довгострокових вкладів населення тощо.
Співвідношення певних форм, в яких виступають фінансові ресурси, відображає наявну систему використання фінансів у регулюванні економічної діяльності в державі. Так, розмір прибутку значною мірою залежить від переліку затрат і відрахувань, що відносяться на собівартість продукції. Розмір прибутку виробника також залежить від наявної системи непрямого оподаткування в державі, розміру торгових націнок, які регулюються державою. Різні напрямки використання фінансових ресурсів у кінцевому підсумку можна поділити на три групи. 1) — це поповнення фонду відшкодування. До нього належать витрати на капітальний ремонт, дотації збитковим державним підприємствам та галузям господарства тощо. До 2 групи належать витрати, пов'язані з формуванням фонду споживання. Це витрати на соціальні гарантії населення, на соціально-культурні заходи бюджетних установ та господарських структур, на науку, оборону, управління тощо. 3 група — це сукупність витрат на формування фонду нагромадження. Це витрати на капітальні вкладення, придбання обладнання й інвентаря бюджетними установами, витрати на зовнішньоекономічну діяльність та створення резервних фондів.. В економічній літературі зустрічаються різні визначення межі фінансових ресурсів. Тим часом не всі грошові засоби є фінансовими ресурсами.. Грошові засоби стають фінансовими ресурсами тоді, коли вони концентруються у відповідні фонди, для яких встановлено порядок створення й використання.
Важливою характерною рисою фінансових ресурсів є те, то вони, на відміну від грошових коштів, виражають не зміну форм вартості, а фінансовий результат процесу відтворення. Водночас вони свідчать про наявні можливості економічного й соціального розвитку.

21. Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі. Податки - це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Обов'язкові платежі перераховуються до бюджету держави, а також до інших цільових державних фондів. Вони можуть здійснюватися в кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування.

Суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. У спеціальній літературі автори називають різні функції податків. Найбільш поширеним є погляд, що податки виконують дві основні функції - фіскальну та регулюючу.

Фіскальна функція податків полягає в мобілізації коштів у розпорядження держави та формуванні централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій держави. Вона реалізується через розподіл частини валового національного продукту.

У процесі реалізації регулюючої функції податків виявляється її вплив на такі показники фінансово-господарської діяльності підприємств: собівартість продукції, прибуток від реалізації, прибуток підприємства, обсяг реалізації, виручка від реалізації, чистий прибуток, швидкість обертання оборотних коштів, платоспроможність, фінансова стійкість, іммобілізація оборотних коштів, обсяг залучення кредитів.

22. Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за наступними ознаками.

1. За економічним змістом: податки па доходи, податки на споживання, податки на майно.

2. Залежно від рівня державних структур:загальнодержавні і місцеві.

3. За способом стягнення: розкладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розкладають (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо.

4. За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Прямі податки поділяються на дві групи: особисті та реальні. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подушний. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, промисловий, на грошовий капітал.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.Існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія і мито.

23. Загальні принципи побудови системи оподаткування знаходять конкретний вираз у загальних елементах оподаткування. До елементів системи оподаткування належать: суб'єкт оподаткування або платник податків, зборів та обов'язкових платежів; об'єкт оподаткування; база оподаткування (оподатковуваний оборот); одиниця оподаткування; джерело сплати податку, збору та обов'язкового платежу; податкова ставка (норматив); податкова пільга; податкова квота; строки сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Об'єкт оподаткування — це те, що підлягає оподаткуванню тим чи іншим податком, збором або обов'язковим платежем. Об'єкт оподаткування повинен бути стабільним, чітко визначеним, мати безпосереднє відношення до платника податку.База оподаткування (оподатковуваний оборот) — це вартісний, фізичний або інший характерний вираз об'єкта оподаткування, законодавчо закріплена частина доходів або майна платника, яка враховується при розрахунку податку, збору та обов'язкового платежу. Одиниця оподаткування — одиниця виміру об'єкта оподаткування. Це, зокрема, грошова одиниця для податку на доходи фізичних осіб.Джерело сплати податку, збору та обов'язкового платежу — це дохід платника податку, збору та обов'язкового платежу, з якого він сплачує податок, збір та обов'язковий платіж.Податкова ставка (норматив) — це законодавчо встановлена величина податкових нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування.Податкова пільга — законодавчо закріплене повне або часткове звільнення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів.Податкова квота — встановлена доля податку в доході платника в абсолютному та відносному виразі. її величина характеризує допустимий рівень оподаткування.Строки сплати податків, зборів та обов'язкових платежів встановлюються законодавством з питань оподаткування окремо для кожного з них.

