ЧАСТИНА І. Емпіричний період у розвитку фізіології

Розділ 1. Фізіологія в країнах Стародавнього Сходу

Історія дослідження людського організму, тобто історія поступового накопичення знань про будову|споруду| людського тіла, а також про діяльність і призначення окремих частин|часток| тіла, виникла в давнину, коли первісні люди стали|розпочинали,зачинали| помічати те, що їм надала сама природа та їх повсякденне життя. Але|та| про те, коли саме це почалося|розпочинало,зачинало|, ми не знаємо, так само, як і не знаємо, коли відкрито|відчиняти| корисні властивості вогню, коли з’явилися|появлялася| сокира й ніж, коли людина вперше|уперше| з’єднала два круглі шматки дерева так, що вони перетворилися на колеса, які можуть рухатися|сунути|, і стали найважливішою частиною|часткою| воза.

Вивчення людського організму розпочалося|розпочинало,зачинало| з того часу, як|у той момент, коли,в тот момент | один із мешканців|пожильців| землі|грунту| був поранений загостреним сучком або каменем чи ж піддався нападу звіра й тканина його грудей або живота була пошкоджена. Відкрита рана оголила|оголювала| дивні утворення, приховані під шкірою. Відкрилася|відчиняла| можливість|спроможність| побачити серце, що здригається, кров, яка стікає на землю|грунт|, –а із закінченням|виділенням,витіканням| її вичерпувалось і саме життя. Усе це первісні люди порівнювали з|із| тим, що вони бачили у|біля,в| тварини, убитої на полюванні або заколеної в жертву божеству. Одночасно з|із| цими першими відомостями про будову|споруду| людського тіла, про його анатомію виникло уявлення про призначення тих або інших органів, про функції окремих частин|часток| тіла. Але|та| лише в окремих випадках ці уявлення|вистави,подання,представлення| могли бути правильними: марновірство|забобон| й фантазія, боязнь демонів і дуже рання заборона розчленовувати тіло мертвої людини стояли на шляху до пізнання. Проте|однак| перший крок зроблений та почалося|розпочинало,зачинало| дуже повільне накопичення спостережень. Це було зародження науки й дослідження, світло яких, урешті-решт,|кінець кінцем,зрештою,урешті-решт| проникло також у ті куточки|роги,кутки| життя, де до того панували лише плутані уявлення|вистави,подання,представлення|.

Між позавчорашнім днем глибокої темряви|пітьми| та вчорашнім днем, коли прокинувся дух людини, лежать тисячоліття, незліченні й непіддатливі підрахунку періоди часу.

Яким чином у|біля,в| стародавніх|древніх| народів склалося цілісне|цільне,суцільне| уявлення про будову|споруду| людського тіла та його функції, сказати важко, оскільки|тому що| в|біля,в| народів, розділених морями, горами й річками|ріками|, були|дуже| різні погляди та знання, а наявні в нашому розпорядженні свідчення|свідчення,посвідки| цього, зрозуміло, дуже|дуже| нечисленні|багаточисельні|. Загальною|спільною| ж для більшості народів й епох була боязнь розчленовувати людське тіло, проводити|виробляти,справляти| «розтин|розкриття|». Це майже скрізь|всюди| і завжди заборонялося законами. У багатьох країнах панувала віра в те, що людина повинна з’явитися перед Богом такою, якою вона була за життя, щоб виправдатись або чекати нового життя й повернення на землю|грунт|, –нічого не повинно було бути відсутнім. Це переконання, а звідси – і заборону розчленовування тіла ми знаходимо|находимо| вже в стародавніх|древніх| китайців (якщо почати з них), які дуже довго відігравали величезну роль в духовному розвитку людства. |лише| Надто пізно|, лише в кінці IV ст. у Китаї губернатор однієї з провінцій вирішив|рішав,розв’язав| передати|передавати| лікарям|лікаркам| трупи сорока обезголовлених чоловіків, вирішивши зробити їх розтин|розтинати| на користь науки.

