Механізми соціалізації особистості .

Перша група -- психологічний і соціально-психологічний механізми соціалізації.

Імпринтинг (закарбовування в пам'яті) -- фіксування людиною на рецепторному і підсвідомому рівнях особливостей життєво важливих об'єктів, що впливають на неї. Імпринтинг відбувається переважно в дитячому віці. Проте на пізніших вікових етапах можливе закарбовування в пам'яті якихось образів, відчуттів і т. ін.

Наслідування -- дотримування якогось прикладу, взірця. В даному випадку -- один із шляхів довільного і, найчастіше, мимовільного засвоєння людиною соціального досвіду.

Екзистенціальний натиск -- опановування мови і неусвідомлюване засвоєння норм соціальної поведінки в процесі взаємодії зі значущими особами.

Ідентифікація (ототожнення) -- процес неусвідомлюваного ототожнення людиною себе з іншою людиною, групою, взірцем.

Рефлексія -- внутрішній діалог, в якому людина роздивляється, оцінює, приймає або відкидає ті чи інші цінності, властиві різним інститутам суспільства, сім'ї, товариству ровесників, значущим особам і т. ін. Рефлексія може являти собою внутрішній діалог кількох видів: між різними «я» людини, з реальними або вигаданими особами та ін. За допомогою рефлексії людина може формуватися й змінюватися внаслідок усвідомлення і переживання нею тієї реальності, в якій вона живе, свого місця в цій реальності і себе самої.

Друга група -- механізми соціалізації, які соціально формують.

Традиційний механізм соціалізації (стихійної) становить собою засвоєння людиною норм, еталонів поведінки, поглядів, стереотипів, що характерні для її сім'ї і найближчого оточення (сусідського, приятельського та ін.). Це засвоєння відбувається здебільшого на неусвідомленому рівні за допомогою зафіксовування, некритичного сприйняття панівних стереотипів.

Інституціональний механізм соціалізації, як випливає вже з самої назви, функціонує в процесі взаємодії людини з інститутами суспільства і різними організаціями, як спеціально створеними для його соціалізації, так і такими, що реалізують функції соціалізації мимохідь, паралельно зі своїми основними функціями (виробничі, громадські, клубні й інші структури, а також засоби масової комунікації). У процесі взаємодії людини з різними інститутами і організаціями відбувається наростаюче нагромадження знань і досвіду соціально схвалюваної поведінки, які відповідають їм, а також досвіду імітації соціально схвалюваної поведінки і конфліктного чи безконфліктного ігнорування виконання соціальних норм.

Стилізований механізм соціалізації діє в рамках певної субкультури. Під субкультурою загалом розуміється ком-текс морально-психологічних рис і поведінкових проявів, типових для людей певного віку, певної професійної або культурної верстви, яка в цілому створює певний стиль життя і мислення тієї чи іншої вікової, професійної або соціальної групи. Але субкультура впливає на соціалізацію людини остільки і тією мірою, оскільки і якою мірою групи людей, що є її носіями (ровесники, колеги та ін.), референтні (значущі) для неї.

Міжособистісний механізм соціалізації функціонує в процесі взаємодії людини з суб'єктивно значущими для неї особами. В його основі лежить психологічний механізм міжособистісного перенесення завдяки емпатії, ідентифікації і т. ін. Значущі особи можуть бути членами тих або інших організацій і груп, з якими людина взаємодіє, а якщо це ровесники, то вони можуть бути і носіями вікової субкультури.

З. Фрейд виокремлює такі механізми соціалізації:

-- імітація -- усвідомлені спроби дитини копіювати і наслідувати поведінку дорослих і друзів;

-- ідентифікація -- засвоєння дітьми поведінки батьків, соціальних цінностей і норм як власних;

-- почуття сорому і провини -- негативні механізми соціалізації, що забороняють і придушують деякі моделі поведінки.

За напрямком впливів факторів, що соціалізують:

— інтериоризація — засвоєння, долучення до загальнолюд-ського досвіду, внаслідок чого цей досвід стає надбанням особи-стості. Формування внутрішньої структури людської психіки, переведення елементів зовнішнього світу у внутрішнє «Я» особистості. Результатом інтеріоризації стає індивідуальність особистості.

