Влада, афіліація і досягнення

Яка ж існує залежність між профілем мотивації людини, котра має владу, та ефективністю її дій? Д. Мак-Клелланд, аналізуючи мотиваційні профілі підприємців, які посідають чільне становище в ієрархії влади, встановив: найкращих результатів досягають ті з них, хто має сильну мотивацію влади і слабко виражену потребу в становленні емоційних взаємин з навколишніми. Мотиваційний профіль менеджерів, котрі досягають помірних результатів, зовсім інший. Як правило, у них домінує афіліативна мотивація - прагнення до спілкування, емоційних контактів з іншими людьми. Вони більше прагнуть до встановлення дружніх стосунків з іншими, а не до застосування влади щодо них. У той же час сама по собі реалізація влади не дає їм достатнього задоволення. Така мотивація знижує ефективність управління організацією. Влада інколи потребує відмови від деяких власних бажань, від занадто близьких стосунків з навколишніми.

Афіліація (від англ. affiliate - приєднувати, приєднуватися) - це прагнення людини до спілкування, до взаємин з іншими людьми, потреба належати до певної групи. Тенденція до афіліації зростає в небезпечній та стресовій ситуаціях. Належність до певної групи, наявність поблизу інших людей загалом є позитивним фактором, оскільки знижує рівень тривожності, пом'якшує наслідки стресу.

Але вплив афіліації на успішність управління, на ефективність діяльності не є однозначним. Коли у керівника переважає не прагнення досягати успіхів у роботі, а бажання (потреба) бути у злагоді і згоді з усіма підлеглими (тобто коли афіліативна мотивація г домінуючою), навряд чи слід сподіватися на значні досягнення.

Оптимальним є таке поєднання, коли керівні адміністративні посади обіймають люди з високим мотивом влади, з високим мотивом досягнення і низьким мотивом афіліації. Показник Д + В - А (Д - досягнення, В - влада, А - афіліація) співвідноситься з економічними показниками фірм значно сильніше, ніж окремо взяті мотиви досягнення, влади або афіліації. С.Кок, дослідивши мотиваційні профілі керівництва фірм, склав прогноз економічного розвитку підприємств на наступних десять років. За цей період із 7 фірм з мінімальним показником (Д+В-А) 5 зійшли зі сцени. Поєднання Д + В-А в будь-якому разі дає кращий прогноз економічного розвитку (досягнень), ніж кожен з цих мотивів окремо.

5. Ерозія ("псування") влади

Одним із найцікавіших феноменів є явище так званої ерозії, або "псування" влади. Воно полягає в тому, що з часом суб'єкти влади (керівники) приймають усе менш раціональні рішення, причому водночас слабшає й їхня воля до дій. Найбільша небезпека загрожує тим, хто займає найвищі посади. Це пов'язано з тим, що в процесі реалізації керівних функцій контроль над іншими людьми за допомогою засобів влади приносить людині все більше задоволення. Суспільна користь замінюється особистим задоволенням. Суб'єкти влади стають усе більш егоцентричними.

Проблема збереження і розширення зони контролю стає для них найважливішою. Вони розширюють мережу контролюючих або репресивних засобів. Бажаючи виправдати свої кроки, можуть створювати міфи про ворогів.

Соціоцентрична мотивація влади зменшує ймовірність виникнення ерозії влади. У той же час егоцентрична мотивація інтенсифікує ерозію. Значну роль при цьому грають такі внутрішні фактори як структура суспільного інституту і принцип ротації (заміни) керівних кадрів.

І в побуті існує така думка, що тривале перебування на керівній посаді призводить до того, що рішення, які приймає керівник, стають усе менш ефективними і раціональними, що виникають корупційні й патологічні явища. Влада як організуюча сила, як кажуть, "псується".

Суб'єкти влади (політики, менеджери тощо) проявляють демократичний або автократичний стиль реалізації влади, позитивні або негативні підкріплення. Цей стиль, спочатку ефективний, з часом може втратити свою практичну спрямованість і цінність. Нові умови часто вимагають нових форм управління, тоді як керівники зберігають старі форми і стратегії управління. Настає рутинізація влади, що зумовлює бюрократизацію апарату влади.

Випробувані методи реалізації влади з часом стають анахронізмом; схеми рішень і засоби контролю не дають очікуваного ефекту. Політики і менеджери, які гірше за інших пристосовуються до нових умов і настійно захищають старі методи керівництва, приймають усе гірші рішення, все гірше здійснюють функції організації й реалізації планів.

Важливим методом профілактики ерозії влади є ротація і заміна на керівних посадах. В багатьох закладах і структурах визначений максимальний термін виконання керівної функції. Нові люди, як правило, демонструють більшу інноваційність, творчість і ентузіазм, але їм бракує досвіду.