Руфа часто цитував інший відомий лікар Гален. Його праці цінували середньовічні арабські медики.

 

 

Великою заслугою Руфа було те, що він першим описав перехрещення зорових нервів –знамениту хіазму, яка ще довго була загадкою для анатомів і фізіологів. Зоровий нерв, що закінчується в сітківці ока, переходить з із очного яблука в мозок таким чином, що в однойменну півкулю мозку йдуть лише ті волокна, які розташовані зі скроневого боку, нервові ж волокна, що проходять по внутрішній стороні очного яблука (звернені до носа), перехрещуються, тобто перетинають середню лінію, щоб з’єднатися з волокнами зорового нерва другої сторони. Тому по іншу сторону перехрещення кожен із зорових нервів, що йдуть до головного мозку, містить волокна від обох очей: скроневу частину однойменної сторони й носову – протилежної.

Отже, зоровий нерв, що виходить із правого ока та прямує до мозку, оскільки саме в мозку відбувається сприйняття баченого, досягає перехрещення. Тут нервові волокна скроневої сторони міняють напрям, так що залишаються справа, нервові ж волокна носової сторони переходять через середню лінію, тобто перетинаються з волокнами лівого мозку. За середньою лінією волокна носової сторони правого зорового нерва «зустрічаються» з волокнами скроневої сторони лівого зорового нерва й так само волокна зовнішньої сторони правого зорового нерва стикаються в правій півкулі з волокнами носової частини лівого зорового нерва.

 

 

Те, що нерв перехрещується, тобто йде з одного боку до протилежної половини мозку або, навпаки, від однієї половини мозку до протилежної сторони тіла, не є особливістю зорового нерва: усі нерви розташовані так само. Наслідки цього найкраще видно під час крововиливу в мозок, що супроводжується паралічем. Трапляється, що людина, яка знепритомніла, прокинувшись після непритомності, виявляє, що права частина тіла, насамперед рука й нога, у неї паралізовані. Якщо така людина помре|, то під час розтину знаходять у лівій половині мозку, у визначеному місці, крововилив. Лівобічний крововилив і пошкодження мозку викликають, таким чином, правосторонній параліч, що пояснюється саме перехрещенням нервів.

Особливість же зорового нерва – те, що в нижчих хребетних, наприклад у риб, перехрещуються всі волокна. Очі в риби поставлені по сторонах так, що правим оком вона може бачити тільки те, що міститься справа, а лівим – те, що ліворуч. У людини й найбільш близьким їй ссавцям перехрещуються, як уже сказано, не всі волокна, що забезпечує бінокулярний зір, тобто здатність бачити певну точку обома очима одночасно, завдяки чому досягається об’ємність зорових вражень.

Руф, звичайно, не знав цього, але вже те, що він першим описав перехрещення зорових нервів, дає підставу вважати його одним з дослідників людського організму.

Гален так само, як і Гіппократ, без сумніву|безсумнівно|, був найбільш видатним|визначним| лікарем|лікаркою| древньої| Греції. Він написав багато книг, у яких іноді|інколи| розповідав|розказував| і про себе. Учені, котрі цікавилися найбільш визначним лікарем|лікаркою| старовини, доповнили ці незначні відомості й таким чином, ми можемо скласти собі досить чітке уявлення про життя Галена.

 

Гален (129–201 рр. н. е.) (за зображенням, зробленим у ХVІІ ст.)

