Види діяльності та їх характеристики

ВИДАМИ ДІЯЛЬНОСТІ є наступні: 1.Перетворююча. 2.Пізнавальна. 3. Ціннісно-орієнтаційна. 4. Комунікативна (спілкування).

Широко розповсюджена наступна класифікація видів діяльності: гра, навчання, праця. Ці види діяльності відрізняються один від одного за результатами, мотивацією, організацією і засобами. Гра - найпростіший вид діяльності, мета гри – сам процес. Навчання – діяльність, спрямована на набуття знань, вмінь, навичок.

Знання – це когнітивні утворення в структурі особистості, це сукупність відомостей людини про різні аспекти життя.

   Уміння –  це засвоєний людиною спосіб виконання діяльності.

Уміння – це способи успішного виконання дії, що відповідають цілям та умовам діяльності. Уміння завжди ґрунтуються на знаннях. Однак, засвоєні знання ще не означають вмінь. Уміння формуються шляхом багаторазового повторення дій. Уміння складають основу майстерності особистості.

  Навички – це частково автоматизовані дії.

Є два підходи щодо розуміння співвідношення вмінь і навичок.

1.Уміння та навички розглядаються  як різні рівні засвоєння людиною діяльності: спочатку формуються вміння, а на їх основі формуються навички як автома­тизовані вміння.

2.Згідно з іншим поглядом, уміння і навички — це різні дії. На­ вички — це автоматизоване виконання простих дій, а оволодіння складною системою психічних і практичних дій, необхідних для доцільної регуляції наявних у людини знань та навичок, назива­ють уміннями. З цього випливає, що уміння — це свідоме викори­ стання наявних знань та навичок для виконання складних дій. Навички – це частково автоматизовані дії.

Вміння і навички формуються шляхом вправ. Вправа – це багаторазове повторення дій для їх свідомого вдосконалення. Навичка подібна до звички. Звичка – це навичка, що стала потребою. Навичка є можливістю успішного виконання дій, а звичка – їх спонуканням.

Навички послаблюються або порушуються, якщо людина над­мірно схвильована, перевтомлена, якщо в неї є патологічні зміни у роботі мозку. При цьому, спочатку руйнуються найскладніші і пізніше сформовані навички, а потім — простіші і раніш сформовані навички. Вони тим швидше послаблюються, чим слабше  були сформованими і  менше закріпленими.

Утворення нової навички спирається на вже набуті, заважаючи або сприяючи цьому утворенню. Це явище називають взаємо­ дією навичок. Якщо одна навичка сприяє формуванню іншої, говорять  про позитивне перенесення, або індукцію навичок. Індукція навичок настає у разі, якщо система рухів однієї навички відповідає системі рухів іншої; одна навичка є засобом кращого засвоєння іншої; кінець однієї навички є почат­ком іншої.

Якщо раніше вироблена навичка заважає утворенню нової, уповільнюючи її формування, відбувається негативне перенесен­ ня, або інтерференція навичок. Наприклад, людина, яка добре грала на фортепіано може мати труднощі, коли навчається грі на акордеоні, бо у неї вже формована навичка щодо положення руки при грі на фортепіано. Отже, інтерференція навичок відбувається, коли при переході від однієї навички до іншої доводиться переучуватися. Тому завжди переучуватися важче, ніж відразу навчитися правильно.

Лекція 2. Мотиваційна сфера особистості в контексті структури діяльності.

Структура діяльності.

Зовнішня структура діяльності.

Внутрішня структура діяльності як структура мотиваційной сфери особистості

Структура діяльності.

У будь-якій діяльності можна виділити складові частини, ланки, етапи.

 1. Постановка цілі (мети). 2. Планування роботи, вибір способу дії. 3. Виконання, реалізація діяльності. 4. Перевірка, оцінка результатів.

Індивідуальна діяльність людини охоплює два виміри: внутрішній і зовнішній. Внутрішня організація діяльності — це її мотиваційна, цільова та інструментальна основи. Зовнішня організація діяльності виявляється у діях,поведінці та операціях.