24. Податкова система — це взаємопов´язаний комплекс економічних відносин суб´єктів суспільства щодо вилучення у фізичних і юридичних осіб встановлених податкових платежів і обов´язкових зборів, які надходять до бюджетної системи держави з метою виконання покладених на неї функцій. Податкова система ґрунтується на засадах системності, встановлення визначальної бази податкової системи та принципів створення податкової системи і принципів оподаткування, закріплених правовими нормами.

Системність в оподаткуванні полягає у тому, що всі податки й обов´язкові платежі повинні бути взаємопов´язані й органічно доповнювати один одного, не вступати в протиріччя між собою та податковою системою. Вихідною базою для побудови податкової системи є потреба в орієнтуванні фінансування визначеного обсягу видатків Державного бюджету. Створення податкової системи базується на таких принципах:— рівнонапруженість, що означає всебічне відображення величини податків між суб´єктами оподаткування (доходи, споживання, майновий стан, заощадження тощо);— забезпечення узгодження інтересів держави і платників податків. Це означає, що податкова система не повинна підривати фінансовий стан фізичних і юридичних осіб — платників податків;— цілеспрямоване використання отриманих податків свідчить про те, що податкова система має позитивно впливати на діяльність платників податків і на темпи та пропорції соціально-економічного розвитку суспільства.Водночас ідеальних податкових систем, які б в однаковій мірі влаштовували і платників податків, і органи влади, немає і, очевидно, не буде. Тому при формуванні податкової системи необхідно виходити із компромісних рішень, які б задовольняли потреби усіх суб´єктів податкової системи.

25. Сутність бюджету реалізується через виконувані ним функції – розподільчу і контрольну.Через розподільчу функцію держава акумулює в своїх руках усі джерела бюджетних надходжень з метою подальшого їх перерозподілу з найбільшою ефективністю. Сфера дії цієї функції досить значна, з огляду на участь у бюджетних відносинах усіх членів суспільства.Сутність контрольної функції полягає в тому, що суспільство в особі специфічних державних або недержавних структур контролює та вирівнює бюджетний розподіл. Виконання цієї функції бюджету сприяє оптимальному рухові бюджетних коштів як у частині їх формування, так і в частині використання. Таким чином, бюджет як самостійна економічна категорія є формою існування реальних, об'єктивно обумовлених розподільчих і перерозподільчих відносин, призначенням яких є задоволення фінансових потреб як суспільства загалом, так і його адміністративно-територіальних одиниць.

26. Бюджетна система – сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіального устроїв та врегульована нормами права.

Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, селищ міст та їх об’єднань. Кожна ланка бюджетної системи є самостійною. Затвердження кожного бюджету здійснюється відповідною Радою народних депутатів, виконання здійснюють виконавчі органи відповідного рівня. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю закріплених джерел доходів та правом визначати напрями їх використання.

Принципи БС: Принцип єдності, Принцип збалансованості, Принцип самостійності, Принцип повноти. Принцип обґрунтованості. Принцип ефективності. Принцип субсидіарності. Принцип цільового використання бюджетних коштів. Принцип справедливості і неупередженості. Принцип публічності та прозорості. Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу.

