Сутність фінансів господарських суб’єктів.

Підприємство – господарський суб'єкт, створений для організації підприємницької діяльності, економічною метою якого є забезпечення суспільних потреб і одержання прибутку для забезпечення власного фінансового зростання.

Фінанси підприємств - базова підсистема фінансової системи держави. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні й нематеріальні блага. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни. Специфіка фінансів підприємств та організацій полягає в тому, що через них мобілізуються кошти й створюються фонди фінансових ресурсів не для подальшого перерозподілу, як це має місце у сфері державних фінансів, а для обслуговування процесу виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг.

Фінанси підприємств - це економічні відносини, пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб'єктів господарювання у процесі відтворення.

Фінансовими є грошові відносини:

1) між засновниками підприємства при формуванні статутного капіталу;

2) між суб'єктами господарювання під час розрахунків з постачальниками і покупцями, надання комерційних кредитів, здійснення інвестиційної діяльності, організація спільних виробництв, розрахунків за штрафами, оренди і лізингу;

3) між підприємством і його підрозділами (філіями, відділеннями, цехами) з приводу фінансування витрат, розподілу і використання прибутку, оборотних коштів;

4) між підприємством і його працівниками - у процесі розподілу і використання доходів, випуску і розміщення акцій та облігацій підприємства, виплати процентів за облігаціями і дивідендів за акціями, утримання штрафів і компенсацій за спричинений матеріальний збиток, утримання податків і відрахувань до державних цільових фондів;

5) між підприємством та інституціями фінансового ринку: розміщення власних цінних паперів та інвестування тимчасово вільних коштів;

6) між підприємством і галузевими й корпоративними органами (всередині фінансово-промислових груп, холдингів, корпорацій, спілок, асоціацій, концернів, галузевих міністерств і відомств), куди входить підприємство.

7) між підприємством і фінансовою системою держави - під час сплати податків й інших платежів до бюджету, формування державних цільових фондів, надання підприємствам податкових пільг, застосування штрафних санкцій, фінансуванні з бюджету, надходженні коштів із цільових державних фондів;

8) між підприємством і банківською системою - у разі відкриття та ведення рахунків, зберігання коштів на депозитах, отримання і погашення кредитів, отримання і сплати відсотків, купівлі й продажу валюти, надання інших банківських послуг;

9) між підприємством і страховими компаніями - під час страхування майна, окремих категорій працівників, комерційних і підприємницьких ризиків;

10) між підприємством та інвестиційними інституціями - під час розміщення інвестицій, приватизації тощо.

16. Класифікація фін. ресурсів. Фінансові ресурси класифікуються за такими ознаками: за круго­обігом; за використанням; за правом власності (схема 13).

За кругообігом розрізняють початкові фінансові ресурси, тобто ті, з якими підприємство починає свою діяльність і які концентрую­ться у статутному фонді, і прирощені — отримані підприємством у результаті його діяльності у формі чистого доходу — прибутку.

За характером використання виділяють матеріалізовані фінансові ресурси — вкладені в основні засоби, які постійно забезпечують ви­робничий процес, і ті, що знаходяться в обігу, обслуговуючи окремий виробничий цикл — оборотні кошти. Оскільки основні засоби пос­тійно зношуються, то для їх оновлення встановлені амортизаційні від­рахування, які являють собою форму цільових фінансових ресурсів.

За правом власності фінансові ресурси поділяють на власні кошти підприємницької структури (залежно від форми власності це приват­ний чи акціонерний капітал), надані безвідплатно державою з бюд­жету чи фондів цільового призначення або корпоративними форму­ваннями з централізованих фондів та позичені — отримані кредити.

Конкретними видами фінансових ресурсів, які знаходяться в роз­порядженні підприємств виступають: амортизаційні відрахування, оборотні кошти, прибуток, бюджетні асигнування, надходження з цільових фондів, надходження з централізованих корпоративних фондів, кредити.

