Розділ 3. Епоха Середньовіччя

В епоху середньовіччя, яка була пронизана містикою, затьмарена дияволами й іншою нечистою силою, нерідко|незрідка| вночі на кладовищах тих міст, де був університет або медичний навчальний заклад, з’являлися| таємничі фігури в масках, іноді|інколи| навіть закутані в простирадла для більшої схожості з|із| примарами. Ці «примари» розривали свіжі могили або ж проникали в маленьку кладовищенську каплицю, щоб|аби| украсти тіло, яке наступного дня повинне було бути |віддане| поховане. Таємничі фігури з’являлися|появлялися| вночі й біля тих

 

шибениць, на яких для залякування інших злочинців був залишений який-небудь|будь-яка| бідолаха-грішник. Цими святотатцями|, котрі завершили|скоювали,чинили| страшні справи|речі|, найчастіше були студенти-медики, нерідко|незрідка| очолювані своїми професорами: їм необхідні були трупи, щоб|аби| вивчати людину та її органи, перевіряти справедливість тверджень Галена про будову|устрій| людського тіла.

Найвидатнішим досягненням арабської медицини в період класичного Середньовіччя є опис легеневого кровообігу, який зробив сирійський лікар і філософ із Дамаска Ібн аль-Нафіс

Ибн-ан Нафис

Народився в 1210 або 1213 в м.Дамаск помер 17 грудня 1288р. в Каїрі. В юнацькі роки вивчав медицину в шпиталі Нурі в Дамаску. Пізніше, як один з найкращих студентів, він отримав стипендію в шпиталі Nasiri в Каїрі, в подальшому очолив шпиталь і став лейб-медиком султана Бейберса І.

Особлива заслуга вченого полягає в тому, що він першим описав мале коло кровообігу, більш відоме як легеневе коло кровообігу. Його відкриття було повною протилежністю до гуморальної патології Галена та Ібн Сіни. Ібн-ан Нафіс дійшов до результатів не емпіричним шляхом, а теоретичними роздумами. Це стало причиною того, чому його теорія залишилася невизнаною середньовічними арабськими медиками. Також він доказував, що серце постачається кров′ю коронарними судинами.

Він коментував рукописи Гіппократа, «Канон лікарської етики» Ібн Сіни і Хунайна ібн Исхака, написав книги про дієти та захворювання очей, а також роман, який з′явився на заході під заголовком «Theologus Autodidactus»

 

 

(Ibn al-Nafis, близько 1210–1288 рр.) Він працював у Каїрі, де був головним лікарем. Вивчаючи будову легеневих судин і серця, аль-Нафіс зробив висновок: у серці «немає видимих отворів для проходження крові, як вірив Гален... Немає сумнівів, що розріджена кров виходить через легеневу артерію до легень, щоб пронизати їх субстанцію і змішатися там із повітрям.... Потім вона проходить через легеневу вену, щоб прийти в ліву з двох порожнин серця; змішуючись із повітрям, вона стає насиченою для створення духу». Це відкриття малого кола кровообігу наведене в праці Ібн аль-Нафіса «Коментарі до розділу анатомії в „Каноні”(Ібн Сіни)» (ХІІІ ст.). Воно зроблено на три століття раніше опису малого кола кровообігу в праці іспанського богослова Мігеля Сервета.

За законом ті прихильники|прибічники| науки, котрі прагнули вирватися з|із| мороку|темряви|, були викрадачами трупів і руйнівниками кладовищ. У багатьох середньовічних| літописах повідомляється про студентів, покараних за викрадання|викрадення| трупів із шибениці або кладовища. Так ішла справа|річ| майже у всіх навчальних закладах. Коли в 1405 р. у Болоньї медики встановили для себе статут, тобто утворили самостійний медичний факультет, їм довелося| дати присягу вибраному ними самими ректорові в тому, що вони проводитимуть|вироблятимуть,справлятимуть| розтини|розкриття| або ж будуть присутніми на розтинах|розкриттях| тільки|лише| таких трупів, які придбані|набуті| чесним шляхом|колією,дорогою|, –»Bona| fide| et| sine| Frantic|», як свідчила формула, бо доставка й оплата трупів були обов’язком самих студентів. Ціна була визначена: шістнадцять лір за труп чоловіка і двадцять – жінки.

 

У Болоньї в XV ст.|віці| анатомія вивчалася не на початку курсу медичних наук, як тепер, а тільки|лише| після|потім| дворічного опанування іншими медичними дисциплінами. У ті часи студент мав право бути присутнім лише двічі на розтині трупа чоловіка й один раз – на розтині трупа жінки. При цьому на розтині|розкритті| могло бути не більше двадцяти студентів одночасно. Характер|вдача| вивчення анатомії в Болоньї дуже|дуже| цікавий не лише|не лише| в медичному, але й загалом у культурно-історичному аспекті. Болонья як медичний навчальний заклад почала|розпочинала,зачинала| славитися ще сторіччям|століттям| раніше завдяки Мондіно де| Люцці (1275–1326)

 

 

Цей син аптекаря в 1295 р., (у 20 років) був нагороджений Лавром| доктора|лікаря| медицини свого рідного міста. З тих пір|відтоді| він викладав тут анатомію. Про його діяльність на патологічній арені, а згодом як практичного лікаря|лікарка|, слава якого проникла до Німеччини|Германії|, можна згадати лише мимохідь|мимохідь|. Найбільшим його діянням було те, що після|потім| перерви|перерити| більш ніж у тисячу років на секційний стіл стали знову|знову,щойно| класти людські трупи. У 1315 р. він розітнув|розтинав| й абсолютно|цілком| точно дослідив два жіночі трупи, що дало йому змогу написати книгу про людське тіло – |анатомію, яка дуже