Усі принципи побудови бюджетної системи взаємопов´язані між собою, доповнюють один одного і у цілому сприяють виконанню завдань, передбачених бюджетною політикою суспільства.

27. Бюджетний устрій це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу. Бюджетний устрій залежить від державного устрою. Україна унітарна держава, в якій, відповідно до статті 7 Конституції, визнається і гарантується місцеве самоврядування, функціонування якого без власних бюджетів неможливо. В зв’язку з цим бюджетна система України складається з двох рівнів: 1) державний бюджет; 2) республіканський бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети.

28. Відповідно до бюджетної класифікації доходи бюджету згруповані залежно від джерел і форм власності платників податків, що дає змогу визначити їхню економічну сутність. Цей розділ складається з п'яти основних груп: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження;3) доходи від операцій з капіталом;4) офіційні трансферти;5) цільові фонди. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. Неподаткові надходження включають усі безповоротні надходження, крім доходів від продажу капіталу, всі надходження по штрафах і санкціях, крім штрафів за порушення податкового законодавства, а також добровільні, невідплатні поточні надходження з недержавних джерел.

Доходи від операцій з капіталом охоплюють реалізацію основного капіталу, державних запасів, землі та нематеріальних активів. Офіційні трансферти включають невідплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій. Державні цільові фонди - це фонди, створені відповідно до законів України, які формуються за рахунок визначених законами України податків, зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб.

29. Новий підхід запроваджено щодо класифікації видатків, який дозволяє визначити не лише сам факт використання міністерствами та відомствами бюджетних коштів, а й пов'язати ці видатки з виконанням програмних завдань держави та мірою відповідальності у цьому кожного відомства. Запровадження нової функціональної класифікації видатків бюджету викликане необхідністю приведення її у відповідність до міжнародних стандартів статистики державних фінансів з метою забезпечення міжнародної порівнянності показників бюджету. Нова класифікація видатків бюджету розроблена на основі класифікації функцій управління, опублікованої статистичним відділом Організації об'єднаних націй. Класифікація має три рівні категорії (від 1 до 10), групи та класи. Категорії - це загальні цілі державного управління, а групи і класи описують засоби досягнення цих загальних цілей. Видатки бюджету класифікуються за чотирма ознаками:1. Функціональна класифікація видатків бюджету (за функціями, з виконанням яких пов'язані видатки); 2.Економічна класифікація видатків бюджету (за економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки);3.Відомча класифікація видатків (за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів);4. Програмна класифікація видатків бюджету.

30. Доходи Державного бюджету служать фінансовою базою вико­нання державою її функцій. Склад, форми і методи мобілізації до­ходів Державного бюджету визначаються системою і особливостями господарювання та тими завданнями, які вирішує суспільство у пев­ний період.

Склад доходів Державного бюджету України визначається Бюд­жетним кодексом України та Законами «Про Державний бюджет» на відповідний бюджетний період. Починаючи з 2000 р. Державний бю­джет включає дві складові: загальний фонд та спеціальний фонд. Та­кий поділ Державного бюджету має на меті забезпечення прозорості та реальності системи оцінки усіх джерел доходів і визначення пріори­тетів фінансування витрат.

Доходи загального фонду Державного бюджету призначені для фінансування загальних видатків і не мають визначеного спрямуван­ня на конкретну мету. Водночас доходи спеціального фонду держав­ного бюджету включають доходи, призначені на забезпечення фінан­совими ресурсами передбаченої мети.