Відповідно до наявного положення,|становища| анатомія й фізіологія, тобто науки про будову|споруду| тіла та його функції, довгий час були лише|лише| нагромадженням довільних припущень|гадок|. Щоб|аби| вникнути у світ цих фантастичних нагромаджень, потрібно пригадати переконання стародавніх|древніх| китайців, які говорили, що тіло має п’ять головних нутрощів: серце|, легені, нирки|бруньки|, печінку й селезінку – і п’ять інших, підсобних нутрощів: шлунок, тонкий кишечник, товстий кишечник, сечовід і жовчний міхур|пузир,пухир|. Але й такі погляди були, власне, уже дуже|дуже| прогресивними, оскільки|тому що|, без сумніву|безсумнівно|, протягом тисячоліть їм передували ще більш спотворені уявлення|вистави,подання,представлення|. І, звичайно, такого типу «анатомія» все якоюсь мірою пов’язувала із системою сузір’їв, з|із| елементами, порами року, симпатією та антипатією.

 

Думку про те, що серце –|з’являється,являється| центр життя, відстоювали стародавні|древні| китайці.| Найбільше враження на людей завжди справляло|виробляло,справляло| серце, коли вони бачили його здригання й биття в ще живого|жвавого| звіра. Серце, говорили люди, – перше з|із| нутрощів; мати серця –| печінка, а його сини – шлунок і селезінка (ці два органи вважалися|лічили| чимось єдиним). Тому другом серця вважали|лічила| печінку, а ворогом – нирку|брунька|. Серце підпорядковане вогню, його пора – літо, час дня – полуденний годинник, сторона світла – південь. Колір|цвіт| сарця – червоний, смак – гіркий. Воно схоже на квітку водяної лілії, яка напіврозпустилася, розташовано|схильний| під легенями й спирається|обпирається| на один із хребців. У серці міститься|утримується| тонкий сік, воно має сім отворів|отвори| і три щілини. Завдання|задача| серця –приймати| травний сік, переробляти його й перетворювати на кров. Такі були анатомо-фізіологічні| уявлення про серце в стародавньом|древньому|у Китаї, які ще дуже довгий час викладалися та вивчалися.

Про печінку думали|вважали|, що вона служить житлом душі, що від неї виходять усі великі й благородні ідеї. У жовчному міхурі|пузирі,пухирі| міститься|перебуває| мужність; тому, скуштувавши жовч сильних звірів і страчених злочинців, можна набути|набути| мужності й сили. Учили|вчили|, що різні органи пов’язані між собою каналами, у яких циркулює життєве повітря, кров й обидва начала|розпочинала,зачинала| – чоловіче та жіноче. Ця система каналів – плід чистої фантазії – зовсім не ідентична артеріальній і венозній системам та зовсім не відповідає системі кровообігу, яка була відкрита|відчиняти| значно пізніше.

У стародавніх|древніх| індійців уявлення про людське тіло також було дуже|дуже| плутаними, хоча вони й мали можливість|спроможність| отримати|одержувати| ближчі до істини дані, оскільки|тому що| в Індії була відсутня заборона розкривати|розтинати| мертвих. Правда, труп можна було розкрити|розтинати| лише за певних умов – тільки|лише| труп людини не дуже|занадто| старої, позбавленого якої-небудь потворності та каліцтв, такої, котра не страждала ніякою|жодною| тривалою хворобою й не загибла від отруєння, тобто труп, який давав нормальну анатомічну картину. Він повинен був спочатку пролежати сім днів у струмку, потім із нього за допомогою кори стиралася шкіра до тих пір, поки не оголювалися й ставали зручними

 

для огляду органи, що містяться під нею. Результатом таких досліджень було, проте, не вчення про будову тіла, а дуже курйозна анатомічна статистика. Стародавні індійці вважали, що людина складається із семи оболонок, трьохсот кісток, трьох рідин, дев’ятисот зв’язок і дев’яноста жил, що починаються від нігтів. Їїрадавні зображення в знаменитих печерних храмах в Еллорі, Елефанті й Аджунті також свідчать про те, що в індійців не було жодного уявлення про м’язи людського тіла.

