Розвиток внутрішньоособи.стісних областей

Структура внутрішньоособистісних областей не задається раз і назавжди. В міру індивідуального розвитку і накопичення досвіду вона диференціюється і може переструктуруватися (змінюватися). К.Левін описав за допомогою своєї моделі відмінності між нормальними та розумове відсталими індивідами. У розумово відсталих кордони між внутрішньоособистісними областями більш жорсткі і міцні, і цих областей у них менше, ніж у нормальних індивідів. На відміну від розумово відсталих, у нормальних людей у процесі розвитку особистості сильніше диференціюються (збільшується кількість) внутрішньоособистісні області і стають менш вираженими кордони між ними. Таким чином, розвиток індивіда визначається кількістю (і диференційованістю) внутрішньоособистісних областей і характером зв'язку між ними (станом кордонів).

Різні рівні розвитку особистості представлені, з одного боку, ступенем диференційованості (кількістю) внутрішньоособистісних областей, а з іншого — різним ступенем їх відокремленості (міцністю кордонів).

 

Рис. 3. Різні фази розвитку нормального і розумово відсталого індивіда.

Порівняно з розумово відсталими у нормальних людей в міру особистісного і інтелектуального розвитку сильніше диференціюються внутрішньоособистісні області і стають слабшими кордони між ними.

Квазіпотреби

Квазіпотреби — це похідні від істинних потреб динамічні напруження деяких областей у системі особистості, які потребують розрядки і спонукають особистість до досягнення певних цілей. Квазіпотреба — динамічний стан напруження, що виникає у людини при здійсненні якогось наміру. Згідно із К.Левіном, цілі й наміри являють собою квазіпотреби. Квазіпотреби виникають із намірів (наприклад, намір опустити лист у поштову скриньку). Намір створює напружену систему, яка розряджається і зникає тільки після досягнення мети. Квазіпотреби можуть, однак, задаватися ззовні, наприклад, на основі інструкцій або вказівки психолога. Створюється стан динамічного напруження, тобто квазіпотреба виконати задану експериментатором діяльність, яка за своєю сутністю не відрізняється від дії, що починається за власною ініціативою.

Квазіпотреби мають тимчасовий, ситуативний характер, оскільки досягненням мети напружена система розряджається.

Квазіпотреби пов'язані з істинними потребами (згідно з термінологією К.Левіна, між обома видами потреб існує комунікація). Дії і вчинки спонукаються квазіпотребами, які ієрархічно пов'язані з істинними потребами. Основним у силі квазіпотреби (або в напруженій системі, що їй відповідає) є ступінь зв'язку з істинними потребами (ступінь насичення потребами). Намір (наприклад, відіслати листа, завчити ряд слів) виникає тоді, коли сили, що стоять за ним, визначаються більш загальними потребами (прагненням виконати свої професійні обов'язки, потребою у спілкуванні тощо).

Дієвість наміру залежить, в першу чергу, від сили і життєвої необхідності істинної потреби, яка лежить в основі квазіпотреби.

К.Левін підкреслював відмінність квазіпотреби, котра виникає в даний момент, від "істинних" потреб. Так, причини, що спонукали студента прийти на лекцію (і, відповідно, потреби, що лежать в їх основі) можуть бути різними. Але сам факт, що суб'єкт слухає лекцію, що у нього є намір засвоїти матеріал, означає про наявність квазіпотреби (наміру прослухати лекцію).

Виконання будь-якої діяльності супроводжується виникненням динамічної зарядженої системи. Наприклад, намір взяти участь в експерименті створює певне напруження ситуативного характеру, тобто квазіпотребу.

Як і будь-яка потреба, квазіпотреба прагне до задоволення, яке полягає у розрядці її динамічного напруження.

К.Левін стверджував, що навколишній світ, або поле, в якому існують предмети з позитивною і негативною валентністю, тісно пов'язані з квазіпотребами. Валентність предметів, взаємодіючи з квазіпотребами, формує поведінку людини.

Таким чином, квазіпотреба — це деяка напружена система (намір), котра виникає в певній ситуації, визначає діяльність людини і прагне до розрядки (задоволення).

Запитання для самоконтролю

1. Що таке "польова" поведінка?

2. Як валентність залежить від потреб особистості?

 

Лекція 7. Експериментально-психологічні дослідження мотиваційної динаміки