 

17. Класифікація видатків та доходів підп-ва. Доходи – це збільш. ек. вигод у вигляді надходження активів або зменш. зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу. Класифікація: Вадливий дохід – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності отриманого протягом звітного періоду у грош., матеріальній та нематеріальній формах. Доходи підп-ів формуються у процесі основної, операційної, інвестиційної, фін. діял-ті та надзвичайних подій. Основна д-ть пов’язана з виробництвом або реалізацією продукції, що є головною метою створення підп-ва і забезп. основну частку його доходу. Операційна д-ть – основна д-ть підп-ва, а також інші види д-ті, які не є інвестиційною чи фін. д-тю. Інвестиційна д-ть – придбання і продаж довгострокових активів, а також вкладення коштів в дочірні асоційовані підп-ва. Фінансова д-ть – д-ть яка призводить до змін розміру та складу власного і запозиченого капіталу підп-ва. Надзвичайна подія – подія або операція, яка вирізняється від звичайної д-ті підп-ва та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наст. періоді. Витрати – зменш. ек. вигод у вигляді вибуття активів або збільш. зобов’язань, які призводять до зменню власного капіталу за винятком зменш. капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками. Класифікація:1. Залежно від порядку та способу перенесення витрат на продукцію підп-ва: прямі та непрямі. Залежно від характеру зв’язку з виробничим процесом: виробничі та невиробничі. Залежно від обсягів вир-ва: умовно змінні(витрати які залежать від обсягів вир-ва) та постійні. За періодичністю виникнення: постійні та разові.

 

18. Фін. результати та фін. показники. Фінансові результати — це зіставлення регламентованих подат­ковим законодавством валових доходів і валових витрат. Переви­щення валових доходів над валовими витратами становить прибу­ток, зворотне явище характеризує збиток. Прибуток виступає метою підприємницької діяльності й водночас джерелом витрат на розви­ток виробництва. У прибутку, як кінцевому результаті, концентруються фінансові інтереси всіх суб'єктів підприємницької діяльності. При­буток і його рівень характеризує ефективність виробництва, збиток свідчить про неефективне господарювання. Прибуток характеризує примноження фінансових ресурсів, збиток — їх втрати. Якщо збит­ки мають постійний характер, то, врешті-решт, будуть втрачені всі фінансові ресурси. Осн. показники, які хар-ть ефективність д-ті підп-ва: 1) рентабельність – хар-є прибутковість і показує скільки прибутку отримано на одну гривню затрат. 2) коеф-т фін. незалежності 3) ліквідність – показує як швидко підп-во може продати свої активи, одерж. гроші і розрах. за своїми зобов’язаннями. 4) платоспроможність – можливість підп-ва своєчасно задовольнити платіжні вимоги постачальників повертати кредити і позики, видавати з/п, вносити платежі до бюджету.

 

19. Сутність держ. фінансів Укр.. Державні фінанси — це сукупність розподільно-перерозподільних відносин,що виникають у процесі формування і використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій. Фінансові відносини, що виникають у держави з іншими суб’єктами, мають досить складний характер. З позицій держави, з одного боку, формування коштів централізованих фондів характеризує і відносини обміну, і розподілу, і перерозподілу. Відносини обміну досить незначні за обсягами і питомою вагою і пов’язані з надходженням доходів, отриманих від реалізації державного майна і ресурсів, що належать державі, від майнових прав, від надання послуг тощо. Відносини розподілу відображають частку держави у створеному ВВП, яку вона отримує у формі непрямих податків. Відносини перерозподілу відбивають формування фондів за рахунок оподаткування доходів юридичних і фізичних осіб. У процесі використання державних коштів виникають відносини розподілу і перерозподілу. Розподільні відносини з боку держави характеризують використання тієї частини державних доходів, що отримана нею на основі обміну і розподілу, а перерозподільні — тих, що отримані на основі перерозподілу. З погляду юридичних і фізичних осіб державні фінанси мають насамперед яскраво виражений перерозподільний характер, хоча в них присутні й елементи обміну — плата за державні послуги.