Він народився в Пергамі близько 129 р. н. е. Його батько|батько| Никон був усебічно|багатосторонній| освіченим архітектором, добре знав|із| математику, астрономію й логіку. Про свою матір| Гален лише згадує, що вона була дуже буркотлива. Перші уроки йому давав батько|батько|, котрий послав його у філософську школу рідного міста та, звичайно, у палестру (гімназію). Мабуть, Гален став би професійним філософом, якби|аби| батько|батько|, побуджений| до того сновидінням, не вирішив|рішав,розв’язав| дати йому медичну освіту|утворення|. Гален, якому тоді було сімнадцять років, став|розпочинав,зачинав| вивчати цю науку в Пергамі, що належав у той час до квітучих міст Малої Азії. Через декілька років Никон помер|вмер|, і Гален відправився в Смірну, де продовжував заняття медициною у|біля,в| Пелопса. Пелонс уважав|лічив|, що клінічний дослід|дослід| для медицини недостатній і насамперед потрібно знати анатомію й праці Гіппократа. Очевидно, саме це спонукало Галена відправитися до Александрії|Олександрії|. Незважаючи на те, що тут він кілька разів важко|тяжкий| хворів|болів| і, крім того, за його власними розповідями|оповіданнях|, був зайнятий| подоланням|здоланням| поганих рис своєї вдачі, особливо запальності, він зумів досягти мети|цілі| та добре ознайомитися з анатомією.

Коли Гален вирішив|рішав,розв’язав|, що він здобув|набув| уже достатньо|досить| знань і достатньо|досить| всього бачив, він повернувся на батьківщину, де отримав|одержував| від касти жреців посаду лікаря|лікарки| гладіаторів. Цю посаду давали зазвичай|звично| на один рік. Але|та| обставини сприяли Галену: поранення гладіаторів, не мали тяжких наслідків, і його чотири рази підряд призначали на цю посаду. Потім він, як і багато лікарів|лікарок| того часу, відправився до Риму.

Тут йому довелося|припало| почати|розпочинати,зачинати| боротьбу з|із| конкурентами, але|та| випадок знову йому сприяв. Знатна людина з|із| Пергами захворіла малярією, від якої власні лікарі|лікарки| не могли його позбавити. Хтось розповів|розказував| хворому про Галена, молодого лікаря|лікарку| запросили – і йому вдалося те, що не вдавалося іншим, він вилікував свого знатного земляка. Це було початком дуже|дуже| багатої практики. Саме її має на увазі римський поет, коли сказав: «Dat|

 

Galenus| opes|» («Гален приносить скарби»). Він мав на увазі, що медична практика збагачує, але|та|, як відомо, це не завжди відповідало дійсності.

Справи Галена йшли дуже добре – він| був улюбленцем знатних| сімей міста й Рим, здавалося|видавалося|, надавав йому можливість|спроможність| виконувати всі бажання. Проте|тим не менше| Гален раптом продав усе своє майно та через Сирію|Сирію| й Палестину повернувся в Пергам. Цей вчинок згодом намагалися|пробували| пояснювати|тлумачити| по-різному, але|та| дійсні причини його залишилися невідомими.

У Пергамі Гален знову став лікарем|лікаркою| гладіаторів, у наші дні ми назвали|накликали| б його лікарем|лікаркою| для спортсменів. Умовірно|певно,мабуть|, Гален думав|вважав|, що відтепер|віднині| зможе| спокійно присвятити себе своєму ремеслу й науковій діяльності. Але|та| два роки опісля він отримав|одержував| письмовий наказ| імператора Марка Аврелія та його співправителя Вера прибути в Аквілею – резиденцію імператора. Такому наказу|наказ-інструкції| Гален не міг не підкорятися. Він відправився, у дорозі приєднався до армії, що сильно страждала від хвороб, і прибув із|із| нею до Риму. Це був неспокійний час. Марк Аврелій побажав|забажав|, щоб|аби| Гален супроводжував його в поході на маркоманів|. Проте|однак| Гален |не мав схильності до війни й бажання переносити тяготи військового|воєнного| життя та попросив в імператора посаду особистого|особового| лікаря|лікарки| при спадкоємцеві Коммоді. Марк Аврелій задовольнив його прохання та Гален, таким чином, міг, залишившись у Римі, відновити свою «золоту» практику, підтримувати старі зв’язки й заводити нові, писати книги. Роки йшли. Марк Аврелій помер|вмер| у 180 р. н. е. у своєму військовому|воєнному| таборі у Віндобоні, імператори змінювали один іншого, а Гален все залишався в милості. Він лікував багачів, займався науковою діяльністю й|та| нарешті, повернувся на батьківщину, щоб|аби| закінчити тут справу|річ| свого життя. Помер|вмер| у 201 р.

