Вплив на соціалізацію молодіжних субкультур



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Вплив на соціалізацію молодіжних субкультур



Субкультура - це система норм, цінностей, настанов, способів поведінки і життєвих стилів певної соціальної групи, яка відрізняється від пануючої в суспільстві культури, хоча і пов'язана з нею. Приставка “суб” розуміється як вторинність, другорядність у порівнянні з тим, що створюється офіційною культурою. Офіційна культура виявилася неспроможною відповісти інтересам певної частини молоді, яка звільнилась від ідеалів. Субкультура є своєрідним компенсаційним механізмом, який знижує тиск масової, глобальної культури на особистість. Молодіжна субкультура - це культура певного молодого покоління, що має спільний стиль життя, поведінки, групові норми, цінності та стереотипи. Субкультура реалізується групами молоді.

Нова субкультура формується під впливом віку, етнічного походження, релігії, соціальної групи чи місця проживання. Субкультура не означає відмову від національної культури, яка визнана більшістю, але виявляє певні відхилення від неї.
Риси сучасної молодіжної субкультури.
1. Субкультура все більше стає неформальною культурою, носіями якої виступають неформальні групи. Ці групи не мають офіційного статусу, не мають програми діяльності, не піддаються підпорядкованій класифікації.
2. Переважає розважально-рекреативна спрямованість, крім комунікативної функції (спілкування з ровесниками).

3. Поширеною стає (американізація) культурних потреб і інтересів. Цінності національної культури витісняються зразками західної масової культури.

4. Більшість підлітків виражають свій погляд на світ не поодиноко, а гуртом, об'єднуючись в групи, адже “почуття ліктя” єдино можливий спосіб виживання в суспільстві.

8. Культурна самореалізація здійснюється поза інституційними закладами культури.
9. Прихильники тієї чи іншої субкультури виділяються зовнішніми атрибутами (зачіскою, макіяжем, незвичним стилем одягу, своєю мовою, мистецтвом, стилем поведінки, місцем спілкування).

10. Протиставлення культурі батьків. Є “наша” музика, “наше” спілкування, “наша” мода, а є все це “батьків”.

Причини належності до субкультур^
- Криза суспільства веде до утворення нових молодіжних субкультур, які мають свій зміст і спрямованість.
- Криза сімейного виховання, яка привела до пригнічення індивідуальності та ініціативності підлітка.

- Дорослі не враховують вікових особливостей підлітків та молоді.

- Комерціалізація засобів мас медіа. Молодіжна субкультура часто повторює телевізійну та Інтернет субкультури.

- Каталізаторами виникнення субкультур є втрата сенсу життя, руйнування ідеалів, подвійна мораль, бездуховність, цинізм, п'янство, задоволення лише матеріальних потреб, розгубленість перед життям тощо.
- Внутрішня одинокість, потреба в друзях, конфлікти в школі і вдома, недовіра дорослим, протест проти брехні, незнання як жити далі, спосіб втечі від дійсності.
- Бажання бути оригінальним.
Позитивне спрямування субкультур:
- В “ідеальній” субкультурі учасники тренуються у виконанні соціальних ролей, розвитку самосвідомості, шукають свій статус і прагнуть досягнути визнання. Вони культивують протест проти несправедливості, брехні, подвійної моралі з боку дорослих (суспільства).Молодіжні субкультури створюють свою культуру, яка допомагає молодим людям адаптуватися до життя, беруть на себе частину функцій соціалізації індивідів, з якими не справляється сім'я, школа, формальні молодіжні організації, держава.

Негативне спрямування субкультур:
- Прояви вандалізму, бездіяльність, вживання наркотиків, розпуста.
- Субкультури можуть піддаватися впливу комерційних компаній, які диктують їм моду і модель споживацької поведінки.

- Субкультури впливають на молодь, а самі практично закриті для зовнішніх впливів. Щоб впливати на них, потрібно або бути частиною субкультури, або встановлювати контакт з окремими її представниками і діяти через них.

У номінальних, а частіше в реальних групах носіїв субкультури важливу роль відіграє сукупність забобонів, які вони поділяють і що можуть бути як досить безневинними, так і явно антисоціальними (наприклад, расизм у бритоголових скінхедів). Забобони, з одного боку, відображають властиві субкультурі ціннісні орієнтації, а з другого — самі можуть розглядатися як різновид субкультурних цінностей.

