ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Анатолій Маркович Воробйов (1900–1955)



 

А. М. Воробйов народився 30 листопада 1900 р. в селі Митрофанівці (тепер – Нижньогірського району Автономної Республіки Крим). Наукову роботу розпочав уже з другого курсу, під керівництвом Василя Яковича Данилевського досліджував вплив лецитину і деяких гормональних препаратів та дію електричних потенціалів на організм. Після очолення кафедри фізіології Харківського медичного інституту Георгієм Володимировичем Фольбортом, А. М. Воробйов досліджував процеси травлення. У 1925 р. закінчив медичний факультет Харківського медичного інституту

 

У 1940 р. захищає докторську дисертацію «Роль симпатической иннервации нервной системы и пилорической части желудка в регуляции секреторной деятельности желудочных желез» (Харків, 1940 р.). Під час Другої світової війни А. М. Воробйов евакуюється на Кавказ і з 1941 до 1944 p. працює в Тбілісі в Інституті фізіології Академії наук Грузинської РСР. Там він вивчає електричні потенціали головного мозку. Після повернення на Україну його скеровують у Львівський медичний інститут.

У 1951 р. Анатолій Маркович був обраний членом-корреспондентом АН УРСР і призначений директором Інституту фізіології ім. А. Богомольця АН УРСР, яким він керував до своєї смерті.

Помер 26 жовтня 1955 р. Похований у Києві на Байковому цвинтарі.

 

Основний напрям наукових досліджень його кафедри – вивчення нервової регуляції органів шлунково-кишкового тракту. За цей час науковець підготував низку кандидатів наук, які згодом очолили кафедри в медіститутах – Івано-Франківському (В. С. Райцес), Луганську (Е. Я. Думін), Львівському університеті (І. А. Медяник, І. В. Шостаківська).

За час роботи проф. А. М. Воробйова були відбудовані навчальні приміщення, наукові лабораторії кафедри. Успішно й плідно проводилися наукові дослідження з вивчення нейрогуморальної регуляції травлення.

У 1952 р. кафедру протягом короткого проміжку часу очолював доц. І. В. Скороход, який здійснював дослідження рефлекторних взаємозв’язків між органами травлення.

У 1952 р. завідувачем кафедри обрано проф. Я. П. Склярова, який до цього очолював кафедру фізіології і був деканом лікувального факультету Чернівецького медичного інституту.

Я. П. Скляров народився 15 жовтня 1901 р. на Полтавщині в с. Довгалівка. З архівних документів випливає, що його предки походили із запорозьких козаків, які в кінці XVIII ст. переселилися до Таганрога. Батько Якова Павловича був матросом, а мати –економкою в заможній графській сім’ї Капністів.

У 1922 р. вступив на біологічний факультет Полтавського інституту народної освіти. Після його закінчення мобілізований до Червоної армії, де служив до 1927 р. У 1927 р. поступив на лікувальний факультет I-го Харківського медичного інституту, який закінчив у 1933 р. Під час навчання в інституті здібний студент привернув увагу учня І. П. Павлова, проф. Г. В. Фольборта і йому запропонували аспірантуру при кафедрі фізіології. На цьому етапі його наукові дослідження були присвячені вивченню умовних рефлексів та секреторним процесам головних травних залоз. Крім наукової, Яків Павлович веде й активну педагогічну роботу. Після аспірантури працював асистентом кафедри нормальної фізіології Харківського медичного інституту, захистив кандидатську дисертацію, у 1938 р. отримав звання доцента.

Під час Вітчизняної війни працював начальником головного евакопункту 10 армії. Забезпечував евакуацію поранених під час боїв за Двинськ, Резекне, Кокнес, Ригу, Літаву. Був нагороджений орденами «Червона зірка» та «Вітчизняної війни П ступеня», багатьма медалями.

Після демобілізації у 1946 році по 1952 рік працював завідувачем кафедри нормальної фізіології та деканом лікувального факультету Чернівецького медичного інституту. Захистив докторську дисертацію і в 1950 році йому присвоєно вчений ступінь доктора медичних наук, а на наступний рік – звання професора.