До доходів загального фонду Державного бюджету зараховуються такі надходження:

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) ввізне мито;

4) податок з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв´язку з виконанням обов´язків несення служби, за рахунок відповідних бюджетних асигнувань установ, що утри­муються із Державного бюджету, які є джерелом доходів цих осіб;

5) платежі за спеціальне використання лісових ресурсів державно­го значення;

6) збір за спеціальне використання водних ресурсів загальнодер­жавного значення та збір за користування водами для потреб гідрое­нергетики і водного транспорту;

7) платежі за користування надрами загальнодержавного значення;

8) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності, крім тих, що видаються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчими органами місцевих рад та місцевими органами виконав­чої влади;

9) державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до Державного бюджету;

10) адміністративні штрафи та інші грошові стягнення, крім адмі­ністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад, районними державними адміністраціями або утворе­ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

11) кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, майна, одержаного державою в порядку спадкоємства чи да­рування, безгосподарного майна;

12) податок на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств комунальної власності, 50% податку на прибуток підприємств, що сплачується платниками за місцезнаходженням у місті Києві, та податку на прибуток підприємств, визначеного відпо­відним пунктом Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»);

13) відрахування від сум перевищення розрахункової величини фонду оплати праці на підприємствах-монополістах;

14) кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України та частину коштів, встановлених Законом «Про Державний бюджет» за вчинення консульських дій за межами України;

15) надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України;

16) дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарсь­ких товариств, які є у державній власності, крім підприємств палив­но-енергетичного комплексу;

17) рентна плата за нафту, що видобувається в Україні;

18) рентна плата за транзитне транспортування природного газу (крім заборгованості минулих років, яка спрямовується на розрахун­ки з погашення зобов´язань держави по знецінених грошових заоща­дженнях громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР та державних цінних паперах колишнього СРСР), за транспортування нафти магістральними нафтопроводами та за транзитне транспорту­вання аміаку;

19) збори, що стягуються Державною автомобільною інспекцією України;

20) плата за оренду цілісних майнових комплексів;

21) митні збори;

22) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через дер­жавний кордон України;

23) плата за видачу, переоформлення, продовження терміну дії ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та видачу дублікатів таких ліцензій;

24) грошові кошти, що надходять від рекламодавців алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

25) надходження коштів від збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

26) інші доходи, що зараховуються до загального фонду Держав­ного бюджету в розмірах, встановлених законодавством.

До джерел формування доходів спеціального фонду Державного бюджету належать:

1) 80 відсотків акцизного збору з вироблених в Україні та із вве­зених в Україну нафтопродуктів і транспортних засобів;

2) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Дер­жавного бюджету;

3) надходження коштів від збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

4) відсотки за користування державним пільговим кредитом, на­даним індивідуальним сільським забудовникам;

5) відсотки за користування пільговим довгостроковим держав­ним кредитом, наданим молодим сім´ям та одиноким молодим грома­дянам на будівництво (реконструкцію) житла;

6) надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової й спеціальної техніки, іншого майна Збройних сил України та інших утворених відповідно до законів України військових форму­вань і правоохоронних органів;

7) рентна плата за природний газ, що видобувається в Україні;

8) відрахування від плати за транзит природного газу через тери­торію України;

9) надходження до страхового фонду безпеки авіації;

10) частина надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, встановлена Законом «Про Державний бюджет» на поточний рік;

11) власні надходження бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України (в тому числі надход­ження від платних послуг, що надаються бюджетними установами, кошти на виконання окремих доручень, благодійні внески);

12) збори на обов´язкове пенсійне страхування, що відповідно до закону сплачуються з купівлі-продажу валют, торгівлі ювелірними ви­робами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та при відчуженні легкових автомобілів, з виробництва та імпорту тютю­нових виробів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, послуг стільникового рухомого зв´язку (додаткові збори на виплату пенсій), у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

13) надходження від реалізації матеріальних цінностей державно­го резерву;

14) надходження від секретаріату ООН за участь українського кон­тингенту в миротворчих операціях;

15) надходження до Фонду України соціального захисту інвалідів;

16) збір за забруднення навколишнього природного середовища до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища;

17) платежі, пов´язані з перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, відповідно до укладеної міжурядової угоди;

18) кошти, що надійдуть від рекламодавців алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

19) кошти, що надійдуть у рахунок відшкодування втрат сільсько­господарського і лісогосподарського виробництва;

20)дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) підпри­ємств і господарських товариств паливно-енергетичного комплексу, які є у державній власності;

21) зарубіжні гранти;

22) надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву понад обсяги, визначені Законом України «Про Державний бюджет» на поточний рік;

23) інші надходження, що зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету згідно із законодавством.

