Олександр Петрович Вальтер (1817–1889)



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Олександр Петрович Вальтер (1817–1889)



 

 

О. П. Вальтер був вихованцем Дерптського університету, де з 1836 до 1840 р. працював теоретичної та практичної хірургії М. І. Пирогов. Після закінчення університету в 1841 р. Олександр Петрович спеціалізувався із фізіології в Німеччині в професора Йоганна Петера Мюллера, який очолював кафедру фізіології в Берлінському університеті й був на той час провідним європейським ученим у галузі фізіології, порівняльної анатомії та ембріології (саме він уперше описав в ембріонів мюллерову протоку – ductus paramesonephricus).

Більшість життя О. П. Вальтера пов’язана з Києвом і з медичним факультетом університету Св. Володимира, у якому він працював із 1843 до 1873 р. (із 1845 до 1868 р. – завідувач кафедри анатомії). Саме в стінах рідного університету 1 вересня 1845 р. О. П. Вальтер захистив першу докторську дисертацію на медичному факультеті «De mechanismo implicationis pilorum in plica polonica , disquistiones microscopi са e, Kioviae, 1845» («Про механізм сплетіння волосся при ковтуні, мікроскопічне дослідження, Київ, 1845»). Ця дисертація (латиномовний автореферат якої до сьогодні зберігається на кафедрі анатомії людини НМУ ім. О. О. Богомольця) містить спостереження автора над ковтуном, розповсюдженим у той час у Річицькому, Бобруйському, Слуцькому, Мозирському, Пінському, Овруцькому та Житомирському округах.

Важливою заслугою О. П. Вальтера перед вітчизняною наукою було те, що він видавав на свої кошти й редагував журнал «Современная медицина» – один із кращих медичних журналів того часу. Випуск цього журналу розпочато в Києві в 1860 р. і закінчено у Варшаві у 1880 р. Мета його – поширення фізіологічного напряму в медицині, який О. П. Вальтер вважав найбільш правильним напрямом з великим майбутнім. В. Ф. Москаленко, Ф. Я. Ступак (2004) відзначають, що «часопис “Современная медицина” був першим, що відкрив епоху періодичного медичного друкованого слова на теренах України».

У 1862–1867 рр. О. П. Вальтер опублікував як у київських виданнях, так і за кордоном, багато праць про розподіл температури у тілі тварин при різних станах, про вплив підвищення й зниження температури тіла на стан організму тощо. Широкої популярності набули опублікована в 1865 р. в Берліні німецькою мовою книга «Thermophysiologie Untersuchungen»; надрукована в 1863 р. у журналі «Современная медицина» праця «О влиянии холода на организм животных»; опубліковані в 1866–1867 рр. лекції про тваринну теплоту.

Поява курсу анатомії О. П. Вальтера зустрінута медичною громадськістю Російської імперії із захопленням. Його прийнято як один з основних підручників з анатомії в університетах. За свою роботу О. П. Вальтер нагороджений Медико-хірургічною академією спеціальною премією імені П. А. Загорського.

 

У 1842 р., працюючи в Й. П. Мюллера, О. П. Вальтер зробив важливе відкриття: він установив, що волокна симпатичних нервів, які приєднуються до сідничного нерва жаби, є судиноруховими й під час подразнення забезпечують звуження просвіту кровоносних судин задніх кінцівок. Ця його праця опублікована в 1842 р. німецькою мовою в «Mull. Archiv für Anatomie und Phу siologie», а також у 1843 р. російською мовою під назвою «О значении сочуственных нервных нитей, примешаных к седалищному нерву лягушек». Отже, О. П. Вальтер (на 11 років раніше від Клода Бернара) відкрив судинозвужуючі нерви й довів, що ці нерви – симпатичні («сочуственные», як їх тоді називали).

 

 

Слід зазначити, що хоча за своєю підготовкою й за дослідницькою діяльністю О. П. Вальтера можна було б вважати вченим-фізіологом, але насправді він був анатомом функціональної спрямованості та при тому неабияким анатомом.

Фізіологічні дослідження Вальтера мають велике значення для фізіології, біології й медицини, особливо у зв’язку із сучасною проблемою охолодження тіла, «гібернації» в хірургії серця та боротьби з патологічними станами організму при виключенні нервових регуляторних механізмів (гангліїв) фармакодинамічною блокадою. Він автор посібника «Курс практичної і прикладної анатомії тіла людини» (1871).

Але насправді, така анатомія була написана. Удалою спробою створення підручника з функціональної анатомії став виданий О. П. Вальтером у 1850 та 1855 рр. «Курс анатомии человеческого тела для учащихся». Цей підручник з анатомії людини за своїм характером, систематичністю й повнотою викладу, запереченням схоластики та формалізму у викладенні був найкращим на той час.

Крім анатомії, професор О. П. Вальтер викладав в університеті курси фізіології, хірургії, історії медицини. Завдяки дивовижній працездатності й

 

вражаючій енергійності, любові до науки та розвинутого почуття громадськості О. П. Вальтер набув на медичному факультеті репутації зразкового лектора й вимогливого викладача, авторитетного фахівця – медика та чудового організатора. Учений доклав чимало зусиль, щоб забезпечити викладання анатомії на високому рівні. Уважаючи, що глибоке засвоєння анатомії неможливе без ґрунтовного вивчення студентами анатомічного матеріалу, він узяв на себе ініціативу будівництва окремого приміщення для анатомічного театру.

Завдяки винятковій наполегливості О. П. Вальтера і за допомогою М. І. Козлова, який був домашнім лікарем тодішнього київського губернатора Д. Г. Бібікова, у 1853 р. за проектом архітектора О. В. Беретті був збудований університетський анатомічний театр (нині в цьому приміщенні знаходиться Національний музей медицини України), що вважався на той час одним із кращих у Європі. У цьому анатомічному театрі була розміщена колекція Віленської медико-хірургічної академії й розпочато створення фундаментального та навчального музеїв кафедри.

 

 

 

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; просмотров: 182; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.198.139.112 (0.006 с.)