Із 1952 по 1974 роки Я. П. Скляров очолює кафедру нормальної фізіології Львівського медичного інституту.Кафедра досліджувала медіаторно-ферментні процеси в органах травного тракту. Протягом 1952—1970 рр. був проректором ЛМІ з наукової роботи. Написав шість монографій і підручник, перекладений згодом японською мовою. Праці присвячені питанням фізіології шлунково-кишкового тракту та вищої нервової діяльності.

У Львові мешкав неподалік парку Кайзервальд.

Сини Олександр та Євген –доктори медичних наук, обидва очолюють кафедри Львівського медичного університету ім. Данила Галицького

 

У цей період під його керівництвом на кафедрі формуються основні напрями її наукових досліджень та перша в західних регіонах України школа фізіологів-гастроентерологів. Основними напрямами наукової роботи на кафедрі стають вивчення фізіології й процесів травлення, – секреції травних залоз, усмоктування, медіаторно-ферментних змін при різних функціональних станах організму та дії біологічно активних речовин, а також досліджується вища нервова діяльність. Узагальнення цих робіт знайшло відображення в монографії «Секреторна працездатність головних травних залоз» (1958) та збірниках «Фізіологія і патологія травлення»( 1956),

 

«Фізіологічні механізми компенсаторних реакцій та відновлення процесів» (1958), а також у монографії «Шлункова секреція» (1954, 1961), «Ультраструктурні й мікрохімічні процеси шлункових залоз» (1979) у співавторстві з Д. М. Карпенко та Є. М. Панасюком. Паралельно вивчалися питання всмоктування в тонкій (Є. О. Семен, Е. О. Яремко, В. Т. Булатова, І. С. Богданович, М. В. Анастасьєва) і товстій кишці (Б. В. Гаталяк). Результати цих досліджень відображено в монографії Я. П. Склярова «Всмоктувальна працездатність тонкої кишки» (1966).

Один із напрямів наукової діяльності проф. Я. П. Склярова – вивчення медіаторно-ферментних процесів та розробка нових експериментальних хірургічних методів на органах травної системи, дослідження питання вищої нервової діяльності. Установлено закономірності, яким підлягають односторонні умовні рефлекси й парна діяльність кори великих півкуль (Я. П. Скляров, М. П. Ярош, В. С. Коненко), вивчено відношення між процесами збудження та гальмування в корі великих півкуль, процеси медіації й активність розщеплюючих медіатори ферментів (В. С. Кононенко, Я. П. Скляров, Л. М. Карпенко). Результати досліджень викладено в монографії «Фізіологія вищої, нервової діяльності» (1955), яку перекладено на японську мову та видано університетом в Осакі.

Наукові дослідження працівників кафедри узагальнено в збірнику «Нові методи експериментальних хірургічних досліджень» (1963) і «Методичні вказівки до визначення деяких цитоплазматичних ферментів» (1965).

Проф. Я. П. Скляров – автор шести монографій, понад 140 наукових праць, один із редакторів розділу «Травлення» Великої медичної енциклопедії, почесний член Всесоюзного фізіологічного товариства.

Під час завідування Я. П. Скляровим на базі кафедри організовано та проведено IX Всесоюзна конференція із фізіології й патології травлення (1956), VIII з’їзд УФТ (1968), симпозіум «Мембранні

 

процеси у органах травної системи» (1968), Всесоюзна конференція по вищій нервовій діяльності (1970), XII Всесоюзна коференція по фізіології та патології травлення (1971).

Із 1953–1971 рр. Яків Павлович керував науковою роботою Львівського медичного інституту, був ініціатором досліджень дії мінеральних вод Прикарпаття (Східниця, Трускавець), упровадження заходів проти ендемічного зобу в західних регіонах України тощо.

Під керівництвом проф. Я. П. Склярова виконано 12 докторських і 32 кандидатських дисертації. Учні Я. П. Склярова очолюють кафедри фізіології в різних ВНЗ України та країнах ближнього зарубіжжя.

Із 1974 р. кафедру очолив учень проф. Я. П. Склярова, академік, заслужений діяч науки України Євген Миколайович Панасюк (1928–2001)

Народився 6 березня 1928 р. у селі Закупне Чемеровецького району Хмельницької області.

