Особливості дитячої субкультури в сучасному соціумі

 

Дитинство, як це не дивно звучить, – усім добре відоме, але водночас мало зрозуміле явище соціального світу, передусім тому, що його відрізняє специфічна за змістом і формами прояву культура, дитяча субкультура – близька й природна для дитини складова для її об’єктивної оцінки з боку дорослих. Дитинство – особливий світ, нерідко закритий для більшої частини дорослого суспільства. [8, С.28] Проте дитинство як особливий специфічний етап у розвитку особистості можна зрозуміти тільки з урахуванням вікового переживання символізму, тобто через систему дитячих уявлень, образів, почуттів і настроїв в яких дитина і сприймає культуру дорослих людей, осмислюючи власний життєвий шлях. Тобто здатність дитини сприймати світ, у якому вона живе, має розглядатися як підсистема культури, що будується на вікових критеріях, стереотипах, уявленнях, обрядах, ритуалах і наборі цінностей, тобто на всьому тому, що і становить зміст будь-якої субкультури і дитячої в тому числі.

На превеликий жаль, у сучасному суспільстві відслідковується тенденція до змін взаємин між дорослими та дітьми. З одногу боку, дитинство стає все більш соціально значущим; відношення дорослого суспільства до нього характеризується гуманністю, прагненням закріпити за дитиною певний соціальний статус, навіть деякою абсолютною значимістю даного періоду для майбутнього розвитку людини. З іншого боку порушуються глибинні зв’язки дорослого суспільства та дітей збільшується духовне провалля між ними, втрачається цілісне соціально-психологічне відношення суспільства до дитинства, що призводить до того, що діти починають знаходитися поруч, а не всередині дорослого світу. [9, С. 18-19]

Завдяки дитячій субкультурі дитина здатна задовольнити свої найважливіші потреби: зближення з іншими людьми за межами родини; самостійності та участі в соціальних змінах та ін.

Найчастіше у своїй роботі доводиться стикатися з дитячою або підлітково-юнацькими субкультурами педагогам. Їм доводиться враховувати особливості субкультур, які складаються в найближчому оточенні різних виховних установ. Педагогам, які займаються соціальним вихованням, необхідно мати уяву про особливості та характерні риси субкультур з якими стикаються їх вихованці. Це важливо для того щоб під час організації виховного процесу педагоги могли припустити як позитивний так і негативний вплив тої чи іншої субкультури на дітей та підлітків. Для прикладу, напрямки моди можуть відображатися у побуті, оформленні інтер’єру приміщень, в утриманні та формах життєдіяльності (ігри, конкурси, шоу популярні на телебаченні).

Знання особливостей дитячих субкультур дозволяє педагогам звести до мінімуму та корегувати негативні впливи на вихованців, використовуючи для цих цілей можливості, які закладені в життєдіяльності виховних організацій.

Вивчення субкультурних особливостей необхідно педагогам також для того, щоб мати можливість організувати спілкування зі своїми вихованцями. На сучасному етапі розробляються нові, більш удосконалені програми для дитячого садка, а це потребує знання особливостей субструктур дитячого дошкільного співтовариства і педагогічного співтовариства дорослих, їх взаємодії як одного із факторів, які можуть впливати на розвиток дитини. [10]

До особливостей сучасної дитячої субкультури належить той факт, що під впливом засобів масової інформації дитяче співтовариство, як носій субкультури дитинства перенасичується елементами культури дорослих, тим самим збіднюючи зміст власної субкультури. Як негативну рису сучасного стану, за твердженням М. Осоріної можна назвати ігнорування проблем дитячої субкультури, що в сучасному суспільстві виявляється у втраті фізичного простору ігор і дитячого побуту, групової взаємодії і спілкування, можливості реалізації дітьми свого групового життя, передачі всього багатства форм дитячої субкультури. Усе це може призвести д зростання дитячих неврозів, психічних захворювань, а також криміналізації дитячого життя. [11]

Якщо говорити про структуру дитячої субкультури, то її простір можна представити нашаруванням неоднорідних щаблів. Серед них виокремлюється прошарок усталеної й змінної сучасної культури. У певні періоди історії, коли розхитуються традиційні механізми передачі знань і діти починають орієнтуватися не стільки на дорослих, скільки одне на одного, стає особливо чітко помітним, що смислом дитячої субкультури є не тільки актуальні для масової культури особливості поведінки, свідомості, діяльності, а й відносно стійкі в часі й просторі образи, моделі, тексти, що становлять собою “уламки” різних епох, сліди пам’яті минулого досвіду людства, що передаються з покоління в покоління. Нажаль, прошарок усталеної культури в сучасній дитячій субкультурі значно зменшився. Отже, тепер вимальовується дещо інша картина розвитку соціокультурної ситуації в суспільстві та становленні особистості на ранніх етапах соціалізації. Істотні, нажаль, не в усьому позитивні, зміни щодо культурних та ціннісних традицій у дорослому суспільстві не могли не вплинути на зміст дитячої субкультури. Підтримуючи думку Н. Гавриш та Л. Варяниці, можна стверджувати, що відображення стану дитячої субкультури досить точно відтворено на Рис. 1.1: [11]

 

Рис. 1.1. Динаміка негативних змін дитячої субкультури в сучасному соціумі

 

 

РОЗДІЛ 2.