Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Внутрішня структура діяльності як структура мотиваційной сфери особистості
Розглянемо детальніше внутрішню структуру діяльності. Мотиваційна основа діяльності містить мотиваційно-потребову сферу людини, що має свою складну будову є пов'язаною з переживаннями людиною потреби у чомусь та спонуканнями до активності для її з задоволення. Цільова основа діяльності передбачає досягнення людиною тієї чи іншої цілі (мети). Метою є те, чого прагне людина, образ кінцевого результату. Це може бути як реальний матеріальний предмет, який створює людина, так і ідеальний результат (наприклад, теорії, моделі, тощо). На відміну від мотивів, мета людської діяльності завжди усвідомлена. Процес вибору мети називається цілеутворенням. Інструментальна основа діяльності полягає у використанні людиною різноманітних засобів діяльності, наприклад, слів, книг, комп'ютерів, інших різних знарядь праці тощо. ПРЕДМЕТ дії і діяльності є її свідома і безпосередня МЕТА (ціль), тобто МЕТА – це те, ЗАРАДИ ЧОГО діє людина. Але існує ще й МОТИВ діяльності – це те, ЧОМУ діє людина. Мотив дії не завжди збігається з предметом, метою. Наприклад, учень вчить уроки. Мета – вивчити уроки. А мотивом може бути різне: отримати хорошу оцінку, швидше піти гуляти, подивитись телепередачу або сам процес навчання, який може бути цікавим сам по собі. Тут може мати місце важливий психологічний механізм: зсув мотиву на мету. Він полягає в тому, що в процесі навчання, у наполегливій праці, з досягненням успіхів у дитини з’являється інтерес, власне, до навчальної діяльності, і тоді мотивом стає сам процес навчання, який і повинен бути справжньою метою. Таким чином у структурі діяльності виділяють МОТИВ і МЕТУ(ціль). Нерідко – це ціла складна система мотивів і мети (цілей). МОТИВИ (moveo – рухаю) утворюють систему спонукань людини до активності і у своїй сукупності являють собою МОТИВАЦІЙНУ СФЕРУ ОСОБИСТОСТІ. У поведінці людини є дві реально і функціонально пов’язані сторони: спонукальна і регуляторна. Психічні процеси, стани, властивості психіки: відчуття, сприймання, мова, здібності, темперамент, характер і емоції – забезпечують в основному регуляцію поведінки. Щодо стимуляції поведінки, вона пов’язується з мотивацією. Мотивація - базовий пояснювальний конструкт психології особистості, що дозволяє виявити і описати ті аспекти людської психіки, які пов'язані з спонуканням суб'єкта до певних форм активності. Говорячи про мотивацію і мотиваційну сферу, маються на увазі внутрішньо особистісні фактори поведінки і діяльності, що виступають як спонукальні рушійні сили, приховані за вчинками і намірами людини.
МОТИВАЦІЯ у психології має подвійний зміст. 1. Це система факторів, що детермінує поведінку (це потреби, мотиви, цілі (мета), завдання, наміри, потяги, прагнення, що є у людини). 2. Це характеристика процесу, який підтримує поведінкову активність на певному рівні. У інших авторів мотивація – це три відносно самостійних психологічних явища, тісно пов’язаних між собою. 1. Мотивація – як ДЖЕРЕЛО АКТИВНОСТІ (потреба – мотив), пояснює, ЧОМУ виник стан активності, яка потреба спонукала до прояву активності. 2. Мотивація як СПРЯМОВАНІСТЬ пояснює, НА ЩО спрямована активність, ЗАРАДИ ЧОГО здійснюється та чи інша поведінка, тут мотиви у своїй сукупності утворюють спрямованість особистості. 3. Мотивація як ЗАСІБ САМОРЕГУЛЯЦІЇ, до цих засобів відносяться емоції, бажання, прагнення тощо. Будь – яка форма поведінки може бути пояснена як внутрішніми, так і зовнішніми причинами. До внутрішніх причин(факторів) відносяться психологічні властивості суб’єкта поведінки: мотиви, потреби, цілі, бажання, інтереси, тощо. Їх називають особистісними ДИСПОЗИЦІЯМИ. Зовнішні причини поведінки називають СТИМУЛАМИ, вони витікають із ситуації, що складається. Тому говорять про ДИСПОЗИЦІЙНУ І СИТУАЦІЙНУ мотивації як аналоги внутрішньої і зовнішньої детермінації поведінки. Мотиваційна сфера людини характеризується наступними параметрами: РОЗВИНУТІСТЮ – якісною різноманітністю мотиваційних факторів (потреб, мотивів, цілей), ГНУЧКІСТЮ, що дозволяє забезпечити задоволення мотиваційного спонукання різноманітними засобами, ІЄРАРХІЗОВАНІСТЮ, що пов’язана із сформованою структурою управління реалізацією різних мотивів і спонукань або іншими словами, - відмінністю в силі і частоті актуалізації мотиваційних утворень певного рівня (потреб, мотивів, цілей). Останні не є однорядними утвореннями. Одні є сильнішими і виникають частіше, інші є слабшими і виникають рідше.