Закінчив Кам’янець-Подільське медичне училище, у 1963 р. – Львівський медичний інститут. Працював лікарем обласної лікарні, а з 1966 р. – у Львівському медичному інституті (нині – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького) – аспірантом, асистентом, доцентом, завідувачем кафедри нормальної фізіології (1974–1999), проректором із науково-дослідної роботи. Заслужений діяч науки України.

Помер у 2001 р. м Львові.

Продовжуючи й розвиваючи кращі наукові традиції кафедри, особливу увагу приділяли навчальному, виховному процесам, підвищенню методичного рівня наукових досліджень, які проводили в таких основних напрямах: регуляторні механізми медіаторно-ферментних й електролітних процесів у гастроентерології; механізми впливу магнітних полей, лазерного випромінювання, курортних факторів і біологічно активних речовин на організм та відновлення здоров’я людини; дія специфічних і неспецифічних факторів на діяльність ЦНС та підвищення працездатності, витривалості, а також відновлення функцій людського організму. Узагальненням вивчення медіаторно-ферментних процесів й електоролітного обміну в слизовій оболонці шлунка видано монографію «Ультраструктурные и микрохимические процессы желудочних желез» (Є. М. Панасюк, Я. П. Скляров, Л. М. Карпенко, 1979 р.). Результати багаторічних досліджень проф. Є. М. Панасюк, проф. Л. М. Карпенко, проф. В. С. Кононенко, доцентів Б. В. Гаталяк, Є. Р. Косого, А. І. Жукової, М. Р. Гжегоцького, Л. Б. Куцик, О. Я. Склярова, канд. мед. наук М. П. Яроша, 10. В. Онищенко, В. Т. Слонської, О. М. Копитко, ас. Н. П. Корпілової дали підставу для визначення як у нашій країні, так і за її межами запропонованої проф. Є. М. Панасюком концепції авторегуляції медіаторно-ферментних й іонних процесів у шлунково-кишковому тракті. Проф. Є. М. Панасюк – співавтор монографії «Лектини» (1981), «Лектини в гістохімії»( 1985), у яких уперше у вітчизняній літературі систематизовано знання про одержані чисті лектини, висвітлено методичні аспекти дослідження та очистки лектинів, розглянуто аспекти практичного застосування цього класу білків у молекулярній біології й медицині. На кафедрі проводили роботи з моделювання нейронних мереж ( проф. Є. М. Панасюк, доц. В. Л. Кузьменко).

Наукові дослідження проблем експериментальної гастроентерології – основні в діяльності співробітників кафедри Є. Панасюка, Л. Карпенко, О. Склярова, М. Гжегоцького, Б. Гаталяк, Є. Косого; Ю. Петришина, Е. Кулітки, Л. Куцик, В. Сергєєва, В. Слонської, Ю. Онищенко, О. Мисаковця, Н. Корнілової, О. Заячківської, О. Кулик, Ю. Макеєвої, О. Мельник, Цюпко І.

Водночас здійснювали дослідження з вивчення дії на організм мінеральних вод Трускавця, Східниці, Шкло (3. О. Гаврилюк, В. П. Балановський, А. А. Вербінець, Л. Г. Левкут). У 1990–1991 pp. видано підручник для ВНЗ «Загальна фізіотерапія і курортологія» на російській та українській мовах (Є. Панасюк, Я. Федорів).

Кафедра фізіології залишалася місцем наукових форумів. Усього кафедрою організовано два республіканські з’їзди фізіологів, три всесоюзних сімпозіуми, дев’ять наукових конференцій.