— екстериоризація — об’єктивація внутрішнього світу лю-дини в її практичній діяльності та спілкуванні.

За мірою цілеспрямованості:

— стихійні впливи на особистість соціального середовища, що мають іноді різноспрямований характер;

— цілеспрямовані впливи в умовах соціальних інститутів освіти та виховання в інтересах особистості й суспільства.

За позитивністю механізми соціалізації поділяються на (Н. Смелзер на основі підходу З. Фрейда):

- позитивні — ті, що формують бажані якості особистості: імітація (усвідомлені спроби дитини копіювати і наслідувати певну модель поведінки; ідентифікація (спосіб засвоєння діть-ми поведінки батьків та інших значущих дорослих, соціальних установок, цінностей і норм як своїх власних);

- негативні — ті, що перешкоджають появі у дитини соціально небажаних форм поведінки: почуття сорому (зазвичай, асоціюється з відчуттям, що вас викрили і зганьбили), й почуття провини, (коли мова йде про покарання самого себе, пов’язується з внутрішніми переживаннями і муками совісті, незалежно від інших людей).

Фактор соціалізації

Фактори соціалізації - це обставини, умови, які спонукають людину до активності, до дії

Фактори соціалізації. Соціалізація протікає у взаємодії дітей, підлітків, юнаків з різноманітних умов, більш або менш активно впливають на їх розвиток. Ці діючі на людину умови прийнято називати факторами. Фактично не всі вони навіть виявлені, а з відомих далеко не всі вивчені. Більш або менш вивчені умови або фактори соціалізації умовно можна об'єднати в чотири групи.

Перша - мегафактори (мега - дуже великий, загальний) - космос, планета, світ, які в тій чи іншій мірі через інші груп и факторів впливають на соціалізацію всіх жителів Землі.

Друга - макрофактори (макро - великий) - країна, етнос, суспільство, держава, які впливають на соціалізацію всіх, хто живе в певних країнах (цей вплив опосередковано двома іншими групами факторів).

Третя - мезофактори (мезо - середній, проміжний), условия соціалізації великих груп людей, що виділяються: по місцевості і типом поселення, в яких вони живуть (регіон, село, місто, селище); по приналежності до аудиторії тих чи інших мереж масової комунікації (радіо, телебачення та ін); по принади лежності до тих чи інших субкультур.

Мезофактори впливають на соціалізацію як прямо, так і опосредствованно через четверту групу - мікрофактори. До них відносяться фактори, що безпосередньо впливають на конкретних людей, які з ними взаємодіють, - сім'я і домашнє вогнище, сусідство, групи однолітків, виховні організації, раз особисті громадські, державні, релігійні, приватні і контрсоціальние організації, мікросоціум.

Мега фактори соціалізації

Мега –це планета Земля космос світ. Планета –це небесне тіло.Космос сукупність всіх галактик. Світ- сукупність людських обєднань, що існують на планеті.

мегафакторам соціалізації відносять планету, світ, космос.

Світ - поняття соціолого-політологічне, обозначущих сукупне людське співтовариство, сусп. існуюче на нашій планеті.

Космос розглядається як мегафактор, надаючиющій найбільш глобальне і практично невивчений вплив на соціалізацію людини.

Космос. Космос (або Всесвіт) і проблема його впливу на життя людей на планеті Земля привертали увагу вже мислителів давнини. І хоча до цього дня велика частина представників природничих наук скептично ставиться до ідеї про залежність людського життя від космічних впливів, впродовж історії постійно виникали різні вчення і теорії, автори і послідовники яких вбачали в космосі джерело могутнього впливу на життя людського суспільства і окремої людини.

Так, у першій третині XX ст. видатні російські вчені психіатр ^ В.М. Бехтерєв, геофізик П.П. Лазарєв, біофізик А.Л. Чижевський відзначали залежність взаємин у соціальному середовищі від кількості притікає до нас світової енергії і припускали, що «вивчення явищ громадських у зв'язку з явищами геофізичними і космічними повинно... дати можливість наукового обгрунтування вивчення законів людського суспільства»(Лазарєв). А.Л. Чижевський виявив, що епохи концентрацій історичних подій (таких, як відкриття Америки, революцій в Англії, Франції та Росії і ін) збігаються з епохами максимумів солнцедеятельності. Настільки ж явну залежність він виявив і в житті видатних історичних діячів.

