Глава 7. Роль голландських учених у розвитку анатомо-фізіологічної науки та медицини (ХVІІІ ст.)

 

 

У ХУІІІ ст. в авангарді наукових досягнень була Голландія, яка досягла найкращих успіхів у розвитку буржуазного ладу. Природодослідники та медики цієї країни мали великий вплив на розвиток медицини, анатомії та фізіології. Найбільший голандський університет в Лейдені задавав тон прогресу всієї європейською науки та медицини.

У Лейденському університеті сформовано велику анатомічну школу. У свій час її закінчував знаменитий голандський хірург Ніколас Тюльп (1593–1674) з Амстердама. Він став відомим світу за картиною свого співвітчизника, великого художника Рембранта.

 

 

Урок анатомії доктора Тюльпа (картина, Рембрант, 1632. Зберігається в Голландії, Гаага)

 

Тюльп проводив важливі дослідження з порівняльної анатомії. Він уперше описав будову людиноподібної мавпи, порівнюючи її з людиною. Із його іменем пов’язують символи лікарів усього світу: запалена свічка та девіз «Служу іншим, знищуючи себе».

Серед учених, які закінчували Лейденський університет і залишили свій слід в анатомії та фізіології, був Улас Рудбек, Фредерік Рюйш, Герман Бурхааве й ін.

 

Улов (Олаус) Рудбек (1631–1709) – шведський учений – анатом, ботанік й атлантолог – також вивчав і викладав математику, фізику та музику.

 

Улоф Рудбек народився 13 вересня 1631 р. в місті Вестеросі. Одержав освіту в Уппсальскому і Лейденському університетах.

У 1653 р. відкрив лімфатичні судини; був доцентом ботаніки в Уппсальскому університеті, де заснував ботанічний сад, який згодом, завдяки Ліннею, набув великого значення; потім працював професором анатомії і ректором університету.

Крім того, Рудбек написав: «Hortus botanicus» (Уппсала, 1685 (латин.)) і «Atland eller Manheim, Atlantica sive Manheim, vera Japheti posterorum sedes et partia» (Уппсала, 1675—1698, 3 т. (латин.)), у якому Рудбек намагався довести, що Швеція –це Атлантида Платона.

Син Рудбека, Рудбек-молодший, – також учений. Іншим відомим нащадком дослідника був Альфред Нобель.

Рудбек – один із перших науковців, котрі вивчали лімфатичні вузли. У Швеції він вважається першовідкривачем лімфатичної системи людини, тому що навесні 1652 р. представив свої результати при дворі королеви Христини. Однак Рудбек не опублікував їх до кінця 1653 р. й тому датчанин Томас Бартолін випередив його, опублікувавши аналогічне дослідження раніше. Вивчення лімфатичної системи приблизно в цей же час також проводили Гаспаро Аселляі й Жаном Пеке.

Дослідження Рудбека підтримала королева. В одному з будинків університету, Густавіануме, він побудував купол, у якому розмістив анатомічний театр. Тут проводили заняття зі студентами.

У 1702 р. під час пожежі в Уппсалі Рудбек проявив самовідданість, рятуючи університетську бібліотеку й коштовні колекції. Помер 12 грудня 1702 р..

 

 

Рюйш – (Фредерік Ruysch, 1638–1731)

Фредерік Рюйш (1638–1731) – голландський анатом. У стінах Лейденського університету одержав медичну освіту, один із найбільших анатомів того часу, голландець Фредерік Рюйш (Ruysch, Frederik, 1638–1731) – послідовник Везалія. У 1665 р. Ф. Рюйш захистив дисертацію й був запрошений в Амстердам для читання лекцій з анатомії гільдії хірургів міста (1666 р.). Рюйш довів існування клапанів у лімфатичних судинах, описав бронхіальні артерії, центральну артерію сітківки ока. Він досконало володів технікою приготування анатомічних препаратів і методом ін’єкції кровоносних судин пофарбованими й застигаючими рідинами, винайшов оригінальний спосіб бальзамування трупів, особисто виконав унікальну колекцію музейних експонатів (уроджені аномалії та вади розвитку) і створив перший анатомічний музей. За заслуги Ф. Рюйша обрано членом німецької Академії «Леопольдіна» (1705), Лондонського наукового королівського товариства (Royal Society of London) (1720) і Паризької академії наук (1727).

Знайомство російського царя з роботами Ф. Рюйша вплинуло на розвиток анатомії в Росії. У 1717 р. Петро I придбав анатомічну колекцію Рюйша (близько 2 тис. експонатів) за 30 тис. голландських гульденів.

 

 

Препарати, виконані за методом Фредеріка Рюйша.

Ілюстрація з книги «Die Corrosions –