На кафедрі створено лабораторії: магнітнобіологічну, лазерну, психофізіологічну, субклітинних структур, оснащених відповідною апаратурою, де визначено фізико-технічні умови, при яких методи лазеротерапії можуть володіти заданим профілем біологічної та лікувальної дії (доктор біол. наук О. М. Мороз, акад. І. І. Влох, 3. В. Губар). Також співробітниками ЦНДЛ і кафедри фізіології за експериментальних та клінічних умов установлено чутливість механізмів оуабаїн-резистентного транспорту моновалентних іонів до випромінювання гелій-неонового лазера (О. М. Мороз, І. Ф. Думальська, Н. І. Пащенко, Л. П. Павлюст, О. І. Лисюк, О. А. Бурий) й запропоновано нову концепцію механізму дії цього фізичного фактора, що враховує його здатність моделювати іон-транспортні процеси в збудливих та незбудливих мембранах. Установлено властивість гіпогеомагнітного поля підвищувати чутливість гладенької мускулатури до впливу біологічно активних речовин, знижувати резистентність гістогематичних бар’єрів внутрішніх органів, змінювати різноманітні ланки системи гістаміну та серотоніну в експерименті у тварин із різною реактивністю, результати впроваджено в клінічну практику (д-р біол. наук В. І. Бабич, О. Лич).

У психофізіологічній лабораторії одержано дані, які уможливлюють обгрунтування ефективності корегувальної дії адаптогенів на роботу оператора при розпізнанні й класифікації складних зорових образів з урахуванням індивідуальних психофізіологічних характеристик (проф. В. С. Кононенко, д-р мед. наук О. Я. Скляров).

У лабораторії вивчення нових перспективних хімічних сполук уперше розроблено методичні підходи до вивчення шкірно-резорбтивної дії речовин при їх надходженні в організм з об’єктів водного середовища. Проведено прогнозування й експериментальний аналіз стабільності та трансформації досліджуваних препаратів, призначених для широкого застосування в умовах агропромислового комплексу (проф. Б. М. Штабський, доц. М. Р. Гжегоцький).

Результати досліджень знайшли відображення в монографії «Хімічні забруднювачі повітряного середовища і працездатність людини» (Є. Панасюк, І. Даценко, Б. Штабський та ін., 1985 р.

Сконструйовано, упроваджено в клінічну практику й отримано сертифікат ВДНГ на прилад для одночасної тензіо- та РН-метрії шлунка й дванадцятипалої кишки (Є. М. Панасюк, Ю. С. Петришин, О. В. Троценко, Б. В. Гаталяк).

Кафедра брала участь у комплексних дослідженнях з іншими науковими лабораторіями країни й за її межами. При кафедрі створено науково-дослідний сектор, у складі якого працювало 32 особи.

Задля вдосконалення навчально-методичного процесу на кафедрі обладнано тематичні кімнати для вивчення функцій організму з тематичних питань. Уперше в практиці медичних ВНЗ країни створено електронні навчальні стенди – динамічні схеми перебігу фізіологічних процесів. Постійно обновлювали методичні вказівки для викладачів, поповнювали набори слайдів, таблиць й т. ін., низку навчальних посібників для студентів і лікарів. У тому числі «Фізіологія і патологія системи дихання» (Є. Панасюк, Я. Федорів, Ю. Онищенко, 1993); «Фізіологія і патологія крові» (Є. Панасюк, Л. Корзюк, 1994); оригінальний 2-томний підручник «Основы физиологии человека» (Є. Панасюк, 1994).

За останні 50 років працівниками кафедри опубліковано близько 2000 наукових праць у вітчизняних і зарубіжних виданнях, 19 монографій, посібників, підручників, низку наукових збірників і рекомендацій. Науковці кафедри брали активну участь у міжнародних, республіканських і регіональних наукових форумах.

На кафедрі підготовлено 25 докторів і понад 80 кандидатів наук

Результати досліджень, проведених на кафедрі, мали й певний економічний ефект у народному господарству країни. За досягнуті успіхи в розвитку народного господарства в 1981 р. академіка Є. М. Панасюк нагороджено чотирма (золотою, срібною та бронзовими) медалями ВДНГ.

Сьогодні кафедру очолює професор М. Р. Гжегоцький.

 

 

Мечислав Романович Ґжеґоцький (12 квітня 1952, с. Вишенька, Львівської області) –український фізіолог.