Планета і світ органічно взаємопов'язані і взаємозалежні. Світ виник і розвивався в природно-кліматичних умовах, що відрізняють планету Земля від інших планет. У процесі свого розвитку світ робив вплив на стан планети. Це вплив стало найбільш очевидним в XX сторіччі, породивши так звані глобальні планетарно-світові процеси і проблеми: екологічні (забруднення навколишнього середовища та ін), економічні (збільшення розриву в рівні розвитку країн і континентів), демографічні (неконтрольоване зростання населення в одних країнах і зменшення його чисельності в інших), військово-політичні (зростання числа і небезпеки регіональних конфліктів, розповсюдження ядерної зброї, політична нестабільність).

Розвиток засобів масової комунікації призвело до того, що планета і світ можуть прямо впливати на процес соціалізації, бо СМК дозволяють людині «не сходячи з місця» бачити, як живуть люди в будь-якій точці земної кулі.

Макро фактори соціалізації

Макро – це країна, суспільство, держава.

Країна - територія с певними географічними умовами та визначеними кордонами.

Суспільство – це політико соціологічне поняття, що характеризує сукупність соціальних відносин між людьми.

Держава – це політичне, юридичне поняття яке характеризується навністю кордонів, уряду, силових структур, фінансової та податкової системи, наявність соціально економічно відносин, певна політика.

Країна - феномен географічно-культурний. Це територія, яка виділяється по географічному положенню, природним умовам, має певні межі. Вона володіє державним суверенітетом (повним або обмеженим), а може перебувати під владою іншої країни (тобто бути колонією або підопічною територією). На території однієї країни можуть існувати декілька держав (згадаймо розділені Німеччину і В'єтнам, а сьогодні Китай і Корею).

Природно-кліматичні умови тих чи інших країн різні і роблять прямий і опосередкований вплив на жителів і їх життєдіяльність. Географічні і кліматичні умови примушують жителів країни з покоління в покоління до подолання існуючих труднощів або полегшують працю, а також господарський розвиток країни (Я. Щепаньский).

Як вважав Мішель Монтень, люди залежно від клімату того місця, де вони живуть, більше чи менше войовничі, більш-менш помірні, схильні до слухняності або неслухняності, до наук або мистецтв. Це судження небезпідставно, хоча не слід перебільшувати вплив клімату на поведінку людини.

Географічні умови та клімат країни впливають на народжуваність і щільність населення. Так, два острови мають практично однакову площу - Куба і Ісландія. Але географічне розташування і клімат багато в чому зумовили те, що населення Куби в двадцять разів більше, ніж в Ісландії. І це незважаючи на те, що рівень життя ісландців незмірно вище в порівнянні з кубинцями.

Геокліматичних умови впливають на стан здоров'я жителів країни, поширення ряду хвороб, нарешті - на становлення етнічних особливостей її жителів.

Таким чином, природно-кліматичні умови спочатку визначають історичний розвиток країни, але не можна говорити про однозначну і односпрямованої залежності між географічним середовищем і соціально-економічними процесами, культурним розвитком країни, а тим більше соціалізацією людини.

Мезо фактори

Мезофактори (гр. mesos – середній, проміжний) – умови соціалізації великих груп людей, які виділяються за національною ознакою (етнос як фактор соціалізації); за місцем і типом поселення, в якому вони живуть (регіон, село, місто,селище); за належністю до аудиторії тих чи інших засобів масової комунікації (радіо, телебачення, кіно та інші).

Мезо – це етнос регіон, тип поселення ЗМІ.

Етнос – це стійка сокупність людей які мають занальні риси та особливості культури і психології, а також спільну територію. Чинники впливу етносу на соціалізацію: 1 місце проживання; 2 національна культура; 3 мова; 4 ріваень освіти вік.