Нащадкипов’язало з ім’ям Галена деякі легенди, наприклад легенду про зустріч у Палестині з|із| Магдалиною, котра кається.

 

Праці Галена впродовж|упродовж| 14 сторіч|століть| були євангелієм лікарів|лікарок|. Протягом 1400 років вони черпали знання з|із| книг великого греко-римского| лікаря|лікарки|. Як тільки їх починали|розпочинали,зачинали| охоплювати сумніви, вони шукали в|біля,в| Галена поради|, що робити|чинити| в цьому випадку, як поступати|надходити| при цій хворобі, як лікувати такого хворого|. Звичайно, рецепти його відрізнялися надзвичайною складністю й довжиною, але це відповідало духові часу. Не можна забувати, що Гален жив в епоху, яка не знала медичної науки в справжньому сенсі|змісті,рації| цього слова. У стародавньому|древньому| Римі медицина в основному була надбанням усіх освічених людей. У великих творах|вигадуваннях| стародавніх|древніх| авторів, як в енциклопедичному словнику, можна було знайти все, що в той час було відоме в різних галузях знань – у цих творах||, зрозуміло, мовилося й про медицину.

Насамперед Гален був людиною науки – він писав книгу за книгою. Слава ж прийшла набагато пізніше, коли він уже помер. Такою була доля багатьох великих людей, особливо тих, діяльність яких мала значно більше значення, ніж вони самі припускали|передбачали|: тільки|лише| наступні покоління прославлями їх, про що навіть і не подумували їхні сучасники.

Нам знайома, звичайно, лише частина|частка| праць Галена. Багато робіт загублено, деякі втрачено ще за його життя, коли в дні війни в Римі згорів храм, у якому держава тримала свої трофеї, багатства – коштовності, рукописи і який усі вважали|лічили| в небезпечний час найнадійнішим сховищем для всіляких|усякого| цінностей. Незважаючи на|незважаючи на| це, збереглося достатньо відомостей|досить|, щоб|аби| відтворити грандіозну картину знань Галена. Усе, що він писав, стосувалося лікаря|лікарки|, зобов’язаного лікувати й охочого лікувати. Серед його творів|вигадувань| книги і про хворі органи, і про склад медикаментів, і про пульс, і про методи лікування, і невеликі роботи про очні хвороби, про фізичні вправи, про послаблююче, про застосування|вживання| п’явок. Він писав про анатомію й фізіологію, передавши|передавати|, таким чином, лікарям|лікаркам| свої обширні|величезні| знання про будову|споруду| і функції людського тіла.

Галену належить книга «Про користь частин|часток| людського тіла», яка пояснює функції органів, –справжній|теперішній,даний| підручник|посібник| фізіології. | Про іншу книгу Галена «Про| анатомічні дії» можна сказати, що це його головний анатомічний твір|вигадування|. У наш час|в наші часи| він називався б «Керівництво до розтинів»|наявний|.

Із|із| цих двох праць Галена, які добре доповнювали одна одну, видно|показний|, що саме знав Гален про будову|споруду| людського тіла й функції органів. Гален розтинав|розтинав| майже виключно|винятково| тварин – це зрозуміло|показний| з|із| його описів. Перевіркою можна встановити, на яких тваринах він проводив|виробляв,справляв| свої дослідження. Безумовно, учений розтинав африканську мавпу магот (безхвостий макак). Верхня щелепа, як її описує Гален, належить мавпі саме цієї породи, єдиної, такої, що водилася в Європі та лише на півострові Гібралтар. Грудину і|із| семи частин|часток| він теж|також| міг виявити лише|лише| в мавпи, а не в людини, грудина якої складається з трьох частин|часток|; порівнюючи грудину з|із| мечем, ці частини|частки| називають рукояткою, тілом і мечоподібним відростком. Описана Галеном анатомія скелета руки й ноги – анатомія кісток мавпи, а не людини. Він розтинав також свиней, ведмедів, корів, коней і дрібних|мілких| тварин.