Основними складовими мотиваційної сфери є: ПОТРЕБИ, МОТИВИ і МЕТА (ЦІЛІ). Оскільки мотивація є спонуканням до діяльності, структуру діяльності утворюють ті ж самі компоненти. Потреби. Із усіх можливих диспозицій найбільш важливою є ПОТРЕБИ, що виступають одиницею аналізу мотиваційної сфери особистості. Потреба – це елементарний прояв інтенціональної природи психіки, завдяки якому живий організм спонукається до здійснення певних,якісно специфічних форм діяльності, необхідних для збереження і розвитку індивіда і роду. Інший варіант визначення: потреби – це первинний рівень активності живих істот, основна рушійна сила їх розвитку, динамічне утворення, що організує і скеровує пізнавальні процеси та поведінку. Потреби є ДЖЕРЕЛОМ АКТИВНОСТІ людини. Поведінка, спрямована на задоволення потреби, розділяється на різні види діяльності (спілкування). Поняття “потреба” розглядається в трьох аспектах: 1. Потреба як ОБ’ЄКТИВНА НУЖДА, без задоволення якої може унеможливлюватись життя, тобто, коли йдеться про необхідність певних умов для нормального існування і розвитку людини; Вихідною біологічною формою потреби виступає нужда. В організмі періодично виникають певні стани напруженості; вони пов'язані з браком речовин (предметів), необхідних для підтримання життєдіяльності. Такі стани об'єктивної потреби організму в чомусь, що лежить за його межами і складають необхідні умова нормального функціонування, прийнято називати біологічними потребами. На задоволення нужди спрямовані інстинкти, в яких задані і властивості предметів, що відповідають певним потребам, і основні поведінкові акти, необхідні для задоволення цих потреб. від суспільних умов життєдіяльності. До набору елементарних біологічних потреб, вроджених і однаково властивих як людині, так і вищим тваринам, необхідно додати потребу у спілкуванні - потребу у контактах із собі подібними, і пізнавальну потребу. Стосовно цих двох потреб слід зазначити, що у перші роки життя вони нерозривно пов'язані одна з одною, і в єдності становлять необхідні умови формування особистості на всіх етапах її розвитку. Вони так само необхідні, як і органічні потреби, але якщо останні забезпечують лише біологічне існування, то контакт з людьми і пізнання створюють основні передумови для становлення людського індивіда активним суб'єктом і особистістю. В діяльності людини природна річ перестає бути просто об'єктом, що має лише біологічний сенс (наприклад, здобич, їжа), але наділяється культурно обумовленим значенням. Розвиток людських потреб здійснюється за рахунок суспільно обумовленого розвитку їх предметів, що відбувається у процесі перетворювальної активності людини, у міру освоєння нею природного довкілля. За допомогою знарядь праці людина починає видозмінювати природні об'єкти, пристосовуючи їх до власних потреб. Удосконалення знарядь праці і становлення складних форм виробництва, у свою чергу, зумовлює розвиток (ускладнення, поглиблення) специфічних для людини потреб. Так потреби залучаються в людську історію.
У системі потреб виражається ядро особистості, а в її діях, поведінці виражається характер. ПОТРЕБИ характеризуються СИЛОЮ, ПЕРІОДИЧНІСТЮ виникнення, СПОСОБОМ задоволення, а також ПРЕДМЕТНИМ ЗМІСТОМ як додатковою ознакою.