Регіон - це частина держави з певними природо-кліматичними умовами, географічним положенням соціально економічним рівнем, особливістю історичного розвитку регіону. Тип поселення концентрація великої кількості людей, густота населення, різноманітність діяльності мешканців міста, диференційована соціально, професійна структура населення, висока мобільність населення

Міський спосіб життя: 1 переважають ділові короткочасні міжособистісні контакти, 2вибірковість емоційних залежностей; 3 зниження значення територіальних спільнот і не розвиненість дружніх зв’язків; 4 зменшення значення сімї; 5 безліч культурних стереотипів; 6 соціальна мобільність; 7 послаблення впливу традицій слабкий соціальний контроль підвищений самоконтроль.

Село: мала густота населення і невелика кількість мешканців; 2 невелика різноманітність видів трудової діяльності і дозвілля; 3 на низькому рівні сфера обслуговування; 4 відсутність будинків культури; 5 особливості соціалізації мешканців села пов’язані зі специфікою людської праці(нерівномірна зайнятість протягом року;6 менші можливості для професійної мобільності; 7 стійкість традицій.

ЗМІ: дають інформацію, інформація часто негативна, рекреативна, релаксаційна, нормативна.

Кожен етнос має специфічні особливості. Вони існують у характері і традиціях праці людей, в особливостях побуту, уявленнях про сімейці стосунки і взаємини з іншими людьми, про добро і зло, красиве і потворне і под. Етнічні особливості найкраще проявляються на рівні буденної свідомості. Наприклад, гостинність як риса особистості українця, малозначна для німців; пунктуальність, що має високу оцінку в німців, не актуальна для жителів Латинської Америки і под.

Етнос як фактор соціалізації поколінь, що підростають, не можна ігнорувати, але й не потрібно абсолютизувати. Так, порівняльне вивчення виховання у численних, не схожих одна на одну культурах дало змогу зробити висновок про те, що в кожній з них батьки прагнуть виховувати одні й ті самі дитячі риси, що варіюються згідно із статтю. У хлопчиків насамперед культивують розвиток самостійності й уміння досягати успіхів, у дівчаток - почуття обов'язку, дбайливості і покірності. Всі народи намагаються виховувати своїх дітей працьовитими, сміливими, чесними. Відмінності полягають у шляхах вирішення цих завдань.

За способами соціалізації етнічні особливості поділяються на вітальні і ментальні. Під вітальними (життєво важливими, біофізичними) розуміють способи фізичного розвитку дітей (характер харчування, спортивні заняття, охорону здоров'я і под.). Під ментальними - духовний склад етносу, який багатьма ученими визначається як менталітет.

Суттєвим фактором соціалізації є тип поселення, в якому живуть учні і дорослі, що їх оточують. Найбільш типовими поселеннями України є міста і села.

Відмінності у соціально-економічних, соціально-психологічних, культурних і природних умовах життя міста і села впливають на формування різних способів життя, різної ментальності.

Сільський тип поселення продовжує залишатись ефективним фактором соціалізації покоління, що підростає, оскільки в ньому і нині досить сильним є соціальний контроль за поведінкою людини. Відносно стабільний склад жителів села, слабка їх соціально-професійна культурна диференціація, тісні родинні і сусідські зв'язки, «відкритість» спілкування, близьке спілкування дорослих і дітей, природодоцільний, непоспішний, розмірений ритм життя та інше є реальними передумовами для появи неповторних рис у поведінці жителів села.

Іншими є умови соціалізації покоління, що підростає у місті, яке є осереддям матеріальної і духовної культури суспільства. Міське населення складається із численних соціальних верств і професійних груп, які мають найрізноманітніші ціннісні орієнтації і стилі життя.

У місті людина одержує великий обсяг вражень, різної інформації (транспорт, реклама, потік людей, окремі люди, установи, організації та ін.). Особистість має широкий вибір кола і груп спілкування, що дозволяє набути досвіду соціальних взаємодій, краще орієнтуватися у дійсності, що оточує. Всі ці особливості не можуть бути не враховані в процесі навчання і виховання підростаючого покоління.

Особливу роль у процесі соціалізації відіграють засоби масової комунікації, які є різновидом масового спілкування людей. Серед них перше місце за своїм впливом на дітей посідають електронні засоби: кіно, телебачення, відео, що витіснили собою друковані засоби.

