Статеворольова соціалізація особистості

статеворольова соціалізація – це формування особистості як представника певної статі.

Стать – це комплекс анатомічних, репродуктивних, пове-дінкових і соціальних ознак, що визначають індивіда як чоло-віка або жінку. В залежності від аспекту дослідження статі роз-різняють: біологічну стать – це сукупність контрастуючих ге-неративних ознак осіб одного виду; психологічну стать – це характеристика особистості і поведінки індивіда з точки зору маскулінності-фемінності.

Маскулінність – сукупність ознак, які відрізняють чоловіка від жінки. Фемінність – це сукупність ознак, які відрізняють жінку від чоловіка. Поняття “гендер” (gender – рід) означає стать як соціальне явище, як усе те соціальне, що утворюється над біологічною статтю (sex). Оскільки в соціальній психології досліджуються соціокультурні чин-ники формування статевих відмінностей, що повинно знаходити відображення і в науковому дослідному інструментарії, то це дає підстави стверджувати, що для визначення відмінно-стей між чоловічими і жіночими якостями в соціальній психо-логії краще віддавати перевагу поняттю “гендер ”. Отже гендер – це соціально-психологічне поняття, яке визначає статус лю-дини з точки зору маскулінності або фемінності.

В широкому розумінні статеворольова соціалізація - це формування особистості як представника певної статі. Проблема статеворольової соціалізації не є новою, проте актуальність її не тільки не зменшується, а, навпаки, зростає.

Статеворольова соціалізація охоплює широке коло проблем, в основі вираження яких лежать такі принципи:

1) статеворольова поведінка - це не біологічне, а соціальне явище;

2) стате-ворольова поведінка і установки індивідів зумовлені соціонор-мативною культурою суспільства;

3) статеворольова поведінка, з одного боку, зумовлена біологічною природою людини, а з другого детермінована логікою культури як системного цілого;

4) статеворольова поведінка індивідів різних суспільств і культур має багато спільного, проте вона різноманітна, історично мінлива і звідси випливає необхідність її порівняльно-історичного аналізу;

5) різні соціальні групи і верства одного й того ж суспільства можуть істотно відрізнятись за своїми установка­ми і поведінкою, а тому існують чисельні статеві, вікові, етнічні і інші гендернорольові культури;

6) окремі елементи гендерної культури пов'язані з більш загальними соціокультурними явищами (гендерна культура пов'язана з загальною культурою). Це правильно не тільки щодо певних норм культури поведінки, але й поведінки окремих індивідів, яку можна зрозуміти тільки у зв'язку з їх конкретною соціальною належністю, статусно-ро-льовими характеристиками і т.ін.

Потрібно розрізняти поняття "статеворольова соціалізація" і "статеворольове виховання ". В останньому наголос зроблено на цілеспрямованості процесу.

На відміну від статевого виховання цілі і програми статевої соціалізації ніхто спеціально не формулює, у неї немає спеціальних методів і відповідних виконувачів.

В статеворольовій соціалізації можна виокремити такі функції:

- соціальну адаптацію, яка означає стандартизацію мови, жестів, характерних для індивідів певної статі, сприйняття гендерних стереотипів, засвоєння гендерних цінностей, значень, символів, формування соціального характеру гендера;

- інкультурацію- засвоєння традицій ген-дерної культури суспільства з метою передачі їх наступному поколі­нню;

інтерналізацію особистості, що включає розвиток специфічної ієрархії мотивів, цінностей, інтересів, формування гендерної ідентичності, відповідності між психічною статтю і гендерною роллю.

Інституції: сімейна інституція, система навчання, виховання і система ідеологічного впливу, як свідомо організована, запрограмована і спеціалізована діяльність суспільства з метою формування у індивідів певних гендерних властивостей. Успішність організації процесу статеворольової соціалізації цими інституціями пов'язана з наявністю у них системи цілеспрямовано орієнтованих нормативів і стандартів гендерної поведінки в типових ситуаціях. Засвоєння індивідами ціннісно-нормативної системи суспільства відбувається завдяки трансформації її у всі інші системи соціального оточення індивіда, аж до груп безпосереднього міжосо-бистісного спілкування, завдяки якому тільки-но і здійснюється процес інтеріоризації соціальних норм і цінностей.

