ЕпохаДоба Відродженняпізнього середньовіччя

В епоху пізнього середньовіччя (ХІV– ХV) в Західній Європі відбуваються великі зміни в суспільному та культурному житті. У науці став утверджуватися дослід як основний мет о д. Перевага надавалася спостереженню та точному підрахунку. Царицею науки стала математика.

Увага до людини, що характерно для епохи Відродження. породила цікавість до людського тіла та його будови. Анатомією стали захоплюватися не лише лікарі, але й великі художники й скульптори. До наших днів збереглись анатомічні замальовки Мікеланджело та Рафаеля, які свідчать про їхні непересічні знання з анатомії м’язів та скелета людини.

Культура пізнього середньовіччя – епохи Відродження – у центр уваги ставила людину. У цьому полягала основна від­мінність Studia humana – тодішнього гуманізму від Studia Divina – богослов’я. Положення відродженої античної філософії «пізнай самого себе» (gnoti se auton) тлумачилося як пізнання, передусім, фізичної природи людини. Анатомією займалися не тільки лікарі, а й люди, котрі за родом діяльності далекі від медици­ни. Таким був геніальний художник Леонардо да Вінчі (1452–1519 рр.), цей універсальний розум епохи: мислитель, технік, ана­том, видатний маляр. Леонардо да Вінчі разом із лікарем Торре з Павії протягом десятків років анатомував трупи і зробив ба­гато точних анатомічних зарисовок. На жаль, його анатомічні трактати стали широковідомі лише через 150 років після смерті автора й тому не мали впливу на прогрес анатомічної науки.

 

Леонардо да Вінчі (1452–1519 рр.) народився в 1452 р. у маленькому містечку Вінчі поблизу Флоренції. Він був сином нотаріуса й дівчини Катерини із села Анкіано: Леонардо був незаконнонародженою, але улюбленою дитиною. До сімнадцятилітнього віку він жив у Вінчі й там одержав елементарну освіту. Класичних мов він не вивчав, а латинську мову почав вивчати в сорокалітньому віці самостійно.

Ще в дитинстві Леонардо проявляє різнобічні здібності й особливий інтерес до математики та живопису. Близько 1466 р. батько віддає його для навчання до відомого художника й скульптора Андреа Вероккіо, різносторонньо освіченої людини, котра мала великий вплив на Леонардо. Молодий художник, пробувши в майстерні Вероккіо десять років, проходить усі стадії учнівства та, ставши майстром, незабаром перевершує свого педагога. Одночасно вивчаючи математику, астрономію, фізику й географію, Леонардо спілкується з цілим рядом відомих учених свого часу.

Геніальний живописець, скульптор і архітектор Леонардо був та найвидатнішим ученим свого часу. В основі його світогляду лежав стихійний матеріалізм. Основа пізнання світу, за Леонардо, – дослід, систематичне спостереження явищ або процесів природи. З однаковим успіхом займається Леонардо анатомією й фізіологією, зоологією, ботанікою, палеонтологією, геологією, географією, механікою, фізикою, хімією, астрономією, гідравлікою, акустикою, оптикою, математикою, причому математика в Леонардо була в центрі наукових побудов у будь-якій галузі знання.

Намагаючись знайти математичне обґрунтування законів природи, уважаючи математику могутнім засобом пізнання, він застосовує її навіть у такій науці, як анатомія.

Леонардо помер 2 травня 1519 р.

Утверджуючи дослідницький метод у науці, Леонардо да Вінчі один із перших у Західній Європі почав розтинати трупи й систематично вивчати будову людського тіла. Він започаткував нові методи анатомічного дослідження: промивати органів проточною водою, робити ін’єкцію воском шлуночків мозку і судин, розпилювать кістки та органи.

Леонардо описав і замалював багато м’язів, кісток, нервів та внутрішніх органів. Його анатомічні замальовки за точністю й майстерністю є кращими, ніж у його сучасників та й багатьох наступників.

Останні роки життя Леонардо проводить у Франції, де працює над систематизуванням своїх численних рукописних матеріалів для створення

низку трактатів («Про політ птахів», «Про анатомію», «Про різні машини» та ін.).

Вивчаючи будову людського тіла, Леонардо надавав великого значення порівняльній анатомії. У своїх дослідженнях Леонардо да Вінчі допускався помилки, характерної для його часу: знаходив занадто багато схожого у тварини і людини. У створенні анатомічних рисунків Леонардо дотримується строгої послідовності. Спочатку малював нитки, якими показував положення цих мускулів. Захоплюючись механікою він пробував передавати точні рухи людини й тому приділяв велику увагу вивченню м’язової системи та будови скелета. Із цієї ж причини, напевно, зображення внутрішніх органів і, частково, головного мозку дані схематично. У коментарях до своїх записів він указує на функції периферичних нервів, виділяючи рухові та чутливі відділи. Особливого значення надає нервам пальців рук і ніг, підкреслюючи їх функціональну значимість.

Займаючись препаруванням периферичних нервів, вивченням взаємовідношень нервових стовбурів і м’язів, Леонардо намагався уявити їх просторовий та функціональний взаємозвʼ′язок. Помітно, що вже в перших обрисах голови Леонардо не задовольнявся лише зовнішніми характеристиками черепа, він проводив поділ черепа в трьох площинах – сагітальній, фронтальній та горизонтальній.

 

 

Зображення профілю черепа	Зображення черепа в горизонтальній площині. Точка перетину діагоналей – умістище загальних відчуттів (senso commune).
Схема зображень шлуночків мозку, черепно-мозкових нервів й основи черепа.	Лицева та мозкова частини черепа. Лицева частина черепа представлена розітнутою у фронтальній площині.

 

 

Широковідомі малюнки черепа, які виконані Леонардо да Вінчі, належать до Міланського періоду його життя. Ці малюнки є видатними дослідженнями анатомії Середньовіччя.

Леонардо да Вінчі цікавили не лише пропорції в анатомії (є численні записи вивчення пропорції різних частин тіла в дітей і дорослих, а його малюнок пропорцій людини по сьогодні є найпопулярнішим і відтворним), але й розташування органів чуття. Згідно з Мартіном Клайтоном (Martin Clayton, 1996 р., уявлення Леонардо про будову органів чуття відповідали уявленням Середньовіччя, що склалися. Він вважав, що мозок складається з трьох цибулин із шлуночками, розташованими по одній лінії позаду очних яблук. Леонардо намагався зрозуміти та уявити, що є відчуття, які дають змогу людині сприймати навколишній світ. Свідченням того, що цьому Леонардо надавав велике значення, є його записи в щоденнику.

У малюнках Леонардо велику увагу спрямовує на суглоби хребців – зайве підтвердження бажання досліджувати рухові функції людини.