Приблизно те саме можна сказати про їх пізнання в галузі фізіології. Найважливішими вважалися три елементи: повітря, жовч і слиз. Повітря міститься під пупком, жовч – між пупком і серцем, дещо вище – слиз. Але тіло містить ще дещо, чого хоча й не видно, але його наявність підказує розум – це «ефір», різновид прасубстанції світу, із якої утворюються світло, вода та земля одне за одним. І ще в людському тілі є єдиний орган, який містить усі разом основні речовини й ефір, – це око, дивне утворення, що має утримує всередині вогонь.

Але |та| Єгипет для нас важливіший|поважний|, ніж Індія, – там усе було дивне|напрочуд| та інакше, ніж скрізь|всюди|. Із|із| подивом зупиняємося нині перед свідченнями|свідченнями,посвідками| цієї стародавньої|древньої| культури – перед пам’ятниками архітектури, пірамідами, обелісками й іншими чудесами архітектури Верхнього Єгипту. Відкриття|відчиняти| дослідниками старовини дають нам змогу пізнати інший, невідомий світ|світ|. Із тих пір, як|відколи,с тех пор | удалося розшифрувати ієрогліфи, люди дізналися|упізнавали,взнавали,пізнавали| багато надзвичайно цікавого| про духовне життя єгиптян. Ця система писемності, що складається з трьох тисяч знаків і зображень, була непроникною таємницею до 1799 р., коли один французький інженер виявив поблизу|неподалік,біля| Розетти камінь, на якому поряд з|поряд із| ієрогліфами вигравійовано текст на грецькій мові|язиці|. Так, у руках людей нашої ери опинився ключ|джерело|, що відкрив|відчиняв| людству після|потім| наполегливих пошуків доступ у таємничі глибини історії. Розшифровка ієрогліфів дала можливість|спроможність| проникнути| в культуру давнього Єгипту, в устрій|устрій| цієї держави, в основу установ якої покладено принцип кастовості. Над усіма стояла каста жерців, що строго|суворий| стежила за дотриманням законів релігії й за тим, щоб|аби| численні|багаточисельні| боги отримували|одержували| від жителів країни те, що їм, на думку хранителів|охоронець| храмів, відводилося|гадало|. Деякі тварини вважалися|лічили| священними, наприклад бик, собака, кішка. Кожен померлий ставав святим. Єгиптяни вірили в переселення душ, подібно до того, як і індійці: після смерті людини її душа мандрує по тілах усіх тварин, які населяють землю|грунт|, повітря й море, і через три тисячі років знову повертається в тіло людини, щоб|аби| знову|знову,щойно| служити богам. Протягом сторіч|століть| у давньому Єгипті тіла померлих бальзамували, розтинали|розтинала| незліченну|численна| кількість трупів для вилучення нутрощів і головного мозку, що перешкоджали бальзамуванню. Незважаючи на|незважаючи на| це, стародавні|древні| єгиптяни майже нічого не знали про анатомію, якщо не враховувати анатомії кісток. А її вони знали, імовірно|певно,мабуть|, тому, що постійно натрапляли|наштовхувалися| на кістки |кісті| людей, котрі були жертвами пустелі, сонця, труднощів подорожей|мандрівок|.

Трупи для бальзамування розтинали|розтинали| таким чином, що через один розріз видаляли|знищували,віддаляли| всі органи черевної й грудної порожнин: звичайно, відмітити|помітити| при цьому їх розташування, топографію було неможливо. Як видно|показний| з мумій, розріз проводили|виробляли,справляли| з лівого боку нижньої частини|частки| живота. Вийняті через нього нутрощі зберігали окремо, щоб уникнути швидкого розкладання. Бальзамували, імовірно|певно,мабуть|, лише|лише| трупи багатих, оскільки|тому що| існували три розряди бальзамування, що значно відрізнялися за способом виконання, ціною й, очевидно, за тривалістю дії.

За найдорожчого способу головний мозок видаляли|знищували,віддаляли| через носові отвори так, щоб не було необхідності робити|чинити| отвір у черепі. Серце часто залишали в грудях, адже воно на тому світі теж|також| повинне було з’явитися у вищому судді, щоб|аби| дати свідчення|показники,показання| про померлого. Одного разу|одного дня| в|біля,в| однієї мумії, замість серця, знайдено камінь; можливо, що сам померлий перед

лицем смерті відчув розкаяння совісті й, усвідомивши свою жорстокосердість, розпорядився зробити таку заміну.