Закінчив санітарно-гігієнічний факультет Львівського медичного інституту (1975 р.). Працював молодшим науковим співробітником (1975–1976 рр.), старшим лаборантом (1976–1978 рр.), асистентом (1978–1984 рр.), доцентом (1984–1999 рр.), завідувачем (від 1999 р.) кафедри нормальної фізіології, деканом медичного факультету (1995–1998 рр.), проректором із навчальної роботи / першим проректором (від 1998 р.) Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Кандидат медичних наук (1981 р.), доцент (1985 р.), доктор медичних наук (1999 р.), професор (1999 р.). Заслужений діяч науки і техніки України (2002 р.). Дійсний член Папської академії наук (2002 р.). Академік АН ВО України. Член-кореспондент АМН України (2007 р.). Віце-президент Українського фізіологічного товариства (2007 р.). Член комісії з питань біоетики при Кабінеті Міністрів України (2007 р.). Заслужений професор ЛНМУ (2008 р.). Член наукової ради з теоретичної та профілактичної медицини при Президії АМН України (2008 р.).

Серед напрямів наукових досліджень – вивчення взаємодії організму та ксенобіотиків із позицій прикладної фізіології та профілактичної токсикології; механізми розвитку адаптаційно-компенсаторних процесів в організмі при екстремальних впливах; фізіологія травної системи; опрацювання методів діагностики відхилень в організмі людини від фізіологічного стану під дією негативних чинників довкілля, нормативного забезпечення хімічної безпеки людини.

Автор близько 250 наукових праць, серед них – три монографії, два підручники, 10 навчальних посібників, чотири патенти, шість авторських свідоцтв на винаходи. Головний редактор журналу «Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія» (від 2002 р.), науковий редактор низки перекладів навчальної та довідкової літератури з фізіології й медицини (В. Ганонг «Фізіологія людини», Т. Сміт «Людина» та ін.). Співавтор довідкового видання (Б. С. Зіменковський, М. Р. Ґжеґоцький, О . Д. Луцик) «Професори Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького: 1784–2009». (Львів : Наутілус, 2009).

Підготував 13 кандидатів, одного доктора наук.

 

Навчання й виховання молодих спеціалістів на кафедрі нормальної фізіології реалізується в складній системі «Навчальний процес», об’єднані загальною метою та єдністю керування. Головний механізм його вдосконалення – науково обґрунтована організація й клініко-фізіологічний характер викладання, орієнтація студентів на придбання базисних знань із нормальної фізіології. Процес навчання – важливий засіб формування особистості майбутнього лікаря, вироблення в студентів активної життєвої позиції, підготовки до виконання професійних і громадських функцій.

Колектив кафедри проводить значну роботу для допомоги органам охорони здоров’я, що полягає у видавничій діяльності, рецензуванні й консультативній допомозі у виконанні клінічних дисертацій, читанні лекцій на курсах ФПК із гастроентерології, навчання методик, співдружності з клінічними кафедрами, наукове керівництво дисертацій практичних лікарів (Тернопіль, Дрогобич, Трускавець).

У XXI ст. перед медичною наукою постали важливі проблеми сьогодення, які науковці, педагоги та вихователі кафедри фізіології під керівництвом проф. М. Р. Гжегоцького успішно розв’язують та позитивні результати науково-дослідницької діяльності уможливлюють застосування аналогічного підходу в клінічній роботі практичної медицини. Для досягнення поставленої мети виконуються такі завдання:

1) екологічна проблема вимагає фундаментальних досліджень адаптаційно-компенсаторних можливостей організму в сучасних умовах. Установлення нових, властивих для України, гранично допустимих концентрацій шкідливих факторів зовнішнього середовища (повітря, води, ґрунту) з урахуванням сумісної їх дії на фоні радіації;

 

2) вивчення особливостей перебігу спадкових і набутих патологічних процесів у дитячому й зрілому віці в умовах сумісної дії шкідливих факторів зовнішнього середовища та ендемічних особливостей України;

3) пошук засобів захисту широких мас населення України від дії шкідливих екологічних факторів, розробка оздоровчих програм для різних вікових категорій, професійних й ендемічних груп людей;

4) розробка нових і впровадження відомих методів діагностики функціонального стану організму людини для раннього виявлення й профілактики можливих відхилень від нормального стану;

5) проведення санітарно-освітньої роботи та підняття загально-культурного рівня населення України. Викладання спецпредметів у школах, училищах, коледжах, видання сучасних підручників, посібників, науково-популярної літератури.

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 75.101.243.64 (0.013 с.)