Теорія трудової мотивації Д. Аткінсона

Теорія Аткінсона виходить з того, що поведінка працівника є результато взаємодії індивідуальних якостей особистості та ситуації, її сприйняття. Кожна людина прагне до успіху, уникає невдач і має два відповідних мотиви - мотив успіху () і мотив, що спонукає уникати невдачі (). Ці мотиви досить стабільні і формуються в процесі навчання і роботи. У них виявляється прагнення людини до певного рівня задоволення потреб.

Крім особистих якостей, що виражаються у двох зазначених мотивах, на поведінку людини впливають дві ситуативні змінні: ймовірність успіху, з якою працівник очікує завершення своєї діяльності , і привабливість успіху (цінність стимулу) для індивіда . При цьому привабливість успіху прямо пов'язана з імовірністю успіху і визначається за формулою.

Це означає, що чим вища ймовірність успіху, тим нижче його привабливість. Наприклад, якщо співробітник упевнений, що його відділ виконає завдання незалежно від його власних зусиль, і він разом з усіма отримає винагороду, то привабливість виконання завдання буде для нього мінімальною.

Прагнення до успіху можна виразити наступною формулою:

Згідно цієї формули, прагнення до успіху буде максимальним при ймовірності успіху 0,5, оскільки  в даному випадку максимальне. Звичайно, визначаючи прагнення до успіху, необхідно враховувати і мотив успіху, який у різних співробітників виражений неоднаково.

Будь-яка конкретна ситуація активізує мотив успіху і одночасно мотив, що допомагає уникати невдачі -. При цьому сума ймовірності очікування успіху  - і ймовірності невдачі  - дорівнює 1. Відповідно ймовірність невдачі виражається формулою

Відповідно до теорії Аткінсона, люди, більшою мірою орієнтовані на успіх (), орієнтовані на завдання середньої складності, так як в цьому випадку нижчий ступінь ризику, хоча і менша привабливість успіху. У той же час працівники, які сприймають невдачу заради високої привабливості можливого досягнення мети, виконують екстремальні задачі за принципом " пан або пропав". Подібні працівники ставляться до так званого " ​​ризикового " типу особистості.

Теорія мотивації Аткінсона має важливе значення для розуміння і врахування у практиці керівництва персоналом факторів прагнення до успіху. Зокрема, при розподілі завдань вона вимагає врахування менеджером особливостей особистості, її схильності до обов'язкового досягнення успіху або до ризику заради високої нагороди у випадку удачі. Першій групі працівників доцільно доручати ті завдання, які обов'язково треба виконати у відведені терміни. Другу ж групу працівників краще використовувати при необхідності пошуку нетипових, нетрадиційних рішень, інноваційних завдань.