31. Бюджетне фінасування – сутність, принципи. Суть бюджетного фінансування полягає у тому, що з його допомогою налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, та суб´єктами господарювання усіх форм власності — з іншого, щодо спрямування грошових коштів бюджетів. Своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня наповнюваності грошовими коштами бюджету. Бюджетне фінансування включає принципи, форми і методи на­дання грошових коштів бюджетів відповідним розпорядникам. Незалежно від джерел формування грошових коштів бюджетне фінансування здійснюється на основі певних принципів. Принцип плановості означає, що обсяг видатків з Державного бю­джету визначається законом про Державний бюджет на наступний рік, а видатки місцевих бюджетів ухвалюються рішеннями відпо­відних рад. Видатки грошових коштів з різних бюджетів відобража­ються у фінансових планах і кошторисах суб´єктів господарювання. Принцип цільового спрямування коштів означає, що бюджетні ви­датки мають здійснюватися лише за суворо цільовим призначенням. Грошові кошти бюджету спрямовуються на фінансування витрат, пе­редбачених у відповідних кошторисах і фінансових планах. Принцип безповоротності використання бюджетних коштів озна­чає, що кошти, спрямовані на фінансування державного управління, економічної діяльності держави, оборони, соціальної сфери тощо, не потребують їх відшкодування. Принцип безоплатності означає відсутність плати за виділені бюд­жетні кошти. Він безпосередньо пов´язаний з принципом ефектив­ності використання коштів, який має на меті досягнення запланова­них цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та одержання максимального результату при використанні визначених бюджетом коштів.

Принцип справедливості і неупередженості визначається тим, що бюджетне фінансування здійснюється на засадах справедливого і неупередженого розподілу бюджетних ресурсів між усіма розпорядника­ми коштів. Принцип публічності та прозорості полягає у наданні об´єктивної інформації суспільству у формі звітів про використання бюджетних коштів їх розпорядниками та прийнятті відповідних рішень. Принцип контрольованості витрачання бюджетних коштів означає використання всіх видів, форм і методів бюджетного контролю щодо кожного розпорядника коштів. Бюджетне фінансування здійснюється у таких формах, як кошто­рисне фінансування, державне фінансування інвестицій, надання до­тацій, субвенцій, субсидій.

32. Поняття місцевих фінансів.місцеві фінанси - це регульовані у визначеному правовому полі за допомогою спеціальних методів, прийомів та інструментарію потоки коштів, які циркулюють у національній економіці через створювану на місцевому рівні систему фондів фінансових ресурсів, забезпечують здійснення місцевими органами влади своїх повноважень, надання ними послуг соціального характеру та супроводжуються виникненням економічних відносин між всіма учасниками цих процесів. Головними фінансовими фондами місцевих органів влади є: місцеві бюджети, резервні, позабюджетні валютні та цільові фонди, фонди грошових ресурсів комунальних підприємств та інші. Місцеві органи влади також можуть формувати фінансові ресурси шляхом отримання банківських кредитів, розміщення місцевих позик тощо.В Україні формами місцевих фінансів є фінанси територіальної громади (комунальні фінанси), фінанси автономної Республіки Крим, фінанси області, фінанси міст Києва і Севастополя, фінанси міста, фінанси району, області, району в місті, фінанси села, фінанси селища.

33. Об’єкти і суб’єкти місцевих фінансів. Головним суб'єктом місцевих фінансів в Україні є територіальна громада та органи місцевого самоврядування, правовий статус яких закріплено в Конституції України. В інших країнах головними суб'єктами фінансових відносин у сфері місцевих фінансів є муніципалітети, комуни, регіони, департаменти, провінції, області, округи та інші адміністративно-територіальні утворення. Об'єктами системи місцевих фінансів є фінансові ресурси, що мобілізуються, розподіляються та використовуються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій і завдань.