Мікро фактори

Сімя, однолітки, сусіди організації.

Сім'я - це заснована на шлюбі або кровній спорідненості мала група, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю та взаємодопомогою; в ній виробляються сукупність норм, санкцій та зразків поведінки, що регламентують взаємодію між подружжям, батьками і дітьми, дітей між собою.

Сім'я - найважливіший інститут соціалізації підростаючих поколінь. Вона являє собою персональне середовище життя і розвитку дітей, підлітків, юнаків, якість якої визначається поряд параметрів конкретної сім'ї. Це наступні параметри:

Демографічний - структура сім'ї (велика, включаючи інших родичів, або нуклеарна, що включає лише батьків і дітей; повна або неповна; однодетная, мало-або багатодітна).

Соціально-культурний - освітній рівень батьків, їх участь в житті суспільства.

Соціально-економічний - майнові характеристики і зайнятість батьків на роботі.

Техніко-гігієнічний - умови проживання, обладнання житла, особливості способу життя

Основні соціалізуючі функції сім'ї:

• забезпечення фізичного та емоційного розвитку індивіда;

• формування статевої ідентифікації дитини;

• розвиток здібностей і потенційних можливостей;

• забезпечення дитині почуття захищеності;

• формування ціннісних орієнтацій особистості;

• оволодіння дитиною основними соціальними нормами.

Як соціальний інститут сім’я виконує в суспільстві такі функції:

• господарсько-економічну - планування сімейного бюджету, орга-нізація споживчої діяльності, ведення домашнього господарства та організація побуту сім'ї;

• репродуктивну - продовження людського роду через народ-ження дітей;

• комунікативну - створення сприятливого сімейного мікроклімату, організація внутрішньосімейного спілкування;

• виховну- передача дорослими членами сім'ї соціального досвіду дітям;

• рекреативну - організація вільного часу та відпочинку сім'ї, розвиток інтересів і потреб її членів;

• психотерапевтичну - психологічна підтримка членів сім'ї в різних життєвих ситуаціях, створення доброзичливого емоційного клімату в сім'ї з метою відновлення фізичних та психічних сил членів родини, витрачених в різних стресових ситуаціях.

Стиль вих – авторитарний, демократ, лыберальний.

Група однолітків: 1.дитина формує специфічну інформацію про життя; 2. Особливий вид міжособистісних стосунків(рівний рівному в спіклуванні)

Функції – залучення до культури даного суспільства; - формування статево рольової поведінки яка характерна для даної групи,даного віку;- засуджується неадекватна поведінка; - створення умов для розвитку самосвідомості, саморозвитку(найближче оточення); - допомога досягти автономії від інших соціальних груп.

Група однолітків - це об'єднання не обов'язково однолітків. У неї можуть входити хлопці, хоча і розрізняються за віком на кілька років, але об'єднані системою відносин, визначеними спільними цінностями або ситуативними інтересами і відокремлюють себе від інших однолітків-якими ознаками відокремлення, тобто володіють «Ми»-почуттям.

Кількісні межі групи однолітків - від двох-трьох до п'яти членів - в дружніх групах, в приятельських - до семи-дев'яти, в асоціальних і антисоціальних - до двох десятків, а в формальних (в класі, в гуртку і т.д.) - до тридцяти-сорока членів.

Характеристика складу груп однолітків включає такі ознаки, як вік (шкільний клас - одновікові, стихійні групи - часто різновікові), стать (групи молодших підлітків частіше одностатеві, а юнаків - змішані), соціальний склад (тільки школярі, тільки учні ПТУ, ті й інші плюс хтось ще).

^ Соціалізується функції групи однолітків

У групах однолітків соціалізація відбувається головним чином завдяки дії таких механізмів, як стилізований і міжособовий, але чималу роль можуть грати традиційний і рефлексивний механізми і механізм екзистенціального натиску.

По-перше, група залучає своїх членів до культури даного суспільства, навчаючи поведінці, відповідному етнічної, релігійної, регіональної, соціальної належності членів групи.

По-друге, в групі однолітків здійснюється научіння статеворольової поведінки. Це відбувається через пред'явлення зразків поведінки, очікуваних від хлопчиків і дівчаток, юнаків і дівчат, що личать з погляду однолітків в тому чи іншому віці, а також за допомогою негативних санкцій по відношенню до неодобряемого статеворольової поведінки.