Норми поведінки, взаємодії і взаємостосунків, властиві субкультурам, суттєво відрізняються за змістом, сферами і мірою їх регулятивного впливу.

Норми в просоціальних субкультурах змістовно в основному не суперечать суспільним нормам, а доповнюють і (або) трансформують їх, відображаючи специфічні умови життя і ціннісні орієнтації носіїв субкультури. В антисоціальних субкультурах норми прямо протипоставлені суспільним. Тут залежно від умов життя і ціннісних орієнтацій їх носіїв наявні більш або менш трансформовані й частково антисуспільні норми, а також норми, характерні для конкретної субкультури (наприклад, у взаємодії із «своїми» і «чужими»).

В антисоціальних, як правило, досить закритих субкультурах нормативна регуляція — досить жорстка і охоплює практично все життя дітей.

У кожній субкультурі народжується й побутує свій фольклор — комплекс словесних, музичних, ігрових, образотворчих видів творчості.

Словесний вид творчості включає в себе різні перекази з історії суспільства носіїв субкультури, про життя і «діяння» її легендарних представників, специфічні за змістом, віршовані і прозові твори, анекдоти.

Музичний фольклор — це переважно пісні, що виражають певне світосприйняття і ставлення до навколишнього, почуття і устремління, особливості стилю життя і мислення, що відображають і пропагують цінності і норми субкультури, розповідають про якісь реальні або міфічні події в житті її носіїв.

Серед образотворчих видів фольклору слід вирізнити графіті

Дослідники стверджують, що на процес соціалізації молоді значною мірою

впливають субкультури, стиль життя, поведінка, котрі обирають молоді люди.

Власне тому, британські дослідники наголошували на тому, що проблему

молодіжного дозвілля необхідно вивчати через молодіжні субкультури та стиль

(cпосіб) життя молоді, котрі сприяють соціалізації, становленню особистості та

її адаптації до навколишнього світу.

Останні дослідження щодо взаємодії молодіжної культури з медіа, засвідчили,

що нові засоби масової комунікації такі, як Інтернет, сприяють розвитку нових

форм глобальної комунікації молоді. Окремі дослідження свідчать, що Інтернет

дає початок новим формам віртуальної культури молоді, інтернетівська

комунікація приходить на заміну традиційному виду спілкування віч-на-віч і

стає основною культурної взаємодії молоді. Поширюються Інтернет-сайти,

форуми, блоги, чати, що об’єднують велику кількість молоді за інтересами і

замінюють членство у клубах [5]. Віртуальне дозвілля приваблює молодих

людей свободою вибору, неформальною атмосферою, можливістю вільно

висловити свою думку, знайти нових друзів, при чому вони мають можливість

залишитися анонімними.

30. особливості соціалізації студентської молоді.

-адаптація до умов у ВНЗ (0.5- 1р.); - особливості створення соц. – псих клімату у студентській групі ; - особливість налагодження стосунків з викладачами ; - саме навчання його труднощі ;

ПРИЧИНИ НЕУСПІШНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ:

-відсутність мотивації в навчанні ; - проблема поведінкового характеру ; - залежність адаптації від оцінок ; - інфантилізм – дитячість ; - студент продовжує відтворювання звичні для школи стереотипи навчання і поведінки ; - настрій , що панує в групі .

характерні особливості соціального складу студентства.

По-перше, соціальні особливості студентської молоді визначаються не лише формальною приналежністю до різних структур суспільства, але й безпосереднім включенням до масових організацій. По-друге, серед батьків студентів порівняно небагато непрацюючих (пенсіонерів, інвалідів, безробітних). По-третє, соціальний склад студентства строкатий. У ньому досить широко представлені різні верстви населення: діти підприємців, спеціалістів з вищою освітою, робітників, селян.

Зміни, які відбуваються нині у ВНЗ, суттєво позначаються на процесі адаптації студентів до нових умов життєдіяльності. Простежується перехід: адаптація – соціальна адаптація – соціалізація.