34. Склад і структура доходів місцевих бюджетів. До складу бюджетів місцевого самоврядування відносять бюджети територіальних громад, сіл, селищ, міст та їх об'єднань.Місцевий бюджет відповідно до Бюджетного кодексу України містить в собі надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету.Відповідно до статей 64, 66, 68 та 69 Бюджетного кодексу України до місцевих бюджетів зараховуються наступні надходження: До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):1) прибутковий податок з громадян:- до доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100 відсотків загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст;- до доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75 відсотків від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст;- до доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується 25 відсотків від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на цій території.2) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;3) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

4) плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад; 5) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад; 6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями; 7) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам. Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок: 1) 25 відсотків прибуткового податку з громадян, що справляється на відповідній території; 2) 25 відсотків плати за землю, що справляється на території Автономної Республіки Крим та відповідної області; 3) плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями. Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок: 1) 50 відсотків прибуткового податку з громадян, що справляється на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань; 2) 15 відсотків плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань; 3) плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями; 4) плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється районними державними адміністраціями; 5) надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями. Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів:1) місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування; 2) 100 відсотків плати за землю - для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75 відсотків плати за землю - для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення; 60 відсотків плати за землю - для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань; 3) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету; 4) надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами; 5) податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; 6) надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади; 7) плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету; 8) кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності; 9) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; 10) плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності; 11) надходження від місцевих грошово-речових лотерей; 12) плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених статтею 17 Бюджетного кодексу України 13) гранти та дарунки у вартісному обрахунку; 14) власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету;

15) податок на прибуток підприємств комунальної власності; 16) платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення; 17) інші надходження, передбачені законом. До місцевих податків і зборів, які зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування області, належать: 1) комунальний податок - сплачують юридичні особи, місцезнаходженням яких є відповідне село, селище чи місто. Граничний розмір не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян; 2) ринковий збір - сплачують юридичні особи та громадяни за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів. Справляється за кожен день торгівлі. Розмір не повинен перевищувати 20% мінімальної заробітної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб; 3) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. Справляється з юридичних осіб та громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції. Граничний розмір збору - 20 неоподаткованих мінімумів для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподаткованого мінімуму в день - за одноразову торгівлю; 4) збір за видачу ордера на квартиру - сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири. Не повинен перевищувати 30% неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Сплачується через установи банків до одержання ордера; 5) збір за паркування автотранспорту - сплачується юридичними особами та громадянами, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Сплачується водіями на місці парковки; 6) курортний збір - справляється в курортній місцевості. Сплачується платниками за місцем їх тимчасового проживання і не може перевищувати 10% неоподаткованого мінімуму доходів громадян; 7) готельний збір - сплачується особами, які проживають у готелях в розмірі, що не повинен перевищувати 20% добової вартості найманого житла. Справляється і перераховується до бюджету адміністрацією готелю; 8) податок з реклами - сплачується юридичними особами та громадянами. Об'єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами; 9) збір з власників собак - сплачується громадянами - власниками собак. Справляється за кожен рік. Розмір збору не може перевищувати 10% неоподаткованого мінімуму доходів громадян; 10) збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей - сплачують юридичні особи і громадяни. Граничний розмір не повинен перевищувати 0,1% вартості заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається лотерея, але не більше трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з кожного учасника; 11) збір за право використання місцевої символіки - справляється з юридичних осіб усіх форм власності та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують місцеву символіку під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг. Справляється щорічно під час видачі дозволу або продовження строку його дії. Не повинен перевищувати 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з юридичних осіб та 2 неоподатковуваних мінімумів з фізичних осіб.

35. Склад і структура видатків місцевих бюджетів. Вида