Із|із| знайденого та розшифрованого папірусу, що так багато розповідає|розказує| нам про єгиптян, особливо показовий для галузі, що цікавить нас, «папірус Еберса» – із|із| нього видно|показний|, наскільки помилковими були уявлення єгиптян про людське тіло. Наприклад, серце вони розглядали|розглядували| не лише|не лише| як центральний орган, із|із| якого виходять крупні кровоносні судини|посудини|, але і як орган, через який проходить кров, слиз, вода, повітря й навіть сеча. Діяльність серця, його биття в грудях, вочевидь, справляли на єгиптян надзвичайне враження. Навіть центр мислення вони переносили в серце, тоді як інші східні народи вже розуміли значення головного мозку. На думку єгиптян, судини|посудини| з|із| серця виходять обов’язково парами: пара – до грудей, пара – до ніг, пара – до лоба й по пари до інших частин|часток| тіла. В одному папірусі вказується|вказує|, що цих судин|посудин| вісімнадцять, в іншому – сорок. Єгиптяни ділили тіло людини на чотири частини|частки|: до однієї входили голова, потилиця та шия, до іншої – плечі й руки, до третьої – торс, до четвертої –ноги.

Про функції органів вони не знали нічого, крім того, що можна було спостерігати ззовні, оскільки проникнути всередину не намагалися|пробували|. Єгиптяни бачили, що є вдихуване повітря – «живе|жваве| повітря» й повітря, що видихається – «мертве». Бачили, що все просочено рідиною – кожен орган, кожна частинка|частка,часточка| тіла, що складалася|перебувала,складалася|, на думку єгиптян, із|із| м’яса та кісток, із|із| «жил для повітря» й «жил для рідини». Артерії, на їхню думку|на їхню думку|, проводили повітря, вени – кров; адже при розтині|розкритті| трупів артерії були порожні|пусті| та кров виявлялася тільки|лише| у венах, Крім того, вони знали й про наявність третьої, твердої системи трубок|люльок| – нервів. Отже, усі три відомі природній науці єгиптян стихії (газоподібна, рідка та тверда) були представлені|уявляти| в будові|споруді| тіла. Це наводило їх на думку ототожнювати науку про природу із|із| живим|жвавим| людським тілом.

Такі уявлення тієї епохи, від якої до нас дійшли знамениті пергаменти, тобто епохи єгипетського середнього царства, приблизно за дві тисячі років до нашої ери, про людський організм.

Вавилонській медици ні вже було відомо дещо про будову|споруду| людського тіла. Проте|однак| ці відомості служили не медицині, а потрібні були для прорікань, прогнозу|передбачення| доль і подій. Особливу увагу приділяли деформаціям, природженій|уродженій,вродженій| потворності. Дев’яносто таких деформацій описано й визнано фатальними. Були|наявний| відомості про нутрощі вівці як жертовної тварини. Для прорікань, передусім,|передусім,насамперед| використовували вівці. Знайдено зроблене з|із| глини щось схоже до овечої печінки. Її поверхня розділена на п’ятдесят квадратів, на кожному з них показано можливі зміни і їх значення.

Відомості про медицину стародавніх|древніх| євреїв можна знайти в Біблії, талмуді й інших писаннях. У них багато повчань стосовно гігієни, але|та| про будову|споруду| тіла і його органів там сказано небагато. Відомо, що одного разу|одного дня| зроблено щось схоже|начеб,немов,немовби| на розтин|розкриття| задля визначення кількості кісток людини. Для того, щоб відокремити|відділити| м’ясо від кісток, труп зварили. Це був труп жінки, страченої за аморальну провину. Нарахували|нараховували| 248 кісток, із|із| чого можна припустити, що страчена була дуже молодою. Не зрощені ще частини|частки| кісток, які характерні для скелета молодих людей і були прийняті за окремі кістки.