При аналізі будь - якої потреби прийнято розрізняти два основних її аспекти: змістовий і динамічний. Змістовний аспект полягає в певній репрезентації відображеної дійсності (її представленості у складі даної потреби) і може бути переведений в когнітивну форму (знання). Динамічний аспект – це енергетичний потенціал, що міститься у певній потребі, необхідний для ініціації поведінки, підтримання певного рівня активності або зміни її прямованостя. На першому етапі потреба ще не представлена у свідомості суб’єкта: він може переживати певного напруження, незадоволеності, але не знати, з чим це пов’язане. На рівні поведінки цей стан проявляється у занепокоєнні, пошуковій активності. Вітчизняна психологія відрізняється акцентуванням сутнісного, глибинного зв'язку мотиваційної сфери з різними видами діяльності. Всі потреби поділяються за характером діяльності (оборонна, харчова, статева, пізнавальна, комунікативна, ігрова). Задоволення людських потреб - це процес присвоєння суб'єктом певних форм діяльності, зумовлених суспільним розвитком. В онтогенетичному розвитку будь-якої потреби виділяються два етапи: період до «першої зустрічі» з предметом, що задовольняє її, і період після цієї зустрічі. На першому етапі потреба ще не представлена у свідомості суб'єкта: він може відчувати стан певної напруженості, незадоволення, але не знати, з чим це пов'язано. На рівні поведінки такий стан виражається в неспокої, пошуковій активності, спонтанному переборі різних предметів. В результаті пошуків, зазвичай, відбувається зустріч потреби зі специфічним предметом, що забезпечує її задоволення. Цим і завершується перший етап. Процес «впізнавання» потребою власного предмета називається опредметненням потреби. Його елементарна форма відома як враження (імпринтинг), коли моментально встановлюється зв'язок предмету, що сприймається, з актуалізованою потребою і наділення його біологічним значенням. У процесі опредметнення виявляються дві особливі риси потреб: потребу;
КЛАСИФІКАЦІЇ ПОТРЕБ У психології особистості спостерігається різноманіття класифікацій потреб і мотивів. У загальних рисах всі потреби розрізняються за походженням - на природні і культурні; а за предметом - на матеріальні, соціальні та духовні (останні поділяються на пізнавальні та естетичні). Класифікація потреб, за Каверіним: 1.Рекреація. 2.Пізнання. 3Спілкування. 4. Праця. Потреби також поділяють на: 1)біогенні, 2)психофізіологічні, 3)соціальні, 4) вищі. В обох класифікаціях потреби можуть бути поділені за спрямованістю на: 1)потреби збереження (пов*язані із адаптаційною мотивацією, тобто мотивацією встановлення рівноваги з середовищем), 2) потреби розвитку (орієнтирувальний рефлекс, порушення цієї рівноваги і створення оптимального стану напруженості). За А.Н.Петровським, потреби поділяються на: 1) природні і культурні – за походженням; 2) матеріальні і духовні – за предметом. За Г.С.Костюком, потреби поділяються на: 1. Первинні (природні) 2 Вторинні (суспільні) За популярною класифікацією А.Маслоу потреби поділяють на сім рівнів: 1. Біологічні потреби. 2. Потреба у безпеці. 3. Потреба у приналежності до соціальної групи і любові. 4. Потреба у повазі, визнанні, авторитеті. 5. Пізнавальні потреби. 6. Естетичні потреби. 7. Потреба у самореалізації, самоактуалізації. К. Хорні вважала, що людині з раннього дитинства властиві дві основні потреби: потреба в задоволенні біологічних потреб (в їжі, сні і т.ін.) і потреба в безпеці. Остання може бути фрустрована в ситуації ворожості, в яку потрапляє непідготовлена до неї дитина, що породжує «базову тривогу». Протягом всього життя людина прагне подолати зароджене одного разу почуття незахищеності. В роботі «Самоаналіз» К.Хорні описала 10 невротичних потреб, що, у тій чи іншій мірі, проявляються у поведінці більшості людей і які спрямовані на компенсацію «базової тривоги». До таких належать наступні потреби: інших; самотності); порядкам); страх бути використаним); позбавлений слабостей і недоліків; потреба в компліментах і лестощах з боку оточуючих); відносин, що передбачають взяття на себе будь-яких зобов'язань); Е.