Можна умовно виділити три сфери, в яких здійснюється статеворольова соціалізація: поведінкова, сфера спілкування і сфера самосвідомості.

1. Протягом всього процесу статеворольової соціалізації особистість засвоює моделі статеворольової поведінки, які є позитивними для чоловічої і жіночої статі. Люди демонструють оточуючим, наскільки вони по відношенню до суспільства займають чоловічу, або жіночу позицію своїми висловлюваннями на цю тему, поведінкою. Це публічне, зовнішнє вираження гендера називається гендерною поведінкою. Термін "статева поведінка" вживається в двох аспектах. Перший - статева, в розумінні сексуальна, тобто поведінка в репродуктивно значущій ситуації. До неї відноситься все те, що в поведінці людини в кінцевому підсумку приводить до появи потомства. Поведінка в цьому випадку долає ступені

2. Друга сфера, в якій відбувається процес формування особистості,- це с пілкування. В контексті статеворольової соціалізації спілкування розглядається з боку засвоєння норм спілкування як з особами своєї, так і з особами протилежної статі. Існують чисельні психологічні дослідження міжстатевого спілкування і їх впливу на формування статевих якостей.

3. Третя сфера, в якій відбувається формування особистості - це розвиток самосвідомості. В контексті статеворольової соціалізації розвиток самосвідомості особистості розглядається як процес усвідомлення нею своєї статі.

Гендерна ідентичність - це усвідомлення індивідом своєї статевої належності, суб'єктивне осмислення, переживання статевої ролі, яке виявляється у єдності статевого усвідомлення та поведінки. Трагічність долі тих, хто не зміг сформувати гендерну ідентичність, переконує в тому, наскільки важливим для особистості є цей психологічний стан. Стать - це перша ознака, з якою індивід входить у "світ людей". Усвідомлення себе певною статтю - це усвідомлення себе людиною, особистістю. Тому гендерна ідентичність є основним компонентом самосвідомості людини, стрижнем її цілісності. Гендерна ідентичність формується поступово в процесі статеворольової соціалізації. Вирішальним етапом її формування є підлітковий вік, в цей період відбувається її остаточне формування.

Процес статеворольової соціалізації починається з раннього дитинства, продовжується довгі роки і відбувається стадійно.

Можна виокремити принаймні такі періоди статеворольової соціалізації.

1. По-перше, це первинна статеворольова соціалізація. Період первинної статеворольової соціалізації охоплює декілька вікових стадій: від народження до початку навчання в школі і від початку навчання в школі до соціальної зрілості.

2. Вторинна статеворольова соціалізація починається з періоду соціальної зрілості і продовжується все життя. Цей період теж має декілька стадій, які відповідають переходу від одного соціально-вікового статусу до іншого. Процес статеворольової соціалізації особистості продовжується до тип пір, поки продовжується її спілкування, соціальне пізнання, соціальна активність.

Статеворольову соціалізацію особистості дослідники представляють в психоаналітичній теорії (З.Фрейд), теорії статевої типізації (соціального научіння) (Е. Маккобі, К. Джеклін, Дж. Бардвік, І. Дуван), теорії когнітивного розвитку (Л. Колберг, Ж. Піаже, А. Маслоу), теорії "нової психології статі" (Дж. Стоккард, М. Джонсон), теорії статевих ролей (Дж. Мані, Т. Парсон, Р. Бейлз) та теорії соціального конструювання ґендеру (М. Мід, П. Бергер, Т. Лукман).

Психологічними механізмами ґендерної соціалізації є: процес ідентифікації (психоаналітична теорія); соціальні підкріплення (теорія соціального научіння й статевої типізації); усвідомлення ґендерної ролі (теорія когнітивного розвитку); соціальні очікування (нова психологія статі); ґендерні схеми (теорія ґендерної схеми). Зокрема, кожний з цих механізмів навряд чи зможе пояснити ґендерну соціалізацію