Галену було відомо, що перший хребець несе голову і визначає її рухи; його попередники про це не знали. Він був добре поінформований про кістки й мав у своєму розпорядженні копії частин|часток| скелета, виготовлені з|із| металу або мармуру, – звичні навчальні посібники того часу. Він увів деякі найменування, що збереглися до наших днів: наприклад діафіз – для головної частини трубчастих кісток, епіфіз – для костеніючого| лише пізніше за наконечник, симфіз –для волокнистої зв’язки двох кісток. Він дав назви і деяким м’язам. Підшкірний м’яз щік – тонкий шар, що тягнеться від краю нижньої щелепи до ділянки ключиці й там утрачається, він назва|накликав|в платизмою|, міцний жувальний м’яз – масетером|, залишки м’язів, які можуть підняти мошонку, – кремастером|. Усі ці терміни й нині можна прочитати в будь-якій книзі з анатомії. Він першим описав деякі м’язи, наприклад м’яз колінної сумки, і дав абсолютн|цілком|о правильно опис прикріплення ахілового| сухожилля на п’яті, м’язи між кістками п’ястка| та плесни. Галену вдавалося досліджувати |із|з допомогою скальпеля труп людини||.

Чудовий опис ока, належить Галену, котрий вивчав око вола. Везалій, великий анатом, який жив 14 сторіч|століття| опісля, не міг додати|добавляти| до цього опису нічого суттєвого.

Галену слід приписати й деякі інші важливі|поважні| для вчення про людське тіло відкриття|відчиняти|. Він, наприклад, указував|вказував|, що кишечник м’ясоїдної тварини влаштований|улаштувати| інакше, ніж травоїдної|Травоїдні|, і що кишечник людини займає|позичає,посідає| проміжне місце|місце-миля| між двома цими типами. Так, він припускав|передбачав| наявність у жінки дворогої матки, оскільки вона трапляється в багатьох тварин Чоловіче сім’я вчений вважав|лічив| зачатком життя майбутньої дитини|дитяти|, а «холодніше сім’я» жінки покликане, за Галеном, нібито тільки|лише| сприяти живленню|харчуванню| народженої дитини|. Усе останнє, що він говорить про ці| органи, часто можна віднести до свині; імовірно|певно,мабуть|, що ця| тваринай була використана ним для анатомічних досліджень.

Гален був видатним|визначним| фізіологом, хоча нерідко|незрідка| ставав на помилковий шлях|колію,дорогу| теоретизування та фантазування – шлях|колію,дорогу|, який, зрозуміло, не міг привести до пізнання істини, що осягається|спіткав| тільки|лише| через спостереження й дослід.

Про їжу|їду|, що надходить у шлунок, Гален говорив, що вона подрібнюється там завдяки силі, що виникає з|із| тіла. Із|із| шлунку їжа поступає|надходить| в тонкі|багнисті| кишки, перетворюється тут на травний сік, химус|, який через велику жилу –комірну|коловорот| вену –поступає| в печінку, де переробляється|переробляє| в кров. Порожнисті вени| й інші судини просувають кров уперед. Такi погляди Галена про шлях|колію,дорогу|, проходження їжі, потребують значних коректив.

«Пневма», яка, на думку стародавніх|древніх|, вдихається| разом із повітрям, відіграє у|біля,в| Галена велику роль. У легенях, говорить він, кров, що поступає|надходить| через великі легеневі артерії, забезпечується пневмою|. Звідси через| легеневу вену вона проникає в ліву серцеву|сердечну| камеру. Головна артерія – аорта – через проміжних зв’язок вен поставляє пневму| всьому тілу. Відповідно до|із| цього всі кровоносні судини|посудини| містять|утримують| кров і пневму|, але|та| в артеріях більше пневми|, а у венах більше крові, тому по артеріях тече|теча| рідша, а по венах – густіша кров. (Якщо античні лікарі|лікарки| постійно говорили про «пневму|», то, очевидно|, тому що шукали речовину, яка вдихає життя в організм. Отже, пневму|, хоча й певною мірою, але можна порівняти з|із| киснем, який, як «життєва речовина», відкритий|відчиняти| значно пізніше).