Фромм («Втеча від свободи») стверджував, що конфлікт між прагненням до свободи і прагненням зберегти безпеку визначає всю мотиваційну сферу особистості. Описуючи людську поведінку в світлі фундаментальної дихотомії «свобода - безпека», він виділив так звані «екзистенційні потреби людини». За Фроммом їх п'ять: Найбільш великий перелік потреб належить X. Мюррею: перешкоди між ними; порядку тощо); перевершити інших, досягти вищого рівня у будь-якій справі, бути послідовним і цілеспрямованим; 9) потреба бути у центрі уваги; 10) потреба гри - перевага гри перед будь-якою серйозною діяльністю, бажання розваг, любов до дотепів, безтурботноФсті, що межує з безвідповідальністю; зосередженість на собі, самовдоволення, аутоеротизм, тенденція досуб'єктивізму у сприйнятті світу; часто зливається з потребою в агресії або відкиданні інших; цінностей групи,альтруїстична спрямованість, турбота про інших, прагнення до компромісу; уникнути покарання, осуду; потреба рахуватися з громадською думкою; посиланнями на обставини, поєднане з відмовою від аналізу своїхпомилок; краси; Поряд з феноменологічним описом, в якому наукова термінологія застосовується разом із буденними (життєвими) характеристиками, Х.Мюррей запропонував декілька варіантів групування потреб. 1) первинні (вісцерогенні) - вроджені, пов'язані з природними потребами організму (потреби в їжі, воді, уникненні болю, сексуальному задоволенні); 1) явні (виражені), що вільно проявляються назовні у вигляді фізичних дій, мови, складних форм поведінки і доступні безпосередньому спостереженню (наприклад, агресія, що задовольняється у соціально прийнятних видах діяльності – спорті, тощо; 2) латентні (приховані), які не проявляються в актах цілеспрямованої поведінки, але спонтанно виражаються у фантазіях, снах, іграх, а також - у вигляді перекручувань сприйнятого матеріалу, в тенденції сприймати все так, «як хочеться». Їх зміст складають несвідомі асоціальні потяги до агресії та сексу. 1) на дієвому рівні, 2) на вербальному рівні. За характером спрямованості всі потреби можуть бути віднесені до однієї з двох груп: 1)егоцентричні, замкнуті на самому об’єкті, 2)соціоцентричні, пов'язані з соціальними інтересами особистості. Він вважав, що всі потреби людини є вродженими або інстинктоподобнимі, пов'язані відносинами пріоритету або домінування і організовані в ієрархічну систему. Черговість потреб в переліку А. Маслоу визначається пріоритетністю їхнього задоволення. 1.Фізіологічні (голод, спрага і т.ін.) 2.Потреби безпеки (довготермінове виживання і стабільність). Крім того, всю мотиваційну сферу людини Маслоу розділив на дві підсистеми: а) дефіцитарна мотивація, пов'язана з компенсацією дефіциту (недостатності) внутрішніх ресурсів; б) мотивація зростання, пов'язана з розширенням життєвого досвіду і вдосконаленням наявних здібностей людини. Друга підсистема мотивів, що розглядаються в єдності з вищими цінностями особистості, отримала додаткове позначення - метамотивація. Мотиви. Мотиви є безпосередніми спонуканнями людини до діяльності. В ролі мотивів можуть виступати потреби, почуття, інтереси, переконання, ідеї, ідеали, установки, бажання, наміри тощо. Мотиви бувають усвідомлювані і неусвідомлювані. Уся система мотивів може бути розподілена на чотири групи мотиваційних факторів: 1) прямий кінцевий результат як безпосередній мотив діяльності; 2) мотивація винагороди; 3) прагнення уникнути репресії; 4) привабливість самого процесу діяльності. У системі мотивів виділяються: 1) усвідомлювані неусвідомлені, 2) зовнішні і внутрішні (по відношенню до виконуваної діяльності), 3) спонукальні і сенсоутворюючі (пов'язані з формуванням індивідуальних значень). Внутрішні мотиви поділяються на: 1)процесуальні (інтерес до самого процесу діяльності), 2)результативні (спрямованість на її результат) і 3)мотиви саморозвитку (прагнення до розвитку будь-яких здібностей, наприклад, - до самовдосконалення). Цілі. Цілі діяльності бувають близькі і відділені. Останні вносять внутрішню єдність у діяльність людини, структурують її, створюють підпорядкованість одних завдань іншим. Цілеутворення є важливою умовою психічного і особистісного здоров’я людини. У проблемних підлітків і юнаків спостерігається порушення цілеутворення, відсутність перспективного бачення себе у майбутньому. Лекції С.СЗанюка Лекція 1. Мотивація і діяльність. Структура, види і властивості мотивів Поняття „мотивація", „потреба" і „мотив" у психології Види мотивів
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 83; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.117.183.150 (0.055 с.) |