По-третє, група однолітків грає важливу роль в процесі автономізації дітей і особливо підлітків і юнаків від дорослих взагалі і від батьківського впливу зокрема.

По-четверте, група допомагає своїм членам досягти автономії від суспільства однолітків і від вікової субкультури.

По-п'яте, група однолітків створює сприятливі або несприятливі умови, стимулює або гальмує рішення дітьми, підлітками, юнаками вікових завдань - розвитку самосвідомості, самовизначення, самореалізації і самоствердження, - визначає змістовну сторону рішень цих задач.

По-шосте, група являє собою специфічну соціальну організацію, яка сприймається її членами як «екологічна ніша» (у цій функції як би підсумовуються всі попередні, але в новій якості).

Межі мікросоціуму. Визначити межі мікросоціуму не завжди просто. У сільських поселеннях, в селищах, в малих містах ці межі, як правило, збігаються з межами конкретного поселення. У середніх і великих містах визначення меж мікросоціуму проблематично. Мікросоціум можна обмежувати двором (якщо йдеться про мікросоціумі маленьких дітей); кварталом (для молодших школярів), мікрорайоном (для більш старших вікових груп).

Умовно мікросоціум - це конкретне сільське поселення, селище або мале місто, а в середніх і більших містах - мікрорайон. Мікросоціуму - це діюча на певній території спільність, що включає в себе сім'ю, сусідство, групи однолітків, різні громадські, державні, релігійні, приватні і виховні організації, а також різні неформальні групи жителів.

Вплив мікросоціуму на процес соціалізації дітей, підлітків, юнаків залежить від об'єктивних характеристик мікросоціуму і суб'єктивних характеристик самої людини.

^ Характеристики мікросоціуму.

Просторові характеристики конкретного мікросоціуму:

Архітектурно-планувальні особливості мікросоціуму:

Функціональна структура простору мікросоціуму:

Важливою характеристикою мікросоціуму слід вважати демографічну, тобто склад його жителів: їх етнічна приналежність, однорідність або неоднорідність; соціально-професійний склад і ступінь його диференційованості; особливості половозрастного складу (може мати місце переважання жіночого або чоловічого населення, велике число пенсіонерів або їх майже повна відсутність і т. д.); склад сімей.

З точки зору тих можливостей, які є в мікросоціумі для соціалізації дітей, підлітків, юнаків, важливу роль грає його культурно-рекреаційна інфраструктура - наявність і якість роботи навчально-виховних закладів, кінотеатрів, клубів, спортзалів, стадіонів, басейнів, музеїв, театрів, бібліотек; наявність місцевих засобів інформації і т. п.

Обєктивні характеристики мікросоціуму: 1.просторові характеристикі; 2. Благоустрій і розвиненість господарства, комунікації на його території; 3. Культурна рекреаційні можливості; 4. демографічна складова; 5. соціально психологічний мікроклімат.

Субєктивні характеристики(ступінь включення людини в мікросоціум) залежно від людини, освідченість людей.

У процесі соціалізації віруючих релігійні організації реалізують ряд функцій.

Ціннісно-орієнтаційна функція релігійних організацій проявляється в тому, що вони пропонують своїм членам і прагнуть сформувати у них певну систему вірувань (віру в Бога, безсмертя душі та ін), позитивне ставлення до релігійних цінностей і норм.

^ Регулятивна функція проявляється в тому, що релігійні організації культивують серед своїх членів поведінку, відповідне релігійним нормам.

^ Комунікативна функція реалізується в створенні умов для спілкування віруючих

^ Милосердна функція релігійних організацій реалізується в різноманітних сферах і формах діяльності милосердя та благодійності як в рамках самих організацій, так і за їх межами, завдяки чому члени організації набувають специфічний досвід.

Компенсаторна (втішна) функція проявляється в гармонізації духовного світу віруючих, у допомозі їм в усвідомленні своїх проблем і в духовній захисту від мирських потрясінь і неприємностей.

І нарешті, виховна функція - релігійне виховання людини.