 

Про заслуги Галена в мистецтві лікування вже мовилося. Це в забезпечило йому монопольне панування в галузі медицини протягом 1400 рокі. Грецька медицина починається|розпочинає,зачинає| генієм-відкривачем Гіппократом і закінчується генієм-інформатором Галеном. Обидва вони найвидатніші лікарі старовини.

Стародавній Схід. Від усього, що Гален бачив, продумав й описав, нічого не залишилося б, якби|аби| його книги не були збережені, перекладені та передані наступним поколінням арабами. Коли медицина в Європі прийшла до занепаду, араби привели її до нового розквіту.

Тут можна назвати|накликати| багато імен, передусім|передусім| Рамзеса (850—923) і Авіценну (980—1037), які були не лише| знаменитими| лікарями, але й майстрами всіх галузей знань –математики, філософії, фізики, музики. Вони зібрали|повизбирували|, переклали та частково переробили|переробляли| твори|добутки| класичних лікарів|лікарок| старовини. Їм також належать й оригінальні твори|добутки|, які вивчалися в європейських країнах. Особливу увагу привернув «Канон медицини» Авіценни.

Авіценна ((980—1037)

 

Лікарям|лікаркам| того часу подобалися в Авіценни систематизація, оглядовість. «Канон» дуже швидко|швидко| перекладено латинською мовою й значно поширено. Про те, як цінували Авіценну в середні віки, свідчить згадка про нього Данте у своїй «Божественній комедії» (Пекло, пісня|гімн| четверта, вірш|вщухав| 143). Він назвав|накликав| Авіценну серед великих, «гідних вічній пам’яті» разом із|поряд з,поряд із| Гіппократом і Галеном.

 

Ибн-ан Нафис

Народився в 1210 або 1213 в м.Дамаск помер 17 грудня 1288р. в Каїрі. В юнацькі роки вивчав медицину в шпиталі Нурі в Дамаску. Пізніше, як один з найкращих студентів, він отримав стипендію в шпиталі Nasiri в Каїрі, в подальшому очолив шпиталь і став лейб-медиком султана Бейберса І.

Особлива заслуга вченого полягає в тому, що він першим описав мале коло кровообігу, більш відоме як легеневе коло кровообігу. Його відкриття було повною протилежністю до гуморальної патології Галена та Ібн Сіни. Ібн-ан Нафіс дійшов до результатів не емпіричним шляхом, а теоретичними роздумами. Це стало причиною того, чому його теорія залишилася невизнаною середньовічними арабськими медиками. Також він доказував, що серце постачається кров′ю коронарними судинами.

Він коментував рукописи Гіппократа, «Канон лікарської етики» Ібн Сіни і Хунайна ібн Исхака, написав книги про дієти та захворювання очей, а також роман, який з′явився на заході під заголовком «Theologus Autodidactus»

 

Араби не могли скільки-небудь істотно|суттєвий| збагатити науку про будову|споруду| людського тіла: релігійна заборона проводити|виробляти,справляти| розтини|розкриття| перешкоджала їм черпати відомості із|із| власних спостережень. Видатний|визначний| віденський анатом Іозеф Гиртль назвав|призводить,наводить| у своїй книзі «Араби і європейці в анатомії» причини цієї заборони: «По-перше, унаслідок того, що людина вмирає|помирає,умирає| не відразу, а поступово, притягаючи|притягувати| собі душу в серці, звідки вона зникає тільки|лише| з|із| початком процесу розкладання; усяке|усяке| розчленовування мертвого заподіювало|спричиняло| б йому великі страждання. По-друге, прихильник|прибічник| ісламу після смерті повинен з’явитися на суд, що здійснюється|скоює,чинить| над ним двома призначеними для цього ангелами, і при цьому ніщо в його тілі не повинне бути відсутнім».

Отже, лікарі|лікарки| середньовіччя вчилися лише того, що їм залишив Гален і передали|передавали| араби.