Зростання прагнення до влади внаслідок її реалізації (задоволення)

Особистість прагне до влади, оскільки влада приносить задоволення, стає джерелом насолоди, дає змогу досягати своїх цілей. Досить поширеним є переконання, що немає межі задоволення мотиву влади. Існує думка, що влада, як і будь-який інший потяг, ніколи не буває насиченою. Реалізація влади підпорядковується тим же законам, що і наркоманія. Збільшення влади ніколи не дає суб'єкту повного задоволення. Навпаки, воно викликає ще більше прагнення контролювати інших і впливати на них. Чим більше влади, тим сильнішим є прагнення до її розширення. Така тенденція пояснюється тим, що задоволення від влади виступає як підкріплення, що і спонукає вдаватися до дій, спрямованих на наступну реалізацію мотиву влади.

Але ця тенденція не є абсолютною. За певних умов досягнення відповідної міри впливу приносить задоволення і людина не прагне до подальшого поширення своєї влади. Вона не стільки намагається розширити, скільки прагне утримати її якомога довше. Якщо це дійсно так, то існує можливість насичення владою.

Хоча явище ерозії влади одночасно детерміновано багатьма факторами, ми докладно зупинимося лише на мотиваційних чинниках, зокрема на явищі функціональної автономії. Воно полягає в тому, що з часом засоби, котрі служили задоволенню потреб, автономізуються і стають самостійними потребами. Наприклад, людина збирає гроші для того, щоб не бути голодною і забезпечити собі дах над головою. Однак може трапитися й так, що фінансові засоби стануть самоціллю, набудуть автономного значення. Тоді людина починає робити гроші заради грошей (часто навіть на шкоду власному здоров'ю, сім'ї тощо).

Можливо припустити, що однією з причин ерозії ("псування") влади є явище її автономізації. Керівна посада (і влада як її атрибут) спочатку можуть бути лише засобами. З часом вони стають незалежними цілями (тобто людина реалізує вже владу задля неї самої). Сам процес її реалізації починає приносити задоволення, викликає почуття гордості. Влада дає людині багато привілеїв. Суб'єкти влади (політики, менеджери і керівники різних рангів) починають спрямовувати свою увагу на сам процес панування і контролю (саме це приносить їм найбільше задоволення). Влада втрачає свою організуючу і керівну силу, стає "владою для влади".

Джерела (засоби) влади

Для успішного впливу на мотивацію і поведінку іншої людини суб'єкт, який застосовує владу, повинен мати в своєму розпорядженні певні ресурси, тобто засоби підкріплення, впливу. Такі ресурси називають джерелами, або засобами влади. Психологи виділяють шість видів джерел влади:

1. Влада винагородження, її сила визначається очікуванням Б того, якою мірою А в змозі задовольнити його (Б) потреби.

2. Влада примусу (покарання), її сила визначається очікуванням Б тієї міри, якою А здатний покарати його за небажані для А дії.

3. Нормативна влада. Мова йде про засвоєні Б норми, згідно з якими А має право контролювати дотримання певних правил поведінки і в разі необхідності наполягати на них.

4. Влада еталона. Ґрунтується на ототожненні Б з А і прагненні бути схожим на А.

5. Влада експерта (знавця). Її сила залежить від того, які знання, навички, здібності Б приписує А.

6. Інформаційна влада. Цей вид влади має місце в тих випадках, коли А володіє інформацією, за допомогою якої може спонукати Б передбачити наслідки своєї поведінки.

Між людьми існують відмінності в силі прагнення до примноження і збільшення своїх джерел влади. Лише володіння джерелами влади (і відчуття влади, що супроводжує це) може бути кінцевою метою, досягнення котрої саме по собі, без будь-якого застосування влади до іншої людини, приносить задоволення. З точки зору одержання задоволення від влади відчуття влади (відчуття того, що ти маєш владу) є більш значущим, ніж вплив на інших людей. Бажаними джерелами влади можуть бути престиж, керівна посада, статус, матеріальне становище, можливість контролю над інформацією. Згідно з результатами дослідження Вінтера, у студентів, які обіймають керівні посади у студентському самоуправлінні, рівень мотивації влади значно перевищує середній.

Реалізація влади

Перед тим як діяти, суб'єкт повинен передбачити деякі моменти:

1. Усвідомити, які джерела (засоби) влади він має у свому розпорядженні. Потім він має прийняти рішення щодо їх використання.

2. Правильно оцінити мотивацію людини, на яку він прагне впливати.

3. Виходячи з точки зору цієї людини, визначити силу своїх джерел влади (тобто визначити, як ця людина оцінює можливості його впливу, силу засобів влади, якими він може скористатися).

4. Співвіднести витрати і можливі результати. Таке співвіднесення витрат і користі важливе тому, що Б може чинити опір впливу А і спробувати в свою чергу застосувати владу. Проблема співвіднесення витрат і результатів виникає в зв'язку з особливостями різних джерел влади.

Варто розрізняти актуальну та потенційну владу. А не обов'язково повинен вдаватися до рішучих кроків, аби показати Б ті джерела влади, які є в його розпорядженні. Б може передбачити це, виходячи із власного досвіду або з доступної йому інформації.

На реалізацію влади також впливають такі внутрішні бар'єри як побоювання зворотних дій, цінності, витрати, недостатня впевненість у собі, культура й суспільні норми. Існують різноманітні засоби впливу:

1) переконання;

2) погрози;

3) обіцянки;

4) винагороди;

5) насилля, примус;

6) зміна оточення.

Сфери використання влади

У різних сферах свого життя люди здійснюють неоднакову кількість владних вчинків. Вони можуть обмежуватися сферою особистого життя (впливом на дружину і дітей), професійною сферою (впливом на підлеглих і колег) тощо. Анекдотичним є образ керівника, досить авторитарного на роботі і покірного біля своєї дружини.

При розумінні влади як засобу досягнення цілей (інструментальна мотивація влади) відмінності в дії влади у різних сферах життя визначаються такими факторами:

1. Силою мотиву й особистісною значущістю цілей, досягнення яких можливе лише за умови активного сприяння іншої людини.

2. Відсутністю готовності іншої людини сприяти за власним бажанням (або сумнів у цьому).

3. Типом і силою джерел (засобів) влади, які дають можливість впливати на мотивацію іншої людини (тобто наявністю засобів, які дають змогу використовувати владу).

Мотив влади актуалізується і реалізується в тих сферах життя, в яких людина має в своєму розпорядженні найбільше джерел влади (тобто засобів впливу на інших людей). Доступність (можливість використання) джерел влади приводить до збільшення кількості дій, спрямованих на вплив на інших людей. Чим доступнішими є джерела (засоби) влади, тим частіше суб'єкт прагне впливати на поведінку інших. Так, Д.Кіпніс ставив своїх досліджуваних у позицію менеджера, вказуючи в одному випадку на широкий спектр санкцій, котрими вони можуть скористатися щодо робітників (ситуація влади), а в іншому - лише пропонував їм бути менеджерами (нейтральна ситуація). Незважаючи на те, що всі робітники справилися зі своїми обов'язками задовільно, менеджери в ситуації влади вдвічі частіше намагалися впливати на поведінку підлеглих, ніж у нейтральній ситуації.