Основними його учасниками у ВНЗ є студенти і викладачі, які забезпечують формування особистості. В процесі життєвої взаємодії під впливом соціальних залежностей, різних впливів виховного характеру у студентів створюється уявлення про світ, формуються навички діяльності, принципи поведінки, розвиваються психічні якості особистості. В результаті студенти стають підготовленими до участі в суспільному житті. Отже, удосконалення процесу соціалізації має стати одним з першочергових завдань ВНЗ.

Отже, соціалізація полягає в тому, що індивід засвоює певну систему знань, норм, цінностей, які дозволяють йому ставати особистістю, здатною функціонувати в даному суспільстві. Проте джерелом соціалізації студента є не лише зміст (економічного, юридичного, медичного тощо) процесу у ВНЗ, а й соціально-професійне його оточення, студентська референтна група, засоби масової інформації, громадські об’єднання студентів тощо.

Результатом соціалізації студента є: вироблення і трансформація власної системи поглядів на життя та ціннісні орієнтації, формування життєвого ідеалу; засвоєння культури людських взаємин і соціально-професійних функцій; формування індивідуального стилю навчально-професійної діяльності та власної моделі моральної поведінки; опанування професійною діяльністю та формами ділового спілкування.

Адаптація (лат. — пристосовувати) у психології особистості — пристосування індивіда до умов соціального середовища та існування в ньому.

Проблема першокурсників полягає не тільки в тому, щоб сприйняти і зрозуміти нову для них систему, а й у тому, щоб прийняти її на емоційно-особистісному рівні, знайти в ній особистісні сенси.

Адаптивність (лат. — пристосовувати) — інтегративна властивість, яка характеризує ступінь психологічної адаптації особистості / визначається відповідністю (власне адаптивність), відносною невідповідністю (неадаптивність) або крайнім ступенем невідповідності

Складнощі адаптації породжуються здебільшого мотиваційними, раціональними проблемами з поведінковими виявами, зокрема з емоційною залежністю студента від оцінки викладача. Однією з причин таких проблем є інфантильність як особистісна риса, яка спричиняє специфічну мотивацію навчання. Таким студентам притаманне бажання відповідати опанованим у дитинстві зовнішнім стандартам. У студентському середовищі їх особистісний статус у групах, як правило, значно нижчий, ніж у студентів, які менше часу витрачають на навчання, але мають добре розвинуті комунікативні здібності. Не менш відчутним є те, що першокурсник орієнтується на досвід спілкування в школі, де стосунки досить близькі й емоційно значущі. А потрапивши в нову систему соціалізації, він продовжує відтворювати звичний стереотип поведінки, надмірно орієнтуючись на групу, керуючись її думкою у вчинках. Конформна (лат. — подібний) поведінка часто заважає у навчанні: першокурсник малоініціативний, не ставить запитань, соромиться підняти руку на семінарі, щоб не викликати негативної реакції групи, тощо.

Успішній адаптації сприяє наявність в академічній групі позитивного соціально-психологічного клімату.

Соціально-психологічний клімат — морально-психологічний настрій, який відтворюється у взаєминах у групі, умови, що створюють ефективний процес навчальної діяльності.

Процес соціалізації в студентській групі може супроводжуватися конфліктами, які нерідко провокують негативні емоції і позначаються на навчальній діяльності студента. В процесі спільної діяльності конфлікти спричинюють, як правило, предметно-ділові розбіжності й розбіжності особисто-прагматичних інтересів. Виникають конфлікти як серед студентів, так і між студентами й викладачами.

Усе це дає змогу розглядати процес соціалізації студента у вузі і як окремий випадок спілкування, і як особливо організоване спілкування, під час якого відбувається управління пізнанням, засвоєнням суспільно-історичного досвіду, соціально-психологічне відображення, відтворення і засвоєння усіх видів діяльності та реалій мікросоціуму. Соціально-психологічні характеристики навчальної діяльності охоплюють також особливості міжособистісного спілкування у студентській групі.

Основою формування світогляду молодої людини є соціальні цінності — узагальнені уявлення про мету і норми поведінки. Ціннісні орієнтації студентства формуються в процесі соціалізації під час засвоєння нових знань та соціально-психологічного досвіду і виявляються у цілях, інтересах, переконаннях, спілкуванні і діяльності особистості. Реалізуються вони у процесі життєдіяльності та підтверджуються або відкидаються життєвим досвідом.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.173.234.169 (0.011 с.)